8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
08 вересня 2025 року Справа № 922/4376/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Байбака О.І.
при секретарі судового засідання Пугачові Д.І.
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський бізнес-центр "Южний" (вх. № 19573 від 26.08.2025) про роз'яснення судового рішення, подану у справі
за позовом Керівника Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова (адреса: 61004, м. Харків, вул. М. Конєва, буд. 20; код ЄДРПОУ 02910108)
до 1) Харківської міської ради (адреса: 61003, м. Харків, м.-н Конституції, буд. 7; код ЄДРПОУ 04059243); 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський бізнес-центр "Южний" (адреса: 01054, м. Київ, вул. Тургенєвська, буд. 38; код ЄДРПОУ 35467951)
про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним договору купівлі-продажу
за участю представників сторін:
прокурора - Клейн Л. В. (службове посвідчення № 072868 видане 01.03.2023);
першого відповідача - не з'явився;
другого відповідача - Задворний Ю. В. (ордер серії ВХ № 1088499 від 04.02.2025).
Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.04.2025 у справі № 922/4376/21, зокрема, повернуто від Харківської міської ради (далі - перший відповідач) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Харківський бізнес-центр "Южний" (далі - другий відповідач) 1486000 грн сплачених на виконання умов договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.06.2021, укладеного між Харківською міською радою та Товариством з обмеженою “Харківський бізнес-центр "Южний», посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального Качур А.В. (реєстровий № 696).
Зазначене рішення у передбаченому Законом порядку набрало законної сили, у зв'язку з чим, на його виконання судом видано відповідний наказ № 922/4376/21 від 23.07.2025.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський бізнес-центр "Южний" звернулось до Господарського суду Харківської області з заявою про роз'яснення судового рішення (вх. № 19573 від 26.08.2025), в якій просить суд надати роз'яснення рішення Господарського суду Харківської області від 09.04.2025 у справі № 922/4376/21 щодо наступного:
"Чи повернення від Харківської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Харківський бізнес-центр “Южний» 1486000 грн, сплачених на виконання умов договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.06.2021, укладеного між Харківською міською радою та Товариством з обмеженою Харківський бізнес-центр "Южний, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального Качур А.В. (реєстровий № 696), підлягає виконанню шляхом стягнення цих коштів з Харківської міської ради органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (Державна казначейська служба України або його територіальні органи)?".
Зазначена заява обґрунтована з посиланням на необхідність в наданні роз'яснень рішення оскільки в даному випадку наявне неоднозначне розуміння сторонами рішення суду, що в свою чергу впливає на можливість його фактичного виконання в частині повернення коштів з Харківської міської ради до Товариства з обмеженою “Харківський бізнес-центр "Южний».
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.08.2025 зазначену заяву призначено до розгляду у судовому засіданні на 08.09.2025.
У судове засідання 08.09.2025 прибули прокурор та представник другого відповідача.
Представник другого відповідача наполягає на задоволенні поданої ним заяви (вх. № 19573 від 26.08.2025).
Прокурор у вирішенні питання про надання роз'яснень рішення покладається на розсуд суду.
Перший відповідач у судове засідання 08.09.2025 свого уповноваженого представника не направив, про причини неприбуття суд не повідомив, хоча судом вжито передбачених законом заходів з метою повідомлення останнього про дату, час та місце судового засідання.
На підставі ч. 3 ст. 245 ГПК України суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може викликати учасників справи, державного чи приватного виконавця в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви про роз'яснення рішення.
Оскільки неявка на судове засідання представника першого відповідача не перешкоджає розгляду заяви, суд вважає за необхідне розглядати заяву за його відсутності.
Розглянувши заяву першого відповідача (вх. № 19573 від 26.08.2025), суд зазначає.
За приписами ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Рішенням Конституційного Суду України № 18-рп/2012 від 13.12.2012 вказано, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Конституційний Суд України у рішенні від 26.06.2013 у справі № 5-рп/2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Враховуючи викладене, судове рішення є обов'язковим до виконання та його виконання не повинно залежати від дій чи бездіяльності учасників виконавчого провадження, що може призвести до порушення прав стягувача.
Відповідно до ч. 1 ст. 245 ГПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.
За змістом ст. 245 ГПК України роз'яснення судового рішення за своєю правовою суттю є одним із способів усунення його недоліків, яке не передбачає виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом.
Незрозумілість судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння під час виконання. Тобто, це стосується випадків, коли не дотримано вимоги ясності, визначеності такого рішення суду. Невизначеність судового рішення означає, що воно містить положення, що викликають суперечки щодо його розуміння під час виконання.
В ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення. Роз'яснено може бути рішення суду у разі, якщо без такого роз'яснення його важко виконати, оскільки існує значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.
Підставою для роз'яснення судового рішення як засобу усунення недоліків ухваленого судового акта є його неясність, невизначеність. Фактично роз'ясненням рішення є зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового акта, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше. Зрозумілість рішення полягає в тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення.
Суд не має право роз'яснювати порядок виконання судового рішення.
Частиною 1 ст. 327 ГПК України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Загальні правила щодо правових наслідків недійсності правочинів сформульовані в статті 216 ЦК, у частині першій якої вказано, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
За недійсності правочину взаємне повернення сторонами одержаного за ним (двостороння реституція) є юридичним обов'язком, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину (такі висновки наведено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2024 у справі № 918/1043/21).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.09.2024 у справі № 918/1043/21 зазначила, що для узгодження викладених раніше висновків з механізмом двосторонньої реституції в цілому необхідно виходити з буквального тлумачення змісту статті 216 ЦК, яке дає підстави для висновку про те, що, якщо законом не встановлені особливі умови застосування правових наслідків недійсності правочину або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів, позивач, який заявляє вимогу про повернення йому в натурі переданого за недійсним правочином або відшкодування вартості переданого, заявляє реституційну вимогу, яку суд за існування для того підстав задовольняє, застосовуючи двосторонню реституцію.
Зазначене також відображене в рішенні Господарського суду Харківської області від 09.04.2025 у справі № 922/4376/21, в якому в зв'язку з визнанням недійсним укладеного між відповідачами договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.06.2021 суд застосовуючи двосторонню реституцію постановив повернути від Харківської міської ради на користь Товариства з обмеженою “Харківський бізнес-центр "Южний» 1486000 грн сплачених на виконання умов договору купівлі-продажу земельної ділянки.
З метою примусового виконання рішення в наведеній частині суд видав Наказ від 23.07.2025 у справі № 922/4376/21.
В подальшому, як свідчать матеріали справи, з метою примусового виконання рішення в наведеній частині Товариство з обмеженою “Харківський бізнес-центр "Южний» звернулося до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з відповідною заявою, однак останній листом від 11.08.2025 № 78812419 повідомив ТОВ “Харківський бізнес-центр “Южний», що судовий наказ Господарського суду Харківської області від 23.07.2025 у справі № 922/4376/21 не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень, тому керуючись п. 7 ч. 4 ст. 4 Закону України “Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається без прийняття до виконання.
В добровільному порядку Харківська міська рада рішення Господарського суду Харківської області від 09.04.2025 у справі № 922/4376/21 в наведеній частині також не виконує.
З огляду на викладене, суд вважає наявними обставини що зумовлюють надання роз'яснень судового рішення в частині що стосуються повернення від Харківської міської ради на користь Товариства з обмеженою “Харківський бізнес-центр "Южний» 1486000 грн сплачених на виконання умов договору купівлі-продажу земельної ділянки, оскільки наразі існує неоднозначне розуміння рішення суду в відповідній частині, що відповідно впливає на фактичну можливість його виконання.
З цього приводу суд зазначає, що згідно зі ст. 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Частиною 1 ст. 192 ЦК України передбачено, що законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.
Тобто гроші (грошові кошти) є особливим видом майна, оскільки це унікальний товар з функцією загального еквівалента, що дозволяє обмінювати їх на будь-які інші товари та послуги. Вони виконують функції засобу обігу, міри вартості, засобу платежу та нагромадження, що відрізняє їх від інших видів майна.
В даному випадку, у випадку добровільного невиконання Харківською міською радою рішення по даній справі в частині повернення грошових коштів на користь Товариства з обмеженою “Харківський бізнес-центр "Южний» дане рішення підлягає примусовому виконанню, оскільки це відповідає положенням ст. 129-1 Конституції України, ст. 326 ГПК України, та саме з цією метою судом був виданий відповідний наказ на примусове виконання від 23.07.2025 у справі № 922/4376/21
Суд враховує висновки, викладені в п. 6.17. Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2024 року по справі № 918/1043/21, згідно з якими «На переконання колегії суддів, установивши недійсність Договору згідно із частиною першою статті 216 ЦК України, суд повинен не тільки зобов'язати відповідача повернути позивачеві майно, але й стягнути з останнього (в тому числі за рахунок бюджету) на користь відповідача сплачені за майно кошти. Інше застосування частини першої статті 216 ЦК України не можна вважати справедливим стосовно обох його сторін».
Таким чином, грошові кошти, про необхідність повернення яких від Харківської міської ради на користь Товариства з обмеженою “Харківський бізнес-центр "Южний» йдеться в рішенні Господарського суду Харківської області від 09.04.2025 у справі № 922/4376/21 та виданому на його примусове виконання Наказі від 23.07.2025 у справі № 922/4376/21 можуть бути повернути в т. ч. шляхом їх стягнення з Харківської міської ради на користь Товариства з обмеженою “Харківський бізнес-центр "Южний» оскільки саме такий спосіб виконання може забезпечити можливість виконання наведеного рішення та наказу.
Однак, при цьому суд звертає увагу на зміст ч. 1 ст. 3 Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»: виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Виконання рішення суду про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для виконання рішень суду, що гарантовані державою, відповідальним виконавцем якої він є.
За змістом п. 3 Порядка виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Таким чином, рішення Господарського суду Харківської області від 09.04.2025 у справі № 922/4376/21 та виданий на його примусове виконання Наказ від 23.07.2025 у справі № 922/4376/21 можуть бути виконані з урахуванням наведених вище положень чинного законодавства.
Відтак, з метою уникнення будь-яких розбіжностей та/або незрозумілостей під час виконання рішення Господарського суду Харківської області від 09.04.2025 у справі № 922/4376/21, яке у встановленому законом порядку набрало законної сили та є обов'язковим для виконання на всій території України, заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський бізнес-центр "Южний" (вх. № 19573 від 26.08.2025) про роз'яснення рішення суду підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 232-235, 245 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський бізнес-центр "Южний" (вх. № 19573 від 26.08.2025) про роз'яснення судового рішення.
2. Роз'яснити сторонам, що виконання рішення Господарського суду Харківської області від 09.04.2025 у справі № 922/4376/21 в частині повернення від Харківської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Харківський бізнес-центр "Южний" 1486000 грн сплачених на виконання умов договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.06.2021, укладеного між Харківською міською радою та Товариством з обмеженою “Харківський бізнес-центр "Южний», посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального Качур А.В. (реєстровий № 696), у випадку добровільного невиконання з боку Харківської міської ради, може бути виконано у т.ч. шляхом стягнення цих коштів з Харківської міської ради органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в строк та порядку, передбаченому статтями 254-257 ГПК України з урахуванням вимог п. 4 Прикінцевих положень ГПК України та п. 17.5 перехідних положень ГПК України.
Суддя О.І. Байбак
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.