09 вересня 2025 року м. Ужгород№ 260/4102/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Плеханова З.Б. розглянувши у письмовому проваджені адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 5, м. Ужгород, Ужгородський р-н, Закарпатська обл. 88000)
про визнання дій протиправним та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, яким просить:
1. Прийняти дану позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо не зарахування до страхового стажу період роботи ОСОБА_1 з 01.10.1987 по 06.07.1994 роки в Державному підприємстві Львівського міжобласного управління «Вторкольормет» перейменованого в Західно-Українське регіональне орендне підприємство «ВТОРКОЛЬОРМЕТ» та згодом реорганізоване у Західноукраїнське акціонерне товариство «ВТОРКОЛЬОРМЕТ».
3. Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 07.03.2025 року №071750015552 скасувати та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи, згідно записів трудової книжки з 01.10.1987 по 06.07.1994 роки в Державному підприємстві Львівського міжобласного управління «Вторкольормет» перейменованого в Західно-Українське регіональне орендне підприємство «ВТОРКОЛЬОРМЕТ» та згодом реорганізоване у Західноукраїнське акціонерне товариство «ВТОРКОЛЬОРМЕТ».
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованій за адресою: АДРЕСА_2 ) сплачений судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з 24.02.2025 року отримує пенсію за віком. Однак, під час призначення пенсії позивачу не були зараховані періоди роботи з 01.10.1987 р. по 06.07.1994 р. згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 03.07.1981 р. у зв'язку із необхідністю подання додаткових документів, стосовно даного періоду. Позивач зауважила, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, що неодноразова підтверджував Верховний Суд. У зв'язку з чим позивач звернулася до суду з даною позовною заявою.
Позивач вважає дії Головного управління Пенсійного фонду в Закарпатській області щодо не зарахування даного періоду роботи протиправними, оскільки період роботи підтверджується записами в трудовій книжці, оригінал якої наданий був позивачем до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, а тому звернувся до суду з даною позовною заявою.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження в справі та зобов'язано відповідача надати суду в термін 7 днів з дня отримання ухвали: пенсійну справу ОСОБА_1 , запропоновано відповідачу надати відзив на позов та докази, які в нього є в термін протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання даної ухвали.
05 червня 2025 року від відповідача надійшли матеріали з електронної пенсійної справи ОСОБА_1 .
09 червня 2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач, ознайомившись із заявою ОСОБА_1 не погоджується з доводами, викладеними в ній, виходячи з наступного. Так зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області та отримує пенсію за віком, згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно рішення Головного управління ПФУ в Закарпатській області від 07.03.2025 року №071750015552 зазначено, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 35 років 11 місяців 7 днів, а також повідомлено, що позивачеві не зараховано до страхового стажу період роботи з 01.10.1987 по 06.07.1994 роки.
Разом з тим, позивач просить звернути увагу суду, що починаючи з 01.10.1987 року і по 01.04.1996 року позивач працювала на різних посадах, але на одному і тому ж підприємстві, яке часто реорганізовувалось. Проте, відповідачем не надано жодного пояснення з яких саме підстав не враховано вищевказаний період страхового стажу.
Обставини встановлені судом
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області та отримує за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується рішенням про призначення пенсії №071750015552 від 07.03.2025 року.
Страховий стаж позивача становить 35 років 11 місяців 7 днів (зарахований по 31.01.2025 року).
Позивачу належить трудова книжка НОМЕР_2 від 03.07.1981 року.
У вказаній трудовій книжці містяться записи про роботу ОСОБА_1 з 01.10.1987 року по 06.07.1994 року в Державному підприємстві Львівського міжобласного управління «Вторкольормет», перейменованого в Західно-Українське регіональне орендне підприємство «Вторкольормет», та у зв'язку із зміною форми власності, реорганізоване у Західноукраїнське акціонерне товариство «Вторкольормет».
Згідно Форми РС-право до страхового стажу позивача період роботи з 01.10.1987 року по 06.07.1994 року не зараховано.
Позивач не зверталася до відповідача зі заявою про зарахування до страхового стажу періодів роботи з 01.10.1987 року по 06.07.1994 року. Не погодившись з відмовою у зарахуванні періодів роботи до страхового стажу, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.
Мотиви та норми права застосовані судом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Законом, який відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1788-ХІІ, громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку із втратою годувальника та інших випадках, передбачених цим Законом.
Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону № 1058-ІV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону № 1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону № 1058-ІV).
У законодавстві, що діяло раніше (до 01 січня 2004 року), зокрема, у статті 56 Закону N 1788-ХІІ передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
При цьому, статтею 62 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку).
Пунктом 3 Порядку 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Аналізуючи чинні нормативно-правові акти України, які регулюють умови пенсійного забезпечення, суд дійшов висновку, що положення Порядку № 637 щодо підтвердження стажу роботи, мають бути застосовані лише у чітко визначених та вичерпних випадках, а саме за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Разом з тим, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка (стаття 62 Закону № 1788-ХП).
Таким чином, інші документи мають надаватися в разі, коли взагалі відсутні відомості в трудовій книжці про працю громадян у спірний період.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17 та від 07 березня 2018 року у справі №233/2084/17, від 04 березня 2020 року у справі №367/945/17.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу відмовлено у зарахуванню страхового стажу, оскільки не взято до уваги та не зараховано до загального стажу періоди роботи за трудовою книжкою НОМЕР_3 від 03.07.1981 року, оскільки запис під №8 про звільнення у зв'язку зіі зміною назви підприємства не засвідчено підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
При цьому, суд звертає увагу на те, що записи трудової книжки позивача містять повну інформацію про роботу позивача у спірний період та характер виконуваних позивачем робіт, окрім того вказані записи виконані у відповідності до вимог законодавства, із зазначенням відповідних наказів, на підставі яких вони внесені, та без будь-яких помилок або виправлень.
В свою чергу, порядок ведення трудових книжок визначається наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, яким затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція №58).
Так, згідно з п.п. 2.3, 2.4 Інструкції № 58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується « 05.01.1993». Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до п.п. 2.6.-2.9 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу. У разі необхідності власник або уповноважений ним орган видає працівникам на їх прохання завірені виписки з трудових книжок відомостей про роботу. Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму. Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження.
Відповідно до абз. 2 п. 6.1 Інструкції №58 у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.
При цьому, ані Законом України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, ані Порядком №637 не встановлено критерію оцінки оформлення трудової книжки при вирішенні питання щодо призначення пенсії за віком. Встановлення такого критерію відповідачем у даному випадку не обумовлено жодним нормативно-правовим актом, а тому пенсійний орган діяв поза межами правового регулювання, що суперечить ст. 19 Конституції України.
У розрізі наведеного суд бере до уваги висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17 зазначив, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить.
Відтак, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства та не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.
Суд зауважує, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Відтак, суд вважає, що позивач, як особа на яку не покладено обов'язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до її трудової книжки відомостей, а тому невірне заповнення трудової книжки посадовими особами підприємства, на якому позивач працював, не може бути підставою для не зарахування органом Пенсійного фонду України трудового стражу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту позивача.
Враховуючи вище викладене, а також беручи до уваги те, що трудова книжка містить усі необхідні відомості про роботу позивача у спірні періоди, суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні підстави їх не враховувати.
Водночас, суд зазначає, що наявність сумнівів у відповідача, може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого стажу.
Вищевказане узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 06.03.2018, справа №127/9055/17.
Відтак, позов підлягає задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 07.03.2025 року №071750015552, а стаж роботи згідно записів трудового книжки з з 01.10.1987 по 06.07.1994 роки - зарахуванню.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд робить висновок, що позовні вимоги позивача належать до задоволення.
Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Матеріалами справи підтверджено, що при поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн, який підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській област (пл. Народна, буд. 5, м. Ужгород, Ужгородський р-н, Закарпатська обл. 88000) про визнання дій протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо не зарахування до страхового стажу період роботи ОСОБА_1 з 01.10.1987 по 06.07.1994 роки в Державному підприємстві Львівського міжобласного управління «Вторкольормет» перейменованого в Західно-Українське регіональне орендне підприємство «Вторкольормет» та згодом реорганізоване у Західноукраїнське акціонерне товариство «Вторкольормет».
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до страхового стажу період роботи з 01.10.1987 р. по 06.07.1994 р., згідно відомостей трудової книжки НОМЕР_2 від 03.07.1981 р.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ 20453063) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його виготовлення в повному обсязі до Восьмого апеляційного адмінсуду.
СуддяЗ.Б.Плеханова