Гайворонський районний суд Кіровоградської області
__________________________________________І________________________
Справа №: 385/1066/25 3/385/439/25
09.09.2025 рокум. Гайворон
Суддя Гайворонського районного суду Кіровоградської області Гришак А.М., розглянувши матеріали справи, які надійшли від відділення поліції № 1 (м.Гайворон) Голованівського РВПГУНП України в Кіровоградській області про притягнення до адміністративної відповідальності,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий Гайворонським РВ УМВС України в Кіровоградській області 15.12.1998 року,
за ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №685177 від 16.07.2025 року, 15.07.2025 року о 11.30 год. ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 , в ході телефонної розмови вчинив домашнє насильство відносно малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , умисно вчинив діяння психологічного характеру, а саме погрожував фізичною розправою, ображав нецензурною лайкою, залякував, що викликало у малолітньої побоювання за свою безпеку та завдало шкоду її психічному здоров'ю, чим порушив вимоги п. 15 ч. 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Правопорушення вчинено повторно протягом року.
ОСОБА_1 у судовому засіданні свою провину не визнав, пояснив, що лише спілкувався зі своєю донькою по телефону, дій зазначених у протоколі відносно неї не вчиняв. Дана обставина виникла із-за неприязних відносин з його колишньою дружиною.
Вислухавши пояснення ОСОБА_1 , вивчивши матеріали справи, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 немає складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Зі змісту даної правової норми вбачається, що особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності тільки у разі вчинення дії чи бездіяльності, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями ч. 1 ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення та іншими документами, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Частиною другою статті 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення діянь, передбачених частиною першою цієї статті, вчинені стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.
Частина перша статті 173-2 КУпАП, передбачає адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Отже, об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП полягає у вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо).
Крім того, вчинення домашнього насильства характеризується такою обов'язковою ознакою, як завдання наслідків у виді шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Відповідно до положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Працівником поліції до протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підтвердження вини останнього долучено: копію рапорту старшого інспектора чергового ВП №1 (м. Гайворон) Голованівського РВП ГУНП в Кіровоградській області від 15.07.2025 року, протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 15.07.2025 року, письмові пояснення ОСОБА_3 від 15.07.2025 року, протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 16.07.2025 року, письмові пояснення ОСОБА_2 від 16.07.2025 року, форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 16.07.2025 року відносно ОСОБА_1 , копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , DVD-диск відеозаписом.
Будь-яких інших доказів, на підставі яких суд може встановити наявність адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, в діях ОСОБА_1 матеріали справи не містять. Так з переглянутого в судовому засіданні відеозапису вбачається, що на ньому зафіксовано момент приїзду працівників поліції на місце події та складання протоколу про адміністративне правопорушення, після чого відеозапис завершується. Таким чином з даного відеозапису не вбачається, що ОСОБА_1 вчиняв домашнє насильство відносно ОСОБА_2 .
Таким чином, матеріали адміністративного провадження не містять належних та допустимих доказів, які б вказували на вчинення ОСОБА_1 дій, зазначених у диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та настання для потерпілої особи наслідків, зазначених у цій статті.
Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на їх користь.
У справі «Барбера, Мессегу і Хабардо проти Іспанії» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини установив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої права та обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться в провину, всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
ЄСПЛ у своїх рішеннях указує, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презупцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом (п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України»)
За таких обставин, встановлюючи у відповідності до ст. 251 КУпАП, наявність чи відсутність адміністративного правопорушення в діях особи, щодо якої складено протокол, та даючи оцінку фактичним даним, наявним в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя дійшов висновку, що докази вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП у справі відсутні, та не доведено настання для потерпілої особи наслідків, зазначених у диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Отже, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які безпосередньо надають суду можливість встановити наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні дій, передбачених ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, а тому приходжу до висновку про закриття провадження у справі в зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 247, 276 280 КУпАП, суддя, -
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня її винесення до Кропивницького апеляційного суду через Гайворонський районний суд Кіровоградської області.
Суддя :А. М. ГРИШАК
Дата документа 09.09.2025