08 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 911/953/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,
перевіривши матеріали касаційної скарги заступника керівника Київської обласної прокуратури
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2025
у справі № 911/953/24
за позовом Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Левада-Сот"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України"
про витребування земельної ділянки
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 13.06.2025 надійшла касаційна скарга заступника керівника Київської обласної прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2025 (повний текст складено 19.05.2025) у справі № 911/953/24, направлена засобами поштового зв'язку 09.06.2025.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2025 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.07.2025 касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури залишити без руху залишено без руху на підставі ст. 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), надано скаржнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
На виконання вимог вказаної ухвали скаржником 14.07.2025 направлено заяву про усунення недоліків касаційної скарги, до якої додано платіжні інструкції від 01.07.2025 №1866 та від 14.07.2025 № 2022 про сплату судового збору на загальну суму 6 056 грн, зазначивши про цьому розрахунок розміру судового збору, в якому вказано, що вартість спірної земельної ділянки загальною площею 2, 5 га становить 106 939 грн.(2.5 га х 42 775,60 грн) так як вартість 1 га багаторічних насаджень на території Київської області складає 42 775,60 грн.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.07.20025 витребувано матеріали справи № 911/953/24 з Господарського суду Київської області / Північного апеляційного господарського суду.
На виконання ухвали від 28.07.2025 на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшли матеріали справи Господарського суду Київської області № 911/953/24.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Левада-Сот" надійшли заперечення проти відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2025 у справі № 911/953/24.
Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги, з урахуванням матеріалів справи, на відповідність вимогам Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п?ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, передбачених підпунктами "а"-"г" цієї норми.
За змістом ч. 7 зазначеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 встановлено у розмірі 3 028 грн.
У п. 2 ч. 1 ст. 163 ГПК України зазначено, що у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.
У цій справі предметом поданого у 2024 році позову є вимога про витребування земельної ділянки.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема згідно з текстом позовної заяви, заступником керівника Київської обласної прокуратури було подано позов до суду про витребування з незаконного володіння на користь держави в особі позивача земельної ділянки площею 2,5 га з кадастровим номером: 3223187700:04:028:0077, ціну спірної земельної ділянки визначено з урахуванням довідника показників нормативно грошової оцінки угідь в Україні, а саме вартості 1 га багаторічних насаджень на території Київської області, що складає 42775,60 грн, отже вартість спірної земельної ділянки визначено у розмірі 106 939 грн (42 775,60 х 2,5 га).
Отже, ціна позову у цій справі є меншою 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028 грн х 100 = 302 800 грн станом на 01.01.2024), а відтак у розумінні наведених положень ГПК України ця справа є малозначною справою.
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2025 та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України передбачено випадки наявності підстав для перегляду у касаційному порядку справ з ціною позову, що не перевищує п?ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Колегія суддів звертає увагу скаржника, що у зазначеному вище пункті унормовано випадки, за умови доведення скаржником наявності яких та наведенням відповідних цим випадкам обставин, судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, може бути предметом касаційного оскарження.
Отже, учасники судового процесу мають розуміти, що визначені пп. "а", "б", "в", "г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь - якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань сторони.
При цьому тягар доказування наявності випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України покладається на скаржника.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що заступник керівника Київської обласної прокуратури в якості підстави касаційного оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2025 у справі № 911/953/24 визначає п. 1, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України. Водночас скаржник зазначає, що справа має виняткове значення для заявника і становить значний суспільний інтерес, оскільки предметом спору є витребування спірної земельної ділянки, яка відноситься до земель лісогосподарського призначення та зазначає, що оскаржуване судове рішення суперечить наведеній практиці Верховного Суду у подібних правовідносинах.
Суд зазначає, що використання оціночних чинників, як-то: "винятковість значення справи для скаржника", "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи", тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
Посилання скаржника на те, що справа має виняткове значення для заявника і становить суспільний інтерес не приймаються Судом з тих підстав, що викладені скаржником доводи зводяться до переоцінки доказів, які були здійсненні судом апеляційної інстанції під час розгляду справи по суті, і в цілому до заперечення результату розгляду справи, а отже відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі з підстави, передбаченої пп. "в" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Отже, незгода із рішенням суду попередньої інстанції не свідчить автоматично про неправильність застосування або порушення норм матеріального/процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача/відповідача є звичайним передбачуваним процесом.
З урахуванням викладеного, касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію п.п. "а"-"г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг (п. 27). Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу. Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" [рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57)].
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, п. 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.
На підставі наведеного надання стороні будь - яких переваг, зважаючи на сферу її діяльності, правовий статус, предмет спірних відносин, призведе до порушення однієї з основних засад господарського судочинства - рівності учасників судового процесу перед законом і судом.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки з матеріалів касаційної скарги не вбачається, а скаржником не обґрунтовано випадків, зазначених у пп. "а"-"г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, з урахуванням поданих заперечень, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2025 у справі № 911/953/24, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 163, 234, 287, 293 ГПК України, Суд, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2025 у справі № 911/953/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя Могил С.К.
Судді: Волковицька Н.О.
Случ О.В.