м. Вінниця
09 вересня 2025 р. Справа № 120/11025/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши матеріали справи
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до: НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 )
про: визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою суду від 11.08.2025 дану позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків шляхом надання доказів на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, зокрема, належних та допустимих доказів, які підтверджують проходження служби у НОМЕР_3 мобільному прикордонному загоні саме в період з 01.01.2016 по 28.02.2018, або ж уточнити суб'єктний склад учасників справи та, відповідно, заявлені позовні вимоги.
20.08.2025 за вх.№53146/25 до суду надійшла заява про усунення недоліків, в якій представник позивача вказує, що відповідно п. 293 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Державній прикордонній службі України», затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 №1115/2009, остаточний розрахунок з військовослужбовцями Державної прикордонної служби України, у тому числі з індексації грошового забезпечення, здійснюється при його звільненні саме за останнім місцем проходження військової служби тим органом (прикордонним загоном), який звільняє військовослужбовця з військової служби. Відтак, на переконання представника позивача, розрахунок (виплату) коштів (індексації грошового забезпечення) здійснює саме прикордонний загін, яким було звільнено військовослужбовця з військової служби. У зв'язку з цим, представник позивача й звернувся з позовом до НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ), оскільки з нього позивач був звільнений з військової служби.
Суд критично оцінює наведені твердження представника позивача з огляду на наступне.
Посилання на положення п. 293 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Державній прикордонній службі України», затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 №1115/2009, здійснене представником позивача виключно у власному трактуванні, проте фактично не випливає зі змісту вказаної норми.
Так, аналіз п. 293 вказує на те, що остаточний розрахунок з військовослужбовцем проводиться у день виключення його зі списків особового складу тим органом Держприкордонслужби, який здійснює звільнення, та охоплює всі належні на день звільнення види грошового забезпечення. Водночас положення цієї норми не містять згадки про виплату індексації за минулі періоди служби в інших підрозділах, адже індексація має нараховуватися та виплачуватися саме за місцем фактичного проходження служби військовослужбовцем у відповідний час.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що у спірний період (01.01.2016 - 28.02.2018) позивач проходив військову службу та, відповідно, перебував на грошовому забезпеченні у НОМЕР_4 прикордонному загоні. Відтак саме цей орган зобов'язаний був здійснювати нарахування та виплату індексації за відповідний період.
Вважати, що індексація, нарахування якої повинно було відбуватися у НОМЕР_4 прикордонному загоні, при звільненні мала бути виплачена НОМЕР_5 прикордонним загоном як складова «остаточного розрахунку», немає жодних правових підстав, оскільки така виплата не відноситься до переліку забезпечення, яке визначається як належне військовослужбовцю на день звільнення саме з цього прикордонного загону.
Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 18.10.2023 у справі №200/5301/22, відповідно до яких виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовця на грошовому забезпеченні, а обмежене фінансування не звільняє відповідний орган від виконання цього обов'язку.
Таким чином суд констатує, що недоліки позовної заяви не усунуто.
З огляду на те, що недоліки позовної заяви не усунені та з метою недопущення порушення прав та інтересів позивача та забезпечення права доступу до правосуддя, суд вважає за необхідне продовжити позивачеві строк для усунення недоліків шляхом уточнення суб'єктного складу учасників справи та, відповідно, заявлених позовних вимог.
Керуючись ст. 133, 160, 161, 169, 171, 248, 256 КАС України, суд
Продовжити строк для усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 до НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Надати позивачеві 7-денний строк, з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви у спосіб, зазначений в мотивувальній частині ухвали.
Дану ухвалу направити позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Суддя Маслоід Олена Степанівна