Україна
Донецький окружний адміністративний суд
09 вересня 2025 року Справа№640/28159/21
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Аляб'єва І.Г.
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про зобов'язання вчинити дії,
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 врахувати та виплатити ОСОБА_1 кошти за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.06.2018 (з моменту виключення зі списків особового складу частини) по 16.09.2021 (тобто до часу остаточного розрахунку).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.10.2021 призначено до розгляду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.
Протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.01.2022 відмовлено в задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про закриття провадження у справі. Подальший розгляд справи здійснено в порядку спрощеного провадження
Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Разом з цим, на виконання вимог Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» (далі - Закон) та визначає порядок передачі нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративних судових справ іншим окружним адміністративним судам України - наказом ДСА України від 16.09.2024 №399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі - Порядок №399).
Пунктами 4-7 Порядку №399 визначено, що на розгляд та вирішення судам підлягають передачі судові справи, які нерозглянуті ОАСК та передані до КОАС, але до набрання чинності Законом, не розподілені між суддями. Матеріали щодо розгляду та вирішення окремих процесуальних питань у межах нерозглянутих судових справ підлягають передачі до судів, визначених у результаті автоматизованого розподілу судових справ між судами, проведеного відповідно до правил, установлених цим Порядком. Судові справи, вказані у переліку, які підлягають передачі судам, мають бути зареєстровані в базі даних. Перелік складається відповідальною особою протягом семи робочих днів після опублікування цього Порядку за формою, визначеною у додатку 1 до Порядку, та формується в електронній формі із застосуванням КЕП.
На виконання вимог пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX та Порядку №399 на підставі Акту приймання-передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва від 15.01.2025, згідно супровідного листа КОАС від 15.01.2025 №01-19/474/25 до Донецького окружного адміністративного суду передано 4132 судові справи, у тому числі адміністративну справу №640/28159/21.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №640/28159/21 передано на розгляд судді Донецького окружного адміністративного суду Аляб'єва І.Г.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11.04.2025 прийнято до провадження судді Аляб'єва І.Г. адміністративну справу №640/28159/21 та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справи у строк, встановлений статтею 258 КАС України.
До суду надійшло клопотання представника відповідача про закриття провадження на підставі п.1 ч.1 ст. 238 КАС України. В обґрунтування клопотання представник відповідача зазначає, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення коштів. Бездіяльність відповідача не оскаржується, вимоги про відшкодування шкоди заподіяної рішеннями, дією чи бездіяльністю позивачем не заявляється та не обґрунтовується сума стягнення, розрахунок суми, що стягується не обгрунтовуються.
Ухвалою суду від 09.09.2025 відмовлено представнику Військової частини НОМЕР_1 у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі №640/28159/21.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з 27.06.2018 позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. При звільненні з військової служби відповідач не провів з позивачем усіх необхідних розрахунків, а саме, не нараховано та не виплачено компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій. На виконання рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 07.07.2021 у справі № 640/28014/20 позивачу нараховано компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період 2015-2018 року у розмірі 37453,22 грн, яка перерахунована16.08.2021 на картковий рахунок позивача.
Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні протиправною, та такою, що порушує його права.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти позовних вимог та вважає їх такими, що задоволенню не підлягають. По суті спірних правовідносин пояснив, що трудові відносини та військова служба мають різну правову природу та врегульовані законодавством, а тому норми законодавства про оплату праці і вирішення таких спорів не поширюються на військовослужбовців та прирівняних до них осіб, оскільки вони врегульовані спеціальним законодавством і не підпадають під дію загального трудового права. Відповідно, відсутні правові підстави для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.
За правилами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином.
Згідно з нормами частини третьої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідно до витягу з наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 27.06.2018 №121 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу 27.06.2018.
Окружного адміністративного суду м.Києва від 07.07.2021 у справі № 640/28014/20 а дміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, а саме, 27 червня 2018 року.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби, а саме, 27 червня 2018 року.
На виконання вказаного рішення суду відповідачем було перераховано на рахунок позивача нараховано компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період 2015-2018 року у розмірі 37453,22 грн., та перераховано 16.08.2021 на картковий рахунок позивача, що підтверджується випискою банку.
У зв'язку з тим, що повний розрахунок при звільненні був проведений з порушенням строків, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.
Верховний Суд вважає, що метою, яка закладена законодавцем у зміст процедури відшкодування, передбаченої ст. 117 КЗпП, є компенсація працівникові майнових витрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Саме виходячи із природи такого відшкодування, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.
На підставі статті 47 Кодексу законів про працю України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Спірні правовідносини регулюються приписами статей 116 і 117 КЗпП України, оскільки законодавство про проходження військової служби не передбачає жодної гарантії захисту конституційного права на оплату праці.
Так, приписами частини 1 статті 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Судом встановлено, що відповідач розрахувався з позивачем при звільненні не в повному обсязі.
Несвоєчасна виплата компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій обумовлена бездіяльністю військової частини, що визнано Донецьким окружним адміністративним судом.
Строк затримки розрахунку при звільненні розпочався з 28.06.2018 по 15.08.2021. (28.06.2018 наступний днь після звільнення, 15.08.2021 останній день перед виплатою).
Приписами частини 1 статті 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Отже, у разі несвоєчасної виплати працівникові нарахованих коштів (не існує спору щодо суми) працедавець, сплачуючи заборгованість, має виплатити і середній заробіток час прострочення.
Приписами частини 2 статті 117 КЗпП України передбачено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Таким чином, якщо існує спір щодо суми заборгованості (у тому числі щодо її існування) і позов задоволено судом у повному обсязі, то працедавець має визначити заробіток, а якщо позов задоволено частково, то питання про сплату середнього заробітку за час прострочення вирішує суд.
Оскільки суд задовольнив позов про зобов'язання нарахувати і виплатити компенсацію за невикористані дні календарної відпустки як учаснику бойових дій у повному обсязі, то у відповідача виник обов'язок визначити і виплатити середній заробіток за період з 28.06.2018 по 15.08.2021.
Обчислюючи розмір середнього заробітку, відповідач має керуватись правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у справі №761/9584/15-ц, який міститься у постанові від 26.06.2019 (право зменшити розмір середнього заробітку, врахувавши певні факти).
Це, зокрема:
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Крім того, у постанові від 30.11.2020 року Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у справі №480/3105/19, зазначив про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку. Тобто залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, однак за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку.
Суд також враховує правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові № 761/9584/15-ц. Там колегія суддів зазначила, що метою, яка закладена законодавцем у зміст процедури відшкодування, передбаченої ст. 117 КЗпП, є компенсація працівникові майнових витрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Саме виходячи із природи такого відшкодування, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.
За наслідками касаційного перегляду Верховний Суд вирішив, що для приблизної оцінки розміру майнових втрат працівника, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, які розумно можна було би передбачити, на підставі даних Національного банку України про середньозважені ставки за кредитами в річному обчисленні за 2009 - 2015 року можна розрахувати розмір сум, які працівник, недоотримавши належні йому кошти від роботодавця, міг би сплатити як відсотки, взявши кредит з метою збереження рівня свого життя.
Виходячи з викладеного та враховуючи необхідність пропорційного зменшення суми відшкодування, суд вважає, що позивач має право на отримання 30 000 грн відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні (що відповідає вищенаведеним правовим позиціям Верховного Суду та є достатнім відшкодуванням майнових втрат, що міг зазнати позивач у зв'язку з затримкою розрахунку).
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до положень Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.
На підстав наведеного, керуючись ст. ст. 32, 139, 243 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28.06.2018 по 15.09.2021 в розмірі 30 000 гривень.
В задоволені решти позовних вимог - відмовити
Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено і підписано 09.09.2025 року.
Суддя І.Г. Аляб'єв