8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"09" вересня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/2323/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Сальнікової Г.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного підприємства "Торговий Дім Євростиль" (02260, м. Київ, вул. Гніздовського Якова, буд. 1)
до Харківського державного дослідного протезного підприємства (61051, м. Харків, вул. Клочківська, буд. 339)
про стягнення 424985,70 грн.
без виклику учасників справи
Позивач, Приватне підприємство "Торговий Дім Євростиль" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Харківського державного дослідного протезного підприємства про стягнення заборгованість у розмірі 424985,70 грн. та судові витрати.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача взятих на себе зобов'язань за договором поставки №09/23 від 09.07.2018 в частині повної оплати вартості поставленого товару.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.07.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк у п'ять днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.
09.07.2025 в системі діловодства Господарського суду Харківської області зареєстровано заяву про усунення недоліків позовної заяви (вх. №16084), яку досліджено та долучено судом до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.07.2025 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Беручи до уваги те, що ціна позову у справі не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з метою економії процесуального часу учасників справи та виконання завдань господарського судочинства, визначених у статті 2 ГПК України, в тому числі щодо забезпечення своєчасного вирішення судом спору, враховуючи необхідність недопущення випадків загрози життю, здоров'ю та безпеці учасників справи у зв'язку із введенням воєнного стану в Україні, суд на підставі частини 5 статті 252 ГПК України вирішив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
18.10.2023 введено в дію зміни, що внесені в Господарський процесуальний кодекс України Законом України №3200-IX від 29.06.2023 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документам".
Відповідно до частини 1, 5 статті 6 ГПК України у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система. Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України усі юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Враховуючи зазначене, сторони зобов'язані мати зареєстрований Електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.
Відповідно до пункту 17 розділу ІІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21, особам, які зареєстрували Електронний кабінет в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.
Також, згідно з частиною 11 статті 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Враховуючи зазначене, процесуальним законодавством передбачено спосіб належного повідомлення сторін про розгляд справи - в електронній формі через "Електронний кабінет".
Правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 30.03.2023 у справі №910/6322/21, від 29.06.2022 у справі №906/184/21.
Матеріали справи свідчать, що сторони у справі зареєстрували Електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС, а тому копію ухвали суду про відкриття провадження у справі було надіслано до їх зареєстрованих Електронних кабінетів, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, а саме довідки про доставку електронного листа.
Із наявних в матеріалах справи довідок про доставку електронного листа вбачається, що документ в електронному вигляді "Ухвала про відкриття провадження (спрощене)" від 14.07.2025 по справі №922/2323/25 надіслано одержувачу - Приватному підприємству "Торговий Дім Євростиль" та Нечай Руслану Васильовичу в їх Електронний кабінет. Документ доставлено до Електронного кабінету 14.07.25 18:01. Також, надіслано одержувачу - Харківське державне дослідне протезне підприємство в його Електронний кабінет. Документ доставлено до Електронного кабінету: 14.07.25 18:00.
Пунктом 2 частини 6 статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Окрім того, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Також, ухвали Господарського суду Харківської області по справі №922/2323/25 оприлюднено в електронному вигляді в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.
Таким чином, судом дотримано вимоги законодавства щодо оприлюднення в електронній формі в Єдиному державному реєстрі судових рішень означених ухвал суду та направлено до зареєстрованого Електронного кабінету сторін у справі судові рішення в електронному вигляді, що свідчить про вжиття необхідних заходів для повноцінної реалізації сторонами права на ознайомлення з їх змістом та подання заяв по суті справи або інших заяв в межах встановленого процесуального строку.
01.09.2025 в системі діловодства Господарського суду Харківської області зареєстровано відзив на позовну заяву (вх. №19879), який сформовано в системі "Електронний суд" 29.08.2025, в якому відповідач просить суд визнати поважною причину пропуску строку та поновити процесуальний строк на подачу відзиву по справі №922/2323/25 за позовом Приватного підприємства "Торговий Дім Євростиль" до Харківського державного дослідного протезного підприємства про стягнення заборгованості. У задоволенні позову Приватного підприємства "Торговий Дім Євростиль" до Харківського державного дослідного протезного підприємства про стягнення заборгованості по справі №922/2323/25 у заявленій сумі боргу відмовити.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.09.2025 в задоволенні клопотання Харківського державного дослідного протезного підприємства про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву (вх. №19879 від 01.09.2025) відмовлено. Відзив на позовну заяву Харківського державного дослідного протезного підприємства (вх. №19879 від 01.09.2025) залишено без розгляду.
Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Будь-яких заяв або клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до статті 252 ГПК України від учасників справи на адресу суду не надходило.
Згідно з статтею 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Отже, матеріали справи свідчать, що учасники справи повідомлені належним чином про розгляд даної справи. Водночас судом було створено всім учасникам справи належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання доказів для обґрунтування своїх вимог та заперечень в межах встановлених строків, а тому справа розглядається за наявними матеріалами, відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.
Водночас враховуючи положення статті 248 ГПК України щодо строку розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи доказів для повного та всебічного з'ясування обставин справи та вирішення господарського спору по суті.
Положеннями частини 4 статті 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Обставини справи свідчать, що 09.07.2018 між Приватним підприємством "Торговий Дім Євростиль" (далі - позивач, постачальник) та Харківським державним дослідного протезним підприємством (далі - відповідач, покупець) було укладено договір поставки №09/23 (далі - договір).
Відповідно до пункту 1.1. договору постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець - прийняти та оплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених договором.
Згідно з пунктом 1.2. договору постачальник зобов'язується поставляти товар окремими партіями в кількості і асортименті, визначених у видаткових накладних, що є невід'ємними частинами даного договору.
Згідно з пунктом 2.1. договору поставка товарів здійснюється постачальником окремими партіями в межах наявного у нього асортименту протягом строку дії договору відповідно до попереднього замовлення покупця, в якому визначається асортимент (вид) та обсяг товару (кількість), ціна за одиницю товару, загальна ціна партії товару та інші умови. Замовлення може проводитися шляхом листування, телеграмою, через телефонний або факсимільний зв'язок, по електронній пошті e-mail або надаватися через представника.
Відповідно до пункту 2.2. договору, датою поставки і моментом переходу до покупця права власності на товар за цим договором вважається дата передачі товару покупцеві або його перевізнику (дата товарно-транспортної накладної, видаткової накладної).
Пунктом 2.4. договору передбачено, що право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі товару, переходять до покупця в момент підписання відповідальною особою покупця видаткової (та/або товарно-транспортної) накладної.
Умовами пункту 3.1. договору передбачено, що ціна, асортимент та кількість товару зазначається у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.
Відповідно до пункту 3.2. договору загальна сума договору складає суму всіх видаткових накладних, що є невід'ємною частиною договору.
Умовами пункту 5.1. договору передбачено, що всі розрахунки за договором здійснюються виключно в національній валюті України.
Згідно з пунктом 5.2. договору оплата за поставлений товар здійснюється не пізніше ніж через 30 календарних днів з моменту переходу права власності на товар згідно п. 2.2. договору.
Пунктом 5.3. договору передбачено, що оплата здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.
Згідно з умовами пункту 5.4. договору днем здійснення платежу вважається день, в який сума, що підлягає сплаті, поступила на рахунок постачальника/в касу підприємства.
Згідно з пунктом 8.1., 8.2. договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення підписів печатками сторін і діє до 31 грудня 2019 р. включно в частині поставок, а в частині оплат - до повного виконання зобов'язань за договором. У разі, якщо за тридцять днів до закінчення строку дії договору жодна сторона не виявить бажання розірвати його, то дія договору автоматично продовжується на кожен наступний календарний рік на тих самих умовах.
Позивачем в обґрунтування позову зазначено, що в період з дати укладення договору поставки по дату звернення до суду з даним позовом постачальник поставив покупцю велику кількість товару протезно-ортопедичного призначення, значна частина якого покупцем була оплачена, однак залишилися не сплаченими окремі партії поставленого товару на загальну суму 424985,70 грн.
Позивач стверджує, що покупець не здійснив оплату за поставлений товар згідно наступних видаткових накладних: №60 від 24.09.2019 на суму 265260,00 грн.; №75 від 04.11.2019 на суму 5500,00 грн.; №78 від 11.11.2019 на суму 7720,00 грн., №15 від 14.02.2020 на суму 34750,00 грн.; №18 від 19.02.2020 на суму 5500,00 грн.; №21 від 24.02.2020 на суму 44760,00 грн.; №30 від 16.06.2020 на суму 23628,00 грн.; №31 від 17.06.2020 на суму 32870,00 грн., №53 від 16.11.2020 на суму 59900,00 грн.; №14 від 16.03.2021 на суму 5700,00 грн.; №40 від 08.06.2021 на суму 32940,00 грн.; №75 від 17.11.2021 на суму 40290,00 грн.; №81 від 24.11.2021 на суму 2961,00 грн.
Крім того, позивач вказує, що за деякими видатковими накладними проведена часткова оплата, що визнається сторонами та загальний залишок несплаченої суми за вказаними видатковими накладними складає 424985,70 грн. При цьому звертає увагу, що наявність вищевказаної заборгованості за договором підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.08.2023 р., Актом звірки розрахунків станом на 31.08.2024 р. та довідкою-підтвердженням розміру заборгованості від 10.09.2024 р., які були підписані між позивачем та відповідачем.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.
Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до положень статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною 1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Аналіз наведених норм права свідчить, що договір поставки за своєю правовою природою відноситься до двосторонніх, консенсуальних, оплатних договорів, укладення якого зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. У таких правовідносинах обов'язку продавця (постачальника) з передачі у власність (поставки) покупцю товару відповідає обов'язок покупця з прийняття та оплати цього товару.
Окрім того, Верховний Суд у постанові від 06.11.2019 у справі №909/51/19 вказав, що ключовою рисою цивільного права є автономія волі сторін, яка знаходить своє втілення у принципі свободи договору. Свобода договору, закріплена у якості однієї із засад цивільного законодавства, сформульована у статтях 6 та 627 ЦК України, у відповідності до яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Беручи до уваги встановлену статтею 204 ЦК України та неспростовану в межах цієї справи в порядку статті 215 ЦК України презумпцію правомірності означеного договору, суд вважає його належною у розумінні статей 11, 509 ЦК України підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов'язків сторін.
Укладаючи та підписуючи договір поставки №09/23 від 09.07.2018 сторони чітко визначили та погодили всі істотні умови договору, взаємні права та обов'язки кожної із сторін, а також відповідальність сторін у разі порушення умов договору.
Згідно із статтею 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Відповідно до пункту 6.1. договору постачальник зобов'язується постачати покупцю товари в межах наявного у нього асортименту на умовах даного договору.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач, як постачальник, за умовами договору поставив, а відповідач, як покупець, за умовами договору прийняв товар за договором поставки №09/23 від 09.07.2018 згідно наступних видаткових накладних: №60 від 24.09.2019 на суму 265260,00 грн.; №75 від 04.11.2019 на суму 5500,00 грн.; №78 від 11.11.2019 на суму 7720,00 грн., №15 від 14.02.2020 на суму 34750,00 грн.; №18 від 19.02.2020 на суму 5500,00 грн.; №21 від 24.02.2020 на суму 44760,00 грн.; №30 від 16.06.2020 на суму 23628,00 грн.; №31 від 17.06.2020 на суму 32870,00 грн., №53 від 16.11.2020 на суму 59900,00 грн.; №14 від 16.03.2021 на суму 5700,00 грн.; №40 від 08.06.2021 на суму 32940,00 грн.; №75 від 17.11.2021 на суму 40290,00 грн.; №81 від 24.11.2021 на суму 2961,00 грн. Всього - 561779,00 грн.
Вказані видаткові накладні підписано між сторонами без будь-яких зауважень або заперечень з боку відповідача щодо якості, асортименту, вартості товару тощо та підписи скріплено відтисками печаток сторін.
Відповідно до пункту 2.2. договору датою поставки і моментом переходу до покупця права власності на товар за цим договором вважається дата передачі товару покупцеві або його перевізнику (дата товарно-транспортної накладної, видаткової накладної).
Отже, матеріалами справи підтверджено належне виконання з боку позивача взятих на себе зобов'язань за договором поставки №09/23 від 09.07.2018 та поставку відповідачу товар згідно вище вказаних видаткових накладних на суму 561779,00 грн.
Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із частиною 1, 4 статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Отже, однією із основних умов виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Пунктом 6.2. договору передбачено, що постачальник має право вимагати від покупця своєчасної оплати вартості за поставлений товар.
Пунктом 6.3. договору передбачено, що покупець зобов'язаний прийняти та оплатити поставлені товари відповідно до вимог даного договору.
Згідно з пунктом 5.2. договору оплата за поставлений товар здійснюється не пізніше ніж через 30 календарних днів з моменту переходу права власності на товар згідно п. 2.2. договору.
Пунктом 5.3. договору передбачено, що оплата здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.
Згідно з умовами пункту 5.4. договору днем здійснення платежу вважається день, в який сума, що підлягає сплаті, поступила на рахунок постачальника/в касу підприємства.
Натомість у даному разі матеріали справи свідчать, що відповідачем порушено погоджені з позивачем умови пункту 5.2. договору та не здійснено повний розрахунок з позивачем за поставлений товар у розмірі 424985,70 грн. При цьому матеріалами справи підтверджено, що строк оплати за поставлений позивачем товар станом на дату звернення з даним позовом до суду є таким, що настав.
Умовами пункту 5.7. договору погоджено, що покупець зобов'язаний на вимогу постачальника звірити стан розрахунків та оформити і підписати акт звірки.
З матеріалів справи убачається, що наявність вищевказаної заборгованості за договором підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків за період з січня 2023 по серпень 2023 станом на 31.08.2023 р., Актом звірки розрахунків за період з січня 2023 по серпень 2024 станом на 31.08.2024 р., а також довідкою-підтвердженням вих. №10-09/24 від 10.09.2024, відповідно до якої сторони підтвердили, що станом на 05.09.2024 відповідач має заборгованість перед позивачем за отриманий товар у розмірі 424985,70 грн. При цьому зазначено, що підтвердженням заборгованості є Акт звірки взаєморозрахунків, засвідчений підписами та печатками уповноважених осіб з обох сторін.
Вище вказані Акт звірки взаєморозрахунків за період з січня 2023 по серпень 2023 станом на 31.08.2023 р., Акт звірки розрахунків за період з січня 2023 по серпень 2024 станом на 31.08.2024 р., а також довідка-підтвердження вих. №10-09/24 від 10.09.2024 підписано між сторонами без будь-яких зауважень, підписи скріплено відтисками печаток.
Суд приймає до уваги висновки Верховного Суду у постанові від 10.09.2019 у справі №916/2403/18 про те, що до дій, які свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи можуть належати, зокрема, підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.
Приписами статті 525 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, згідно приписів статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Наведене положення законодавства вказує, що коли одна із сторін за умовами договору взяла на себе певні зобов'язання, то інша сторона вправі очікувати, що такі будуть виконані належним чином у встановлені строки. У разі ж коли така сторона порушила умови договору, зобов'язання вважається не виконаним.
Верховний Суд у постанові від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц слушно зазначив, що принцип належного виконання зобов'язання полягає в тому, що виконання має бути проведене, зокрема у належний строк (термін).
Натомість матеріали справи не містять доказів на спростування правомірності та обґрунтованості заявлених позовних вимог, які свідчать про належне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, що визначені погодженими між сторонами умовами договору в частині здійснення своєчасної та повної сплати вартості за поставлений товар. Будь-яке листування претензійного характеру з боку відповідача щодо встановлених обставин справи в матеріалах справи також відсутнє.
Враховуючи вище вказане, беручи до уваги відсутність у матеріалах справи доказів, які б спростовували наявність заборгованості відповідача перед позивачем, а також доказів, які б свідчили про здійснення розрахунку за поставлений товар, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованість у розмірі 424985,70 грн. є обґрунтованою, правомірною, а тому підлягає задоволенню.
Відтак, оскільки відповідач не здійснив належний розрахунок з позивачем, що суперечить договірним зобов'язанням та наведеним вище вимогам законодавства, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено права та законні інтереси позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Натомість всупереч вимог наведених статей 13, 74 ГПК України жодних доказів на спростування правомірності та обґрунтованості позовних вимог та необхідності сплати обґрунтованої та заявленої до стягнення заборгованості, матеріали справи не містять.
З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Здійснюючи розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України, а тому враховуючи висновки суду про задоволення позову, покладає витрати зі сплати судового збору на відповідача.
Разом з тим, суд зазначає, що пунктом 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру підлягає сплаті судовий збір - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Суд враховує, що згідно частин 1, 4 статті 6 ГПК України у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система. Єдина судова інформаційно комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
За змістом частин 5, 6 статті 42 ГПК України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 по справі №916/228/22 виснувала, що особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір".
Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Позовна заява надійшла до господарського суду в електронній формі через систему "Електронний суд", а тому враховуючи положення частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за звернення з позовною заявою до суду підлягав сплаті судовий збір у розмірі 5099,82 грн.
Водночас матеріали справи свідчать, що за звернення з позовною заявою до суду було сплачено судовий збір у розмірі 6374,79 грн. згідно платіжної інструкції №1053 від 19.06.2025, тобто в більшому розмірі, ніж встановлено законом, а тому розподіл судових витрат зі сплати судового збору здійснюється з урахуванням суми судового збору, яка підлягала сплаті у розмірі 5099,82 грн.
При цьому пунктом 1 частини 1 та частини 2 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено можливість реалізації позивачем права сплачену суму судового збору повернути за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Харківського державного дослідного протезного підприємства (61051, м. Харків, вул. Клочківська, буд. 339, код ЄДРПОУ 14081462) на користь Приватного підприємства "Торговий Дім Євростиль" (02260, м. Київ, вул. Гніздовського Якова, буд. 1, код ЄДРПОУ 39919963) заборгованість у розмірі 424985,70 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 5099,82 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене в порядку та строки, що передбачено ст. 254, 256-259 ГПК України.
Повне рішення складено "09" вересня 2025 р.
Суддя Г.І. Сальнікова