ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"09" вересня 2025 р. справа № 640/22849/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у м. Києві до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у розмірі 55384,43 гривень
Головне управління ДПС у м. Києві звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у розмірі 55384,43 гривень.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.09.2021 позовну заяву залишено без руху (а.с.21).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.01.2022 у справі № 640/22849/21 відкрито провадження в адміністративній справі, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (а.с.38).
На виконання Закону України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення", Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 № 399, судові справи передано Івано-Франківському окружному адміністративному суду.
03.04.2025 дана справа надійшла до Івано-Франківського окружного адміністративного суду та здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду прийнято до провадження адміністративну справу №640/22848/21 та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (а.с. 45,46).
Позовні вимоги мотивовані тим, що у відповідача виник податковий борг перед бюджетом у розмірі 55384,43 грн., який виник внаслідок несплати ним податкових зобов'язань зі сплати земельного податку з фізичних осіб в розмірі 52755,73 грн та єдиного податку в розмірі 2628,70 грн..
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач позовні вимоги заперечує та не визнає. Зазначає, що відповідач податкові повідомлення-рішення не отримував, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження належності відповідачу земельної ділянки. Враховуючи, що відповідач не є платником земельного податку, оскільки являється особою з інвалідністю другої групи і має право на пільги, встановлені для ветеранів війни-інвалідів війни (посвідчення серії НОМЕР_1 від 19.11.2013). В задоволенні позову просить відмовити (а.с. 50-54).
Позивач правом подати відповідь на відзив не скористався.
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши та оцінивши докази, судом встановлено наступне.
Відповідач перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у м. Києві.
Контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення форми "Ф", якими визначено відповідачу податкові зобов'язання за платежами: земельний податок з фізичних осіб (код бюджетної класифікації 18010700 (60) в сумі 55755,73 грн.:
№2031048-1305-2655 від 10.04.2018 - за 2018 рік на суму 15732,43 грн.;
№3159746-1305-2615 від 26.04.2019 - за 2019 рік на суму 20011,65 грн.;
№1435185-3313-2615 від 06.04.2020 - за 2020 рік на суму 20011,65 грн.
У відповідності до пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Вказані податкові повідомлення-рішення надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення, отже - належним чином у порядку, визначеному пунктом 42.4 Податкового кодексу України (а.с. 6, 8, 10).
Керуючись пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, контролюючим органом надіслано податкову вимогу форми "Ф" №6047-13 від 12.02.2021, яка направлена та відповідно вручена відповідачу 01.03.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.12).
Згідно детального розрахунку податкового боргу станом на дату звернення до суду за відповідачем обліковувався податковий борг з земельного податку (основне зобов'язання та пеня) в сумі 53254,35 грн. (а.с. 13)
Позивач просить стягнути з відповідача спірний податковий борг в дохід бюджету.
08.09.2025 на адресу суду надійшло повідомлення від Головного управління ДПС у м. Києві згідно якого повідомлено суд, що станом на 05.09.2025 у відповідача обліковується заборгованість на загальну суму 3254,35 грн., на підтвердження чого суду надано детальний розрахунок податкового боргу та інтегровані картки (а.с.79-87).
При вирішенні даного спору суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.
Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до пунктів 37.1, 37.2 статті 37 Податкового кодексу України підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов'язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку.
Статтею 36 Податкового кодексу України встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Згідно з статтею 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Пунктом 38.2 статті 38 Податкового кодексу України передбачено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.
Відповідно до підпунктів 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з пунктом 6.1 статті 6 Податкового кодексу України, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Згідно з статтею 8 Податкового кодексу України, в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Згідно з підпунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Підпунктом 56.15 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що скарга, подана із дотриманням строків, визначених абзацом першим пункту 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.
Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.
Відповідно до підпункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Таким чином, у разі незгоди з податковим повідомленням-рішенням, яким платнику податків визначено грошове зобов'язання, останній має право оскаржити таке податкове повідомлення-рішення в адміністративному чи судовому порядку. Протягом строку оскарження грошове зобов'язання вважається неузгодженим.
Наявності обставини з оскарження вищевказаних податкових повідомлень-рішень судом не встановлено та доказів їх оскарження відповідач не надав.
Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Відповідно до підпункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що узгоджене грошове зобов'язання, не сплачене платником податків у добровільному порядку в строки, визначені законодавством, набуває статусу податкового боргу, з метою стягнення якого контролюючий орган має право звертатись з відповідним позовом до суду.
Як встановлено судом, позивачем на виконання вимог пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України надіслано відповідачу податкову вимогу, яку відповідач станом на день звернення позивача до суду залишив без реагування.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що станом на дату звернення до суду сума податкових зобов'язань з земельного податку з фізичних осіб в розмірі 52755,73 грн., утворювала податковий борг відповідача, який ним було не сплачено.
Водночас доказів виникнення та існування податкового боргу з єдиного податку у відповідача в розмірі 2628,70 грн. станом на дату звернення до суду позивачем не надано.
Податковий борг відповідача з земельного податку з фізичних осіб в розмірі 52755,73 грн станом на 16.08.2021 підтверджувався податковими повідомленнями-рішеннями, корінцем податкової вимоги, витягами з облікової картки платника податку, довідкою про борг за платежами.
Водночас, судом встановлено, що станом на 05.06.2025 внаслідок часткового погашення заборгованості податковий борг з земельного податку з фізичних осіб складає 2755,73 грн. згідно податкового повідомлення-рішення №1435185-3313-2615 від 06.04.2020 та нарахованої 07.04.2021 та заявленої до стягнення пені в розмірі 498,62 грн., що підтверджується інтегрованими картками платника податку (а.с. 80-86) .
За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний погасити податковий борг з земельного податку з фізичних осіб в сумі 3254,35 грн. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, даний обов'язок забезпечується статтею 67 Конституції України.
Щодо доводів представника відповідача про те, що податкові повідомлення-рішення прийняті позивачем безпідставно суд зазначає, що усталеною є практика Верховного Суду (зокрема, але не виключно постанови від 19.02.2019 (справа №807/495/17), від 03.02.2022 (справа №560/4343/19), від 14.02.2022 (справа №826/9711/17)), що предметом доказування у справах про стягнення податкового боргу є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку, зокрема: наявність узгодженого грошового зобов'язання; складові основної суми боргу, штрафних (фінансових) санкцій, пені; підстави виникнення податкового боргу; момент його виникнення; встановлення факту сплати (несплати) податкового боргу в добровільному порядку; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в порядку, встановлених Податковим кодексом України.
Водночас доводи представника відповідача зводяться до заперечення правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, які не оскаржені відповідачем у встановленому законом порядку, та заперечення податкових зобов'язань, які вважаються узгодженими.
Враховуючи, що на час розгляду справи заборгованість у сумі 3254,35 грн. відповідачем в добровільному порядку не сплачена, відповідних доказів, які б підтверджували погашення такого боргу чи спростовували доводи позивача, відповідачем не надано, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та позов підлягає до часткового задоволення.
Таким чином слід стягнути з відповідача в дохід бюджету податковий борг в сумі 3254, 35 грн. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011, вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116) до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 55384,43 грн. - задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) в дохід бюджету податковий борг в сумі 3254 (три тисячі двісті п'ятдесят чотири) грн. 35 коп.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Григорук О.Б.