Україна
Донецький окружний адміністративний суд
09 вересня 2025 року Справа№200/4949/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Галатіної О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
До Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році, у розмірі 23251,26 грн та пеню у розмірі 848,99 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно частини першої статті 19 Закону № 875-ХІІ, Відповідач у 2024 році повинен був працевлаштувати 1 особу з інвалідністю. Однак фактично середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, склала 0 осіб. Отже, у відповідності до викладених приписів законодавства, Відповідач не виконав норматив у працевлаштуванні 1 особи з інвалідністю, для якої це місце роботи є основним.
Ухвалою суду від 09 липня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Відкрито провадження в адміністративній справі № 200/4949/25.
Витребувати від Відповідача:
- докази направлення звітів щодо Інформації про попит на робочу силу (вакансії) з січня 2024 року по грудень 2024 року;
- докази здійснення заходів по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році.
Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали подати до суду відзиву на позовну заяву з доказами на його підтвердження з одночасним надісланням (наданням) його копії та доданих до нього документів позивачу.
Від відповідача до суду було надано відзив на позовну заяву, згідно якого зазначено, що вірний розрахунок середньооблікової чисельності штатних працівників за рік наступний: 1 квартал: січень - 0, лютий - 0, березень - 0, тому звіт не подавався. 2 квартал: квітень - 0, травень - 0, червень - 0, тому звіт не подавався. 3 квартал: липень - 3, серпень - 10, вересень - 9. 4 квартал: жовтень - 8, листопад - 9, грудень - 7, тому звіт не подавався. Загальна кількість працівників за 12 місяців склала 46 осіб 46 : 12 місяців = 3,8.
Вважає, що за 2024 рік середньооблікова кількість працівників становить 4 працівника, а не 8 як зазначено у розрахунку наданого Позивачем до позову, а тому наведений розрахунок не ґрунтується на вимогах законодавства, що в свою чергу свідчить про те, що адміністративно-господарські санкції нараховано безпідставно.
У відповіді на відзив, позивач підтримав доводи, що викладені у позовній заяві, крім того зазначив, що середньооблікова кількість штатних працівників (далі -- СКШП) за рік визначається шляхом ділення суми показників СКШП по кожному місяцю за звітний рік, які фактично працювало підприємство на кількість фактичних місяців, що працювало підприємство у звітному періоді. Так само вираховується середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлено інвалідність. Вказує на те, що обов'язок із працевлаштування осіб з інвалідністю виникає у роботодавця з початку та під час/на протязі здійснення ним господарської діяльності, а не за підсумками календарного року.
У заперечення до відповіді на відзив, відповідач заперечує проти доводів позивача, зазначає, що згідно форми розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, середньооблікова чисельність працівників розраховується сумарно за рік, а не окремо за кожний місяць чи квартал. Середньооблікова чисельність штатних працівників за рік розраховується шляхом додавання кількості працівників за кожен місяць року та діленням даної суми на кількість місяців у році - тобто на 12. Відтак, те, що упродовж 2024 року у відповідача було працевлаштовано 8 та більше осіб, не відповідає дійсності.
За приписами частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
У відповідності до частини 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступне.
Позивач, Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту ociб з інвалідністю (код ЄДРПОУ 13492430), у розумінні пункту 7 частини першої статті 4 КАС України є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах згідно зі статтею 43 КАС України має адміністративну процесуальну дієздатність.
Відповідач, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована як фізична особа - підприємець, дата державної реєстрації: 29.01.1997, дата запису: 20.08.2004, номер запису: 22710170000000127, є платником страхових внесків.
Відповідно до інформації за формою, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 10 березня 2023 року № 14-2, надана Пенсійним фондом України Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про працевлаштованих осіб з інвалідністю, про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю та яка необхідна для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є роботодавцем та має у 2024 році наступні показники:
Середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік, осіб - 8;
Середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, осіб - 0;
Норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, одиниць - 1;
Фонд оплати праці штатних працівників, грн - 372020,21;
Середня річна заробітна плата штатного працівника, грн - 46502,53;
Сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, грн - 23251,26.
Відповідно до розрахунку суми адміністративно-господарських санкцій фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 нараховано адміністративно-господарські санкції у розмірі 23251,26 гривень.
Судом встановлено, що Розрахунок направлено відповідачу шляхом розміщення в електронному кабінеті роботодавця на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України 04.03.2025 о 12:09:45.
Адміністративно-господарські санкції у сумі 23251,26 гривень Відповідачем добровільно не сплачено.
При звернення до суду позивачем також заявлено про стягнення з позивача пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 848,99 грн.
Отже, спірним питанням розглядаємої справи є правормірність застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць щодо працевлаштування у 2024 році однієї особи з інвалідністю.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керувався наступним.
Конституція України проголошує Україну соціальною державою (стаття 1 Конституції України), що передбачає забезпечення соціального захисту населення, створення умов для гідного життя та всебічного розвитку кожної людини.
Відповідно до такого принципу держава та суспільство зобов'язані сприяти інтеграції осіб з інвалідністю у трудову діяльність, забезпечуючи їхнє право на працю та соціальну захищеність через встановлення чітких гарантій їх залучення.
З метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом (частина перша статті 17 Закону № 875-XII).
Відповідно частини другої статті 17 Закону № 875-XII підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.
Статтями 18 та 19 Закону № 875-XII встановлюється обов'язок підприємств, установ та організацій створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, визначення нормативу таких місць, порядок їх розрахунку, забезпечення умов праці та відповідальність за невиконання цього нормативу.
Так, частина третя статті 18 Закону № 875-XII (тут і далі - у редакції Закону України від 18 жовтня 2022 року № 2682-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю», яка діє з 06.11.2022) визначає, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 19 Закону № 875-XII передбачено обов'язковий для підприємств, установ та організацій норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, порядок його розрахунку, контроль за виконанням, відповідальність за його недотримання та процедуру інформування і перевірки.
Так, для забезпечення виконання цих зобов'язань установлюється норматив робочих місць для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників за рік, а для підприємств, де працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця (частина перша статті 19 Закону № 875-XII).
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
У межах зазначеного нормативу здійснюється також працевлаштування осіб з інвалідністю внаслідок психічного розладу відповідно до Закону України «Про психіатричну допомогу» (частини друга та третя статті 19 Закону № 875-XII).
Виконанням нормативу робочих місць вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним (частина четверта статті 19 Закону № 875-XII).
До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, зараховується забезпечення роботою осіб з інвалідністю на підприємствах, в організаціях громадських об'єднань осіб з інвалідністю шляхом створення господарських об'єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських об'єднань осіб з інвалідністю з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань (частина п'ята статті 19 Закон № 875-XII).
Таким чином, підприємства, установи, організації та фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць.
Частинами 13 та 14 статті 19 Закону № 875-XII визначено, що Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.
Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.
Відповідно до частини першої статті 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина друга статті 20 Закону № 875-XII).
Згідно з частиною 3 цієї норми, сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, до роботодавців застосовуються адміністративно-господарські санкції, які обчислюються як певна сума за кожне непрацевлаштоване місце в межах нормативу (залежно від розміру середньої заробітної плати). Такі адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються роботодавцями самостійно у строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення відповідного нормативу.
Вищенаведені норми чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства спростовують твердження відповідача про те, що роботодавці не зобов'язані самостійно обчислювати суму штрафних санкцій за порушення нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Отже, у строк до 15.04.2025 року відповідач був зобов'язаний розрахувати та оплатити суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році, не залежно від отримання відповідного Розрахунку від позивача, водночас, відповідачем самостійно такий розрахунок не здійснено, доказів іншого суду не надано.
Щодо подання відповідачем звітності за 2024 рік, суд зазначає таке.
Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування складається з реєстру страхувальників і реєстру застрахованих осіб (частина друга статті 16 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»; далі - Закон № 2464-VI).
Реєстр застрахованих осіб - автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону (абзац 1 частини першої статті 20 Закону № 2464-VI).
Закон № 2464-VI встановлює обов'язки платників єдиного внеску (роботодавця), зокрема подання звітності (стаття 6); визначає порядок нарахування та сплати єдиного внеску, що передбачає подання відповідної звітності (стаття 7).
Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України (абзац 3 частини першої статті 20 Закону № 2464-VI), в якому обліковує дані про застрахованих осіб, сплату єдиного внеску та інших цілей соціального страхування (частини друга та третя статті 20 Закону № 2464-VI).
Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затверджене Постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1 (далі - Положення № 10-1), визначає, що:
- Реєстр застрахованих осіб забезпечує накопичення, зберігання та автоматизовану обробку інформації про страховий стаж та заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію), про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (абзац 3 пункту 5 Розділу I «Загальні положення»);
- відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі, зокрема, звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України (пункт 3 Розділу IV «Дані облікової картки Реєстру застрахованих осіб, зміни та уточнення до них»).
Положення про централізований банк даних з проблем інвалідності, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2011 року № 121, у редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 07 квітня 2023 року № 307, що застосовується з 10 березня 2023 року, передбачає, що до центрального банку даних з проблем інвалідності вносяться, зокрема, відомості про створення роботодавцями робочих місць для осіб з інвалідністю, зайнятість та працевлаштування таких осіб, відомості, необхідні для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавцями відповідно до нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, встановленого частиною першою статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні".
Пункт 2 Порядку обміну інформацією з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 10 вересня 2021 року № 26-1, у редакції, чинній до 11 грудня 2023 року, визначає щомісячне (не пізніше ніж до 28 числа місяця, наступного за звітним) надання Пенсійним фондом України інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про кількість працевлаштованих осіб з інвалідністю страхувальниками, в яких кількість працюючих перевищує 8 осіб, Міністерству соціальної політики України для внесення до Централізованого банку даних з проблем інвалідності.
Пунктами 4 та 6 Розділу V. «Надання та формування інформації з Реєстру застрахованих осіб» Положення № 10-1 визначається, що інформація з Реєстру застрахованих осіб містить актуальні на дату та час її формування відомості, що обробляються в Реєстрі, або відомості про відсутність інформації за визначеними параметрами пошуку; містить індивідуальні відомості про застраховану особу - згідно з додатками 3-5 до цього Положення.
Крім того, Законом № 2682-IX скасовано необхідність подання роботодавцем з 01 березня 2023 року звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за формою № 10-ПОІ.
Таким чином, починаючи з 06 листопада 2022 року, Фонд не проводить власних розрахунків, а покладається на дані автоматизованого аналізу Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, які формуються до 10 березня відповідного року зі звітності роботодавця, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю лише виявляє роботодавців-порушників нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю та накладає адміністративно-господарські санкції відповідно до формули обрахунку, передбаченої статтею 20 Закону № 875-XII.
Згідно зі статтею 6 Закону № 2464-VI, роботодавець (платник єдиного внеску) зобов'язаний подавати достовірну звітність до Пенсійного фонду України, яка включає відомості про працівників, у тому числі осіб з інвалідністю.
Пункт 3 Розділу IV. «Дані облікової картки Реєстру застрахованих осіб, зміни та уточнення до них» Положення № 10-1 визначає, що відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Такі дані автоматично потрапляють до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності.
Роботодавець, що виявив помилку в поданій звітності, має право подати уточнюючу звітність до Пенсійного фонду України відповідно до Положення № 10-1.
Проте, якщо роботодавець подав звітність з неправильною середньообліковою чисельністю штатних працівників або не вказав у звітності працівника з інвалідністю (через помилку чи незнання про наявність у працівника статусу інвалідності) та не уточнив звітність до 10 березня, Фонд має всі підстави вважати, що норматив не виконано, і накласти санкції відповідно до статті 20 Закону № 875-XII.
Верховний Суд в постанові від 24.04.2025 у справі №280/3642/23 підкреслив, що з набранням чинності Законом № 2682-IX (з 06 листопада 2022 року) Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю здійснює визначення факту невиконання нормативу робочих місць та розрахунок адміністративно-господарських санкцій в автоматизованому режимі, виключно на підставі даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, зафіксованих станом на контрольну дату - до 10 березня року, наступного за звітним.
Відповідальність за повноту, достовірність і своєчасність подання інформації до зазначених реєстрів покладається на роботодавця як джерело такої інформації.
Несвоєчасне виправлення помилок у звітності до настання контрольної дати є ризиком роботодавця і не звільняє його від сплати адміністративно-господарської санкції, передбаченої статтею 20 Закону № 875-XII, навіть якщо фактичні обставини не відповідали поданій звітності.
Судом встановлено, що відомості Розрахунку щодо середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік в кількості 8 осіб та середньооблікової чисельності штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, в кількості 1 особи сформовані в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування з урахуванням показників Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, які подавались відповідачем самостійно у порядку, визначеному чинним законодавством.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що розрахований позивачем показник середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік в кількості 8 осіб та середньооблікової чисельності штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, в кількості 1 особи, відповідає фактичним показникам Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування станом на дату виникнення у відповідача обов'язку щодо розрахунку та сплати адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році, та станом на дату формування Розрахунку.
Судом встановлено, що відповідно до Детальних даних стосовно ОСОБА_1 з Централізованого банку даних, роботодавець здійснював господарську діяльність у 2024 році з липня по грудень місяць включно.
Середньооблікова кількість штатних працівників у звітному періоді складала: Липень - 3 Серпень - 10 Вересень - 9 Жовтень - 8 Листопад - 9 Грудень - 7 Тобто середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за період, коли здійснювалась господарська діяльність, склала: (3+10+9+8+9+7)/6=46/6=7,67.
Тобто, за правилами округлення до цілого значення, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за період, коли здійснювалась господарська діяльність - 8 осіб.
Сума адміністративно-господарських санкцій у розмірі 23251,26 грн розрахована позивачем у відповідності до статті 20 Закону № 875-XII в розмірі половини середньої річної зарплати (середня річна заробітна плата штатного працівника - 46502,53).
Як зазначалось вище, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені.
Порядок нарахування пені та її сплати затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15 травня 2007 року № 223. Відповідно до п. 3.4 Порядку, нарахування пені здійснюється з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарської санкції по день сплати включно (тобто з 16 квітня наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу).
Відповідно до п. 3.7. Порядку, у поданій позовній заяві за невиконання нормативу щодо працевлаштування осіб з інвалідністю до відповідної судової інстанції відділення Фонду розраховує суму пені на дату її подання. Згідно з рішенням Правління Національного банку України від 05 червня 2025 року № 180-рш "Про розмір облікової ставки" розмір облікової ставки з 06.06.2025 року становить 15,5%.
Відділенням Фонду здійснено розрахунок пені за прострочення відповідачем сплати адміністративно-господарської санкції на 27.06.2025 року з урахуванням зазначеної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.
- Розрахунок одноденного розміру пені (сума пені за один день прострочення): 23251,26 грн х 0,05% = 11,63 грн де 23251,26 грн - сума адміністративно-господарських санкцій;
0,05% - розрахунковий розмір пені, вирахований за формулою 15,5х120:100:365=0,05, де 15,5 - ставка Національного банку України на 27.06.2025 року, 120 - відсотки від ставки НБУ, законодавчо встановлені для розрахунку розміру пені, 365 - кількість днів у поточному році (невисокосний рік).
- Кількість днів існування боргу (кількість днів у період з 16.04.2025 до 27.06.2025 включно) дорівнює - 73.
- Сума пені, що необхідно сплатити, дорівнює 11,63 грн х 73 = 848,99 грн.
Враховуючи, до обов'язок сплати адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024, суд дійшов висновку, що обчислення розміру пені здійснено правильно.
Суду не надано доказів сплати відповідачем суми заборгованості зі сплати адміністративно-господарських санкцій та пені, як не надано і доказів, які б свідчили про виконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році станом на дату формування Розрахунку.
Також до суду не надано доказів того, що причини непрацевлаштування осіб з інвалідністю не залежали від відповідача.
У зв'язку з наведеним, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення суми заборгованості зі сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 23251,26 грн та пені у розмірі 848,99 грн з відповідача на користь позивача, а тому позов підлягає задоволенню.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до приписів ст.139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз, тому судові витрати у даному випадку з відповідача стягненню не підлягають.
Керуючись статтями 2, 4, 7-14, 19, 143, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - взадовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році, у розмірі 23251,26 грн та пеню у розмірі 848,99 грн на р/р UA098999980313121230000005630 Донецьке ГУК/ Краматорська МТГ/50070000; ЄДРПОУ ГУ ДКСУ 37967785; МФО 899998; код платежу 50070000. ЄДРПОУ відділення Фонду (стягувача) 13492430.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Направлення даного рішення суду здійснювати шляхом електронного листування на електронні адреси учасників справи.
Суддя О.О. Галатіна