03 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 283/1459/20
провадження № 51-960 км 25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
в режимі відеоконференції
захисника ОСОБА_6 ,
особи, яка наполягає на
реабілітації ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_8 на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 13 січня 2025 року щодо останнього у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12016060080000758, за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Стрільськ Сарненського району Рівненської області, раніше не судимого, який проживав за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Малинського районного суду Житомирської області від 30 листопада 2023 року ОСОБА_8 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та виправдано.
Вирішено питання щодо речових доказів у провадженні.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 13 січня 2025 року вирок місцевого суду скасовано, кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, закрито на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України, в зв'язку із його смертю.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.
Органами досудового слідства ОСОБА_8 обвинувачувався у тому, що він 28.10.2016, близько 16 год, керуючи технічно справним автомобілем «Hyundai Accent», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по автодорозі «Київ - Ковель - Ягодин» зі сторони м. Київ у напрямку м. Коростень разом із пасажиром ОСОБА_9 . Рухаючись по вказаній автодорозі, перебуваючи поблизу с. Йосипівка Малинського району Житомирської області на 123 км, водій ОСОБА_8 проявив неуважність, не впорався із керуванням транспортним засобом, виїхав вказаним автомобілем на зустрічну смугу руху, по якій у зустрічному напрямку рухався автомобіль «Skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_10 , де допустив зіткнення із даним транспортним засобом.
Безпосередньою причиною створення аварійної обстановки та виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди є порушення водієм автомобіля «Hyundai Accent» вимог п.п. 10.1, 11.3 Правил дорожнього руху України.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля «Skoda Octavia» ОСОБА_10 загинув на місці, а пасажир автомобіля «Hyundai Accent» ОСОБА_9 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Водій ОСОБА_8 також помер під час дорожньо-транспортної пригоди внаслідок отриманих тілесних ушкоджень.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить скасувати оскаржувану ухвалу і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для реабілітації та про доведеність поза розумним сумнівом вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Обґрунтовуючи свої доводи зазначає, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні щодо загиблого під час ДТП ОСОБА_8 направлено до суду 10.07.2020, тобто поза межами встановленого у п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України двомісячного строку з дня повідомлення особи про підозру, оскільки повідомлення про підозру ОСОБА_8 здійснено 16 грудня 2019 року, при цьому строк досудового розслідування по даному кримінальному провадженню не продовжувався.
Також, судом апеляційної інстанції не взято до уваги, що повідомлення про підозру адвокату ОСОБА_8 16 грудня 2019 року та 06 лютого 2020 року здійснено не уповноваженими особами, з порушенням права на захист, оскільки відповідно до положень п. 7 ч. 1 ст. 480, п. 1 ч. 1 ст. 481 КПК України стосовно адвоката застосовується особливий порядок кримінального провадження, письмове повідомлення про підозру адвокату здійснюється Генеральним прокурором, його заступником, керівником обласної прокуратури в межах його повноважень.
Процесуальні дії заступника начальника слідчого відділу Малинського відділення поліції ГУНП в Житомирській області за погодженням прокурора Коростишівської місцевої прокуратури у даному кримінальному провадженні щодо повідомлення ОСОБА_8 про підозру 16.12.2019 та 06.02.2020 вчинено з порушенням права на захист, оскільки лише 27 червня 2020 року начальником слідчого відділу вказаного відділення поліції прийнято постанову про доручення призначити адвоката для здійснення захисту за призначенням.
Стверджує, що в ухвалі апеляційного суду, з урахуванням доводів апеляційної скарги прокурора, викладено мотивування, яке ґрунтується на припущеннях щодо механізму ДТП, утворення слідів та встановлення місця зіткнення автомобілів, а також не зазначено мотивування та обґрунтування, чому висновки слідчого, викладені у протоколі огляду місця ДТП зі схемою до нього, а також у фототаблиці, відомості якої суперечать протоколу, є очевидними і не потребують для цього спеціальних знань, попри те, що для вирішення питань щодо обставин події слідчим призначалися експертизи.
На думку захисника, суд апеляційної інстанції необґрунтовано вийшов за межі апеляційної скарги прокурора, яка не містить посилання на неповне дослідження доказів судом першої інстанції та безпідставно задовольнив клопотання прокурора про дослідження доказів обвинувачення, а саме: протоколу огляду місця ДТП від 28.10.2016 зі схемою та фототаблицею; ??протоколів огляду місця події від 28.10.2016 та 29.10.2016, а саме автомобілів «Hyundai Accent» та «Skoda Octavia»; ????постанови про проведення експертизи та висновку експерта № 3/31 від 16.01.2017, а також постанови про проведення експертизи та висновку експертів за результатами проведення транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 21673/21674/18-52.
Зазначає, що слідчими проведено не огляди місцевості на місці ДТП, яке відбулось 28.10.2016, близько 16 год, на автодорозі Київ-Ковель, а огляди іншого володіння особи - автомобілів «Hyundai Accent» та «Skoda Octavia», що знаходились на території органу поліції, з вилученням належних загиблим водіям речей, тому протоколи огляду від 28.10.2016 та від 29.10.2016 за результатами їх проведення судом першої інстанції обґрунтовано визнано недопустимими доказами, а висновок апеляційного суду щодо зазначених доказів є неспроможним.
Крім цього, вважає, що судом апеляційної інстанції не надано належної правової оцінки повторно дослідженим усупереч ч. 3 ст. 404 КПК України доказам сторони обвинувачення, якими не спростовано обґрунтовані висновки суду першої інстанції щодо викладених у вироку обставин, встановлених за результатами дослідження протоколу огляду місця ДТП від 28.10.2016 року, до якого слідчим частково внесено дані, які ґрунтуються на припущеннях; висновок експертизи № 3/31 від 16.01.2017 щодо обставин і механізму дорожньо-транспортної пригоди є неправильним в частині встановлення місця зіткнення транспортних засобів; висновки судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 21673/21674/18-52 від 14.05.2019 є неправильними в частині встановлення місця зіткнення транспортних засобів, механізму даної пригоди та причинного зв'язку між порушенням правил дорожнього руху та його наслідками.
В запереченнях на касаційну скаргу прокурор, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги, просив оскаржуване судове рішення залишити без зміни.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 та особа, яка наполягає на реабілітації, - ОСОБА_7 підтримали доводи касаційної скарги.
Прокурор просив відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувану ухвалу залишити без зміни.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з'явилися, повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла наступних висновків.
За правилами ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції, зокрема, є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ч. 1 ст. 219 КПК України строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотанням про закриття кримінального провадження або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.
Пунктом 4 ч. 3 ст. 219 КПК України визначено, що досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 4 ст. 219 КПК України строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 цього Кодексу.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, після повідомлення ОСОБА_8 про підозру 16 грудня 2019 року, кримінальне провадження прокурором Коростишівської місцевої прокуратури ОСОБА_11 було закрите
23 грудня 2019 року на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України
(т. 2 а. п. 174-176, 179 -186).
У подальшому, 15 січня 2020 року заступником прокурора Житомирської області прийнято постанову про скасування вказаної постанови прокурора про закриття кримінального провадження від 23.12.2019, в якій зазначено, що матері підозрюваного - ОСОБА_12 не роз'яснено право на продовження досудового розслідування кримінального провадження з метою реабілітації померлого
(т. 2 а. п. 186-187) та ??6 лютого 2020 року повідомлено про підозру ОСОБА_8 заступником начальника слідчого відділу Малинського відділення поліції Коростишівського відділу поліції ГУНП в Житомирській області ОСОБА_13 , за погодженням прокурора Коростишівської місцевої прокуратури ОСОБА_11
??12 лютого 2020 року прокурором Коростишівської місцевої прокуратури ОСОБА_11 прийнято постанову про закриття кримінального на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України (т. 2 а. п. 192- 196).
Ухвалою слідчого судді Малинського районного суду Житомирській області від
15 травня 2020 року задоволено скаргу ОСОБА_12 , скасовано вказану вище постанову прокурора про закриття кримінального провадження та повернуто
18 травня 2020 року матеріали кримінального провадження начальнику слідчого відділу Малинського відділення поліції Коростишівського відділу поліції ГУНП в Житомирській області для провадження досудового розслідування за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2
ст. 286 КК України (т. 2 а. п. 204-205).
Заступником начальника слідчого відділу Малинського відділення поліції Коростишівського відділу поліції ГУНП в Житомирській області ОСОБА_13 05.06.2020 винесено постанову, якою відновлено досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні (т. 2 а. п. 206).
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 283 КПК України, закриття кримінального провадження є однією з форм його закінчення, внаслідок чого строк досудового розслідування зупиняє свій перебіг з моменту прийняття постанови про закриття кримінального провадження.
Скасування постанови про закриття кримінального провадження щодо підозрюваного відновлює перебіг строку досудового розслідування, оскільки в такому випадку кримінальне провадження продовжується з тієї стадії, на якій воно перебувало до прийняття постанови про закриття кримінального провадження.
Тобто, період часу з моменту прийняття прокурором постанови про закриття кримінального провадження, у якому особі було повідомлено про підозру, до моменту скасування такої постанови прокурором вищого рівня чи ухвалою слідчого судді досудове розслідування не здійснюється, відповідно цей період не зараховується до строку досудового розслідування.
У цьому кримінальному провадженні до строку досудового розслідування не підлягають включенню періоди часу з 23 грудня 2019 року (прийняття постанови прокурором ОСОБА_11 про закриття кримінального провадження) по 15 січня 2020 року (прийняття постанови прокурором вищого рівня про скасування вказаної постанови), а також з 12 лютого 2020 року (прийняття постанови прокурором ОСОБА_11 про закриття кримінального провадження) по 15 травня 2020 року (постановлення ухвали слідчим суддею про скасування даної постанови прокурора), оскільки в цей період часу досудове розслідування не проводилося.
Згідно з матеріалами цього провадження 26 червня 2020 року захиснику підозрюваного ОСОБА_8 - адвокату ОСОБА_14 повідомлено про завершення досудового розслідування та відповідно до протоколу від 03 липня 2020 року захиснику надано доступ до матеріалів досудового розслідування, з якими ОСОБА_14 ознайомився в цей же день (т. 2 а. п. 243, 249).
Таким чином, до строку досудового розслідування не підлягає включенню період часу з 27 червня по 03 липня 2020 року, тобто проміжок часу з наступного дня після повідомлення захиснику про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування до дня його ознайомлення з матеріалами досудового розслідування в порядку, передбаченому ст. 290 КПК України, що узгоджується з висновком об'єднаної палати Касаційного кримінального суду, викладеного у постанові від 24 жовтня 2022 року в справі № 216/4805/20 (провадження № 51-4684 кмо21).
З урахуванням викладеного, строк досудового розслідування по даному кримінальному провадженню з моменту повідомлення про підозру ОСОБА_8 16 грудня 2019 року тривав понад 2 місяці, при цьому вказаний строк не продовжувався, що узгоджується з доводами касаційної скарги сторони захисту.
08 липня 2020 року прокурором Коростишівської місцевої прокуратури Житомирській області затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_8 , який отримано Малинським районним судом Житомирської області 10 липня 2020 року.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи.
Оскільки додатковим об'єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_8 , є життя чи здоров'я особи залежно від наслідків, тому дане кримінальне провадження не підлягало закриттю на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Щодо доводів касаційної скарги сторони захисту про здійснення повідомлення про підозру загиблого адвоката ОСОБА_8 16 грудня 2019 року та 06 лютого 2020 року не уповноваженими особами та порушення при цьому його права на захист, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.
За загальним правилом письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором (ч. 1 ст. 277 КПК України). Однак у ст. 276 цього Кодексу зазначено, що особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу.
За приписами ст. 480 КПК України адвокат належить до категорії осіб, щодо яких здійснюється особливий порядок кримінального провадження.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що на час вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, ОСОБА_8 мав статус адвоката, що підтверджується відомостями з обвинувального акта, а також витягом з Єдиного реєстру адвокатів України від 31.05.2021, Свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2635, виданим 17.09.2012 на підставі рішення Дніпропетровської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури № 11 від 10.09.2012, посвідченням адвоката України № 0146, виданим Національною асоціацією адвокатів України 17.09.2012.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 481 КПК України письмове повідомлення про підозру адвокату, депутату місцевої ради, депутату Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільському, селищному, міському голові здійснюється Генеральним прокурором, його заступником, керівником регіональної прокуратури в межах його повноважень.
Крім того, в п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» зазначено, що повідомлення про підозру адвоката може бути здійснено виключно прокурором області.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2019 року (справа № 536/2475/14-к, провадження № 13-34 кс 19) зазначила, що повідомлення про підозру є системою процесуальних дій та рішень слідчого або прокурора під час досудового розслідування, спрямованих на формування законної та обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка стала підозрюваною, можливості захищатися усіма дозволеними законом засобами і способами. Цим актом у кримінальному провадженні вперше формулюється та обґрунтовується підозра конкретної особи у вчиненні кримінального правопорушення.
У цій же постанові вказано, що вручення процесуального документа (повідомлення про підозру), а також повідомлення і роз'яснення (за необхідності) прав підозрюваному є кінцевим етапом, яким завершується процедура здійснення повідомлення про підозру судді. Однак саме по собі вручення тексту повідомлення про підозру судді іншим суб'єктом за умови, що його було прийнято, перевірено, складено та підписано уповноваженим на це ст. 481 КПК України суб'єктом, не порушує гарантії суддівської незалежності. Подальше вручення такого документа не дає підстав вважати, що суб'єкт його вручення якимось чином впливає на реалізацію цієї гарантії.
Як слідує з матеріалів кримінального провадження, письмові повідомлення про підозру ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, від 16.12.2019 та 06.02.2020 було здійснено заступником начальника слідчого відділу Малинського відділення поліції Коростишівського відділу поліції ГУНП в Житомирській області ОСОБА_13 , за погодженням прокурора Коростишівської місцевої прокуратури ОСОБА_11 , тобто особою, яка відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 481 КПК України не уповноважена здійснювати повідомлення про підозру адвоката.
Крім цього, вказані процесуальні дії заступника начальника слідчого відділу Малинського відділення поліції ГУНП в Житомирській області за погодженням прокурора Коростишівської місцевої прокуратури щодо повідомлення
ОСОБА_8 про підозру 16.12.2019 та 06.02.2020 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, здійснено з порушенням права на захист, а саме положень ч. 2 ст. 276, ст. 42 КПК України, оскільки лише
27 червня 2020 року начальником слідчого відділу вказаного відділення поліції прийнято постанову про доручення призначити адвоката для здійснення захисту ОСОБА_8 за призначенням (т. 2 а. п. 239).
Таким чином, під час апеляційного розгляду допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, тому ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України, а кримінальне провадження - призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Колегія суддів не перевіряє інші доводи касаційної скарги, оскільки вони пов'язані з оцінкою доказів, що є передчасним з урахуванням призначення нового апеляційного розгляду, під час якого суду апеляційної інстанції необхідно врахувати зазначене, дослідити обставини, які мають правове значення, ретельно перевірити доводи, викладені в апеляційній скарзі, оцінити докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, після чого ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення відповідно до вимог статей 370, 419 КПК України.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнитичастково.
Ухвалу Житомирського апеляційного суду від 13 січня 2025 року щодо ОСОБА_8 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3