Україна
Донецький окружний адміністративний суд
08 вересня 2025 року Справа№200/4939/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84121, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Донецького окружного адміністративного суду, засобами поштового зв'язку, надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому позивач просить суд:
визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 30.05.2025 року щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити з 23.05.2025 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 із зарахуванням до її страхового стажу та врахуванням при обчисленні розміру пенсії роботи у відділенні анестезіології та реанімації з 01.08.1979 року по 03.10.1983 року та у відділенні анестезіології- реанімації з 18.10.1983 року по 29.10.1984 року у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві та отримує пенсію за віком. Однак, розмір її пенсії обчислюється невірно, оскільки стаж роботи з 01.08.1979 року по 03.10.1983 року та з 18.10.1983 року по 29.10.1984 року в реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я зарахований в одинарному розмірі. 03.03.2025 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві із заявою про перерахунок пенсії за віком із зарахуванням для обчислення пенсії у подвійному розмірі згідно ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періодів роботи з 01.08.1979 року по 03.10.1983 року та з 18.10.1983 року по 29.10.1984 року.
Листом № 15523-12534/4-02/8-2600/25 від 06.04.2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача, що питання зарахування періодів роботи з 01.08.1979 року по 03.10.1983 року та з 18.10.1983 року по 29.10.1984 року у подвійному розмірі може бути розглянуто у разі надання уточнюючих довідок. 23.05.2025 року позивач звернулася із заявою про перерахунок пенсії через Веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України, надавши уточнюючі довідки №03/47-62 від 14.03.2025 року, №03/47-63 від 14.03.2025 року, №1176 від 11.03.2025 року, № 7 від 06.03.2025 року. Рішенням від 30.05.2025 року Відповідачем було відмовлено позивачу у перерахунку пенсії. Позивач вважає спірне рішення протиправним та за захистом своїх прав звернувся до суду.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував та зазначив, що звернення Позивача опрацьовано за принципом екстериторіальності спеціалістом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 № 339/35961. За результатами опрацювання заяви Позивача від 23.05.2025 № 8277 про призначення / перерахунок пенсії винесено рішення про відмову від 30.05.2025 №930100860674 виходячи з наступного. З матеріалів пенсійної справи Позивача встановлено, що до заяви від 23.05.2025 № 8277 про призначення / перерахунок пенсії додані наступні документи, зокрема:- довідка про заробітну плату від 06.03.2025 року №48, що видана Мозирською міською лікарнею Гомельської області Республіки Білорусь, за період роботи з жовтня 1983 по жовтень 1984; - довідка про заробітну плату від 13.03.2025 року № 99, видана закладом охорони здоров'я Світлогорської центральної районної лікарні.
Відповідно до статті 60 Закону № 1788 робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Правом на пільгове обчислення страхового стажу користуються особи, які працювали у вищезазначених закладах до 01.01.2004 року. Відповідно до частини 2 статті 4 Закону № 1058 якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору. Відповідно до частини 1 статті 24-1 Закону №1058 періоди трудової діяльності за межами України зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено цим Законом або міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Згідно статті 19 Закону України від 29.06.2004р. № 1906-IV «Про міжнародні договори України» укладені й належним чином ратифіковані міжнародні договори України є невід'ємною частиною національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, укладання якого відбулось у формі закону, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України. З 23.12.2023 року припинила свою дію Угода між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян у галузі пенсійного забезпечення, вчинена у м. Києві 14.12.1995 року. Таким чином, обчислення страхового стажу здійснюється відповідно до чинного законодавства України з урахуванням двосторонніх угод / договорів.
Відповідно до статті 44 Закону №1058 та Постанови правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій» орган, що призначає пенсію, має право проводити перевірку достовірності даних, зазначених в документах, які надані для призначення (перерахунку) пенсії. Однак, довідки про пільговий характер роботи за періоди роботи в Білорусі (довідка про заробітну плату від 06.03.2025 року №48, видана Мозирською міською лікарнею Гомельської області Республіки Білорусь, за період роботи з жовтня 1983 по жовтень 1984; довідка про заробітну плату від 13.03.2025 року № 99, видана закладом охорони здоров'я Світлогорської центральної районної лікарні) не підтверджено первинними документами, що перешкоджає зустрічній перевірці законності їх видачі, враховуючи зазначене відсутні підстави для зарахування періодів роботи з 01.07.1979 по 03.10.1983, з 18.10.1983 по 29.10.1984 в подвійному розмірі. З огляду на вищевикладене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, відповідно до вимог чинного законодавства, прийнято правомірне рішення від 30.05.2025 № 930100860674 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії із зарахуванням до страхового стажу та врахуванням при обчислені розміру пенсії роботи у відділені анестезіології та реанімації з 01.08.1979 по 03.10.1983 та у відділені анестезіології-реанімації з 18.10.1983 по 29.10.1984 у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Аналізуючи вищенаведене, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню.
Ухвалою суду від 09 липня 2025 року позовну заяву залишено без руху, позивачу наданий строк в 10 (десять) днів з дня вручення їй копії цієї ухвали для надання суду уточненого адміністративного позову, із зазначенням позовних вимог до кожного відповідача або визначення складу учасників справи.
Станом на 12 серпня 2025 року недоліки позовної заяви усунуті.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 липня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі, за правилами спрощеного судового провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
З огляду на вищевикладене справа розглядається судом в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_2 .
Позивач перебуває на обліку у Головному управління Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію обчислену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
03.03.2025 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві із заявою про перерахунок пенсії за віком із зарахуванням для обчислення пенсії у подвійному розмірі згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періодів роботи з 01.08.1979 року по 03.10.1983 року та з 18.10.1983 року по 29.10.1984 року.
Листом № 15523-12534/4-02/8-2600/25 від 06.04.2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача, що питання зарахування періодів роботи з 01.08.1979 року по 03.10.1983 року та з 18.10.1983 року по 29.10.1984 року у подвійному розмірі може бути розглянуто у разі надання уточнюючих довідок виданих організацією на підставі первинних документів.
23.05.2025 року позивач звернулася із заявою про перерахунок пенсії через Веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України, надавши уточнюючі довідки №03/47-62 від 14.03.2025 року, №03/47-63 від 14.03.2025 року, №1176 від 11.03.2025 року, № 7 від 06.03.2025 року.
Вказана заява була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
За результатом розгляду заяви від 23.05.2025 року Головним управління Пенсійного фонду України в Донецькій області було прийнято рішення про відмову в перерахунку пенсії від 30.05.2025 року о/р 930100860674.
До заяви про перерахунок пенсії додані наступні документи, зокрема: довідка про заробітну плату від 06.03.2025 року №48 видана Мозирською міською лікарнею Гомельської області Республіки Білорусь за період роботи з жовтня 1983 по жовтень 1984; довідка про заробітну плату від 13.03.2025 року № 99 видана закладом охорони здоров'я Світлогорської центральної районної лікарні; заява від 23.05.2025.
Надані заявницею довідки про заробітну плату для обчислення пенсії не підтверджені первинними документами та підлягають зустрічній перевірці законності їх видачі. Згідно ст.19 Закону України від 29.06.2004р. № 1906-IV «Про міжнародні договори України» укладені й належним чином ратифіковані міжнародні договори України є невід'ємною частиною національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, укладання якого відбулось у формі закону, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України. З 23.12.2023 року припинила свою дію Угода між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян у галузі пенсійного забезпечення, вчинена у м. Києві 14.12.1995р. На підставі вищевикладеного прийнято рішення відмовити гр. ОСОБА_1 в перерахунку пенсії відповідно заяви від 23.05.2025 № 8277, оскільки здійснити перевірку довідок про заробітну плату не має можливосте, у зв'язку з припиненням міжнародних угод між Урядом України і Урядом Республіки Білорусь.
Згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_3 , Позивач в спірні періоди працювала:
01.08.1979 року зараховано на посаду медсестри-анестезистки відділення анестезіології та реанімації до Світлогорської райлікарні;
03.10.1983 року звільнено з роботи за власним бажанням;
18.10.1983 року прийнято у відділення анестезіології-реанімації на посаду палатної медсестри до Мозерської міської лікарні;
29.10.1984 року звільнено з роботи за власним бажанням.
Вказана інформація про спірні періоди роботи Позивача також підтверджується довідкою про період роботи, служби Світлогірської центральної районної лікарні від 14.03.2025 року №03-47/62 та Мозирської міської лікарні від 06.03.2025 року №7.
Згідно довідки яка дає право на пенсію за вислугу років відповідно до статті 48 Закону Республіки Білорусь «Про пенсійне забезпечення» від 14.03.2025 року №03/47-63, Позивач повний робочий день працювала з 01.08.1979 по 03.10.1983 медична сестра-анестезистка відділення анестезіології та реанімації (стаціонару) Світлогірської районної лікарні. Робота передбачена підрозділом 1 розділу 1 переліку установ, організацій та посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу ліг окремим категоріям медичних та педагогічних працівників, затвердженого постановою Ради Міністрів Республіки Білорусь від 1 грудня 1992 р. № 724 (Збори постанов Уряду Республіки Білорусь 1992 р., № 34, ст. 616). Підстава видачі довідки: особиста картка форми Т-2, розрахункові листки працівника 1979 - 1983, наказ від 01.08.1979 №86. наказ від 24,09.1983 №124, штатний розпис 1979-1983.
Згідно довідки яка дає право на пенсію за вислугу років відповідно до статті 48 Закону Республіки Білорусь «Про пенсійне забезпечення» від 11.03.2021 року №1176, Позивач повний робочий день працювала з 18.10.1983 по 29.10.1984 в якості медичної сестри відділення анестезіології-реанімації закладу охорони здоров'я «Мозирська міська лікарня». Робота передбачена підрозділом 1 розділу 1 переліку установ, організацій та посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу ліг окремим категоріям медичних та педагогічних працівників, затвердженого постановою Ради Міністрів Республіки Білорусь від 1 грудня 1992 р. № 724 (Збори постанов Уряду Республіки Білорусь 1992 р., № 34, ст. 616). Підстава видачі довідки Накази №89-л від 17.10.1983 №83-л від 29.10.1984. особові рахунки за 1983-1984 рр.
Також в матеріалах справи наявні довідки про заробітну плату Позивача для розрахунку пенсії видані Світлогірською центральною районною лікарнею №99 від 13.03.2025 року за період з серпня 1979 року по жовтень 1983 року та Мозирською міською лікарнею № 48 від 06.03.2025 року за період з жовтня 1983 року по жовтень 1984 року.
Не погодившись із рішенням пенсійного органу, позивач звернулася за захистом власних прав та інтересів з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.24 Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
01.01.2004 набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до його Преамбули цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
За правилами частини 4 статті 24 цього Закону періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Крім того, за правилами пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» цього Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Таке правове регулювання вказує на те, що положення Закону України "Про пенсійне забезпечення", в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в т.ч. щодо пільг по обчисленню стажу), станом на час звернення позивачки за перерахунком пенсії діяли і підлягали застосуванню відповідними суб'єктами під час виконання покладених на них функцій.
Відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
02.08.2002 року Міністерство праці та соціальної політики спрямувало до територіальних управлінь праці та соціального захисту населення спільний лист за вих. №03-2/1751-02-4 Мінпраці, Пенсійного фонду та Міністерства охорони здоров'я щодо зарахування часу роботи у патологоанатомічних відділеннях (бюро), відділеннях (групах) анестезіології та інтенсивної терапії та відділеннях інтенсивної терапії лікувальних закладів до стажу роботи у подвійному розмірі, для використання у практичній роботі.
У вищезазначеному листі вказано наступне: «...Відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в патологоанатомічних і реанімаційних відділеннях лікувальних закладів зараховується в стаж роботи в подвійному розмірі. З метою подальшого вдосконалення та розвитку патологоанатомічної служби в Україні наказом Міністерства охорони здоров'я від 12.05.92 р. №81 «Про розвиток та удосконалення патологоанатомічної служби в Україні» організовані патологоанатомічні бюро, які є закладами охорони здоров'я, із збереженням функціональних повноважень патологоанатомічних відділень. У зв'язку з викладеним, час роботи у патологоанатомічних відділеннях (бюро), відділеннях (групах) анестезіології та інтенсивної терапії та відділеннях інтенсивної терапії лікувальних закладів зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі...».
У силу статті 56 Закону №1788-XII до стажу зараховується до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
За приписами статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, страховий стаж, набутий до 01.01.2004, підтверджується трудовою книжкою та документами, визначеними Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, а страховий стаж, набутий після 01.01.2004, підтверджується довідкою з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Як встановлено судом, в трудовій книжці НОМЕР_3 наявні записи про те, що Позивач в спірні періоди працювала:
01.08.1979 року зараховано на посаду медсестри-анестезистки відділення анестезіології та реанімації до Світлогорської райлікарні;
03.10.1983 року звільнено з роботи за власним бажанням;
18.10.1983 року прийнято у відділення анестезіології-реанімації на посаду палатної медсестри до Мозерської міської лікарні;
29.10.1984 року звільнено з роботи за власним бажанням.
Вказана обставина не заперечується відповідачем.
Під час розгляду звернення позивача відповідачем не було встановлено будь-яких недоліків оформлення записів про роботу позивача, записи у трудовій книжці виконані належними посадовими особами, засвідчені підписом начальника відділу кадрів та скріплені печатками.
При цьому, єдиною підставою відмови позивачці у перерахунку пенсії, зарахуванні до страхового стажу у подвійному розмірі періодів роботи з 01.08.1979 року по 03.10.1983 року та з 18.10.1983 року по 29.10.1984 року та не врахуванні довідок про заробітну плату від 06.03.2025 року №48 та від 13.03.2025 року № 99 відповідачем вказано припинення з 23.12.2023 дії Угоди між Урядом Україною та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення, при призначення пенсій/поновленні раніше призначених пенсій громадянам, які проживали/працювали на території республіки Білорусь.
Суд зауважує, визначені права на пенсійне забезпечення суд відповідно до частин першої, другої статті 4 Закону №1058-IV, вправі застосовувати міжнародні договори з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Як передбачено частиною другою статті 4 Закону №1058-IV, якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та Республіка Білорусь.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року (далі - Угода) пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.
Метою Угоди є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов'язань відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди». Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов'язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.
Відповідно до статті 1 Угоди пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 5 Угоди передбачається, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.
Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Частинами другої, третьої статті 6 Угоди передбачено, що для встановлення права на пенсію громадянам держав-учасників Угоди враховується трудовий стаж, придбаний на території будь-якої з цих держав, а так само на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Частиною другою статті 4 Угоди "Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів" від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, РФ, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Таким чином, на громадян України, які працювали на територіях інших держав учасниць Співдружності Незалежних Держав, які приєднались до вказаної Угоди, розповсюджувалась дія нормативних актів приймаючої Держави в галузі пенсійного забезпечення, у тому числі тих, які визначали порядок зарахування трудового стажу, його пільгового обчислення.
З огляду на викладене, цією Угодою визначено стаж, який підлягає врахуванню при визначенні розміру пенсії, а відтак і заробіток за відповідний період підлягає включенню при обчисленні пенсії.
Постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.
Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022 року.
Отже, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 Україна, як держава - учасниця Угоди виконує зобов'язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Поруч з цим, питання пенсійного забезпечення осіб, які працювали на території республіки Білорусь було врегульовано Угодою між Урядом України та Урядом республіки білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення, вчиненої у м. Київ 14.12.1995 року, яка припинила свою дію для України 23.12.2023 року.
У спірному випадку, відмова пенсійного органу у зарахуванні до страхового стажу позивача спірного періоду роботи зумовлена тим, що з 23.12.2023 року припинена дія Угоду між Урядом України та Урядом республіки Білорусь про гарантії прав громадян у галузі пенсійного забезпечення від 14.12.1995 року.
У період роботи позивачки вказана Угода була чинною та передбачала право на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди з врахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав. За наявності чинних, у період роботи положень Угоди, що передбачали відповідне право, позивач не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.
Статтею 13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, підписаної від Імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року та ратифіковану Законом України « ратифікацію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах» встановлено, що документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без якого-небудь спеціального посвідчення. Документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін доказовою силою офіційних документів.
01 грудня 2022 року прийнято Закон України №2783-ІХ «Про вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року». 23 грудня 2022 року вказаний Закон набрав чинності. Закон передбачає зупинення дії у відносинах з росією та Республікою Білорусь Конвенції та Протоколу до неї, вихід із зазначеної Конвенції та Протоколу до неї.
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, положення Закону №2783-ІХ підлягають застосуванню щодо правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто з 23.12.2022.
Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 04 лютого 2023 року №107 «Про питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав», якою передбачено, що під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування, документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймаються на території України без спеціального посвідчення.
Станом на 24 лютого 2022 року Конвенція і Протокол до неї у відносинах з російською федерацією та Республікою Білорусь діяли, і виготовлені або засвідчені у вказаних країнах документи приймалися на території України без спеціального посвідчення, з прийняттям вказаної вище постанови Уряду документи цих держав і надалі приймаються на території України без спеціального посвідчення, але із застереженням щодо періоду, а саме лише під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування.
До того ж, припинення дії Угоди про гарантії прав громадян у галузі пенсійного забезпечення 23.12.2023 року не може мати зворотньої сили та не може розповсюджуватись на період трудової діяльності позивачки з 01.08.1979 року по 03.10.1983 року та з 18.10.1983 року по 29.10.1984 року на території республіки Білорусь.
Таким чином, за правилами статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та в силу приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період роботи у відділенні анестезіології та реанімації з 01.08.1979 року по 03.10.1983 року та у відділенні анестезіології- реанімації з 18.10.1983 року по 29.10.1984 року підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.
Враховуючи наведене, суд вважає рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 30.05.2025 року о/р 930100860674 про відмову позивачу в перерахунку пенсії протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Аналогічний правовий висновок у подібних правовідносинах висловлений у постановах Верховного Суду від 20.04.2022 у справі №214/3705/17 , від 06.06.2022 по справі № 510/1593/16-а. Також аналогічного висновку щодо необхідності застосування ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» при обчисленні пенсії прийшов Верховний Суд у постановах від 27.04.2023 р. по справі № 160/14078/22, від 20.04.2022 р. по справі №214/3705/17, від 27.02.2020 р. по справі №462/1713/17, від 04.12.2019 р. по справі №689/872/17.
Стосовно періоду, з якого необхідно здійснити перерахунок суд зазначає наступне.
Так, частиною 4 статті 45 Закону №1058-ІV передбачено, що перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою 35, частиною другою 38, частиною третьою 42 і частиною п'ятою 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа; у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.
Судом встановлено, що позивачка звернулася за перерахунком пенсії із заявою 23.05.2025 року, отже, пенсія позивачки підлягає перерахунку з першого числа наступного місяця, тобто, з 01.06.2025 року.
Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Як зазначив ЄСПЛ у справі «Andrejeva v. Latvia» (п. 77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак, якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благо отримувачів вимогам.
Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21 травня 2013 року № 21-87а13.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
У справі, що розглядається, повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії передбачені Законами України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «;Пенсійне забезпечення».
Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для виплати пенсії документами, - виплатити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 08 листопада 2019 року в справі № 227/3208/16-а і з огляду на приписи ч. 5 ст. 242 КАС України позивач вважає, що дана позиція повинна бути врахована під час розгляду даної справи.
За унормуванням частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
У п.7 ч.2 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що в разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача вчинити певні дії, і це прямо передбачено п. 4 ч.2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
У зв'язку із наведеним, суд вважає дієвим засобом захисту прав позивача саме зобов'язання відповідача здійснити перерахунок у відповідності до раніше наданої заяви, оскільки даний спосіб є більш дієвим та зможе належним чином захистити права позивача.
Таким чином суд вважає за можливе зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 01.06.2025 року із зарахуванням до її страхового стажу та врахуванням при обчисленні розміру пенсії роботи у відділенні анестезіології та реанімації з 01.08.1979 року по 03.10.1983 року та у відділенні анестезіології- реанімації з 18.10.1983 року по 29.10.1984 року у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми законодавства, якими регулюються спірні відносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Положеннями частини 3 статті 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Проте відповідно до частини 8 статті 139 КАС України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Згідно квитанції № 2596-0315-2506-5161 від 30.06.2025 року Позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
З огляду на викладене, враховуючи те, що рішення управління скасовано, а вимога про зобов'язання вчинити певні дії є похідною, суд дійшов висновку щодо стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись нормами Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84121, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 30.05.2025 року о/р НОМЕР_4 щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84121, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок пенсії з 01.06.2025 року із зарахуванням до її страхового стажу та врахуванням при обчисленні розміру пенсії роботи у відділенні анестезіології та реанімації з 01.08.1979 року по 03.10.1983 року та у відділенні анестезіології- реанімації з 18.10.1983 року по 29.10.1984 року у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84121, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення складене у повному обсязі та підписане 08 вересня 2025 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.Б. Христофоров