Справа № 199/12207/25
(1-кс/199/1013/25)
05.09.2025 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра
у складі слідчого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро клопотання прокурора Добропільського відділу Покровської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна, заявлене в рамках кримінального провадження №12025052230001018, розпочатого за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.115 ч.1 КК України, -
До Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра звернулась прокурор із вищевказаним клопотанням, в обґрунтування якого послалась на те, що СВ ВП №1 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області здійснює досудове розслідування кримінального провадження №12025052230001018, кваліфікованого за ст.115 ч.1 КК України, порушеного за фактом повідомлення до ЧЧ ВП №1 Покровського РУП №2 ГУНП в Донецькій області про те, що 03 вересня 2025 року близько 10 години 40 хвилин за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено тіло ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з тілесними ушкодженнями у вигляді трьох колото-різаних ран шиї, від яких останній помер. 03 вересня 2025 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , затримано в порядку ст.208 КПК України, а 04 вересня 2025 року повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.115 КК України. В ході особистого обшуку затриманого вилучено: чорні брюки, зелену сорочку з довгим рукавом, сіру кепку та чорні тканинні капці. Того ж дня, тобто 03 вересня 2025 року, слідчим у кримінальному провадженні винесено постанову, про визнання, вилучених речей речовими доказами. На підставі викладеного прокурор просить накласти арешт з метою запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, тому просила задовольнити клопотання в повному обсязі.
Розгляд клопотання проведено за відсутності його учасників через їх неявку в судове засідання. Дослідивши матеріали клопотання прокурора, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.
Як встановлено в судовому засіданні, СВ ВП №1 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області здійснює досудове розслідування кримінального провадження №12025052230001018, кваліфікованого за ст.115 ч.1 КК України. 03 вересня 2025 року в ході обшуку у затриманого в порядку ст.208 КПК України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вилучено: чорні брюки, зелену сорочку з довгим рукавом, сіру кепку та чорні тканинні капці.
03 вересня 2025 року речі виявлені і вилучені під час зазначеного вище обшуку затриманої особи постановою старшого слідчого СВ ВП №1 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області капітана поліції ОСОБА_6 визнані та залучені в якості речових доказів по кримінальному провадженню №12025052230001018.
04 вересня 2025 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
За змістом ст.ст.131, 132, 167, 170 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження, різновидом яких є тимчасове вилучення майна та арешт майна, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених КПК України.
Частиною 3 ст.132 КПК України передбачено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно ст.167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом. Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
За змістом ст.ст.168, 208, 234, 236 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися під час обшуку, в тому числі затриманої особи.
Відповідно до ст.170 ч.1 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частинами 2, 3 ст.170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.
Згідно ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Частинами 10, 11 ст.170 КПК України визначено, що арешт може бути накладений у встановленому КПК України порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до ст.173 ч.1 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом 2 ч.1 ст.170 КПК України, тобто наявність ризиків приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.
Аналізуючи наведені слідчим в її клопотанні фактичні обставини, як підстави для задоволення клопотання, в контексті долучених до клопотання матеріалів, як доказів таких фактичних обставин, з урахуванням на вказані вище положення чинного кримінального процесуального законодавства, суд приходить до висновку, що в ході розгляду такого клопотання знайшли своє підтвердження всі заявлені і необхідні для розгляду обставини, як то факт вчинення діяння, яке містить ознаки кримінального правопорушення, та початок кримінального провадження за ознаками цього кримінально караного діяння, правова кваліфікація якого та встановлений кримінальним процесуальним законом обов'язок доказування зумовлюють необхідність доведення слідчим події кримінального правопорушення, винуватості особи у його вчиненні тощо. Доказування здійснюється за допомогою відповідних доказів, різновидом яких є речові докази, значення яких, в свою чергу, мають речі та документи, тимчасово вилучені слідчим в ході огляду особи в рамках кримінального провадження №12025052230001018. Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також приймаючи до уваги, що прокурор просить накласти арешт на вказане майно, тимчасово вилучене в ході обшуку особи, яке має суттєве значення для встановлення та виключне значення для доведення важливих обставин у розслідуваному кримінальному провадженні, а також досягнення його дієвості, оскільки це майно можливо зберегло на собі сліди та/або містить інші відомості, що можуть бути використані як докази, отримати які іншим способом неможливо, при цьому існує реальна загроза приховування, пошкодження, псування, знищення чи відчуження цього майна, враховуючи викладені в ст.173 ч.2 КПК України обставини, суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора в повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.170-173, 208, 234, 236, 309, 369-372 КПК України, суд -
Клопотання прокурора Добропільського відділу Покровської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна, заявлене в рамках кримінального провадження №12025052230001018, розпочатого за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.115 ч.1 КК України, - задовольнити.
Накласти в рамках кримінального провадження №12025052230001018 арешт на майно, виявлене та вилучене 03 вересня 2025 року в ході обшуку у затриманого в порядку ст.208 КПК України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме на чорні брюки, зелену сорочку з довгим рукавом, сіру кепку та чорні тканинні капці з позбавленням власника (володільця) вказаного вище майна права відчужувати, будь-яким чином розпоряджатись та користуватись зазначеним майном.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного провадження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1