Справа№ 953/8593/25
н/п 3/953/2436/25
"09" вересня 2025 р. м. Харків
Суддя Київського районного суду м. Харкова Кіндер В. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомо, громадянина України, військовослужбовця, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
11.08.2025 о 10 годині 00 хвилин у м. Харків по вул. Академіка Павлова, 307, ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2107, державний номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння пройшов на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest 6820», проба позитивна та склала 0,28 проміле.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про час і місце судового розгляду справи повідомлявся, шляхом направлення SMS повідомлення, яке відповідно до довідки доставлено останньому 20.08.2025.
Суд виходить з того, що якщо учасник справи надав номер телефону при оформлені протоколу про адміністративне правопорушення, то можна припустити, що він не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, у свою чергу, покладає на особу обов'язок отримувати повідомлення і відповідати на них.
Поважність причини своєї неявки ОСОБА_1 не повідомив, клопотань чи заяв на адресу суду від нього не надходило, хоча йому було достовірно відомо, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться у Київському районному суді м. Харкова, про що зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення.
Суд зауважує, положеннями ч.2 ст.268 КУпАП визначено перелік справ про адміністративні правопорушення, при розгляді яких участь особи є обов'язковою, проте даний перелік не містить справ про адміністративне правопорушення, передбачених ст. 130 КУпАП.
Зважаючи на необхідність дотримання необхідного балансу між забезпеченням права особи на участь у розгляді справи та самим розглядом справи з дотриманням як строків розгляду справи судом, так і строку можливого притягнення особи до адміністративної відповідальності, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 .
Суд, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, докази наявні в ній та оцінивши їх в сукупності, дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченому ч.1 ст.130 КУпАП.
Винна ОСОБА_1 належним чином підтверджена: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 419372 від 11.08.2025, в якому зокрема безпосередньо зафіксовано факт вчинення адміністративного правопорушення; результатом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу «Drager Alcotest 6820», прилад ARJL-0313, тест № 2935, проба позитивна та склала 0,28 проміле; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу, який містить підпис ОСОБА_1 про його згоду із результатом огляду; рапортом посадової особи, відомості викладенні в ньому узгоджуються з відеозаписами з нагрудних камер поліцейських.
Оцінюючи наведені докази, суд керується положеннями статті 266КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09.11.2015р. (зі змінами) (далі Інструкція), якими унормовано правову процедуру огляду водіїв на стан сп'яніння, встановлено гарантії захисту прав і законних інтересів водія, а також процесуальні запобіжники можливим зловживанням з боку працівників поліції.
Суд зважає на те, що згідно із п.2 розділу І Інструкції, підставою для висунення вимоги про необхідність проходження огляду на стан сп'яніння є суб'єктивне припущення поліцейського про перебування особи у стані сп'яніння, яке ґрунтується на наявності у особи однієї чи декількох ознак алкогольного сп'яніння, передбачених п.3 розділу І Інструкції.
Вирішення їх наявності чи відсутності відноситься до виключної компетенції поліцейського, який керуючись загальносуспільними нормами зовнішнього вигляду особи, яка не перебуває в стані сп'яніння, на власний розсуд визначає наявність чи відсутність ознак такого сп'яніння.
З матеріалів справи, зокрема, даних акту огляду вбачається, що поліцейським у ОСОБА_1 були виявлені наступні ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, почервоніння, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя.
За наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу або забезпечує доставку особи до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для проведення огляду (п.п. 1,9 Розділу ІІ інструкції).
За результатом огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціального технічного засобу «Drager Alcotest 6820», прилад ARGLE-0313, тест № 2935, проба позитивна та склала 0,28 проміле.
Згідно із положеннями п.7 розділу ІІ Інструкції вбачається, що установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Відповідно до технічних характеристик приладу Drager Alcotest 6820, вказаний засіб вимірювальної техніки може вказувати результат з певною похибкою. Так границі допустимої похибки під час експлуатування приладу можуть складати +/-0,042 проміле. Оскільки прилад Drager Alcotest 6820 має допустиму похибку +/-0,042 проміле, то результат тесту, з урахуванням похибки, складав від 0,238 до 0,322 проміле.
Судом встановлено, що з урахуванням похибки максимально можливий низький результат (0,238 проміле) перевищує допустимий результат у 0,2 проміле, який визначений у п.7 розділу ІІ Інструкції.
Отже, зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Судом встановлено, що зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини підтверджуються відеозаписом з нагрудної відеокамери (відеореєстраторів), використання якої передбачено ст. 40 Закону України "Про національну поліцію" та Інструкцією про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 03.02.2016 №100, що був досліджений судом.
З відеозапису «еxport-0izpn» вбачається, що на місці зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 добровільно погодився на проведення огляду поліцейськими з застосуванням спеціального технічного засобу (02 хв. 18 с відеозапису «еxport-0izpn»).
Водієм не робилось жодних зауважень з приводу порядку проведення огляду. З проханням пред'явити сертифікат відповідності і свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки водій ОСОБА_1 до працівників поліції не звертався.
Також з дослідженого відеозапису судом встановлено, що ОСОБА_1 володіє інформацією щодо підстав зупинки, а саме у зв'язку із несправністю габариту транспортного засобу (04 хв. 00 с. відеозапису «еxport-0izpn»). Відтак суд дійшов висновку, що зупинка транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 здійснена на підставі п. 2 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», тобто у зв'язку із наявністю очевидних ознак, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу.
Суд зауважує, в ході спілкування з поліцейськими ОСОБА_1 зазначає про попереднє вживання алкоголю: «я думав, що воно вийшло за 10 годин» (04 хв. 19 с. відеозапису «еxport-0izpn»).
Враховуючи вищевикладене, суддя дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення є доведеною належним чином та в його діях є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, тобто керування транспортним засобом особою в стані алкогольного сп'яніння, а тому на нього слід накласти стягнення, визначене у санкції даної статті.
Санкція частини 1 статті 130 КУпАП передбачає накладення на водіїв штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та не містить альтернатив застосування адміністративного стягнення.
Відповідно до п.1.10 Правил дорожнього руху України водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Отже, щоб особа вважалась водієм, вона повинна керувати транспортним засобом та мати відповідне право на керування таким транспортним засобом (посвідчення водія відповідної категорії).
Відповідно до довідки інспектора УПП в Харківській області ДПП Свириденко К., згідно облікових даних ІПНП ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія.
Враховуючи зазначене, на думку суду, особа, яка керує транспортним засобом без отримання посвідчення водія, має нести відповідальність як «інша особа», тобто у вигляді накладення штрафу без стягнення у вигляді позбавлення права керування.
Такий підхід узгоджується із положенням пункту 1.10 ПДР щодо визначення поняття «водій» та відповідає вимогам статті 130 КУпАП, яка розмежовує суб'єктний склад правопорушників залежно від наявності у особи спеціального права керування транспортним засобом.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд стягує з правопорушника в дохід держави судовий збір, що становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Суд зауважує, що відповідно до п. 12 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.
Водночас, у цій справі ОСОБА_1 притягнений до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП за відсутності будь-яких доказів, що вчинення ним зазначеного адміністративного правопорушення було здійснено при виконанні службових обов'язків або у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які би давали підстави вважати, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом Збройних Сил України або інших військових формувань, або виконував обов'язки військової служби. Відтак, суд дійшов висновку, що з правопорушника підлягає стягненню судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись ст. 284, ст. 285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомо, визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомо, на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення (ч.1 ст.307 КУпАП).
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, якщо інше не встановлено законодавством України (ч.3 ст.307 КУпАП).
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч.1 ст.307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України (ст.308 КУпАП).
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня винесення до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова.
Суддя: Кіндер В. А.