Справа № 212/8097/25
2/212/4469/25
(З А О Ч Н Е)
09 вересня 2025 року м. Кривий Ріг
Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі: головуючого судді Пустовіт О.Г., за участі секретаря судового засідання Мєхтієвої А.Е., в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України за відсутності учасників справи та без здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності, -
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з вищезгаданим позовом до ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 , в якому просить визнати за нею право власності за набувальною давністю на 2/3 часток житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що вона, позивач по справі, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є власником 1/3 частки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_4 , 1942 року народження, який з квітня 2000 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 , відкрито та безперервно проживав у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 , користувався ним в цілому та за власні кошти проводив в ньому поточні та капітальні ремонти, утримував його, сплачував комунальні послуги. З 11 березня 2023 року по теперішній час, позивачка ОСОБА_1 відкрито та безперервно проживає у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 , користується ним в цілому та за власні кошти виконує в ньому ремонти, утримую його уклала договори з комунальними службами, сплачує у повному обсязі комунальні платежі, утримує будинок у належному стані.
Вищевказаним домоволодінням, позивач по справі, а раніше її батько, після якого вона є спадкоємицею, володіє та користується за згоди відповідачів ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 , які є власниками 2/3 часток зазначеного домоволодіння, по 1/3 належить кожному. Позивачка з відповідачами домовилися, що вони переоформлять на неї 2/3 частку домоволодіння, але вони у серпні 2010 року приїхавши у Кривий Ріг для переоформлення на неї зазначених часток, у зв'язку з сімейними обставинами терміново виїхали за межі Кривого Рогу, пообіцявши приїхати та переоформити 2/3 часток домоволодіння на її ім'я. До теперішнього часу вони не повернулися. При спілкуванні, декілька років тому, в телефонній розмові зазначили, що вона, все одно володіє та користується будинком разом з належними їм частками понад 13-14 років, сплачує комунальні послуги, утримує будинок вцілому в належному стані, жодних претензій на свою частку будинку вони не пред'являють та не пред'являть у майбутньому. Вважає, що набула право власності на домоволодіння в порядку набувальної давності, тому звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою судді Покровського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25.07.2025 року було відкрито провадження по справі в загальному позовному провадженні та призначено справу до розгляду в підготовчому судовому засіданні.
Ухвалою судді Покровського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19.08.2024 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.
Позивач в судове засідання не з'явилась, надала заяву та просила суд розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, не заперечувала проти заочного розгляду справи.
Відповідачі в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Правом надання відзиву на позов не скористались, у зв'язку з чим, відповідно до положень ч. 8 ст.178, ч. 4 ст.223, ч. 1 ст.280 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів, зі згоди позивача, судом прийнято рішення про заочний розгляд справи.
Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи,встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
В силу ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При цьому згідно роз'яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
З матеріалів справи, а саме, з копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 11 квітня 2000 року, виданого Першою Криворізькою державною нотаріальною конторою, вбачається, що батько позивачки ОСОБА_4 успадкував та був власником 1/3 частки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Також з копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 25 травня 2024 року, приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Кноль О.А., вбачається що позивач по справі, успадкувала після свого батька - ОСОБА_4 та є власником 1/3 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .
Матеріалами справи, а саме, копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 11 квітня 2000 року, виданого Першою Криворізькою державною нотаріальною конторою, також встановлено, що відповідачі по справі ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 , успадкували та є власниками 2/3 часток, домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , у рівних частинах кожний.
Згідно з актом, що складений сусідами та посвідчений квартальним комітетом від 03.07.2025 року вбачається, що ОСОБА_4 , 1942 року народження, з квітня 2000 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 , а ОСОБА_1 , 1968 року народження, з 11 березня 2023 року по теперішній час відкрито та безперервно проживає у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 , користується ним та за власні кошти проводить в ньому поточні та капітальні ремонти, утримує його, сплачує комунальні послуги. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 не мешкають за вказаною адресою починаючи з серпня 2010 року по теперішній час. Особисті речі відсутні. Перешкоди у проживанні не чинилися. Місце перебування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 невідоме.
Як вбачається з квитанцій, наданих позивачем, позивач ОСОБА_1 , та її батько, після якого вона є спадкоємицею, регулярно сплачували комунальні платежі, нараховані за користування спірним житловим будинком, крім того, укладали договори з газопостачання, користування електричною енергією, водопостачання, вивіз сміття, проводили регулярне технічне обслуговування газового котла, за адресою АДРЕСА_1 в цілому по домоволодінню протягом 14 років.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Частиною 1 та 4 статті 344 ЦК України передбачено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.
Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, набувається за рішенням суду.
Верховний Суд у своїй постанові від 24.01.2019 року у справі № 755/16913/16-ц зазначив, що за аналізом частини першої статті 344 ЦК України за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно.
Аналогічний висновок міститься і у рішенні Верховного Суду від 28.03.2019 по справі №215/5451/16-ц, у якому зазначено, що за набувальною давністю може набуватися право власності на нерухоме майно в тому числі, якщо власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження №12-291гс18) зроблено висновок, що умовами набуття права власності за набувальною давністю на підставі статті 344 ЦК України є: наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об'єкт; законність об'єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.
За змістом ст.ст. 319 та 322 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов'язує. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав та основних свобод людини, ратифікованої Україною 11 вересня 1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до п. 1 ст. 8 вказаної Конвенція кожній особі, окрім інших прав, гарантовано право на повагу до її житла. Воно охоплює, насамперед, право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою цього житла.
Пункт 2 ст. 8 цієї Конвенції чітко визначає підстави, за яких втручання держави у використання особою прав, зазначених в п.1 цієї статті, є виправданим.
Таке втручання має бути передбачене законом і необхідне в демократичному суспільстві, а також здійснюватися в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни, для охорони порядку і запобігання злочинності, охорони здоров'я чи моралі, захисту прав і свобод інших осіб.
Цей перелік підстав для втручання є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Водночас державі надаються широкі межі розсуду, які не є однаковими і в кожному конкретному випадку залежать від цілей, зазначених у п. 2 ст. 8 Конвенції.
Таким чином, судом було встановлено, що позивачка та її батько, після якого вона є спадкоємицею, правомірно володіють та більше десяти років відкрито та безперервно користується нерухомим майном у вигляді 2/3 часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , що належать відповідачам ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 , тому суд вважає правомірним виникнення у позивача ОСОБА_1 права власності на вказане майно за набувальною давністю, а позовна заява підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 328, 344 ЦК України, ст.ст.12, 13, 76-81, 141, 223, 247, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності за набувальною давністю на 2/3 часток житлового будинку загальною площею 61,2 кв.м., житловою 34,0 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами: літня кухня Б, вбиральня В, сарай Г, сарай Д, гараж Е, водоколонка І, замощення ІІ, паркан № 1,2, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Повний текст рішення складено та підписано 09 вересня 2025 року.
Суддя: О. Г. Пустовіт