Справа № 212/5277/25
2/212/3227/25
09 вересня 2025 року м. Кривий Ріг
Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі: головуючого - судді Ваврушак Н.М., секретаря судового засідання Яненко О.Ю., розглянувши у судовому засіданні у залі суду міста Кривого Рогу, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без участі сторін, які беруть участь у справі, та без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії,-
Представник позивача звернулася до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого вказувала, що ДП «Криворізька теплоцентраль» перетворено у ПАТ «Криворізька теплоцентраль», а потім перейменовано на Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль», що здійснює постачання теплової енергії населенню, яке відповідно до Житлового кодексу України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про теплопостачання», «Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків», Постанови Кабінету Міністрів України № 630 от 21 липня 2005 року «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» зобов'язано щомісячно здійснювати плату за послуги з теплопостачання. Позивачем надавались послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, від яких відповідач не відмовлялась та за користування якими проводились нарахування відповідно до встановлених тарифів. Натомість, через несплату за користування тепловою енергією відповідачем за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.03.2021 року по 31.10.2024 року утворилась заборгованість на суму 25277,43 гривень, а також за абонентське обслуговування в сумі 288,96 гривень. Відповідно до ст. 625 ЦК України, через несвоєчасне виконання зобов'язання щодо сплати спожитих послуг відповідач має сплатити на користь позивача також 3% річних в сумі 1028,79 гривень, інфляційні втрати в сумі 4191,76 гривень та пеню в сумі 1013,25 гривень. На підставі переліченого просила суд стягнути з відповідача суму боргу у загальному розмірі 31800,19 гривень, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 гривень.
Ухвалою суду від 27 червня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Роз'яснено сторонам щодо строків подання письмових заяв по суті справи.
У судове засідання представник позивача не з'явилася, в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи за її відсутності, у якому позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила задовольнити, проти проведення розгляду справи у заочному порядку не заперечувала.
Статтями 43, 211 ЦПК України передбачено, що прийняття участі в судовому засіданні є правом сторони, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач, будучи повідомленою у встановленому порядку про час та місце розгляду справи за адресою місця реєстрації, у судове засідання не з'явилася, про причини неявки до суду не повідомила, відзиву на позов не надала, клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи у її відсутність від неї не надходило, у зв'язку з чим, відповідно до положень ч. 8 ст. 178, ч. ч. 1 ст. 280 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів, зі згоди представника позивача, судом прийнято рішення про заочний розгляд справи.
Судом, з огляду на приписи ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.
Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується надати послугу, яка споживається у процесі здійснення певної дії або здійснення певної діяльності, а інша сторона зобов'язується сплатити виконавцю дану послугу, якщо інше не встановлено договором.
На підставі ст. 67 ЖК України, плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплову енергію та інші послуги) береться крім квартирної плати згідно затверджених у встановленому законом порядку тарифам.
Згідно із ст. ст. 9, 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції з 1 травня 2019 року), споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Ціни (тарифи) відповідно до закону встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції з 1 травня 2019 року), до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.
За ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції з 1 травня 2019 року), до комунальних послуг відносяться послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води.
На підставі ч. 5 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції з 1 травня 2019 року), ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції з 1 травня 2019 року), послуга з постачання гарячої води надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання гарячої води, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
За ст. 16 Закону України «Про теплопостачання», до повноважень національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, при регулюванні господарської діяльності суб'єктів відносин у сфері теплопостачання, належать розробка методик розрахунків тарифів на виробництво теплової енергії та плати за її транспортування та постачання; забезпечення проведення єдиної тарифної політики у сфері теплопостачання.
На підставі п. 2 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, опалювана площа (об'єм) квартири (будинку садибного типу) - загальна площа (об'єм) квартири, а також будинку садибного типу без урахування площі лоджій, балконів, терас.
За п. 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» визначає, що плата за теплову енергію повинна вноситися щомісячно.
Згідно із довідкою, де зазначений особовий рахунок № НОМЕР_1 , вбачається, що він відкритий по АДРЕСА_1 . (а. с. 10)
Як вбачається із розрахунків АТ «Криворізька теплоцентраль», заборгованість споживача з наданої останній теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 , опалювальної площі, що за розшифруваннями нарахування позивача становить 54,5 кв. м., за період з 01.03.2021 року по 31.10.2024 року становить 25277,43 гривень, а також за абонентське обслуговування за період з 01.11.2021 року по 31.10.2024 року в сумі 288,96 гривень. (а. с. 18)
Правильність нарахувань заборгованості з наданих відповідачам послуг з опалення та гарячого водопостачання підтверджується: Постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню суб'єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг».
Таким чином, в судовому засіданні було встановлено, що розмір несплачених відповідачем послуг з теплової енергії підтверджено відповідними тарифами та розрахунком позивача за адресою: АДРЕСА_1 .
Також суд зазначає, що за ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлено договором або законом.
З огляду на юридичну природу правовідносин сторін, як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 18 березня 2018 року по справі № 210/5796/16-ц.
Так, на підставі розрахунків представника позивача 3% річних та інфляційних витрат, відповідно до ст. 625 ЦК України, за період прострочення погашення заборгованості споживача вбачається, що остання заборгувала за спірний період позивачу з 3% річних в сумі 1028,79 гривень, інфляційні втрати в сумі 4191,76 гривень та за пенею в сумі 1013,25 гривень. (а. с. 16-17)
Суд при цьому зазначає, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухому майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 423297007 вбачається, що відповідач ОСОБА_2 є власником зазначеної квартири. (а. с. 23)
Суд в цьому сенсі зауважує, що відповідно до ч. 4 ст. 319, ч. 1 ст. 322 ЦК України, власність зобов'язує, тому власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2004 року), споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу; а власник приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - власник) - фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку.
За ч. 2 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2004 року), учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.
Згідно із ст. 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2004 року), договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та виконавцями цих послуг.
Суд вказує, що за ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2017 року), споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач; а індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, (або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2017 року), індивідуальний споживач зобов'язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; а також оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Натомість, за ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2017 року), дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Аналізуючи наведені норми загального цивільного законодавства та спеціального в сфері житлово-комунальних послуг, суд робить висновок, що саме власник нерухомості повинен нести відповідальність через несплату наданих житлово-комунальних послуг.
В той же час, положення ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2017 року) стосуються солідарної відповідальність осіб, які проживають та/або зареєстровані у житлі власника, за їх зобов'язаннями саме перед власником з оплати житлово-комунальних послуг.
Враховуючи викладене вмотивування, суд зазначає, що саме відповідач ОСОБА_2 повинна відповідати за пред'явленими до неї позовними вимогами, як власник квартири.
Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин, який тривав до 30 червня 2023 року.
При цьому Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Крім того на підставі п. 19 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (в редакції з 17 березня 2022 року) вбачається, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Так у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України згідно із Указом Президента України «Про ведення воєнного стану в Україні» № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 5-30 год. 24 лютого 2022 року, який діє до теперішнього часу.
Врахувавши наведені норми, суд дійшов переконання, що для заявлених позивачем вимог за період з 01.03.2021 року по 31.10.2024 року строки загальної позовної давності не спливли, оскільки Законами України були внесені зміни до ЦК України щодо продовження строків за ст. 257 ЦК України на час дії карантинних обмежень та на час введеного в Україні воєнного стану.
Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 1 грудня 2021 року по справі № 373/651/20.
На підставі викладеного, суд дійшов переконання, що заявлені в судовому засіданні позовні вимоги АТ «Криворізька теплоцентраль» до відповідача, як власника квартири, підлягають задоволенню шляхом стягнення з останньої загальної заборгованості на суму 31800,19 гривень.
На підставі ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача також витрати позивача з оплати судового збору в розмірі 3028,00 гривень, сплачених на підставі платіжної інструкції № 9173 від 22 квітня 2025 р. (а. с. 6) на користь АТ «Криворізька теплоцентраль».
Керуючись ст. ст.12, 13, 81, 141, 223, 259, 263-265, ЦПК, суд -
Задовольнити позов Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» суму заборгованості за спожиту послугу з постачання теплової енергії (централізованого опалення) основного боргу у розмірі 25277,43 гривень, плату за абонентське обслуговування у розмірі 288,96 гривень, 3% у розмірі 1028,79 гривень, інфляційні втрати у розмірі 4191,76 гривень та пеню у розмірі 1013,25 гривень, а загалом - 31800 (тридцять одна тисяча вісімсот) гривень 19 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» витрати з оплати судового збору у розмірі 3028,00 гривень (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому законом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починається відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Дніпровського апеляційного суду.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль», код ЄДРПОУ: 00130850, місцезнаходження юридичної особи: вул. Електрична, 1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50014;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення суду складений та підписаний без його проголошення 09 вересня 2025 року.
Суддя: Н. М. Ваврушак