Справа № 202/2695/25
Провадження № 1-кп/202/1104/2025
03 вересня 2025 року м.Дніпро
Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Індустріального районного суду міста Дніпра кримінальне провадження №12025042210000255 від 13.02.2025 року у відношенні,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Дніпропетровська, громадянина України, раніше судимого, останній раз 20 грудня 2024 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська за ч. 4 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 5 років з іспитовим строком на 2 роки, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,-
Обвинувачений ОСОБА_4 12.02.2025 приблизно о 16 год. 00 хв., перебуваючи біля магазину «Tort.Ua», розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Калинова, буд. 8, шляхом вільного доступу, діючи таємно, повторно, з корисливих мотивів, вчиняючи злочин в умовах воєнного стану, здійснив крадіжку перфоратору марки «МАКІТА HR 2470», чим спричинив майнову шкоду ТОВ «Красень І.К» на загальну суму 3 583,33 грн.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні ним кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся, просив суворо не карати та розглянути кримінальне провадження в порядку ст. 349 КПК України, про що надав письмову заяву.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав проведення розгляду кримінального провадження в порядку ст. 349 КПК України.
У відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
В судовому засіданні встановлено, що викладені фактичні обставини справи ніким не оспорюються, обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих фактичних обставин і у суду немає сумнівів у добровільності їх позиції, тому суд дослідив лише письмові матеріали кримінального провадження, що характеризують обвинуваченого.
При цьому суд роз'яснив обвинуваченому ОСОБА_4 та іншим учасникам судового провадження, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати визнанні ними фактичні обставини справи в апеляційному порядку.
Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні обставин кримінального провадження, керуючись законом, приходить до висновку про те, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, як у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану є доведеною.
Так, згідно ч. 2 ст. 370 КПК України законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд при призначенні покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Враховуючи роз'яснення, які містяться в п.п. 1, 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 23 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Відповідно до наведеного, призначаючи покарання винному, суд повинен урахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про винну особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення такої особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого злочину.
При визначенні ОСОБА_4 виду та розміру покарання судом враховується ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що згідно ст. 12 КК України є тяжким умисним, корисливим злочином; дані про особу обвинуваченого, який є одруженим, не працевлаштований, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, який раніше неодноразово судимий, обставини, що пом'якшують покарання, - щире каяття, а також відсутність обтяжуючої обставини.
При цьому не залишається поза увагою суду і те, що в рамках даного кримінального провадження цивільний позов не заявлено, та потерпіла сторона не має претензій до обвинуваченого.
Згідно із ст. 34 КК України рецидивом кримінальних правопорушень визнається вчинення нового умисного кримінального правопорушення особою, яка має судимість за умисне кримінальне правопорушення.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04 червня 2010 року “Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки», якщо рецидив злочинів утворює одночасно і їх повторність, яка передбачена у статті чи частині статті Особливої частини КК України як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, то за змістом частини четвертої статті 67 КК України як повторність, так і рецидив злочинів суд не може ще раз враховувати при призначенні покарання як обставину, що його обтяжує.
Так, судом не може бути враховано зазначену прокурором у обвинувальному акті обставину, яка обтяжує покарання - рецидив злочинів, з огляду на те, що ОСОБА_4 за вироком від 20 грудня 2024 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська за ч. 4 ст. 185 КК України засуджений до позбавлення волі строком на 5 років з іспитовим строком на 2 роки, покарання не відбуто а судимість не погашено, що було враховано при кваліфікації його дій у даному кримінальному провадженні за ознакою повторності, а отже не може одночасно враховуватись як обставина, що обтяжує покарання.
Крім того, не залишається поза увагою суду і те, що ОСОБА_4 від неодноразового притягнення до кримінальної відповідальності висновків не зробив та продовжив свою злочинну діяльність і вчиняти корисливі злочини, у даному випадку злочин вчинив під час іспитового строку, що у свою чергу свідчить про антисоціальну спрямованість поведінки цього обвинуваченого, та категоричне небажання стати на шлях виправлення з огляду на значну кількість судимостей у останнього і характер вчинюваних ним злочинів, у зв'язку із чим ОСОБА_4 є необхідним призначити покарання, у виді позбавлення волі з його реальним відбуванням, оскільки таке покарання буде відповідати безпосередній його меті, та буде необхідним й достатнім для його виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Для запобігання ризиків передбачених ст. 177 КПК України та забезпечення подальшого виконання вироку, враховуючи дані про особу обвинуваченого, суд вважає за необхідне до набрання вироком законної сили продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 в рамках даного кримінального провадження запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до набрання вироком законної сили.
З урахуванням принципу індивідуалізації покарання та особи обвинуваченого, який винуватість у вчиненому злочині визнав у повному обсязі, щиро розкаявся, факту відсутності у потерпілого претензій до обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі, крім того судом визнається неможливим застосування положень ст. 75, 76 КК України з огляду на вчинення ним злочину під час іспитового строку, що виключає таку можливість.
Крім того, з огляду на те, що ОСОБА_4 за вироком від 20 грудня 2024 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська за ч. 4 ст. 185 КК України засуджений до позбавлення волі строком на 5 років з іспитовим строком на 2 роки, а у даному кримінальному провадженні вчинив злочин 12.02.2025 року, а отже під час іспитового строку, то у даному випадку передує застосуванню положення ст. 71 КК України та призначення остаточного покарання з урахуванням даної норми за сукупність вироків.
Згідно протоколу затримання ОСОБА_4 , останнього було затримано в межах даного кримінального провадження 18.03.2025 року, а тому саме з вказаної дати необхідно рахувати строк відбування покарання.
Доля речових доказів має бути вирішена у відповідності до ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати в рамках даного кримінального провадження підлягають вирішенню в порядку ст. 124 КПК України, цивільний позов не заявлено.
Керуючись ст.ст. 349, 370, 373-374, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд, -
Визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5 (п'ять) років позбавлення волі.
На підставі ч. 1, 4 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуте покарання за вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 грудня 2024 року у виді 1 (одного) місяця позбавлення волі, та остаточно призначити ОСОБА_4 до відбування покарання, у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років 1 (один) місяць.
Запобіжний захід ОСОБА_4 , продовжити у вигляді тримання під вартою, строком до набрання вироком законної сили.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту його затримання, а саме з 18.03.2025 року.
Зарахувати ОСОБА_4 в порядку ч. 5 ст. 72 КК України у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі, період з 18.03.2025 року до набрання вироком законної сили.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави кошти, витрачені на проведення судової експертизи СЕ-19/113-25/1307-ТВ від 21.02.2025 року, у розмірі 1 591,80 грн.
Речові докази в даному кримінальному провадженні, а саме два DVD-R диски, які містяться в матеріалах провадження - залишити в матеріалах справи.
Речовий доказ в даному кримінальному провадженні, а саме перфоратор марки «Макіта» HR2470, який передано представнику потерпілого - залишити у потерпілої сторони.
Вирок суду може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення, а особою, відносно якої винесено обвинувальний вирок, у той же строк з дня вручення копії вироку.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
Головуючий суддя ОСОБА_1