09 вересня 2025 р.Справа №184зп-25/160
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позову,
09.09.2025 року через систему «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, в якій заявник просить:
- заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 та всі іншим територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки вчиняти дії, пов'язані з заходами призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, пов'язані з направленням для проходження медичного огляду та проведенням медичного огляду за раніше виданими направленнями та повістками, пов'язані з прийняттям наказу про призов на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправленням на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ), окрім перевірки підстав бронювання та підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення, до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі.
В обґрунтування заяви зазначено, що ТЦК вчиняє подвійне порушення - продовжує блокувати можливість бронювання заявника і водночас, використовуючи власні владні повноваження і самостійно штучно створену ситуацію, направляє заявника на медичний огляд, що було б неможливим в разі дотримання закону з боку ТЦК. Розуміючи неможливість медичного огляду заявника при знятті розшуку і бронюванні, ТЦК свідомо порушує чинне законодавство, включає до реєстрів і баз даних недостовірну інформацію, не виконує законних вимог заявника, викликаючи його повісткою для проходження медичного огляду. Такі дії ТЦК тягнуть за собою істотні наслідки у вигляді мобілізації заявника, що має невідворотний характер відповідно до висновків Верховного Суду, зазначених у постанові від 5 лютого 2025 року у справі № 160/2592/23 про те, що процедура призову військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулась, а визнання процедури протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу. Тобто в разі невжиття заходів забезпечення позову виконати рішення суду в межах позовних вимог буде неможливо, і право заявника на виключення недостовірних відомостей з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, додатку «Резерв+» про розшук не буде реально захищене, а право на бронювання так і не буде реалізоване через той же незаконний «розшук». Невжиття заходів забезпечення позову може спричинити для заявника негативні наслідки в разі його мобілізації, оскільки бронювання і надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим, у зв'язку з чим захист прав, свобод та інтересів заявника за захистом яких він має намір звернутися до суду, буде зведено нанівець.
Перевіривши подану заяву, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.153 КАС України, заява про забезпечення позову подається, зокрема, до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст.154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Відповідно до статті 151 КАС України адміністративний позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною другою статті 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Із системного аналізу вимог наведених статей вбачається, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленими позовними вимогами, безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
У випадку звернення сторони із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою заявою.
Таким чином, із цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Проте, заявником у заяві про забезпечення позову, не наведено суду істотних обставин та не надано жодних доказів, які б вказували, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Крім того, суд зазначає, що сам факт подання адміністративного позову не може бути підставою для забезпечення адміністративного позову. Водночас, важливим є зауважити, що при розгляді заяв про забезпечення позову не вирішується питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті.
Заявник як на ключову обставину необхідності вжиття заходів забезпечення позову, посилається на те, що він підлягає бронюванню, не підлягає мобілізації та дані про нього не можуть бути внесені до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Верховний Суд у постановах від 16.05.2019 року у справі №826/14303/18, від 12.02.2020 у справі 640/17408/19 та від 27.02.2020 у справі №640/16242/19 дійшов висновку про те, що ознаки очевидності протиправності оспорюваних рішень, дій, бездіяльності та порушення ними прав, свобод або інтересів осіб, які звернулись до суду, повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом (beyond reasonable doubt). Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною 2 статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. В іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивача до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію у справі.
Також суд враховує і те, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та домислах, оскільки таке рішення суперечитиме законодавчо визначеним принципам і завданням адміністративного судочинства.
Як наслідок, відсутні підстави і для висновку про те, що невжиття заходів забезпечення зумовить незворотні зміни в правовому становищі заявника, оскільки не підтверджено достатню ймовірність існування ризику, в зв'язку з яким і мали б вживатися заходи забезпечення позову.
Заявником в обґрунтування заяви про забезпечення позову не наведено та не надано доказів у підтвердження того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся; або очевидними є ознаки протиправності рішення суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 05.02.2025 у справі №160/2592/23, на яку посилається заявник у своїй заяві, Верховний Суд також не викладав висновків щодо застосування норм статей 150-154 КАС України, якими врегульовано забезпечення позову. У цій постанові Верховного Суду від 05.02.2025 у справі №160/2592/23 зазначено, що "процедура призову військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу".
Проте, предметом позову у справі №160/2592/23 є визнання протиправними дій щодо призову особи на військову службу під час мобілізації та зобов'язання військової частини прийняти рішення про звільнення особи з військової служби особового складу Збройних Сил України військової частини.
Тоді як у даному випадку заявник не оскаржує дій чи рішень щодо призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та/або дій щодо відмови у наданні заявнику відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, тому забезпечення позову у зазначений заявником спосіб є неспівмірним та неадекватним з позовними вимогами у цій справі.
Отже заява про забезпечення позову є необґрунтованою, передчасною та такою, що не підлягає задоволенню.
При цьому, суд роз'яснює, що заявник не позбавлений можливості ініціювати питання перед судом про доцільність забезпечення позову на будь-якій стадії розгляду справи у разі виникнення відповідних підстав для цього.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Відповідно до статті 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 294-297 КАС України.
Суддя М.В. Дєєв