м.Чернівці
05 вересня 2025 року Справа № 926/1565/25
Суддя Господарського суду Чернівецької області Гушилик С.М., за участю помічника судді Петровської В.С., яка за дорученням судді виконує повноваження секретаря судового засідання, розглянувши справу №926/1565/25
За позовом Комунального некомерційного підприємства “Сторожинецький центр первинної медичної допомоги» Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області (59000, м.Сторожинець, вул.Грушевського, 3-А)
До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Волинь НП» (89421, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, с.Сторожниця, вул.Молодіжна, 9)
Про стягнення заборгованості за недоотриманий товар в сумі 202533,10 грн
За участі представників:
Від позивача: Паладійчук А.В. - представник (дов. від 04.01.2025р.)
Від відповідача: не з'явився
СУТЬ СПОРУ: Комунальне некомерційне підприємство “Сторожинецький центр первинної медичної допомоги» Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Волинь НП» про стягнення заборгованості за договором закупівлі №СК5/201/1/243 від 20.06.2024 року в розмірі 202533,10 грн, з яких: основна заборгованість за недоотриманий товар в сумі 110320,00 грн, пеня в сумі 39734,10 грн та штраф в сумі 52479,00 грн.
В обгрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що між сторонами укладено договір поставки №СК201/1/243 від 20.06.2024 року, за яким відповідач взяв на себе зобов'язання поставити позивачу (замовнику) пально-мастильні матеріали, а замовник, у свою чергу, зобов'язався прийняти товар та сплатити його вартість у порядку та на умовах договору. Замовником було сплачено кошти за товар на загальну суму 396050,00 грн, а постачальником було передано талони/скретч-картки на отримання палива. Проте, в період дії договору позивач зміг використати частину талонів/скретч-карток, а в подальшому, йому було відмовлено у придбанні палива за вказаними талонами, внаслідок чого, частину талонів/скретч-карток на суму 110320,00 грн не можливо використати. Отже, відповідач повинен повернути йому сплачені кошти в сумі недоотриманого товару. У зв'язку із порушенням умов договору позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 39734,10 грн та штраф в сумі 52479,00 грн, які просить стягнути у судовому порядку.
12.05.2025 року відділом документального та інформаційного забезпечення суду зареєстровано матеріали позовної заяви за вх.№1565, які відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передано судді Гушилик С.М.
Ухвалою суду від 21.05.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 12.06.2025 року.
У зв'язку з нез'явленням представника відповідача суд ухвалою від 11.06.2025 року відклав судове засідання на 02.07.2025 року.
Ухвалою суду від 02.07.2025 року здійснено перехід зі спрощеного провадження в загальне позовне провадження, призначено підготовче засідання на 04.08.2025 року та витребувано у позивача ряд документів.
До початку підготовчого засідання 04.08.2025 року на виконання вимог ухвали суду від позивача надійшли клопотання про долучення доказів (вх.вх.№3127, 3128) та заява про закриття підготовчого провадження у справі (вх.№2573).
Ухвалою суду від 04.08.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.09.2025 року.
Ухвалою суду від 01.09.2025 року відкладено розгляд справи по суті на 05.09.2025 року у зв'язку з неявкою представників сторін.
До початку судового засідання 05.09.2025 року від представника позивача надійшла заява про часткову відмову від позову в частині (вх.№2969), а саме: позивач відмовляється в частині стягнення пені в розмірі 39734,10 грн та частини штрафу в розмірі 24755,50 грн.
У судовому засіданні 05.09.2025 року представник позивача підтримав заяву про часткову відмову від позовних вимог, посилаючись на те, що ним при проведенні розрахунку штрафних санкцій було допущено математичні помилки, при цьому, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу розмірі 110320,00 грн і штрафу в розмірі 27723,50 грн підтримав та просив їх задовольнити.
Про час, дату та місце розгляду справи відповідача повідомлено, шляхом надіслання ухвал суду в електронній формі до його Електронного кабінету, що підтверджується довідками про доставку електронного листа та оприлюдненням в електронній формі в Державному реєстрі судових рішень, а також поштовим зв'язком на юридичну адресу відповідача: 89421, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, с.Сторожниця, вул.Молодіжна, 9, проте, останній своїми процесуальними правами на подання відзиву не скористався, явки представника в судові засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив.
Згідно з ч.ч.5, 7 ст.6 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Як визначено ч.11 ст.242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до п.17 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (надалі - ЄСІТС) затверджено рішенням Вищої ради правосуддя №845/0/15-21 від 17.08.2021 року, особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.
Пунктом 37 Положення про ЄСІТС унормовано, що підсистема Електронний суд забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.
До Електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (далі - АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства).
Згідно з п.42 Положення про ЄСІТС у разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі.
В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022 року у справі №459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до Електронного кабінету є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.
За змістом ст.2 Закону України “Про доступ до судових рішень», кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. (Постанова Верховного Суду від 11.12.2018 року у справі №921/6/18).
З наведеного суд констатує, що в розумінні ст.ст.120, 122, 242 ГПК України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.
З врахуванням вище викладеного, а також вжиття судом всіх передбачених чинним законодавством заходів повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду спору по суті, суд приходить висновків про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача за наявними у справі документами.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, суд -
11.06.2024 року Комунальним некомерційним підприємством “Сторожинецький центр первинної медичної допомоги» Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області оголошено про проведення відкритих торгів UA-2024-06-11-005870-a на закупівлю Бензину А-95 в кількості 13000,00 л. та Дизельного палива в кількості 800,00 л. (код ДК 021:2015 09130000-9) (далі - товар), у відповідності до тендерної документації місцем поставки є Сторожинецька ОТГ, а саме визначено: мінімальна відстань до АЗС повинна становити не більше 2 км. від юридичної адреси замовника: м.Сторожинець, Чернівецького р-ну, Чернівецької обл., вул.Грушевського,3-А (п.4.3 тендерної документації).
Між Комунальним некомерційним підприємством “Сторожинецький центр первинної медичної допомоги» Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Волинь НП» (далі - постачальник) укладено договір про закупівлю №СК201/1/243 від 20.06.2024 року (далі - договір), яким визначено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується забезпечити замовника придбанням пально-мастильних матеріалів (талонів та/або скретч-карток), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити товар “Нафта і дистиляти» в талонах та/або скретч-картках (п.1.1 договору).
У відповідності до п.1.2 договору, обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.
Відпуск товару здійснюється за талонами постачальника, безпосередньо на автомобільних заправних станціях (далі - АЗС), що обслуговують талони та/або скретч-картки постачальника, окремими партіями згідно потреб замовника шляхом обміну талону та/або скретч-картки на товар в кількості та асортименті зазначених в талоні та/або скретч- картках (п.2.2. договору)
Ціна за одиницю товару, у відповідності п.3.1 договору, визначена у специфікації. Загальна ціна товару за договором становить 749700,00 грн, у тому числі ПДВ 124950,00 грн. Ціна за одиницю товару та загальна ціна товару, визначені з урахуванням витрат постачальника на зважування, маркування, доставку товару, сплату митних тарифів, транспортних витрат до місця поставки, податків і зборів та інших витрат.
Строк поставки товару протягом 2024 року, з правом безоплатного обміну переданих замовнику талонів та/або скретч-карток 2024 року, не використаних в 2024 році, на талони та/або скретч-картки, які на АЗС України (обов'язково на території Чернівецького району Чернівецької області, зокрема у м.Сторожинець Чернівецького району Чернівецької області), які будуть діяти безстроково протягом наступного періоду, що вимірюються календарним роком, якщо замовник за сім робочих днів до кінця строку дії талонів скретч-карток сповістить про невикористані талони та/або скретч-картки постачальника (п.5.1 договору)
Товар постачається у формі талонів та/або скретч-карт, згідно з номіналом та у кількості відповідно до специфікації до договору шляхом доставки замовнику талонів на замовлену партія товару. Отримання товару відбувається на мережі АЗС на території України. Передача талонів та/або скретч-карт замовнику підтверджується підписанням сторонами видаткової накладної на товар, яка обов'язково повинна містити номенклатуру, кількість та ціну товару, відповідно до переданих талонів та/або скретч-карт, а також загальну суму до сплати (п.п.5.2 - 5.4 договору).
У відповідності до п.п.5.7-5.8 договору, постачання товару по талонам та/або скретч-карткам здійснюється на АЗС партіями, у асортиментів та кількості зазначеній в талонах та/або скретч-картках постачальника. Відвантаження товару замовнику здійснюється на умови пред'явлення талона та/або скретч-картки оператору на АЗС. При цьому, талон або скретч/картка повинен бути в належному стані та не містити будь-яких печаток, штампів, інших позначень, крім тих, що нанесені постачальником. Термін дії талонів та/або скретч-карт становить 1 календарний рік з моменту укладення договору. У разі, якщо у встановлений в талоні та/або скретч-карті термін його дії замовник не отримав товар постачальник на вимогу замовника протягом двох днів зобов'язаний обміняти такий талон або скретч-картку термін дії його закінчився на нові талони та/або скретч-картки з відповідним асортиментом та кількістю товару.
Пунктами 7.1 - 7.3 договору визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором, сторони несуть відповідальність передбачену чинним законодавством України та цим договором. За порушення строку поставки товару замовнику, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості договору за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів, постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вказаної вартості договору. За несвоєчасне виконання замовником грошових зобов'язань за договором, замовник сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь час прострочення зобов'язання.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє щодо бюджетних зобов'язань до 31.12.2024 року, а стосовно інших зобов'язань, взятих сторонами за даним договором- до повного їх виконання. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за ого порушення, яке мало місце під час дії договору (п.п..10.1-10.2 договору).
Сторонами частково було виконано умови договору, так згідно видаткових накладних №0005/0001390 від 01.08.2024р., №0005/0001915 від 22.10.2024р., №0005/0001916 від 22.10.2024р. відповідач передав позивачу скретч-картки, за які останній провів оплату, що підтверджується платіжними інструкціями №5840 та №5841 від 02.08.2024р., №6063 та №6064 від 22.10.2024р.
04.03.2025 року Комунальне некомерційне підприємство “Сторожинецький центр первинної медичної допомоги» Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю “Волинь НП» з претензією в якій просив вирішити питання щодо отоварювання талонів на ДП в кількості 2140,00 літрів або повернути сплачені кошти, однак вимога відповідачем залишена без відповіді.
У зв'язку із недопоставленням дизельного палива в кількості 2140,00 літрів за договором поставки №СК5/201/1/243 від 20.06.2024 року, позивач просить стягнути з відповідача кошти за недоотриманий товар в сумі 110320,00 грн, пеню за невиконання договірних зобов'язань щодо поставки товару в сумі 39734,10 грн та штраф в розмірі 52479,00 грн.
Позивачем, під час розгляду справи по суті, подано заяву про часткову відмову від позову в частині стягнення пені в розмірі 39734,10 грн та частини штрафу в розмірі 24755,50 грн.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.42 ГПК України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Згідно п.1 ч.2 ст.46 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
В той час, ч.ч.1-3 ст.191 ГПК України встановлено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом (п.4 ч.1 ст.231 ГПК України).
Суд, дослідивши заяву представника позивача про відмову від позову, зазначає, що остання підписана Паладійчуком А.В., який згідно довіреності є уповноваженим представником позивача, має право подавати такі заяви, заява не суперечить законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, підписана уповноваженою особою, а відтак суд вважає за необхідне прийняти часткову відмову позивача від позову в частині стягнення пені та частини штрафу, та у відповідності до вимог п.4 ч.1 ст.231 ГПК України закрити провадження у справі в цій частині.
Також, суд вважає за необхідне роз'яснити, що відповідно до ч.3 ст.231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Разом з тим, ч.4 ст.231 ГПК України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України “Про судовий збір» закріплено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Із врахуванням викладеного, суд не вбачає підстав для повернення позивачу судового збору, сплаченого ним за звернення до суду з вимогою про стягнення пені та частини штрафу, оскільки провадження у справі закрито у зв'язку з його відмовою.
З урахуванням заяви позивача про часткову відмову від позовних вимог, суд констатує, що розглядає спір про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 110320,00 грн та стягнення суми штрафу в розмірі 27723,50 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом ч.1 ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
У відповідності ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору (ст.632 ЦК України).
Як свідчать матеріали справи, при укладені договору про закупівлю №СК5/201/1/243 від 20.06.2024 року, сторони керувались нормами Цивільного та Господарського кодексів України, особливостями здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України “Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стан в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затвердженими постановою КМУ від 12.10.2022 року №1178.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначено Законом України "Про публічні закупівлі".
Метою вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Статтею 20 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що відкриті торги є основною процедурою закупівлі (частина 1); під час проведення відкритих торгів тендерні пропозиції мають право подавати всі заінтересовані особи. Для проведення відкритих торгів має бути подано не менше двох тендерних пропозицій (частина друга).
Відповідно до п.п.5-8 ч.2 ст.22 цього Закону, тендерна документація має містити кількість товару та місце його поставки, місце де повинні бути виконані роботи чи надані послуги, їх обсяги, строки поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, проект договору про закупівлю з обов'язковим зазначенням порядку змін його умов.
Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. (ч.1 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі").
Як встановлено судом, у відповідності до п.5.1 договору, місцем виконання договору є Чернівецька обл., Чернівецький р-н, м.Сторожинець, що прямо визначено і в тендерній документації, отже позивач правомірно звернувся до Господарського суду Чернівецької області за місцем виконання договору.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ст.509 ЦК України).
У відповідності до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ч.1 ст.610 ЦК України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Приписами ст.662 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 669 ЦК України встановлено, що кількість товару, що продається, встановлюється в договорі купівлі-продажу в відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.
Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. (ч.1 ст.670 ЦК України).
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ст.664 ЦК України).
У разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками, покупець має право пред'явити продавцеві вимоги відповідно до ст.620 цього кодексу (ст.665 ЦК України).
Матеріали справи не містить доказів на підтвердження того, що позивачем отримано пальне по скетч-карткам або повернення відповідачем попередньої оплати позивачеві у розмірі 110320,00 грн.
Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст.530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч.1, 2 ст.693 ЦК України).
Тобто, наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням.
В свою чергу суд зазначає, що волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Так, позивач звернувся до відповідача з претензією щодо вирішення питання щодо отоварювання талонів або повернення коштів за невикористані скретч-картки. Проте, вимога залишена відповідачем без будь-якого реагування, відповідач не забезпечив отримання позивачем пального по невикористаним скретч-карткам, кошти не повернув.
При цьому, відсутність дій відповідача щодо поставки оплаченого товару по скретч-карткам надає позивачу право на “законне очікування», що йому будуть повернуті кошти попередньо сплачені останнім. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах “Брумареску проти Румунії», “Пономарьов проти України», “Агрокомплекс проти України»).
З огляду на вищевикладене, позивач наділений правом вимагати повернення коштів та має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, відповідач доказів, які б підтверджували передачу товару по скретч-карткам чи повернення попередньої оплати в сумі 110320,00 грн не надав, доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача оплачених коштів в розмірі 110320,00 грн є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги позивача про стягнення штрафу в розмірі 27723,50 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
Відповідно до норм ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч.1-3 ст.549 ЦК України).
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч.1 ст.550 ЦК України).
Як вже зазначалось раніше, пунктами 7.1 - 7.2 договору визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором, сторони несуть відповідальність передбачену чинним законодавством України та цим договором. За порушення строку поставки товару замовнику, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості договору за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів, постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вказаної вартості договору.
Приписами ч.1 ст.612 ЦК України унормовано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.
За умовами ст. 546, 548 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.
Як вже зазначалось, ст.549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Судом здійснено перевірку розрахунку штрафу в розмірі 27723,50 грн, який зроблений позивачем та встановлено, що сума штрафу визначена вірно: (396050 (сума сплачених коштів) х 7% (визначено в п.7.2 договору) = 27723,50) на підставі вказаного, сума заявленого до стягнення з відповідача штрафу у розмірі 27723,50 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
За приписами ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Суд зазначає, що згідно з ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно зі ст.77 ГПК допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
У відповідності до п.п.1- 3 ч.1 ст.237 ГПК при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Відповідно до ст.79 ГПК наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст.86 ГПК).
Враховуючи наведені законодавчі приписи, здійснивши відповідну юридичну оцінку всіх доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог, враховуючи положення ст.129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст.2, 4, 5, 12, 13, 42, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 191, п.4 ч.1 ст.231, 232, 236-240, Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Задовольнити заяву позивача Комунального некомерційного підприємства “Сторожинецький центр первинної медичної допомоги» Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області (вх.№2969 від 05.09.2025р.) про часткову відмову від позовних вимог.
2.Позовні вимоги Комунального некомерційного підприємства “Сторожинецький центр первинної медичної допомоги» Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області (59000, м.Сторожинець, вул.Грушевського, 3-А) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Волинь НП» (89421, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, с.Сторожниця, вул.Молодіжна, 9) про стягнення заборгованості за недоотриманий товар в сумі 202533,10 грн - задовольнити частково.
3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Волинь НП» (89421, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, с.Сторожниця, вул.Молодіжна, 9, код 44858321) на користь Комунального некомерційного підприємства “Сторожинецький центр первинної медичної допомоги» Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області (59000, м.Сторожинець, вул.Грушевського, 3-А, код 38541220) основну заборгованість за неотриманий товар в розмірі 110320,00 грн, штраф в розмірі 27723,50 грн та 2070,70 грн судового збору.
4. В решті позовних вимог закрити провадження у справі.
Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.257 ГПК України).
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб - порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.
Повне рішення складено та підписано 09.09.2025 року
Суддя Світлана ГУШИЛИК