08 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 243/2858/21
провадження № 61-6982 св 25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - адвокат Снєжко Алла Геннадіївна,
відповідач - ОСОБА_2 ,
представник відповідача - адвокат Слободяник Олег Петрович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Снєжко Алли Геннадіївни, на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області
від 23 грудня 2024 року та додаткове рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 26 лютого 2025 року, ухвалені у складі судді Воронкова Д. В., постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 травня 2025 року у складі колегії суддів: Зубакової В. П., Бондар Я. М., Остапенко В. О.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди.
Позов мотивовано тим, що він обіймав посаду міського голови міста Слов'янська Краматорського району Донецької області, а ОСОБА_2 був його заступником.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 на своїй вебсторінці у соціальній мережі Facebook (режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_1 виклав інформацію під назвою (мовою оригіналу): «ІНФОРМАЦІЯ_10 (ІНФОРМАЦІЯ_10: «На самом деле коммунальный пляж на озере Вейсовое - это тот проект, на который нам удалось привлечь на него деньги и реализовать, сделан
за бюджетные деньги, одним из предпринимателей, которые арендуют
там помещение для торговли, является ОСОБА_4 . Но что интересно, официально управляет коммунальным пляжем РЛП Славянский курорт и директор - исполняющий обязанности ОСОБА_7 , однопартиец ОСОБА_1 , но она фактически не принимает никаких решений, руководит действительно многими вопросами там ОСОБА_4 , этому есть неоднократные подтверждения в соцсетях…
В 2019 году, когда первый раз мы проводили конкурс для предпринимателей…, конкурс проводил я, так, что ни один предприниматель не выразил никаких претензий, все было обеспечено, прозрачность, ровность условий и так далее.
В 2020 году, так как ОСОБА_1 понимал, что возможно не удержится в кресле мера, ему понадобилось срочно провести конкурс так, чтобы обеспечить присутствие ОСОБА_4 как можно дольше на этом озере. В результате, меня сняли с головы комиссии, поменяли полностью условия проведения конкурса и, как результат, летом этого года, что так же подтверждается видео в соцсетях, у ОСОБА_4 уже возникло несколько конфликтов с предпринимателями, которые там так же арендуют помещение. По сути он оказывал давление на других предпринимателей, которые по тем или иным причинам что-то ему пытались возразить по поводу отношений на этом коммунальном пляже…. Коррупция, которая буйно расцвела
во время каденции ОСОБА_1, можно вспоминать массу доказательств:
это и уголовные дела на заместителей городского головы, на начальников управлений, это скандальный вопрос строительства коммунального пляжа, который обошелся в 20 млн, это и вопросы уголовных дел по перерасходованию средств отопления в садиках и школах, а также вопросы закупки топлива коммунальными предприятиями по завышенным ценам. …а правильным ли было проводить городским головой массовое мероприятие по случаю дня города,
я понимаю, что рейтинг от этого у городского головы поднялся, но это мероприятие, это скопление народа вызвало просто катастрофический всплеск заболевания
в городе».
У публікації від ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_2 ставить йому клеймо «патологічного брехуна», з вини якого місто регулярно втрачає грошові кошти.
ІНФОРМАЦІЯ_4 на тій самій сторінці було розміщене інтерв'ю ОСОБА_2 , надане журналісту телеканалу «NEWS ONE», під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_5 », наступного змісту (мовою оригіналу): «…подано 4 заявления о совершении уголовных правонарушений по ст. 364, 367 КК Украины, по одному из заявлений
уже открыто уголовное дело, по 3 ждем результата… в результате таких злоупотреблений на тендерах завышается стоимость топлива, завышается стоимость строительных работ, по предварительным оценкам ущерб от таких операций составляет несколько десятков миллионов…это те деньги, которые украдены у громады… уже на данный момент в суде находится дело о завышении стоимости отопления в садиках и школах…. Там предварительно ущерб оценен
в 8,5 млн грн… анализируя тендера по строительным работам, на 4 тендерах,
в которых победителем является предприятие «Монолит Центр»,
по предварительной оценке 6,5 млн грн завышение…».
Вказана інформація, поширена ОСОБА_2 на своїй вебсторінці в соціальній мережі Facebook, порочить його честь, гідність та ділову репутацію,
є недостовірною, спрямована на формування у слухачів помилкового негативного уявлення про нього, як про злочинця, людину, яка займаючи посаду мера, займається розкраданням місцевого бюджету, байдужою до людського життя, готового йти на кримінальне правопорушення заради перемоги на місцевих виборах. Складається враження, що його вина у відповідних кримінальних правопорушеннях уже доведена.
Крім того, ОСОБА_2 звинуватив його у порушенні епідеміологічних правил та норм, поширенні вірусної інфекції Covid-19, проте зазначена поширена ОСОБА_2 інформація є недостовірною, вона спростовується відомостями відділу охорони здоров'я Слов'янської міської ради Краматорського району Донецької області
(далі - Слов'янаська МР).
Позивач указував, що він не притягувався до кримінальної відповідальності, судимості не має. Він користується повагою оточення, надає допомогу й сприяє вирішенню чужих проблем, доброзичливий, тактовний, небайдужий до прохань
та звернень мешканців міста, сприяє розвитку спорту.
ОСОБА_2 у своїх публікаціях у соціальній мережі Facebook намагався створити йому негативний образ байдужої людини, корупціонера. Йому надавалася негативна характеристика людиною, яка була близькою до нього у професійній діяльності. Тобто у читачів може скластися враження, що ОСОБА_2 володіє достовірною інформацією, якій можна довіряти, що не відповідає дійсності. Мета вказаного- завдання шкоди його політичній кар'єрі.
Поширена ОСОБА_2 недостовірна інформація ставить під сумнів дотримання ним законодавства та моральних принципів. При цьому така інформація не містить посилань на судові рішення, якими встановлена його вина позивача.
ОСОБА_2 вчиняв дії, які свідомо порушують його особисті немайнові права, принижують його честь, гідність та ділову репутацію, чим йому завдано моральну шкоду, яку він оцінив у розмірі 300 000,00 грн.
Моральна шкода виразилася у перенесених ним стражданнях і переживаннях, порушенні душевної рівноваги, він був ображений і принижений серед мешканців міста, друзів, знайомих і колег. Власні переживання доповнилися переживаннями за батьків, які близько до серця сприйняли вказану недостовірну інформацію.
Факт того, що діями ОСОБА_2 йому було завдана моральна шкода підтверджується висновком експерта за результатом проведення судово-психологічного дослідження від 16 березня 2021 року № 7971, складеного судовим експертом Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України за заявою його представника (далі - висновок
судово-психологічного дослідження від 16 березня 2021 року № 7971).
Згідно з указаним висновком ситуація, яка була предметом дослідження, завдала утиску його фундаментальним особистим цінностям та потребам в особистому фізичному благополуччі, в активній та продуктивній життєдіяльності, упевненості
в собі та в майбутньому, у благополуччі його сім'ї та жителів міста Слов'янська Краматорського району Донецької області. Зазначене є суттєвими психотравмуючими (стресогенними) факторами, що безпосередньо викликали психічний дискомфорт, зумовили тривалі та інтенсивні фізичні та психічні страждання, які існують й дотепер. Завдана йому моральна шкода за ступенем інтенсивності, довготривалості дії та негативних соціально-психологічних наслідків для життєдіяльності є суттєвою. Орієнтовний розмір моральної шкоди може відповідати сумі, у розмірі 81 мінімальної заробітної плати на час розгляду справи судом.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати недостовірною та такою, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію, інформацію, розміщену та поширену ОСОБА_2
ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в мережі Інтернет на своїй персональній вебсторінці у соціальній мережі Facebook (режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_1 під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_9;
- визнати недостовірною та такою, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію інформацію, розміщену та поширену ОСОБА_2
ІНФОРМАЦІЯ_4 в мережі Інтернет на своїй персональній вебсторінці у соціальній мережі Facebook (режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_1 в інтерв'ю, наданому журналісту телеканалу «NEWS ONE», під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_5 »;
- зобов'язати ОСОБА_2 протягом трьох календарних днів із дня набрання законної сили рішенням суду спростувати зазначену інформацію у спосіб, яким вона була поширена, а саме: шляхом розміщення в мережі Інтернет на своїй персональній вебсторінці у соціальній мережі Facebook заяви від власного імені зі спростуванням відповідної інформації;
- стягнути з ОСОБА_2 на його користь 300 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди;
- стягнути з ОСОБА_2 на його користь суму судового збору у розмірі 4 500,00 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 56 000,00 грн, витрати на отримання експертних висновків у розмірі 18 753,12 грн.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 23 грудня
2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_2 було використано оціноцні судження та критичні висловлювання щодо ОСОБА_1 - міського голови міста Слов'янська Краматорського району Донецької області, тобто щодо політичного діяча та публічної особи.
Обмеження щодо поширення стосовно позивача інформації і межі допустимої критики, оцінки його поведінки є більш ширшими, ніж межі критики та оцінки поведінки пересічного громадянина. Висловлювання відповідача щодо позивача
не переходять межі допустимої критики, як публічної особи, хоч і можуть зачіпати його почуття, як громадянина України.
У спірних правовідносинах відсутній юридичний склад правопорушення, який
є підставою для задоволення позову про захист честі, гідності та ділової репутації (стаття 277 ЦК України).
Вимоги щодо зобов'язання відповідача спростувати зазначену інформацію
є похідними, а тому не підлягають задоволенню. Вказане стосується й позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, яка є безпідставною.
Судом першої інстанції враховано положення статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), а також релевантні прецедентні рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Районний суд застосував відповідні норми ЦК України, Закону України
«Про інформацію», врахував судову практику Верховного Суду у подібних правовідносинах.
Додатковим рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області
від 26 лютого 2025 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, пов'язані з проведенням експертизи, у розмірі 19 391,00 грн, та витрати
на професійну правову допомогу у розмірі 30 000,00 грн, а всього - 49 391,00 грн.
Суд першої інстанції, вирішуючи питання розподілу відповідних судових витрат, врахував, що відповідач довів безпідставність позову до нього. Сума, сплачена відповідачем за проведення призначеної судом судової семантико-текстуальної експертизи, підлягає стягненню на його користь з позивача.
Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції надав оцінку доказам, наданим на підтвердження витрат
на правничу допомогу, застосував відповідні норми ЦПК України, врахував заперечення позивача проти стягнення цих витрат і зазначив про наявність правових підстав для стягнення з позивача на користь відповідача 30 000,00 грн
у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а не 41 000,00 грн,
як просив відповідач.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 травня 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Снєжко А. Г., залишено без задоволення.
Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 23 грудня
2024 року залишено без змін.
Додаткове рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області
від 26 лютого 2025 року залишено без змін.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що судом першої інстанції зроблено правильні висновки по суті вирішення спору, оскільки поширена відповідачем інформація не є фактичними твердженнями, вона є оціночними судженнями і особистою критикою, яка не виходить за межі допустимої критики публічної особи.
Вказане підтверджується висновком судової семантико-текстуальної (лінгвістичної) експертизи від 29 грудня 2022 року № 34325, який складено
судовим експертом Національного наукового центру «Інститут судових експертиз
ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» на виконання ухвали суду першої інстанції
від 06 червня 2021 року (далі - висновок судової семантико-текстуальної (лінгвістичної) експертизи від 29 грудня 2022 року № 34325).
Поширена відповідачем відносно позивача інформація є оціночними судженнями
та відповідає засадам демократичного суспільства щодо свободи вираження поглядів, зокрема, щодо діяльності публічних осіб. Правові підстави для спростування такої інформації відсутні. Із цих підстав не підлягає задоволенню
й похідна вимога про відшкодування моральної шкоди.
Суд першої інстанції вірно здійснив розподіл судових витрат. Судові витрати, пов'язані з проведенням експертизи, у розмірі 19 391,00 грн та витрати
на професійну правову допомогу у розмірі 30 000,00 грн підлягають стягненню
з позивача на користь відповідача.
Апеляційний суд застосував відповідні норми національного та міжнародного права, врахував прецедентну практику ЄСПЛ, судову практику Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, роз'яснення, надані судам у пунктах 1, 15,
19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1
«Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи».
Крім того, суд апеляційної інстанції, з урахуванням складності справи, обсягу
і складності виконаної адвокатом роботи в суді апеляційної інстанції, дійшов висновку про стягнення з позивача на користь відповідача 20 000,00 грн витрат
на професійну правничу допомогу. Вказаний розмір витрат на правничу допомогу
є доведеним і співмірним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження до Верховного Суду
У травні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Снєжко А. Г., звернулася
до Верховного Суду із касаційною скаргою на вищевказані судові рішення судів попередніх інстанцій, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування судами норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Заявник указує на порушення судами норм процесуального права,
що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення
для правильного вирішення справи, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 05 червня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі, після усунення недоліків касаційної скарги, вказаних в ухвалі Верховного Суду від 09 травня 2025 року. Витребувано із районного суду вищевказану цивільну справу. Надіслано учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк
для подання відзиву на касаційну скаргу.
У липні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2025 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Снєжко А. Г., про зупинення виконання додаткового рішення районного суду та постанови апеляційного суду задоволено частково. Зупинено виконання додаткового рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області
від 26 лютого 2025 року до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Зупинено виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 06 травня
2025 року у частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат
на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
Ухвалою Верховного Суду від 21 липня 2025 року заяву представника ОСОБА_2 -адвоката Слободяника О. П., про продовження строку на подачу відзиву
на касаційну скаргу задоволено частково. Продовжено строк на подачу відзиву
на касаційну скаргу.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Снєжко А. Г., мотивована тим, що судами попередніх інстанцій зроблено помилковий висновок про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .
Поширена ОСОБА_2 в мережі Інтернет на своїй персональній вебсторінці
у соціальній мережі Facebook інформація про ОСОБА_1 порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 , принижує його честь, гідність та ділову репутацію, оскільки формує про нього негативну громадську думку, робить із нього злочинця, людину
з низькими професійними та моральними якостями.
Поширена відповідачем інформація, яку позивач просив суд визнати недостовірною, виражена у формі фактичних тверджень, які можуть бути доведені.
При цьому ОСОБА_1 у позовній заяві навів конкретні частини поширеної
ОСОБА_2 інформації, яка, на його думку, є недостовірною. Проте, суд першої інстанції не надав оцінку конкретним частинам цієї інформації, так як виходив
із оцінки всієї інформації, яку поширював відповідач про позивача. Крім того,
суд першої інстанції самостійно здійснив поділ спірної інформації на частини,
які не відповідають характеру й змісту спірних правовідносин. Тобто районний суд вийшов за межі позовних вимог, на що апеляційний суд не відреагував.
Судами надано вибіркову оцінку наявним у справі доказам, не враховано доводи позивача, на надано оцінку поданим ним доказам, не встановлено фактичні обставини справи, належним чином не мотивовано судові рішення.
Районний суд порушив норми процесуального права, так як ухвалив додаткове судове рішення без участі представника позивача. Суд апеляційної інстанції вказані обставини не перевірив належним чином. При цьому відповідач порушив процесуальні строки для подання доказів, що підтверджують факт понесення судових витрат.
Посилається на відповідну судову практику Великої Палати Верховного Суду
та Верховного Суду, яку, на думку заявника касаційної скарги, не враховано судами попередніх інстанцій. Застосовані судами правові позиції Верховного Суду
не є релевантними до обставин цієї справи.
Крім того, просить вирішити питання понесених позивачем судових витрат,
у тому числі витрат на правничу допомогу в суді касаційної інстанції (20 000,00 грн), які просить стягнути з відповідача на користь позивача.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У липні 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу
від представника ОСОБА_2 - адвоката Слободяника О. П., в якому зазначається, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, суди правильно застосували норми права й встановили усі фактичні обставини у справі.
Висновки судів узгоджуються з висновками щодо застосування норм права
у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.
Відповідач поніс витрати на правничу допомогу в суді касаційної інстанції
у розмірі 15 000,00 грн, які просить стягнути з позивача на його користь.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 обіймає посаду міського голови міста Слов'янська Краматорського району Донецької області.
Згідно зі скріншоту з вебсторінки Facebook (режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_1), ім'я користувача - « ОСОБА_3 »,
ІНФОРМАЦІЯ_3 було поширено публікацію з назвою (мовою оригіналу): «ІНФОРМАЦІЯ_10 », розміщену на вебсайті YouTube, наступного змісту:
«… на самом деле коммунальный пляж на озере Вейсовое - это тот проект,
на который нам удалось привлечь на него деньги и реализовать, сделан
за бюджетные деньги, одним из предпринимателей, которые арендуют
там помещение для торговли, является ОСОБА_4 . Но что интересно, официально управляет коммунальным пляжем РЛП Славянский курорт и директор исполняющий обязаности ОСОБА_7 , однопартиец ОСОБА_1 , но она фактически не принимает никаких решений, руководит действительно многими вопросами там ОСОБА_4 , этому есть неоднократные подтверждения в соцсетях…
В 2019 году, когда первый раз мы проводили конкурс для предпринимателей…, конкурс проводил я, так, что ни один предприниматель не выразил никаких претензий, все было обеспечено, прозрачность, ровность условий и так далее.
В 2020 году, так как ОСОБА_1 понимал, что возможно не удержится в кресле мера, ему понадобилось срочно провести конкурс так, чтобы обеспечить присутствие ОСОБА_4 как можно дольше на этом озере. В результате меня сняли с головы комиссии, поменяли полностью условия проведения конкурса и, как результат, летом этого года, что так же подтверждается видео в соцсетях, у ОСОБА_4
уже возникло несколько конфликтов с предпринимателями, которые там также арендуют помещение. По сути он оказывал давление на других предпринимателей, которые по тем или иным причинам что-то ему пытались возразить по поводу отношении на этом коммунальному пляже…"»;
«…коррупция, которая буйно расцвела во время каденции ОСОБА_1, можно вспоминать массу доказательств: это и уголовные дела на заместителей городского головы, на начальников управлений, это скандальный вопрос строительства коммунального пляжа, который обошелся в 20 млн, это и вопросы уголовных дел по перерасходованию средств отопления в садиках и школах,
а также вопросы закупки топлива коммунальными предприятиями по завышенным ценам»;
«…а правильным ли было проводить городским головой массовое мероприятие
по случаю дня города, я понимаю, что рейтинг от этого у городского головы поднялся, но это мероприятие, это скопление народа вызвало просто катастрофический всплеск заболевания в городе».
Згідно зі скріншоту із вебсторінки Facebook (режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_1 ім'я користувача - « ОСОБА_3 »,
ІНФОРМАЦІЯ_4 було розміщено посилання на веб -сайт YouTube - інтерв'ю ОСОБА_2 , надане журналісту телеканалу «NEWS ONE», під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_5 ».
На підставі перегляду цього інтерв'ю встановлено, що ОСОБА_2 була поширена інформація, зокрема, наступного змісту:
«подано 4 заявления о совершении уголовных правонарушений по ст. 364, 367
КК Украины, по одному из заявлений уже открыто уголовное дело, по 3 ждем результата… в результате таких злоупотреблений на тендерах завышается стоимость топлива, завышается стоимость строительных работ,
по предварительным оценкам ущерб от таких операций составляет несколько десятков миллионов…это те деньги, которые украдены у громады… уже на данный момент в суде находится дело о завышении стоимости отопления в садиках
и школах…. Там предварительно ущерб оценен в 8,5 млн грн… анализируя тендера по строительным работам, на 4 тендерах, в которых победителем является предприятие «Монолит Центр», по предварительной оценке 6,5 млн грн завышение…».
Факт наявності вищевказаних публікацій та їх зміст сторонами не заперечується.
Цей факт підтверджено експертним висновком за результатами проведення фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет від 15 грудня 2020 року
№ 353/2020-ЕВ, складеним дочірнім підприємством «Центр компетенції адресного простору мережі інтернет» консорціуму «Український центр підтримки номерів
і адрес» за заявою представника ОСОБА_1 .
Згідно з довідкою про власника вебсайту або інформацією про його встановлення від 24 грудня 2020 року № 358/2020-Д, яку складено дочірнім підприємством «Центр компетенції адресного простору мережі інтернет» консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» за заявою представника ОСОБА_1 , власником
вебсайту: ІНФОРМАЦІЯ_8 є реєстрант доменного імені youtube.com - компанія Google LLC, якщо інше не визначено умовами договору між останньою та/або отримувачем послуг хостингу та/або володільцем облікового запису,
або якщо такий договір відсутній. При цьому на вебсайті хостингу YouTube (режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_8 власником вебсайту: ІНФОРМАЦІЯ_8,
було створено YouTube-канал: ІНФОРМАЦІЯ_8,
який позиціонує себе в якості офіційного YouTube каналу товариства з обмеженою відповідальністю «Новини 24 години» (режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_8).
Відповідно до висновку судово-психологічного дослідження від 16 березня
2021 року № 7971 ситуація, яка є предметом даного дослідження, завдала утиску фундаментальним особистим цінностям та потребам ОСОБА_1 в особистому
та фізичному благополуччі, в активній та продуктивній життєдіяльності, упевненості у собі та в майбутньому, у повноцінному спілкуванні зі значимим для нього оточенням, у благополуччі його сім'ї, жителів міста Слов'янська. Зазначене,
з урахуванням індивідуально-психологічних особливостей особистості ОСОБА_1 ,
є для нього психотравмуючими (стресогенними) факторами, що безпосередньо викликали психічний дискомфорт, зумовили тривалі та інтенсивні фізичні й психічні страждання, які існують до даного часу. ОСОБА_1 завдані фізичні та психічні страждання (моральна шкода), які за ступенем інтенсивності, довго тривалості
дії та негативних соціально-психологічних наслідків для життєдіяльності,
є суттєвими. Виходячи з обсягу наданих на дослідження матеріалів, за умови встановлення судом ситуації, яка є предметом розгляду даного дослідження, орієнтовний розмір відшкодування моральної шкоди, спричиненої ОСОБА_1 , може відповідати сумі у розмірі 81 мінімальної заробітної плати на час розгляду справи судом.
Згідно з висновком судової семантико-текстуальної (лінгвістичної) експертизи
від 29 грудня 2022 року № 34325 у висловлюваннях ОСОБА_2 , які зафіксовані
у текстах публікацій, поширених ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3
у мережі Інтернет на персональній вебсторінці ОСОБА_2 (режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_1 у соціальній мережі Facebook
під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_9», міститься інформація негативного характеру про ОСОБА_1 , а саме: йдеться про певні дії ОСОБА_1 , які в результаті призвели до поганих наслідків
для мовця та інших підприємців («В 2020 году, так как ОСОБА_1 понимал, что возможно не удержится в кресле мера», «В результате меня сняли с головы комисии»,
«как результат, у ОСОБА_4 уже возникло несколько конфликтов
с предпринимателями», «оказывал давление на других предпринимателей»),
до значного зростання корупції («корупція, которая буйно расцвела во время каденции ОСОБА_1»), а також, ймовірно, до значного підвищення рівня захворюваності у місті («правильным ли было проводить городским головой массовое мероприятие по случаю дня города, я понимаю, что рейтинг от этого
у городского головы поднялся, но это мероприятние, это скопление народа вызвало просто катастрофический всплеск заболевания в городе»). Висловлювання виражені у формі фактичних тверджень й оцінних (оціночних) суджень.
У висловлюваннях ОСОБА_2 , які зафіксовані у тексті публікації, поширеної
ІНФОРМАЦІЯ_4 в мережі Інтернет на персональній вебсторінці ОСОБА_2 (режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_1 у соціальній мережі Facebook в інтерв'ю ОСОБА_2 , наданому журналісту телеканалу «NEWS ONE»,
під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_2 », стенограма якої надана на дослідження, - міститься інформація негативного характеру про дії міського голови (ймовірно ОСОБА_1),
що спричинили підвищення цін на паливо та будівельні роботи, які, у свою чергу, призвели до значної матеріальної шкоди у розмірі декількох мільйонів, і ці гроші вкрадені у громади («в результате таких злоупотреблений на тендерах завышается стоимость топлива, завышается стоимость строительных работ,
по предварительным оценкам ущерб от таких операций составляет несколько десятков миллионов…это те деньги, которые украдены у громады»). Висловлювання виражені у формі фактичних тверджень.
Висловлювання «коррупция, которая буйно расцвела во время каденции ОСОБА_1», - виражене у формі фактичного твердження.
Висловлювання «а правильным ли было проводить городским головой массовое мероприятие по случаю дня города, я понимаю, что рейтинг от этого у городского головы поднялся, но это мероприятие, это скопление народа вызвало просто катастрофический всплеск заболевания в городе» виражене у формі фактичних тверджень й оцінних (оціночних) суджень.
Висловлювання «в 2020 году, так как ОСОБА_1 понимал, что возможно не удержится
в кресле мера, ему понадобилось срочно провести конкурс так, чтобы обеспечить присутствие ОСОБА_4 как можно дольше на этом озере», виражене у формі фактичного твердження.
Висловлювання «По сути он оказывал давление на других предпринимателей, которые по тем или иным причинам что-то ему пытались возразить по поводу отношении на этом коммунальному пляже» виражене у формі оцінного (оціночного) судження.
У наданому на дослідження тексті інтерв'ю:
Запитання інтерв'юера: «Я слышал информацию о том, что якобы земля вокруг одного из соленых озер, достопримечательности и здравницы Славяснска сдана
в аренду брату ОСОБА_1 ОСОБА_4 . Скажите пожалуйста, это действительно так? Что вы знаете по этому вопросу?».
Відповідь відповідача: «Это не совсем так, но доля правды в этом есть. На самом деле комунальный пляж на озере Вейсовое - это тот проект, на который нам удалось привлечь на него деньги и реализовать, сделан за бюджетные деньги, одним из предпринимателей, которые арендуют там помещение для торговли, является ОСОБА_4 ». Інформація негативного чи образливого характеру стосовно ОСОБА_1 відсутня.
У наданому на дослідження тексті інтерв'ю: «в 2019 году, когда первый раз мы проводили конкурс для предпринимателей…, конкурс проводил я, так, что ни один предприниматель не выразил никаких претензий, все было обеспечено, прозрачность, ровность условий и так далее» інформація негативного
чи образливого характеру стосовно ОСОБА_1 відсутня.
У наданому на дослідження тексті інтерв'ю: «в результате таких злоупотреблений
на тендерах завышается стоимость топлива, завышается стоимость строительных работ, по предварительным оценкам ущерб от таких операций составляет несколько десятков миллионов…это те деньги, которые украдены
у громады…анализируя тендера по строительным работам, на 4 тендерх, в которых победителем являэтся мероприятие «Монолит-центр», по предварительной оценке 6,5 млн грн завышение», інформація негативного чи образливого характеру стосовно ОСОБА_1 відсутня.
Згідно з довідкою серії ІІА № 2302303 ОСОБА_1 на території України, станом
на 23 березня 2021 року, до кримінальної відповідальності не притягувався,
не знятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває
Відповідно до листа від 18 січня 2021 року № 40-01-44-23-21 за процесуальним керівництвом Слов'янської місцевої прокуратури Донецької області кримінальні провадження відносно ОСОБА_1 про вчинення кримінальних правопорушень
не розслідуються. За період із 01 вересня 2020 року по дату надання відповіді
до прокуратури за фактами можливих корупційних дій або службової недбалості відносно ОСОБА_1 надійшло 4 звернення від ОСОБА_2 .
Згідно з листом від 19 січня 2021 року № С-56/від/13-01-01-21 слідчими Територіального управління Державного бюро розслідувань у м. Краматорську Донецької області досудове розслідування у кримінальних провадженнях відносно ОСОБА_1 не здійснюється, заяви (повідомлення) відносно ОСОБА_1 не надходили.
Відповідно до інформації від 15 січня 2021 року № 1-АЗ/205/01-2021 у провадженні слідчого відділу відділення поліції № 4 Краматорського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області перебувають матеріали кримінального провадження від 21 листопада 2020 року
№ 12020050510001988 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 364 КК України, за заявою ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 . Станом на 14 січня 2021 року кримінальні провадження,
в яких ОСОБА_1 було б повідомлено про підозру, відсутні.
Відділом охорони здоров'я Слов'янської МР 12 січня 2021 року надано інформацію № 01-21/16 щодо показників захворюваності на COVID-19 за ІІ півріччя 2020 року
у місті Слов'янську Краматорського району Донецької області, зокрема, про те,
що станом на вересень 2020 року показник захворюваності на COVID-19
по Донецькій області у вересні 2020 року - 216 лабораторно підтверджених випадків захворювання, у жовтні 2020 року - 921 випадок.
Згідно з листом державної установи Донецький обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України від 14 травня 2021 року № 2010/05 проведення святкових заходів у вересня 2020 року не вплинули на інтенсивність епідеміологічного прогресу міста Слов'янська Краматорського району Донецької області.
Відповідно до характеристик від 12 січня 2021 року та 14 січня 2021 року ОСОБА_1 характеризується позитивно, як порядний, доброчесний, ввічливий, тактовний, ініціативний, цілеспрямований та працелюбний. Чутливий до людей, з активною громадянською позицією. У випадках, які дискредитують людську гідність,
не помічений. У своїй роботі керується принципами вимогливості і залучення
до розбудови місцевого самоврядування, користується повагою серед депутатського корпусу та працівників міської ради.
Позитивний імідж та ставлення громади міста до ОСОБА_1 підтверджується дослідженими судами численними подяками ОСОБА_1 за 2017-2021 роки, відзнакою федерації футболу України та медаллю «ІНФОРМАЦІЯ_13».
Позитивна оцінка діяльності ОСОБА_1 на посаді мера вбачається зі змісту публікацій в Інтернет-виданнях: «ІНФОРМАЦІЯ_12», « ІНФОРМАЦІЯ_7 », «ІНФОРМАЦІЯ_11».
До матеріалів справи додані письмові докази, з яких вбачається факти неодноразового звернення ОСОБА_2 до правоохоронних органів із заявами
у відношенні ОСОБА_1 про вчинення кримінальних правопорушень.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій
статті 389 ЦПК України.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Снєжко А. Г., задоволенню
не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів
та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи
з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що судові рішення
в оскаржуваній частині ухвалено з дотриманням норм матеріального
та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків
не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних
або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір
не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного
або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду,
суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити
у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5
ЦПК України).
Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України
«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У статті 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Відповідно до статті 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Положеннями частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень
та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
Кожен має право на свободу вираження поглядів у розумінні статті 10 Конвенції, якою передбачено свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
Статтею 201 ЦК України передбачено, що, зокрема, честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, а статтями 297, 299 ЦК України передбачено право на повагу до гідності та честі,
а також право на недоторканість ділової репутації.
Згідно з частинами першою, четвертою, шостою та сьомою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення
про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь,
а також на спростування цієї інформації.
Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто
або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок,
що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі
або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні
або перекручені).
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з'ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, встановити факт поширення недостовірної інформації та факт того, що поширена інформація стосується саме особи позивача
і що поширена інформація порушує особисті немайнові права особи позивача
або перешкоджає повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, при цьому саме позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем.
Зазначене узгоджується із роз'ясненнями, наданими судам у постанові Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику
у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» (пункти 1, 4, 15, 19 цієї постанови).
Подібні за змістом правові висновки викладені також Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18, провадження № 12-110гс19 (пункт 6.26), від 07 грудня 2021 року у справі № 905/902/20, провадження № 12-52гс21 (пункт 6.18), та Верховним Судом у постановах:
від 11 грудня 2019 року у справі № 757/46387/15-ц, від 06 березня 2019 року у справі № 760/2753/17-ц, від 07 листопада 2019 року у справі № 344/3331/16-ц,
від 21 серпня 2019 року у справі № 483/1556/16-ц та багатьох інших.
Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.
Спростованою може бути інформація, яка містить відомості про події та явища (факти), яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них
не відповідають дійсності (неповні або перекручені). В будь-якому випадку це має бути інформація, істинність якої можливо перевірити, існування таких фактів
не залежить від їх суб'єктивного сприйняття чи заперечення через думки і погляди особи.
Вільне вираження поглядів є істотним чинником повноцінного розвитку особистості в суспільстві, як і здатність особи сприймати заперечення, спонукання, заохочення через думки, ідеї, висловлені іншими людьми.
Статтею 10 Конвенції передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати
і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками
і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку
або запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації
або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ свобода вираження поглядів є однією
з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей»,
які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти.
Як зазначено у рішенні ЄСПЛ, зокрема, Lingens v. Austria, № 9815/82, § 46, 08 липня 1986 року, свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну
з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації»
чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі
чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.
Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку.
Отже, коли робляться твердження про поведінку третьої особи, деколи може бути важко віднайти різницю між оцінкою фактів та оціночними судженнями. Проте навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав.
У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, з висновками якого погодився
й суд апеляційної інстанції, надавши належну правову оцінку поданим сторонами доказам, правильно виходив із того, що позивачем не доведено протиправності дій відповідача та відповідно порушення його особистих немайнових прав унаслідок поширення останнім спірної інформації.
Крім того, позивачем не доведено, що така інформація є твердженнями про факти, а не оціночними судженнями.
Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір, обґрунтовано вказали про те,
що частина висловлювань, які позивач уважає недостовірними, є оціночними
судженнями.
Судами попередніх інстанцій надано належну правову оцінку висновку судової лінгвістичної семантико-експертизи від 29 грудня 2022 року № 34325, відповідно
до якого висловлювання ОСОБА_2 , розміщені ним у соціальній мережі Facebook, хоча і виражені у формі негативного висловлювання щодо діяльності ОСОБА_1 , проте, мають у своїй структурі як твердження про факти, так і оціночні судження,
а отже, їх не можна вважати фактологічними.
Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі «Газета «Україна-Центр» проти України»
від 15 жовтня 2010 року у підпункті «g» пункту 46 суд зазначив, що повідомлення новин, засноване на інтерв'ю або відтворенні висловлювань інших осіб, відредагованих чи ні, становить один з найбільш важливих засобів, за допомогою яких преса може відігравати свою важливу роль «сторожового пса суспільства» (рішення у справі «The Observer and The Guardian v. the United Kingdom»,
від 26 листопада 1991 року, пункт 59, Series A no. 216).
Колегія суддів наголошує, що у даній категорії справ відповідач не повинен доводити правдивість оціночних суджень, думок чи переконань, які не можуть бути предметом судового захисту на підставі статті 277 ЦК України, оскільки будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів, не можуть бути перевірені на предмет
їх відповідності дійсності.
Особа, яка висловлює не факти, а власні погляди, критичні висловлювання, припущення не може бути зобов'язана доводити їх правдивість, оскільки
це є порушенням свободи на власну точку зору, що визнається фундаментальною частиною права, захист якого передбачено статтею 10 Конвенції.
Крім того, статтею 29 Закону України «Про інформацію» передбачено, що інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення. Предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов'язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.
Посилання позивача на те, що поширена відповідачем інформація сформувала негативну громадську думку про нього, про його винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень тощо, не свідчать про наявність підстав
для задоволення цього позову, оскільки за таких обставин засоби масової інформації та громадськість не позбавлені можливості в обговоренні і висвітлені питань, що мають суспільно важливе значення.
Указане не є порушенням презумпції невинуватості (62 Конституції України),
чи права на використання імені (частина друга статті 296 ЦПК України).
Поширена відповідачем інформація стосується, зокрема, професійної політичної діяльності позивача, він є публічною особою, виконання ним своїх службових обов'язків, є суспільно значимим та мають великий резонанс, відомості про них обов'язково підлягають поширенню, у тому числі у засобах масової інформації,
та осмисленню, у тому числі особами, які обіймають публічні посади, оскільки лише за таких умов може бути досягнуто недопущення їх повторювання, та ступінь серйозності сприйняття критичних висловлювань будь-якою особою, ім'я якої згадано у відповідній статті, не є підставою для застосування приписів
частини першої статті 277 ЦК України.
Колегія суддів акцентує увагу на тому, що публічний статус позивача та суспільний інтерес щодо нього при виконанні ним своїх обов'язків свідчить про більш ширші межі допустимої критики відносно нього, що узгоджується зі статтею 10 Конвенції, відповідною практикою ЄСПЛ, Декларацією про свободу політичних дебатів
у засобах масової інформації, яка схвалена 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендаціями, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя (див.: пункт 21 постанови Пленуму Верховного Суду України
від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності
та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»).
При цьому ОСОБА_1 , заперечуючи проти більш ширших меж допустимої критики відносно нього, одночасно наголошує на тому, що поширення спірної інформації
є перешкодою для здійснення ним громадської й політичної діяльності, і що він
є громадським і політичним діячем. Тобто вказане свідчить про наявність суспільного інтересу щодо його особи.
Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те,
що висловлювання відповідача щодо позивача не переходять межі допустимої критики, як публічної особи, хоч і можуть зачіпати його особисті почуття.
Крім того, Верховний Суд наголошує, що, визнаючи недостовірною інформацію
у вигляді одного речення та спростовуючи його, суд повинен урахувати, оцінити зміст й направленість всієї публікації (її контекст). Тому не слід одне речення «виривати» із контексту всієї публікації при його спростуванні.
ЄСПЛ указує, що «у своїй практиці Суд розрізняє факти та оціночні судження. Якщо існування фактів може бути підтверджене, правдивість оціночних суджень
не піддається доведенню. Вимога довести правдивість оціночних суджень
є нездійсненною і порушує свободу висловлення думки як таку,
що є фундаментальною частиною права, яке охороняється статтею 10 Конвенції. Однак навіть якщо висловлення є оціночним судженням, пропорційність втручання має залежати від того, чи існує достатній фактичний базис для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи, висловлювання,
яке є оціночним судженням, може бути перебільшеним за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя (Ukrainian Media Group v. Ukraine, № 72713/01, § 41, 42, ЄСПЛ, 29 березня 2005 року).
У справі «Дюльдін і Кіслов проти Росії» (рішення від 31 липня 2007 року) ЄСПЛ зазначив: «37. Суд знову повторює, що свобода вираження являє собою одну
з найважливіших основ демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу. Відповідно до частини другої статті 10 Конвенції, вона стосується не лише «інформації» або «ідей», які сприймаються схвально або вважаються необразливими, або не викликають інтересу, але й тих, що ображають, шокують
або непокоять. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та свободи поглядів,
без яких не існує «демократичного суспільства».
Отже, чинним законодавством не передбачено можливість притягнення
до відповідальності за висловлювання оціночних суджень, тому що вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків, не можуть бути предметом судового захисту, оскільки, будучи вираженням суб'єктивної думки
і поглядів, не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності
(на відміну від перевірки істинності фактів), а особи, які є публічними фігурами мають бути толерантними до різкої, навіть некоректної критики.
Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду: від 24 березня 2021 року у справі № 428/3780/20-ц (провадження № 61-319св21), від 24 червня
2021 року у справі № 552/1030/20 (провадження № 61-18186св20).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
З урахуванням наведеного, суди попередніх інстанцій зробили правильні висновки по суті вирішення спору й обґрунтовано відмовили у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Наведені у касаційній скарзі доводи щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права є безпідставними, вони були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Колегія суддів звертає увагу заявника касаційної скарги, що, з урахуванням установлених у цій справі обставин, не вбачається неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права й зроблені судами висновки узгоджуються із судовою практикою Верховного Суду у даній категорії справ,
яка є сталою та сформованою, застосовані правові позиції є релевантними
до спірних правовідносин. У зв'язку з цим, безпідставними є доводи касаційної скарги у цій частині.
Оскільки судами вірно відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання інформації недостовірною, тому вимоги щодо зобов'язання відповідача спростувати зазначену інформацію є похідними від основних позовних вимог, як і вимога
про відшкодування моральної шкоди, й відсутні правові підстави для їх задоволення.
Таким чином, висновки судів першої та апеляційної інстанцій у межах доводів касаційної скарги ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів уважає, що в силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України судами попередніх інстанцій всебічно, повно та об'єктивно надано оцінку
як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави
їх врахування чи відхилення є мотивованими.
Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права, зводяться до незгоди з висновками судів
і переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить
до компетенції суду касаційної інстанції.
ЄСПЛ указав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини
і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень,
але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).
Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення, оскільки надана оцінка всім важливим аргументам сторін, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині.
Крім того, судами попередніх інстанцій вірно вирішено питання про розподіл судових витрат, зокрема, районний суд правильно здійснив розподіл витрат
на правничу допомогу у додаткову рішенні, висновки суду першої інстанції у цій частині узгоджуються з нормами процесуального закону щодо розподілу витрат
на правничу допомогу та сталою судовою практикою Верховного Суду з указаного питання.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З урахуванням наведеного, Верховний Суд уважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувані судові рішення слід залишити без змін.
Щодо розподілу судових витрат
Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, розподіл судових витрат за заявою представника
ОСОБА_1 касаційним судом не здійснюється.
Разом із цим, що у відзиві на касаційну скаргу вказано, що ОСОБА_2 , тобто відповідач, поніс судові витрати за розгляд справи в суді касаційної інстанції
у розмірі 15 000,00 грн, на підтвердження чого надано відповідні докази (копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, копія ордера на надання правничої допомоги, копію платіжної інструкції, копію додаткової угоди до договору про надання правничої допомоги).
Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані
з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати
на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом
із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката
за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги
на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом
на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат
на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи
та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом
на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу
за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року
у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 (провадження
№ 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження
№ 61-44217св18), від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19 (провадження
№ 61-10459св20), від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження
№ 61-3157св21).
Указана судова практика є незмінною.
У відзиві, який надіслано позивачу, зазначено розмір понесених відповідачем витрат на правничу допомогу та надано відповідні докази.
Верховний Суд ураховує, що адвокат Слободяник О. П. надав відповідачу правничу допомогу при розгляді даної справи, зокрема у суді касаційної інстанції,
що підтверджено належними та допустимими доказами.
Відповідач фактично виграв справу, так Верховний Суд залишив у силі судові рішення судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Розмір витрат на правничу допомогу, понесених товариством у суді касаційної інстанції, погоджено відповідачем та його представником.
Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими,
що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Таким чином, відповідачем надано докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість, понесених у суді касаційної інстанції. Тому понесені ним витрати на правничу допомогу у суді касаційної інстанції у розмірі 15 000,00 грн підлягають стягненню з позивача.
При цьому позивачем не подано клопотання про заперечення щодо заявленого представником відповідача розміру витрат на правничу допомогу в суді касаційної інстанції.
Крім того, ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2025 року було зупинено виконання додаткового рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 26 лютого 2025 року до закінчення його перегляду в касаційному порядку, а також постанови Дніпровського апеляційного суду від 06 травня
2025 року у частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат
на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції
у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Оскільки вищевказаною ухвалою Верховного Суду зупинено виконання судових рішень до закінчення їх перегляду в касаційному порядку, тому слід поновити виконання додаткового рішення районного суду та постанови апеляційного суду
у відповідній частині.
Керуючись статтями 137, 141, 400, 401, 416, 418, 436 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Снєжко Алли Геннадіївни, залишити без задоволення.
Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 23 грудня
2024 року, додаткове рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 26 лютого 2025 року, постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 травня 2025 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 15 000,00 (п'ятнадцять тисяч) грн судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції.
Поновити виконання додаткового рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 26 лютого 2025 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 06 травня 2025 року у частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 (двадцять тисяч) грн.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,
є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Д. Д. Луспеник
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць