м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 57
веб-сайт: https://bs.dp.court.gov.ua
телефон приймальні судді 099 520 65 95
Справа № 932/11554/25
Провадження № 1-кс/932/4396/2025
про обрання запобіжного заходу
09 вересня 2025 року м. Дніпро
Шевченківський районний суд м. Дніпра у складі:
слідчої судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
підозрюваного ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши клопотання старшого слідчого з ОВС Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську ОСОБА_6 , яке погоджене прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №42023052210001679 від 19.12.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Виноградівка Болградського р-ну Одеської обл., із середньою освітою, раніше не судимого, військовослужбовця військової служби за мобілізацією, який проходив військову службу на момент вчинення кримінального правопорушення на посаді солдата резерву 4 запасної роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,-
установила:
08 вересня 2025 року до слідчої судді надійшло вказане вище клопотання.
В обґрунтування заявленого клопотання слідчий зазначає, що солдат ОСОБА_4 підозрюється в тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією та проходячи її на посаді заступника командира бойової машини - навідник-оператор 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 1 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , в порушення ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 11, 16,129, 130, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 20.02.2023 незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України та без поважних причин в умовах воєнного стану самовільно залишив місце розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 , яка на той час дислокувалась поблизу АДРЕСА_2 та проводив час на власний розсуд у спосіб, не пов'язаний із проходженням військової служби та виконанням обов'язків військової служби, тобто фактично ухилився від військової служби до моменту поки 06.09.2025 не був затриманий слідчим Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську.
06 вересня 2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вручене письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
06 вересня 2025 року ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 207, 208 КПК України.
Під час досудового розслідування по вказаному кримінальному провадженню виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу відносно підозрюваного у вигляді тримання під вартою, оскільки є достатньо підстав вважати, що існують ризики, що підозрюваний ОСОБА_4 може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
У судовому засіданні прокурор та слідчий заявлене клопотання підтримали, прокурор пояснення надав аналогічні тексту клопотання, прохав таке задовольнити та не визначати розмір застави, у разі ж визначення такої - визначити у розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
Підозрюваний у судовому засіданні зазначив, що дійсно є військовослужбовцем, однак покинув військову частину, бо йому придбали квиток.
Адвокат у судовому засіданні прохала відмовити у задоволенні клопотання. Зазначила, що не має узгодженої позиції із підозрюваним, оскільки має сумніви щодо його психічного стану.
Заслухавши доводи прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши надані докази та матеріали, слідчою суддею встановлено наступне.
Як вбачається із клопотання та наданих до нього доказів, слідчими здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023052210001679 від 19.12.2023 року за ознаками ч. 4 ст. 408 КК України (а.с.7).
06 вересня 2025 року о 14 год. 00 хв. ОСОБА_4 було затримано уповноваженою особою Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську на підставі 208 КПК України та зазначено, що особу затримано у приміщенні тимчасового робочого місця Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Краматосрьку) за адресою: м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, 94 як особу яку застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення (а.с.72-75).
06 вересня 2025 року о 17 год. 00 хв. ОСОБА_4 , за участі захисника ОСОБА_8 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України (а.с.76-81).
Згідно повідомленої підозри ОСОБА_4 підозрюється у дезертирстві, тобто самовільного залишення місця служби з метою ухилення вій військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
Згідно ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 408 КК України відноситься до особливо тяжких злочинів.
Про причетність підозрюваного ОСОБА_4 до неправомірних дій та обґрунтованість підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення свідчать докази, які долучені до матеріалів клопотання.
Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення клопотання, а також здійснюючи судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, слідчий суддя виходить із наступного.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Щодо обґрунтованості підозри
Письмове повідомлення про підозру в порядку, передбаченому ст. 276-278 КПК України, є початковим моментом притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Не вдаючись до детальної оцінки дій та винуватості особи, на цій стадії кримінального провадження, слідчий суддя повинен пересвідчитись, що повідомлена підозра є обґрунтованою, тобто такою, що передбачає наявність достатніх даних, які б могли переконати об'єктивного та стороннього спостерігача у тому, що особа могла вчинити правопорушення у якому її підозрюють.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" зазначено, що "термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
За такого, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Отже, при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
З урахуванням письмових доказів, що були надані органом досудового розслідування, та досліджені в судовому засіданні, здійснюючи їх оцінку за своїм внутрішнім переконанням, слідчий суддя, приходить до висновку, що повідомлена ОСОБА_4 підозра у вчиненні кримінального правопорушення є обґрунтованою, що підтверджується копіями матеріалів службового розслідування військової частини, паспортом громадянина України, протоколами допиту свідків.
Ураховуючи вищезазначені загальні підходи до обґрунтованості підозри, а також встановлені згідно з матеріалами судового провадження факти, слідча суддя вважає, що наявна інформація, яка може переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_4 своїми діями, про які йдеться у Повідомленні про підозру, вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення.
Разом з тим, вищенаведеним висновком про обґрунтованість підозри не констатується наявності в діях ОСОБА_4 вини у вчиненні злочину. Так, на цій стадії слідчий суддя не вправі наперед вирішувати питання про фактичні обставини кримінального правопорушення, кваліфікацію дій підозрюваного, доведеність чи недоведеність винуватості підозрюваного, давати оцінку доказам щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, оскільки ці питання вирішуються судом при ухваленні судового рішення по суті обвинувачення на підставі обвинувального акта, а не під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу щодо особи, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у Кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Наявність ризиків, та їх обґрунтованість.
Щодо застосування заявленого запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою та вирішуючи питання про існування передбачених ст. 177 КПК України ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя зазначає таке.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Згідно ч. 8 ст. 176 КК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405,407,408,429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Інкриміноване підозрюваному ОСОБА_4 кримінальне правопорушення передбачає застосування покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад 10 років, тобто тримання під вартою, як запобіжний захід, може бути застосований до підозрюваного.
Доведеними, наданими суду поясненнями прокурора та матеріалами справи в їх сукупності, є наявність ризику у вигляді можливого переховування від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності, оскільки у випадку доведеності його вини у вчиненні злочину, загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на до дванадцяти, його вік та стан здоров'я не є перешкодою для зміни місця мешкання та вчинення дій із можливого переховування від слідства та суду.
Окрім того, суд бере до уваги той факт, що ОСОБА_4 самостійно до військової частини після 20 березня 2023 року не повернувся, а був доставлений до територіального управління ДБР службою військового правопорядку.
Ризик впливу на свідків, слідча суддя вважає не підтвердженим, як і ймовірність вчинення іншого злочину, оскільки є лише припущенням прокурора та слідчого про можливість вчинення іншого ймовірного кримінального правопорушення.
При обранні запобіжного заходу слідчим суддею також враховується характер кримінального правопорушення, який має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої наслідками підриву бойової готовності та боєздатності військових підрозділів, а також те, що в Україні продовжує діяти правовий режим воєнного стану у зв'язку зі збройною агресією російської федерації.
Викладене вище дає підстави для твердження про те, що тримання ОСОБА_4 , під вартою відповідає інтересам суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, в даному випадку, переважають інтереси забезпечення поваги до його особистої свободи.
Спираючись на норми ст. 178 КПК України, якими встановлено ті обставини, що враховуються при обранні запобіжного засобу, прихожу до висновку про можливість обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно з вимогами ч. 4 ст. 196 КПК України, слідчий суддя зобов'язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту, дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого цим Кодексом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Нормою ч. 2 цієї статті встановлено, що строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого - з моменту його затримання.
ОСОБА_4 було затримано 06.09.2025 року о 14 год 00 хв, що підтверджується протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину.
Щодо визначення розміру застави
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Абзацом 8 ч.4 ст.183 КПК України визначено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Тобто, визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави та її розміру у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченою ст. 408 КК України є дискреційним повноваженням суду.
Підстав для застосування застави під час розгляду клопотання встановлено не було, окрім того, покладення можливості внесення застави навіть у міняльному розмірі, передбаченому для такого виду кримінального правопорушення, буде непомірним матеріальним тягарем для підозрюваного.
Щодо застосування стаття 206 КПК України.
Відповідно до статті 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
За приписами статті 206 КПК України кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Під час розгляду клопотання у слідчої судді виникли сумніви щодо психічного та психологічного здоров'я підозрюваного.
Так, у судовому засіданні, ОСОБА_4 надавав відстороненні пояснення.
Відповідно до службової характеристики командира 1 механізованої роти 1 механізованого батальйону ОСОБА_9 , солдат ОСОБА_4 проявив себе як неврівноважений. Має яскраво виражену загальмовану реакцію, не дотримується правил техніки безпеки перебуваючи на бойових позиціях. Довіреним йому озброєнням та військовою технікою не володіє у повній. Зазначено, що військовослужбовець має ознаки психічного розладу.
Окрім того, відповідно до медичної характеристики начальника медичного пункту ОСОБА_10 від 04.03.2023 року, солдат ОСОБА_4 «має нездорову та нетипову поведінку, вигадав собі особистий наказ про встановлення миру та Бога, розмовляє про абсурдні речі. Перебуваючи на бойових позиціях не дотримується правил безпеки, що суперечить здоровому глузду, у зв'язку із чим отримав поранення. Встановлені випадки, коли солдат ОСОБА_4 брав ввірену зброю і самовільно відлучався з позиції та блукав і околицях. Говорить про абсурдні речі, наприклад, просить його розстріляти або відправити до школи».
У судовому засідання підозрюваним було надано виписний епікриз із медичної картки стаціонарного хворого №1274 від 22.08.2025 року, відповідно до якого психіатром поставлено під сумнів певний діагноз.
Слідча суддя також зважає на думку адвоката ОСОБА_5 , яка зазначила, що не може погодити правову позицію із підозрюваним, у тому числі через те, що у неї є сумніви щодо його психічного здоров'я.
Прокурор та слідчий до матеріалів клопотання не надали документів, які засвідчують його психологічний та психічний стан здоров'я.
Слідча суддя здійснює судовий контроль за дотриманням прав і свобод людини, однак не володіє спеціальними медичними знаннями для того, щоб вирішити питання психологічного та психічного стану здоров'я підозрюваного.
За встановлених обставин, слідча суддя вважає необхідним застосувати положення принципу верховенства права та загальні обов'язки слідчого судді щодо захисту прав людини, та зобов'язати прокурора вжити відповідних заходів.
Керуючись ст.ст.8, 177, 178, 182, 183, 193, 194, 206 КПК України, слідча суддя -
постановила:
Клопотання слідчого - задовольнити.
Застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою на гауптвахті стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, строком на 60 днів, у межах строку досудового розслідування, а саме: з 14 год 00 хв. 06 вересня 2025 року до 14 год 00 хв. 03 листопада 2025 року, включно.
Розмір застави не визначати.
Зобов'язати прокурора вжити заходів щодо встановлення психологічного та психічного стану здоров'я підозрюваного ОСОБА_4 , у тому числі шляхом призначення судової психіатричної експертизи.
Дана ухвала діє до 14 год 00 хв. 03 листопада 2025 року включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.
Повний текст ухвали постановлено 09 вересня 2025 року.
Слідча суддя ОСОБА_11