09 вересня 2025 р. Справа № 120/13452/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши у м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант-Авто М" до Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,
До суду через систему "Електронний суд" надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант-Авто М" (далі - ТОВ "Гарант-Авто М", позивач) до Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на протиправність винесеної постанови відповідача №ПШ 037466 від 10.09.2024 про застосування до ТОВ "Гарант-Авто М" адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000 грн.
Ухвалою судом відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також надано відповідачам строк на подання відзиву.
В межах встановленого строку до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позову у повному обсязі. Мотивуючи відзив на позовну заяву відповідач зазначає, що ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" обумовлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Відповідач вказує, що актом №АР036446 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 15.07.2024, встановлено, що під час перевірки виявлено порушення ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", зокрема водій ОСОБА_1 не надав роздруківку на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок за періоди з 17.06.2024 - 22.06.2024, з 02.07.2024 - 10.07.2024 та з 14.07.2024. За результатами розгляду справи винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 037466 від 10.09.2024 за порушення абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів і громадян.
Враховуючи вищезазначене, відповідач вказує, що при прийнятті спірної постанови він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Інших заяви по суті справи від сторін спору до суду не надходило.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, встановив наступне.
Посадових осіб відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області направлено для проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортних засобів, що підтверджується направленням від 12.07.2024 №015790.
15.07.2025 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, під час якої виявлено, що водій ОСОБА_1 на транспортному засобі FORD, реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював перевезення вантажу. Перевізник згідно ТТН №ВР0013097 від 15.07.2024 є Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарант-Авто М". В ході проведення перевірки водій ОСОБА_1 , на вимогу посадових осіб Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті не надав роздруківку на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок за період з 17.06.2024 - 22.06.2024, з 02.07.2024 - 10.07.2024 та з 14.07.2024, чим порушив, на думку посадових осіб, вимоги ст. 39 та ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Відповідно до графи пояснення водія про причину порушень зазначено: водій з актом ознайомлений, від підпису відмовився.
Надалі, позивача було запрошено на розгляд справи за порушення абз. 3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» на підставі акту №АР 036446 від 15.07.2024.
10.09.2024 на розгляд справи прибув представник позивача Сауляк Є.В. та за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідачем прийнято постанову №ПШ 037466 від 10.09.2024 про застосування до ТОВ "Гарант-Авто М" адміністративно-господарського штрафу на підставі абз. 3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» у сумі 17 000 грн.
Позивач вважає винесену постанову №ПШ 037466 від 10.09.2024 протиправною та такою що підлягає скасуванню.
Так, у позовній заяві позивач зазначає, що зі змісту акту перевірки від №АР 036446 від 15.07.2024 слідує, що під час перевірки транспортного засобу - марки FORD, реєстраційний номер НОМЕР_1 , встановлено порушення ст.ст.34. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме внутрішні перевезення вантажу (щебінь фракції 40-70 мм) виконувались водієм без роздруківки на паперовому носії інформації щодо режиму праці та відпочинку за період з 17.06.2024 по 22.06.2024, з 2.07.2024 по 10.07.2024, за 14.07.2024, порушено вимоги наказу МТЗУ №385 від 24.07.2010р, наказу МТЗУ №340 від 07.06.2010.
Позивач звертає увагу, що в ході проведення перевірки транспортного засобу - марки FORD, реєстраційний номер НОМЕР_1 , водієм ОСОБА_1 було надано посадовим особам роздруківки з цифрового тахографа, які спростовують інформацію зазначену в акті перевірки та є належними доказами, що виключають порушення водієм вимог наказів МТЗУ №385 від 24.07.2010 та МТЗУ №340 від 07.06.2010..
Щодо відсутності на паперовому носії інформації щодо режиму праці та відпочинку водія ОСОБА_1 за періоди з 17.06.2024 по 22.06.2024, з 2.07.2024 по 10.07.2024, за 14.07.2024, то позивач аргументує це тим, що транспортний засіб - марки FORD, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не використовувався за вказаний період, а відповідні пояснення були надані представником позивача при розгляді справи за порушення абз. 3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» на підставі акту №АР 036446 від 15.07.2024.
На підтвердження вищенаведеного, позивачем до матеріалів позовної заяви надано роздруківки з тахографа станом на 23.02.2024, 23.06.2024, 01.07.2024, 11.07.2024 та 13.07.2024.
Так, на паперовому носії інформації за 23.06.2024, зазначено наступне: реєстраційний номер НОМЕР_1 , водій ОСОБА_2 , дата початку поїздки - 23.06.2024, початкові дані про пробіг - 204454 км., кінцеві дані про пробіг - 204759 км., загальний кілометраж за час використання - 305 км.
У наступному паперовому носії інформації за 01.07.2024, вказано наступне: реєстраційний номер НОМЕР_1 , водій ОСОБА_2 , дата початку поїздки - 01.07.2024, початкові дані про пробіг - 206315 км., кінцеві дані про пробіг - 206321 км., загальний кілометраж за час використання - 6км.
На паперовому носії інформації за 11.07.2024, зазначено наступне: реєстраційний номер НОМЕР_1 , водій ОСОБА_2 , дата початку поїздки - 11.07.2024, початкові дані про пробіг - 208044 км., кінцеві дані про пробіг - 208368 км., загальний кілометраж за час використання - 324 км.
У паперовому носії інформації за 13.07.2024, вказано наступне: реєстраційний номер НОМЕР_1 , водій ОСОБА_2 , дата початку поїздки - 13.07.2024, початкові дані про пробіг - 208400 км., кінцеві дані про пробіг - 208588 км., загальний кілометраж за час використання - 188 км.
Позивач зазначає, що вищенаведені паперові носії інформації, які були надані посадовим особам під час проведення перевірки, мають всю необхідну інформацію про режим праці та відпочинку водія транспортного засобу ОСОБА_1 , марки FORD, реєстраційного номеру НОМЕР_1 .
Відтак, враховуючи зазначене, позивач вважає, що прийнята постанова №ПШ 037466 від 10.09.2024 є протиправною та підлягає скасуванню.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з абз. 1, 2 ч.7 ст.6 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 р. №2344-ІІІ (далі за текстом Закон №2344) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті.
Частиною 10 статті 6 Закону №2344 встановлено, що на території України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, у сфері міжнародних автомобільних перевезень здійснює: контроль наявності, видачу дозвільних документів на виконання перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично виконується; контроль за виконанням автомобільними перевізниками вимог міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень; контроль технічного, санітарного та екологічного стану транспортних засобів, що впливає на безпеку руху та екологічну ситуацію; контроль за дотриманням перевізниками вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення; контроль та нагляд за дотриманням вимог нормативно-правових актів щодо забезпечення безпеки на автомобільному транспорті та правил перевезення небезпечних вантажів; контроль внесення перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами України; перевірку транспортно-експедиційної документації на здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; нарахування, у разі виявлення порушень, та вжиття заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
Відповідно до пунктів 1, 8 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 р. №103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури (далі Міністр) і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Згідно з підпунктом 19 пункту 5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює контроль за додержанням перевізниками вимог режиму праці та відпочинку, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Частинами 14, 17 статті 6 Закону №2344 передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
У розумінні абз.75 ч.1 ст.1 Закону №2344, рейдова перевірка (перевірка на дорозі) перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Процедура проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначена Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 р. №1567 (далі за текстом Порядок №1567).
Відповідно до пунктів 2, 4 Порядку №1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.
Пунктами 12, 14 Порядку №1567 передбачено, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка.
Рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
З огляду на абз.1, 2 п.15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Згідно з п.п.21, 22, 24 Порядку №1567 у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).
У разі відмови водія від підписання акта рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис.
Акти, зазначені у пунктах 20, 21 цього Порядку, реєструються в журналі обліку.
Відповідно до п.п.25-27 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).
У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Як уже зазначалося судом вище, за результатом розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відповідачем прийнято постанову №ПШ 037466 від 10.09.2024 про застосування до ТОВ "Гарант-Авто М" адміністративно-господарського штрафу на підставі абз. 3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» у сумі 17 000 грн.
Відповідно до абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344 за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частинами 1, 2 статті 48 Закону №2344 встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Таким чином, перелік документів, які повинен мати водій під час здійснення внутрішніх перевезень, зазначений у ст.48 Закону №2344 не є вичерпним.
З огляду на абз.1, 2, 5 ч.2 ст.49 Закону №2344, водій транспортного засобу зобов'язаний: мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень; дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.
Відповідно до ч.ч.1-3 статті 18 Закону №2344 з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі водії) та порядок його обліку встановлені Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 р. №340 (далі - Положення №340).
Відповідно до п.1.3 р. І Положення №340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі ТЗ).
Пунктом 6.1 розділу VI Положення №340 передбачено, що автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Згідно з абз.2-4 п.6.2 р.VI Положення №340 облік робочого часу водіїв здійснюється на основі табеля обліку використання робочого часу. Перевізник, який використовує водіїв за наймом, щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія (додаток 2), у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни.
Відповідно до п.6.4 р.VI Положення №340 у разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, Перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4).
Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Перевізники зберігають бланк підтвердження діяльності протягом 12 місяців.
Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів визначено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 р. №385 (далі - Інструкція №385).
Згідно з п.1.3 Інструкції №385, ця Інструкція поширюється на суб'єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).
З огляду на п.1.4 Інструкції №385 контрольний пристрій (тахограф) обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; тахокарта бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.
Згідно з п.п.3.1, 3.3 Інструкції №385 виробники транспортних засобів, перевізники, водії та ПСТ використовують тахографи, тахокарти, картки до цифрових тахографів, тип яких затверджено відповідно до вимог ЄУТР.
Водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Пунктами 3.5, 3.6 Інструкції №385 визначено, що перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.
Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов'язковість установлення тахографа певного типу аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР); наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку; дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа; дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.
Таким чином, тахокарти та картки водія чи роздруківки даних роботи цифрового тахографа є документами, передбаченими законодавством України, на підставі яких виконуються вантажні перевезення автомобільним транспортом, тобто у розумінні ст.48 Закону №2344 є іншими документами передбаченими законодавством.
Отже, заповнені тахокарти водія за робочу зміну та 28 днів з дня її закінчення відповідно до статті 48 Закону №2344 повинні знаходитися у водія під час здійснення перевірки. При цьому на водія покладається обов'язок щодо надання під час перевірки документів, передбачених законодавством, для здійснення перевезень, а також обов'язок дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.
Перевіркою встановлено факт перевезення вантажу за відсутності на момент перевірки документів, перелік яких визначений ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: відсутні роздруківки на паперовому носії за період з 17.06.2024 до 22.06.2024, з 02.07.2024 по 10.07.2024 та за 14.07.2024.
Як вже було встановлено судом, водій з актом був ознайомлений, однак від підпису відмовився.
Щодо відсутності роздруківок на паперовому носії за період з 17.06.2024 до 22.06.2024, з 02.07.2024 по 10.07.2024 та за 14.07.2024, то позивач у позовній заяві зазначив, що транспортний засіб - марки FORD, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не використовувався за вказаний період, а відповідні пояснення були надані представником позивача при розгляді справи.
Так, позивачем до матеріалів позовної заяви долучено: паперові носії інформації за 23.02.2024, за 23.06.2024, за 01.07.2024, за 11.07.2024 та за 13.07.2024. Втім суд зазначає, що надані роздруківки щодо режимів праці та відпочинку водія жодним чином не спростовують порушення, зазначене в акті перевірки, оскільки не містять інформації за спірні періоди, вказані в акті перевірки.
При дослідженні вищезазначених паперових носіїв інформації суд встановив, що різниця між кінцевим показником пробігу за 01.07.2024 (206321 км) та початковим показником пробігу за 11.07.2024 (208044 км) складає 1723 км, різниця між кінцевим показником пробігу за 11.07.2024 (208368 км) та початковим показником пробігом за 13.07.2024 (208400 км) складає 32 км.
Щодо паперового носія інформації за 23.02.2024, суд зазначає, що він стосується транспортного засобу з реєстраційним номером - НОМЕР_2 , однак позивач не надавав будь яких належних доказів, що вищенаведений паперовий носій інформації стосується транспортного засобу - марки FORD, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Суд враховує, що саме водій транспортного засобу є відповідальним за повноту та достовірність записів зроблених ним на тахокартах.
Наявна невідповідність початкового та кінцевого пробігу транспортного засобу - марки FORD, реєстраційний номер НОМЕР_1 з 01.07.2024 по 13.07.2024 (загальний пробіг - 1755 км), вказує на те що даний транспортний засіб використовувався, що спростовує твердження позивача про невикористання транспортного засобу, які наведені у позовній заяві.
Позивачем не надано ні під час здійснення посадовими особами рейдової перевірки, ні під час розгляду справи за порушення абз. 3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», також не долучено до матеріалів позовної заяви, доказів того, що транспортний засіб - марки FORD, реєстраційний номер НОМЕР_1 не використовувався за періоди з 17.06.2024 до 22.06.2024, з 02.07.2024 по 10.07.2024 та за 14.07.2024, зокрема, не надано записів щодо режиму праці та відпочинку протягом 28 днів з дня закінчення робочої зміни, не надано бланку підтвердження діяльності, який перевізник міг би заповнити у разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, відповідно до п.6.4 р. VI Положення №340.
Таким чином, аналіз записів паперових носіїв інформації долучених до матеріалів позовної заяви доводить відсутність у водія роздруківок на паперовому носії за період з 17.06.2024 до 22.06.2024, з 02.07.2024 по 10.07.2024 та за 14.07.2024 і спростовує твердження позивача про невикористання транспортного засобу - марки FORD, реєстраційний номер НОМЕР_1 за періоди з 17.06.2024 до 22.06.2024, з 02.07.2024 по 10.07.2024 та за 14.07.2024.
Стосовно тверджень позивача про неврахування відповідачем при винесенні спірної постанови п. 1.4 Положення №340, суд зазначає наступне.
Змістом п. 1.4 розділу І Положення №340, встановлено, що це Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються, зокрема, під час стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Надзвичайна ситуація, відповідно до пункту 24 частини першої статті 2 Кодексу цивільного захисту України, - обстановка на окремій території чи суб'єкті господарювання на ній або водному об'єкті, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров'ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об'єкті, провадження на ній господарської діяльності.
Суд вважає, що підстави для ототожнення режиму воєнного стану та режиму надзвичайної ситуації відсутні.
Позивач не довів, що 15.07.2025 рейдова перевірка транспортного засобу - марки FORD, реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснювалось під час надзвичайної ситуації, тому суд визнав безпідставними доводи про необов'язковість дотримання під час цього перевезення вимог Положення № 340 та, відповідно, норм Інструкції № 385.
Отже, виходячи із системного аналізу положень законодавства України, правових підстав для задоволення позовних вимог немає.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відтак, перевіривши основні доводи сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити.
Враховуючи положення статті 139 КАС України, позивач немає права на відшкодування будь-яких понесених у цій справі судових витрат.
Керуючись ст. ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
У задоволенні вимог адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 09.09.25.
Інформація про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарант-авто М" (вул. Київська, буд. 78, м. Вінниця, 21032, код ЄДРПОУ 43523177) ;
Відповідач: Відділ державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Василя Порика, 29, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 39816845).
Суддя Слободонюк Михайло Васильович