Справа № 953/2305/23
н/п 1-кп/953/338/25
"09" вересня 2025 р. Київський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання прокурора відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні № 22022220000002974 від 23.09.2022 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу кожне відносно обвинуваченого:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ізюм, громадянина України, з вищою освітою, розлученого, має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , працюючого помічником бурильника в ШВБР бурового управління Укрбургаз, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України,
В провадженні суду перебуває кримінальне провадження № 22022220000002974 від 23.09.2022, за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Обвинуваченому обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого закінчується 12.09.2025.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинувачення.
Прокурор просила продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з підстав наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, подавши клопотання. Проти клопотання сторони захисту про зміну обвинуваченому запобіжного заходу - заперечувала.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні, посилаючись на необгрунтованість клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки всі свідки допитані та проведено ряд експертиз, дані про особу її підзахисного та просила змінити запобіжний захід обвинуваченому з тримання під вартою на альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у мінімальному розмірі, визначеному КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 заперечував щодо задоволення клопотання та підтримав доводи свого захисника.
Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора та продовження тримання під вартою обвинуваченого з наступних підстав.
Ухвалами Київського районного суду м. Харкова від 24.09.2022, 16.11.2022, 16.12.2022, 08.02.2023, 16.03.2023, 13.04.2023, 29.05.2023, 13.07.2023, 21.08.2023, 12.10.2023, 06.12.2023, 30.01.2024, 19.03.2024, 15.05.2024, 09.07.2024, 04.09.2024, 30.10.2024, 23.12.2024, 17.02.2025, 14.04.2025, 22.05.2025, 15.07.2025 строк тримання ОСОБА_4 під вартою продовжений до 12.09.2025 включно, без визначення застави.
Згідно ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.
При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , суд вважає встановленим продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Суд зазначає, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Суворість покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторного вчинення злочинів («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України. Санкція частини 7 ст. 111-1 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від дванадцяти до п'ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
Очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Зазначена обставина на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. При цьому, ризик втечі повинен оцінюватися й у світлі інших факторів, а тому суд, вирішуючи питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу, враховує тяжкість злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_4 .
Також достатньо обґрунтованим є ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки є розумна підозра вважати, що замовники здійснення протиправної діяльності перебувають на території Російської Федерації.
Окрім того, суд враховує, що на даний час не всі ділянки державного кордону України контролюються українською владою, а тому, на переконання судді, останній може переховуватись від суду, зокрема незаконно перетнути державний кордон України з метою уникнення кримінальної відповідальності, тому альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого.
Суд вважає, що прокурором доведено недостатність застосування до обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним вище. Наявні наведені ризики є дійсними та тривають, і вони виключають на даний час можливість зміни міри запобіжного заходу обвинуваченому на більш м'який.
Обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення на даний час не виходить за межі розумного строку.
Таким чином, оцінюючи сукупність обставин передбачених в ст. 178 КПК України, наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Під час розгляду клопотання судом вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків, однак при оцінці можливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи, в тому числі домашній арешт, застава не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення кримінальних правопорушень».
Так, застосований запобіжний захід відносно обвинуваченого кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому, зокрема, не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя шляхом ухилення від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення.
Таким чином, доводи сторони захисту щодо необхідності зміни запобіжного заходу є необґрунтованими з огляду на те, що вони не спростовують вищенаведених обставин, а також не свідчать ані про відсутність, ані про недостатню вагомість встановлених щодо цього обвинуваченого ризиків, у зв'язку із чим суд не знаходить підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу.
При цьому, будь-яких даних про неможливість ОСОБА_4 перебувати під вартою через стан здоров'я, матеріали, надані суду, не містять та стороною захисту не надані.
Разом з цим, відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 111-1 КК України, застосовується запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
При постановленні даної ухвали суд, керуючись ч.ч. 3, 4 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, про які зазначено вище, не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 при продовженні йому строку тримання під вартою, оскільки останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, зокрема за ч. 7 ст. 111-1 КК України.
'З урахуванням вищенаведеного, клопотання прокурора підлягає задоволенню, а клопотання сторони захисту про зміну обвинуваченому запобіжного заходу задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 194, 314-317, 376 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 22022220000002974 від 23.09.2022 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто до 07 листопада 2025 року (включно), без визначення застави.
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_4 - в той же строк, але з моменту вручення його ухвали суду.
Оскарження ухвали не зупиняє її дію та не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя ОСОБА_1