справа № 179/937/25
провадження № 2/179/564/25
09 вересня 2025 року селище Магдалинівка
Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області
у складі головуючого судді Чорної А.О.,
за участю секретаря судового засідання Голобородько Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» через систему «Електронний суд» звернувся з позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 444302251 від 08.05.2021 у розмірі 49 720,50 гривень, судові витрати в розмірі 2422,40 гривень, та витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000 гривень.
В обґрунтування позову зазначив, що 08.05.2021 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 444302251 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» свої зобов'язання перед ОСОБА_1 за кредитним договором виконало та надало кредит в розмірі 13 500 грн.
Разом з тим, ОСОБА_1 свої зобов'язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість.
28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором від 08.05.2021 № 444302251 перейшло до ТОВ «Таліон Плюс».
05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було укладено Договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс».
В подальшому, 29.05.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» було укладено Договір факторингу № 29/05/25-Е, за яким до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором у розмірі 49 720,50 грн., з яких 13 500 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 36 220,50 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Станом на день звернення до суду заборгованість ОСОБА_1 по кредитному договору не сплачена.
З урахуванням викладеного, ТОВ «ФК «Ейс» просило стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за Кредитним договором № 444302251 від 08.05.2021 у розмірі 49 720,50 грн., з яких 13 500 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 36 220,50 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Ухвалою судді від 20.06.2025 було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою суду від 12.08.2025 задоволено клопотання позивача та витребувано у АТ «Універсал Банк» докази.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, у позовній заяві зазначив про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечив.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена у порядку, встановленому цивільним процесуальним законодавством, причин неявки суду не повідомила, відзив на позовну заяву не надала.
Оскільки відповідачем не було надано відзиву на позов, тому суд приймає до уваги лише надані докази позивачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
На підставі ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних матеріалів, ухваливши заочне рішення. Позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд здійснив розгляд справи без фіксування судового процесу технічними засобами.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 08.05.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 444302251 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, одноразовий персональний ідентифікатор № MNV68НS7 було направлено позичальнику 08.05.2021 на номер мобільного телефону вказаний ним в заявці на отримання грошових коштів, одноразовий персональний ідентифікатор № MNV68НS7 було введено позичальником у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства 08.05.2021 (а.с. 13-15).
Сума кредиту за договором становить 13 500,00 гривень. Строк кредитування - 30 календарних днів.
Інформація стосовно розміру кредиту, строку його повернення, відсотків за користування кредитом була доведена відповідачу у паспорті споживчого кредиту (а.с. 12).
Графіком платежів за договором доведено до відома ОСОБА_1 інформацію про загальну вартість кредиту, реальну річну процентну ставку, суму процентів за користування кредитом (а.с. 15 на звороті).
Договір укладено з відповідачем у електронній формі відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію» та підписаний шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а також підписано паспорт споживчого кредиту.
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконав умови договору та перерахував шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної картки відповідача, зазначеної відповідачем у договорі 5375-41ХХ-ХХХХ-1671, кошти в розмірі 13 500 гривень, що підтверджується платіжною квитанцією від 08.05.2021. (а.с. 32)
Згідно виписки про рух коштів ОСОБА_1 вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 в АТ «Універсал Банк» емітовано карту № НОМЕР_1 та за період 08.05.2021- 13.05.2021 на рахунок відповідача було здійснено зарахування на суму 13 500 грн. - 08.05.2021 (а.с. 125-128)
Таким чином, факт отримання відповідачем коштів у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» суд вважає доведеним та підтвердженим матеріалами справи.
28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01 (а.с. 40-52), відповідно до якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 444302251 від 08.05.2021, що підтверджується витягом з реєстру прав вимог № 144 від 27.07.2021 (а.с. 53-54).
05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було укладено Договір факторингу № 05/0820-01, п. 2.1. якого ТОВ «Таліон Плюс» зобов'язалося відступити ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс зобов'язалося їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. (а.с. 56-61)
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 11 від 31.08.2023 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 49720,50 грн. (а.с. 62-63).
В подальшому, 29.05.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» було укладено Договір факторингу № 29/05/25-Е. (а.с. 65-69)
Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу № 29/05/25-Е від 29.05.2025, до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 49 720,50 грн., з яких 13 500 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 36 220,50 грн. - сума заборгованості за відсотками (а.с. 70-71).
Таким чином, позивач ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» набув права грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.
Сума заборгованості відповідача становить 49 720,50 грн., з яких 13 500 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 36 220,50 грн. - сума заборгованості за відсотками, що підтверджується розрахунком заборгованості. (а.с. 76-79)
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина шоста статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За змістом п. 4 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, нормами Закону України «Про споживче кредитування» кредитору надано право встановлювати в договорі умову щодо комісії пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, а також відносити плату за такі послуги до загальних витрат за споживчим кредитом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частина 1 статті 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до положень ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст. 512 ЦК України Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями ст.ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, з яким погоджується суд, відповідач внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов'язань має заборгованість за кредитним договором № 444302251 від 08.05.2021 в сумі 49 720,50 гривень, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Таким чином, оцінивши у сукупності докази по справі, суд доходить висновку, що відповідач не виконує взятих на себе зобов'язань, а тому, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по кредитному договору № 444302251 від 08.05.2021 в сумі 49 720,50 гривень.
Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною першою, другою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частинами першою-п'ятою статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як вбачається з наданих позивачем доказів, 29.05.2025 між позивачем та адвокатським бюро «Тараненко та Партнери» укладено договір про надання правничої допомоги № 29/05/25-01 (а.с. 80-81), Додаткову угоду № 25770561188 до договору № 29/05/25-01 від 30.05.2025 (а.с. 82), до якого додано акт від 05.06.2025 прийому-передачі наданих послуг до договору № 29/05/25-01 від 29.05.2025 в розмірі 7000 гривень, з детальним описом виконаних робіт. (а.с. 83)
Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява № 19336/04).
При вирішенні питання розподілу судових витрат суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (п.61 Постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18).
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Судом встановлено, що спір який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв'язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов'язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження та збирання яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.
Дослідивши надані докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, врахувавши складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих адвокатом послуг та значення справи для сторони, прийшов до висновку, що з урахуванням вимог розумності та справедливості, з ОСОБА_1 слід стягнути 4000 грн. судових витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги.
З урахуванням викладеного, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 000 гривень.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України у зв'язку із задоволенням позову, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 2422,40 гривень.
Керуючись ст. 4, 12, 13, 76-83, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 444302251 від 08.05.2021 в сумі 49 720,50 гривень (сорок дев'ять тисяч сімсот двадцять гривень 50 коп.).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» витрати на оплату судового збору в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.), витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Учасники справи:
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», ЄДРПОУ 42986956, юридична адреса: м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя А.О. Чорна