08 вересня 2025 року м. Житомир справа № 240/729/25
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо призначення ОСОБА_1 пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-XII з 26.11.2024.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з 02.06.2024 призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позову вказує, що з 03.10.2023 йому призначена пенсія по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Із 01 червня 2024 року, згідно витягу з наказу № 154 командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині), ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 01 червня 2024 року. Зазначає, що 26 листопада 2024 року призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Позивач у позові зауважує, що із 03.10.2023 отримував пенсію по інвалідності на умовах Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а за призначенням пенсії на умовах Закону N 2262-XII ОСОБА_1 звернувся вперше, а тому має місце призначення пенсії по інвалідності за іншим законом, а не переведення з одного на інший вид пенсії в межах одного Закону. Порядок N 3-1 передбачає лише один варіант, коли пенсія виплачується з дня подання заяви: у випадку поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (підпункт 3 пункту 11 розділу IV Порядку N 3-1). В усіх інших випадках (зокрема, у випадку призначення пенсії відповідно до Закону N 2262-XII особам, які одержують пенсію, призначену за іншими законами), пенсія призначається з дати виникнення права на неї, з урахуванням пункту 11 розділу І цього Порядку. Водночас пункт 11 розділу І Порядку N 3-1 стосується визначення дня звернення за призначенням пенсії, однак не встановлює дати виникнення права на таку пенсію. Так, "день звернення за призначенням пенсії" та "день виникнення права на пенсію" є різними поняттями. В спірному випадку позивач відноситься до осіб, визначених пунктом "б" статті 50 Закону N 2262-XII, а тому пенсія по інвалідності відповідно до Закону N 2262-XII мала бути призначена з наступного дня після звільнення ОСОБА_1 зі служби з 02.06.2024, а не з 26.11.2024. Просить позов задовольнити.
Суддя своєю ухвалою від 13.01.2025 прийняла позовну заяву до розгляду, відкрила спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи, зобов'язала відповідача надати до суду копії матеріалів пенсійної справи позивача.
Представник відповідача надіслав до суду клопотання від 04.02.2025 у якому просить залишити відзив на позовну заяву без розгляду з підстав пропуску відповідачем строку подання відзиву.
Копію ухвали суду від 13.01.2025 відповідач отримав в електронному кабінеті ЄСІТС 13.01.2025 о 22:15. Останнім днем для подання відзиву є 28.01.2025. Відзив на позовну заяву надіслано через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС 03.02.2025 та зареєстровано в КП ДСС 05.02.2025.
Заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує, що особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пунктів "а", "в" статті 12 цього Закону, - з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення. Особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які визнані особами з інвалідністю до закінчення трьох місяців з дня звільнення їх зі служби внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби чи під час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства, пенсія призначається з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення. Так 26.11.2024 від ІНФОРМАЦІЯ_1 отримано перевірені документи для прийняття рішення про перерахунок пенсії Позивача. Відповідач вважає, що враховуючі наведені норми законодавства, факт звернення про призначення пенсії з 26.11.2024 по інвалідності, тому позов не підлягає задоволенню.
Враховуючи дату та час отримання відповідачем ухвали суду від 13.01.2025 та дату направлення відзиву до суду (03.02.2025), суд дійшов висновку про безпідставність клопотання представника, оскільки подання відзиву із пропуском строку на три робочі дні не є суттєвою, а тому відсутні підстави для застосування наслідків пропусу відповідного строку.
У період із 30.06.2025 по 18.07.2025 та із 06.08.2025 по 26.08.2025 головуюча у справі суддя перебувала у відпустці.
Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Встановлено, що з 03.10.2023 позивачу при первинному огляді встановлено третю групу інвалідності. Причина інвалідності: травма, так, пов'язана із захистом Батьківщини.
Вказана обставина підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №414629 (а.с. 14).
З матеріалів справи вбачається та сторонами визнається, що із 03.10.2023 ОСОБА_1 призначена пенсія по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Наказом від 01.06.2024 №93-РС позивача звільнено з військової служби, а наказом №154 від 01.06.2024 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Встановлено, що 22жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії по інвалідності(а.с. 41 на звороті - 42.)
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із 26 листопада 2024 року призначило позивачу пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 60 % грошового забезпечення (а.с. 54).
Позивач почав отримувати пенсію по інвалідності за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 26.11.2024. З цього ж дня йому припинено виплату пенсії по інвалідності за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Звертаючись до суду з позовом, позивач не погоджується із датою, з якої йому призначено цю пенсію.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Статтею 1 Закону №1058-ІV визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом є, зокрема Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 за № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ).
За приписами статті 7 Закону № 2262-ХІІ військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету.
Відповідно до статті 21 Закону № 2262-ХІІ пенсії по інвалідності військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються в таких розмірах: а) особам з інвалідністю внаслідок війни I групи - 100 процентів, II групи - 80 процентів, III групи - 60 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку).
Пенсії по інвалідності військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються на весь час інвалідності, встановленої медико-соціальною експертною комісією, а особам з інвалідністю, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - довічно. Повторний огляд цих осіб з інвалідністю провадиться лише за їх заявою. В разі визнання пенсіонера, який не досяг пенсійного віку, працездатним пенсія виплачується йому до кінця місяця, в якому його визнано працездатним, але не довше ніж до дня, по який встановлено інвалідність (стаття 26 Закону № 2262-ХІІ).
Згідно пункту «а, б» частини першої статті 50 Закону № 2262-ХІІ пенсії відповідно до цього Закону призначаються:
- військовослужбовцям строкової служби - з наступного дня після виписки з госпіталю, але не раніше ніж з наступного дня після звільнення з військової служби, якщо встановлення інвалідності медико-соціальною експертною комісією і звернення за пенсією відбулися не пізніше ніж через три місяці з наступного дня після виписки з госпіталю або з наступного дня після звільнення з військової служби, а сім'ям військовослужбовців строкової служби та пенсіонерів із числа цих військовослужбовців - з дня смерті годувальника або виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією. Батькам або дружині (чоловікові) зазначених військовослужбовців і пенсіонерів, які набули право на пенсію в разі втрати годувальника, пенсія призначається з дня звернення за пенсією;
- особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пунктів "а", "в" статті 12 цього Закону, - з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення, а членам сімей зазначених осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, а також пенсіонерів з їх числа - з дня смерті годувальника, але не раніше того дня, по який йому сплачено грошове забезпечення або пенсію, крім випадків призначення їм пенсій з більш пізніх строків. Особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які визнані особами з інвалідністю до закінчення трьох місяців з дня звільнення їх зі служби внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби чи під час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства, пенсія призначається з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 2262-ХІІ, крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, регулює Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 (із змінами, внесеними згідно з постановою правління Пенсійного фонду України від 07.02.2012 № 3-1; далі - Порядок № 3-1).
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивачу з 03.10.2023 при первинному огляді встановлено третю групу інвалідності. Причина інвалідності: травма, так, пов'язана із захистом Батьківщини. Вказана обставина підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №414629 (а.с. 14).
Під час військової служби позивачу було призначено загальну пенсію по інвалідності на умовах Закону №1058-IV. Втім, останній також набув право на спеціальну пенсію по інвалідності на умовах Закону №2262-ХІІ, яке зміг реалізувати лише після звільнення з військової служби, яке відбулося із 01 червня 2024 року (а.с. 43 та на звороті).
Позивач, дотримуючись процедури призначення пенсії по інвалідності, унормованої Порядком №3-1, звернувся 22.10.2024 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення йому пенсії за Законом №2262-ХІІ.
Відповідачем визнається, що пакет документів для прийняття рішення про призначення позивачу пенсії із ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшли до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області 26.11.2024.
Відповідач на підставі отриманих від ІНФОРМАЦІЯ_2 документів, із 26 листопада 2024 року призначив позивачу пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Спірним у справі є дата призначення позивачу пенсії по інвалідності за Законом № 2262-ХІІ.
із системного аналізу правових норм, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що норми чинного законодавства вважає вірним висновок суду першої інстанції, що у випадку призначення особі одного з видів пенсії відповідно до Закону №1058-IV, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію відповідно до спеціального Закону №2262-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсій, має місце призначення пенсії на умовах Закону №2262-XII, а не переведення з одного виду пенсії на інший.
Умови та механізм призначення пенсії по інвалідності за Законом №1058-IV та Законом №2262-ХІІ дійсно істотно відрізняються. Зокрема однієї із відмінностей є те, що пенсія по інвалідності за Законом №2262-ХІІ призначається і виплачується особі лише після звільнення з військової служби, але не залежить від віку і наявності страхового стажу. Для призначення такої пенсії колишній військовослужбовець звертається із відповідною заявою до уповноваженого органу (структурного підрозділу) за останнім місцем служби, який оформляє всі необхідні документи і направляє їх до органу ПФУ.
З урахуванням наведених законодавчих норм та встановлених обставин, суд вважає, що призначаючи позивачу пенсію по інвалідності з 26.11.2024 відповідач безпідставно пов'язав цю дату з днем надходження документів від ІНФОРМАЦІЯ_2 до Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській області та не врахував, що відповідно до пункту «б» статті 50 Закону №2262-XII датою виникнення у позивача права на пенсію по інвалідності за цим Законом є наступний день після його звільнення з військової служби, у зв'язку з чим належним способом відновлення порушеного права позивача у даному випадку є саме зобов'язання пенсійного органу призначити позивачу з 02.06.2024 пенсію по інвалідності на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та виплатити заборгованість за минулий час (відрахувавши раніше виплачені суми пенсії по інвалідності).
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи встановлені судом обставини, що підтверджуються належними доказами, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Задовольнити позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7,м. Житомир, 10003, ЄДРПОУ: 13559341) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо призначення ОСОБА_1 пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII з 26.11.2024, а не із 02.06.2024.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із 02 червня 2024 року призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Лавренчук
08.09.25