Справа № 203/6097/25
Провадження № 1-кс/0203/3744/2025
01.09.2025 року Центральний районний суд міста Дніпра у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі клопотання слідчого Слідчого відділу Дніпровського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_3 про арешт майна, заявлене в рамках кримінального провадження № 12025042110002147, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, -
встановив:
До Центрального районного суду міста Дніпра надійшло клопотання складене слідчим Слідчого відділу Дніпровського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, за погодженням з прокурором, про арешт майна, заявлене в рамках кримінального провадження № 12025042110002147, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України.
В обґрунтування клопотання зазначено, що Слідчим відділом Дніпровського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025042110002147, відомості про яке внесено до ЄРДР 23.08.2025 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України за можливим фактом того, що колишні працівники ГУ ДПС в Дніпропетровській області, шахрайським шляхом, з використанням підроблених документів заволоділи майном, належним Верховній Раді України та перебувають на балансі ГУ ДПС в Дніпропетровській області. До ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області надійшли матеріали ГУ ДПС в Дніпропетровській області стосовно того, що департаментом з питань запобігання та виявлення корупції ДПС в ході відпрацювання корупційного ризику «Здійснення прогнозування та планування видатків на матеріально-технічне забезпечення і розвиток діяльності ДПС» визначеного в Антикорупційній програмі Державної податкової служби України на 2023 - 2025 роки, затвердженої наказом ДПС від 10.04.2023 № 221, встановлено факти заволодіння службовим майном Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі ГУ ДПС у Дніпропетровській області) з використанням підроблених документів та рішення суду скасованого апеляційною інстанцією, з подальшою легалізацією майна, одержаного злочинним шляхом, вчинені колишніми співробітниками ГУ ДПС у Дніпропетровській області. На запит Східного управління Департаменту з питань запобігання та виявлення корупції ДПС України листом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС) № 6647/8/04-3617-02-24 від 16.07.2025 надано інформацію управлінням інфраструктури та господарського забезпечення ГУ ДПС, щодо обліку на балансі ГУ ДПС нерухомого майна (житлового фонду), а саме: квартира 3-х кімнатна, адреса: АДРЕСА_1 (інвентарний номер 10132000004); квартира 3-х кімнатна, адреса: АДРЕСА_2 (інвентарний номер 10132000005). В ході проведення перевірки на підставі отриманої інформації, встановлено що службове житло за адресою: АДРЕСА_1 , надано в користування колишньому начальнику відділу організації роботи в СДПІ з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС ОСОБА_4 згідно рішення спільного засідання адміністрації та профспілкового комітету державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області від 24.10.2001 № 14. ОСОБА_4 звільнено згідно з Наказом від 10.05.2017 № 9-о. Після звільнення ОСОБА_4 не повернула службове житло, а службові особи ГУ ДПС не вчинили відповідних дій щодо повернення службового житла. З метою заволодіння службовою квартирою ОСОБА_4 звернулась до Миколаївської сільської ради Синельніковського району Дніпропетровської області та надала підроблене свідоцтво про право власність № 2155-154 від 31.01.2003 видане Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 04.11.2002 за №2427. Таким чином 15.05.2025 на підставі підробленого свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 31.01.2003 службова квартира зареєстрована за ОСОБА_4 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Виконавчим комітетом Миколаївської сільської ради Синельніковського району Дніпропетровської області за № 59943404. Крім того, отримана відповідь від КП «ДМБТІ» ДМР відповідно до якої право власності на вказаний вище об'єкт нерухомого майна зареєстроване за Державою, в особі Верховної Ради України на підставі договору купівлі-продажу від 18.02.2000, зареєстрованого на біржі нерухомості «Центральна» за реєстром № 6, що значно відрізняється від відповіді виданої ОСОБА_4 при реєстрації вказаної вище квартири Виконавчим комітетом Миколаївської сільської ради Синельніковського району Дніпропетровської області. 29.05.2025 року ОСОБА_4 , з метою надання легального статусу службовій квартирі, яку вона фактично отримала у власність злочинним шляхом, здійснила дарування зазначеної квартири своїй доньці ОСОБА_5 . Договір дарування оформлено приватним нотаріусом ОСОБА_6 , яка не здійснила дії, щодо перевірки відомостей на право власності на квартиру в КП «ДМБТІ» ДМР. Крім того, в ході проведення перевірки на підставі отриманої інформації, встановлено що службове житло за адресою: АДРЕСА_2 , надано в користування колишньому начальнику ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровськ ОСОБА_7 згідно рішення спільного засідання адміністрації та профспілкового комітету державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області від 24.10.2001 № 14. ОСОБА_7 звільнено згідно з Наказом від 01.12.2016. Після звільнення з ГУ ДПС ОСОБА_7 не повернув службове житло, а службові особи ГУ ДПС не вчинили відповідних дій щодо повернення службового житла. 31.03.2017 рішенням Амур-Нижньодніпровського суду м. Дніпропетровськ за позовом ОСОБА_7 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області визнано право власності на квартиру АДРЕСА_3 . На підставі цього рішення 28.04.2017 року приватний нотаріус ОСОБА_8 зареєстрував право власності на квартиру АДРЕСА_3 за ОСОБА_7 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 1237126212101. Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30.05.2018 по справі № 199/1746/17 рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 березня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_7 відмовлено. Касаційна скарга на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30.05.2018 не подавалась. 21.11.2017 року ОСОБА_7 , з метою надання легального статусу службовій квартирі, яку він фактично отримав у власність злочинним шляхом, здійснив дарування зазначеної квартири своєму сину ОСОБА_9 . Крім того, отримано відповідь від КП «ДМБТІ» ДМР відповідно до якої право власності на вказаний вище об'єкт нерухомого майна зареєстроване за Державою, в особі Верховної Ради України на підставі договору купівлі-продажу від 18.02.2000, зареєстрованого на біржі нерухомості «Центральна» за реєстром № 9, тобто інших відомостей стосовно зареєстрованого права власності на дану квартиру у вказаній вище установі немає. Тобто, з огляду на вказане вище, колишні співробітники ГУ ДПС в Дніпропетровській області своїми умисними, шахрайськими діями заволоділи майном, належним Державі в особі Верховної Ради України, та котре перебувало на балансі ГУ ДПС в Дніпропетровській області, чим спричинили майнову шкоду. Постановою слідчого від 26 серпня 2025 року нерухоме майно, а саме квартира АДРЕСА_4 та квартира АДРЕСА_3 , визнано речовими доказами у кримінальному провадженні. Отже, з метою забезпечення збереження речових доказів та запобігання ризикам їх відчуження та розпорядження ними, слідчий просить накласти арешт на це нерухоме майно.
Слідчий в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч.2 ст.172 КПК України, оскільки майно, на яке слідчий просить накласти арешт, не було тимчасово вилучене, з метою забезпечення арешту майна клопотання розглядається без повідомлення власника майна.
Слідчий суддя, вивчивши матеріали клопотання слідчого, приходить до висновку, що дане клопотання підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Слідчим відділом Дніпровського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025042110002147, відомості про яке внесено до ЄРДР 23.08.2025 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України за можливим фактом того, що колишні працівники ГУ ДПС в Дніпропетровській області, шахрайським шляхом, з використанням підроблених документів заволоділи майном, належним Верховній Раді України та перебувають на балансі ГУ ДПС в Дніпропетровській області. До ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області надійшли матеріали ГУ ДПС в Дніпропетровській області стосовно того, що департаментом з питань запобігання та виявлення корупції ДПС в ході відпрацювання корупційного ризику «Здійснення прогнозування та планування видатків на матеріально-технічне забезпечення і розвиток діяльності ДПС» визначеного в Антикорупційній програмі Державної податкової служби України на 2023 - 2025 роки, затвердженої наказом ДПС від 10.04.2023 № 221, встановлено факти заволодіння службовим майном Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі ГУ ДПС у Дніпропетровській області) з використанням підроблених документів та рішення суду скасованого апеляційною інстанцією, з подальшою легалізацією майна, одержаного злочинним шляхом, вчинені колишніми співробітниками ГУ ДПС у Дніпропетровській області. На запит Східного управління Департаменту з питань запобігання та виявлення корупції ДПС України листом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС) № 6647/8/04-3617-02-24 від 16.07.2025 надано інформацію управлінням інфраструктури та господарського забезпечення ГУ ДПС, щодо обліку на балансі ГУ ДПС нерухомого майна (житлового фонду), а саме: квартира 3-х кімнатна, адреса: АДРЕСА_1 (інвентарний номер 10132000004); квартира 3-х кімнатна, адреса: АДРЕСА_2 (інвентарний номер 10132000005). В ході проведення перевірки на підставі отриманої інформації, встановлено що службове житло за адресою: АДРЕСА_1 , надано в користування колишньому начальнику відділу організації роботи в СДПІ з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС ОСОБА_4 згідно рішення спільного засідання адміністрації та профспілкового комітету державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області від 24.10.2001 № 14. ОСОБА_4 звільнено згідно з Наказом від 10.05.2017 № 9-о. Після звільнення ОСОБА_4 не повернула службове житло, а службові особи ГУ ДПС не вчинили відповідних дій щодо повернення службового житла. З метою заволодіння службовою квартирою ОСОБА_4 звернулась до Миколаївської сільської ради Синельніковського району Дніпропетровської області та надала підроблене свідоцтво про право власність № 2155-154 від 31.01.2003 видане Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 04.11.2002 за №2427. Таким чином 15.05.2025 на підставі підробленого свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 31.01.2003 службова квартира зареєстрована за ОСОБА_4 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Виконавчим комітетом Миколаївської сільської ради Синельніковського району Дніпропетровської області за № 59943404. Крім того, отримана відповідь від КП «ДМБТІ» ДМР відповідно до якої право власності на вказаний вище об'єкт нерухомого майна зареєстроване за Державою, в особі Верховної Ради України на підставі договору купівлі-продажу від 18.02.2000, зареєстрованого на біржі нерухомості «Центральна» за реєстром № 6, що значно відрізняється від відповіді виданої ОСОБА_4 при реєстрації вказаної вище квартири Виконавчим комітетом Миколаївської сільської ради Синельніковського району Дніпропетровської області. 29.05.2025 року ОСОБА_4 , з метою надання легального статусу службовій квартирі, яку вона фактично отримала у власність злочинним шляхом, здійснила дарування зазначеної квартири своїй доньці ОСОБА_5 . Договір дарування оформлено приватним нотаріусом ОСОБА_6 , яка не здійснила дії, щодо перевірки відомостей на право власності на квартиру в КП «ДМБТІ» ДМР. Крім того, в ході проведення перевірки на підставі отриманої інформації, встановлено що службове житло за адресою: АДРЕСА_2 , надано в користування колишньому начальнику ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровськ ОСОБА_7 згідно рішення спільного засідання адміністрації та профспілкового комітету державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області від 24.10.2001 № 14. ОСОБА_7 звільнено згідно з Наказом від 01.12.2016. Після звільнення з ГУ ДПС ОСОБА_7 не повернув службове житло, а службові особи ГУ ДПС не вчинили відповідних дій щодо повернення службового житла. 31.03.2017 рішенням Амур-Нижньодніпровського суду м. Дніпропетровськ за позовом ОСОБА_7 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області визнано право власності на квартиру АДРЕСА_3 . На підставі цього рішення 28.04.2017 року приватний нотаріус ОСОБА_8 зареєстрував право власності на квартиру АДРЕСА_3 за ОСОБА_7 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 1237126212101. Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30.05.2018 по справі № 199/1746/17 рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 березня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_7 відмовлено. Касаційна скарга на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30.05.2018 не подавалась. 21.11.2017 року ОСОБА_7 , з метою надання легального статусу службовій квартирі, яку він фактично отримав у власність злочинним шляхом, здійснив дарування зазначеної квартири своєму сину ОСОБА_9 . Крім того, отримано відповідь від КП «ДМБТІ» ДМР відповідно до якої право власності на вказаний вище об'єкт нерухомого майна зареєстроване за Державою, в особі Верховної Ради України на підставі договору купівлі-продажу від 18.02.2000, зареєстрованого на біржі нерухомості «Центральна» за реєстром № 9, тобто інших відомостей стосовно зареєстрованого права власності на дану квартиру у вказаній вище установі немає. Тобто, з огляду на вказане вище, колишні співробітники ГУ ДПС в Дніпропетровській області своїми умисними, шахрайськими діями заволоділи майном, належним Державі в особі Верховної Ради України, та котре перебувало на балансі ГУ ДПС в Дніпропетровській області, чим спричинили майнову шкоду.
Постановою слідчого від 26 серпня 2025 року нерухоме майно, а саме квартира АДРЕСА_4 та квартира АДРЕСА_3 , визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя враховує, що згідно з ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно з ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4)відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Зокрема, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч.3 ст.170 КПК України).
За приписами статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження, до яких у тому числі належить арешт майна, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження .
Відповідно до ч.3 ст.132 КПК України не допускається застосування заходів забезпечення кримінального провадження, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Статтею 173 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу), розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб (ч.4 ст.170 КПК України).
Відповідно до ч.11 ст.170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Слідчий суддя вважає, що матеріали клопотання слідчого доводять наявність достатніх підстав вважати, що могло бути вчинено кримінальне правопорушення, і, що нерухоме майно, а саме квартира АДРЕСА_4 та квартира АДРЕСА_3 , на які слідчий просить накласти арешт, могли бути об'єктами кримінально-протиправних дій, що підтверджується долученими слідчим до клопотання матеріалами досудового розслідування.
Тобто вказане нерухоме майно відповідає критеріям, визначеним статтею 98 КПК України, та є речовим доказом.
Слідчий суддя також вважає доведеним, що існує загроза відчуження цього нерухомого майна або розпорядження ним іншим чином, так як власник або пов'язані з ним особи можуть бути заінтересовані в результатах кримінального провадження, та в будь-який час його відчужити чи іншим чином ним розпорядитися, що негативно вплине на досягнення завдань кримінального провадження та може зашкодити досудовому розслідуванню.
За таких обставин слідчий суддя вважає можливим задовольнити клопотання слідчого та накласти арешт на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_4 та квартиру АДРЕСА_3 , шляхом заборони відчуження та розпорядження.
На переконання слідчого судді, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права та інтереси власника майна, накладення арешту не матиме негативних наслідків, оскільки арешт носить тимчасовий характер до встановлення істини у кримінальному провадженні та може бути скасований у порядку, визначеному статтею 174 КПК України.
Водночас слідчий суддя не вбачає підстав для заборони користування майном, оскільки заборона користування майном може порушити права власника та третіх осіб.
У даному випадку само по собі накладення слідчим суддею арешту шляхом заборони відчуження та розпорядження майном є достатнім та ефективним способом забезпечення кримінального провадження, а саме збереження речових доказів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.98, 131-132, 170, 172-173, 369-372 КПК України, слідчий суддя -
ухвалив:
Клопотання слідчого Слідчого відділу Дніпровського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_3 про арешт майна, заявлене в рамках кримінального провадження № 12025042110002147, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України - задовольнити частково.
Накласти арешт у вигляді заборони розпорядження, володіння майном, шляхом внесення відповідних відомостей державним реєстратором у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, заборонивши будь які дії із зміни, переходу, уступки права власності, а також внесення у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно будь яких даних, крім арешту, на нерухоме майно, а саме:
- квартиру АДРЕСА_5 ;
- квартиру АДРЕСА_3 .
В решті клопотання - відмовити.
Виконання ухвали про арешт майна доручити слідчому Слідчого відділу Дніпровського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , прокурорам групи прокурорів у кримінальному провадженні № 12025042110002147, слідчим, включеним до групи слідчих у вказаному кримінальному провадженні, або за їх дорученням, відповідним оперативним підрозділам згідно вимог КПК України.
Ухвала підлягає негайному виконанню відповідно до ст.175 КПК України з дня її постановлення. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 5 днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали проголошено 05.09.2025 р. о 16 год. 40 хв.
Слідчий суддя ОСОБА_1