8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"08" вересня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/2303/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аюпової Р.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" (39621, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. І. Приходька, буд. 141);
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стес» (61038, м. Харків, вул. Маршала Батицького, буд. 8);
про стягнення коштів у розмірі 150 000, 00 грн
без виклику учасників справи
Позивач - Акціонерне товариство "Кременчуцький сталеливарний завод", м. Кременчук, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Стес", м. Харків, про стягнення заборгованості за договором підряду № 2-е від 26.02.2025 у розмірі 150 000, 00 грн, а також просить суд покласти на відповідача понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000, 00 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028, 00 грн.
Ухвалою господарського суду від 08.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2303/25. Вирішено розгляд справи № 922/2303/25 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено відповідачу у строк, протягом п'ятнадцяти днів, з дня вручення ухвали про відкриття провадження, надати суду відзив на позов у порядку, передбаченому ст. 178 ГПК України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Будь-яких заяв або клопотань, про можливість подання яких було роз'яснено ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.07.2025, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 08.07.2025 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення (з відміткою судова повістка) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 61038, Харківська обл., м. Харків, вул. Маршала Батицького, 8.
Але, судова кореспонденція адресована відповідачу була повернута поштою на адресу суду із позначкою "за закінченням терміну зберігання".
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не була позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 922/2303/25 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Отже, матеріали справи свідчать, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.
Так, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
У відповідності до укладеного між Акціонерним товариством "Кременчуцький сталеливарний завод" (позивач/замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стес» (відповідач/підрядник) договору підряду № 2-е від 26.02.2025, підрядник зобов'язується здійснити своїми силами і засобами (гідродинамічна машина, мулосос, асенізаторна машина, різноманітні насадки, коренерізка) роботи на об'єктах замовника (ДК016:2010 37.00):
а) по прочищенню трубопроводів промислово-зливової каналізації та шламопроводу ФЛЦ;
б) по прочищенню самопливного шламопроводу та самопливного трубопроводу освітленої води на дільниці ГШУ ЕСЦ;
в) по прочищенню трубопроводів господарчо-побутової, промислово-зливової каналізації ОЦЛВ, іменовані надалі роботи, і здати замовнику у встановлений термін, визначений договором, об'єкти у відповідності до калькуляцій, а замовник зобов'язується передати підряднику у встановленому договором порядку, погоджені калькуляції, необхідні для виконання робіт, а також прийняти від підрядника згідно з актами виконаних робіт об'єкти підряду та оплатити виконані роботи, згідно умов договору.
Відповідно до п. 2.1. договору, об'єм та ціна робіт, доручених до виконання підряднику, встановлюється в калькуляціях (додаток № 1, № 2, № 3), що є невід'ємною частиною договору, і складає 440 000, 00 грн без ПДВ.
Згідно з п. 2.2 договору замовник через три календарних дні, після отримання від підрядника підписаного договору та рахунку, здійснює попередню оплату за роботи, зазначені в п.1.1 договору в розмірі 50 % загальної вартості робіт, що складає 220 000, 00 грн без ПДВ.
17.04.2025 згідно платіжної інструкції № 20896 замовник здійснив попередню оплату в сумі 220 000, 00 грн, відповідно до п. 2.2 договору.
З урахуванням зазначеного, замовник виконав умови вказаного договору, щодо перерахування попередньої оплати за роботи, зазначені в п. 1.1 договору в розмірі 50 % загальної вартості робіт, що складає 220 000, 00 грн.
Відповідно до п. 3.3 договору замовник має право: якщо підрядник вчасно не почав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчити її вчасно неможливо, замовник має право відмовитися від договору підряду і вимагати відшкодування збитків.
Згідно п. 4.1. договору роботи, зазначені в п. 1.1 договору повинні бути виконані в термін 30 (тридцять) календарних днів, з наступного дня, після отримання підрядником попередньої оплати, згідно п. 2.2 договору, з правом дострокового виконання робіт, тобто до 17.05.2025 враховуючи перерахування попередньої оплати 17.04.2025. Роботи по прочищенню самопливного трубопроводу освітленої води на дільниці ГШУ ЕСЦ п. 1.1. договору та у відповідній калькуляції підрядник виконує обов'язково в період з 01.05.2025 по 30.05.2025.
Згідно п. 4.3 договору: при несвоєчасному початку виконання робіт, а також терміну закінчення робіт з вини підрядника, замовник попереджає підрядника про порушення умов договору і має право розірвати договір та вимагати відшкодування збитків.
Проте, станом на 15.05.2025 підрядник не приступив до виконання вищевказаних робіт по договору.
Як вказує позивач, враховуючи порушення істотних умов договору, зобов'язання виконання вищевказаних робіт по договору Товариством з обмеженою відповідальністю «Стес» з-за прострочення втратило інтерес для позивача, а тому АТ "Кременчуцький сталеливарний завод" повідомило відповідача повідомленням вих. № 40-21/47 від 15.05.2025 про відмову від договору підряду № 2-е від 26.02.2025 та вимагало відшкодування збитків у вигляді повернення перерахованої попередньої оплати відповідачу суми, визначеної у п. 2.2. договору у розмірі 220 000, 00 грн.
Відповідач платіжною інструкцією № 6 від 23.05.2025 повернув на розрахунковий рахунок позивача суму у розмірі 70 000, 00 грн.
Таким чином, зобов'язання щодо повернення попередньої оплати за договором відповідачем виконано частково, при цьому сума попередньої оплати у розмірі 150 000, 00 грн залишається не повернутою позивачу, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду за захистом свого порушеного права.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності із ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно ст. 839 ЦК України, підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.
Відповідно до ст. 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Як встановлено судом, на виконання умов договору від 26.02.2025, 17.04.2025 згідно платіжної інструкції № 20896 позивач здійснив попередню оплату у сумі 220 000, 00 грн.
Проте, станом на 15.05.2025 відповідач (підрядник) не приступив до виконання визначених умовами договору від 26.02.2025 робіт.
Враховуючи порушення відповідачем істотних умов договору, АТ "Кременчуцький сталеливарний завод" повідомило відповідача про відмову від договору підряду № 2-е від 26.02.2025 та вимагало відшкодування збитків у вигляді повернення перерахованої попередньої оплати відповідачу суми визначеної у п. 2.2. договору у розмірі 220 000, 00 грн (повідомленням вих. № 40-21/47 від 15.05.2025).
Згідно ч. 4 ст. 849 ЦК України, замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Таким чином, замовнику законом надано право відмовитися в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення роботи і визначене цією нормою право не може бути обмежене.
Отже, договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов'язань його сторін.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач скористався своїм правом на відмову від договору підряду від 26.02.2025 в односторонньому порядку, надіславши відповідачу повідомленням про відмову від договору, в порядку ч. 4 ст. 849 ЦКУ та просив повернути попередню оплату у розмірі 220 000, 00 грн.
Враховуючи, що така одностороння відмова від договору, з огляду на положення ст. 653, 849 ЦК України, не потребує узгодження з відповідачем (підрядником), то договір підряду № 2-е від 26.02.2025 є припиненим.
Отримання даного листа не заперечується відповідачем та з матеріалів справи вбачається, що у відповідь на дане повідомлення, відповідач платіжною інструкцією № 6 від 23.05.2025 повернув на розрахунковий рахунок позивача суму попередньої оплати у розмірі 70 000, 00 грн.
Докази сплати відповідачем на рахунок позивача суми попередньої оплати в розмірі 150 000, 00 грн в матеріалах справи відсутні.
Суд зазначає, що аванс (попередня оплата) це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, постанови Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17 та від 16 вересня 2022 року у справі № 913/703/20).
З припиненням дії договору підряду грошова сума (аванс) втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави (постанова Верховного Суду від 15.02.2019 у справі № 910/21154/17).
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Ст. 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ч. 1 ст. 1212 ЦК України).
Правовий аналіз ст. 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за наявності сукупності умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов'язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом.
Про можливість виникнення позадоговірного грошового зобов'язання на підставі ст. 1212 ЦК України зазначала також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.
Отже, враховуючи те, що позивачем було розірвано договір в односторонньому порядку, тому, в силу положення, передбаченого ст.1212 ЦК України, відповідач зобов'язаний повернути позивачу сплачену ним на виконання зобов'язання згідно договору підряду № 2-е від 26.02.2025 суму попередньої оплати у розмірі 150 000, 00 грн, оскільки підстава відповідно до якої відповідач отримав ці кошти відпала, у зв'язку з відмовою позивача від договору.
Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 13.03.2025 у справі № 922/1778/24.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Ч. 2 ст. 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи, відповідачем не спростовані та підлягають задоволенню.
Оскільки спір виник з вини відповідача, позов задоволено повністю, судові витрати (судовий збір) по розгляду справи, відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача.
Крім того, позивач просить покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000, 00 грн.
Так, ст. 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
П. 8 ст. 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн підтверджується договором про надання правничої (адвокатської) допомоги від 02.05.2024, свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю №849 від 28.12.2010, довіреністю № 40-21/3 від 13.01.2025, детальним описом виконаних робіт (наданих адвокатських послуг) по справі, актом здачі-приймання наданих послуг від 31.07.2025 до договору про надання правової допомоги б/н від 02.05.2024.
Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази фактичного здійснення позивачем оплати вищевказаних послуг адвоката.
Разом із тим, п. 1 абз. 2 ч. 2 ст. 126 ГПК України визначено, що для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що:
- сплачена
- або підлягає сплаті стороною.
Отже, для вирішення питання щодо розподілу судових витрат судом може бути враховано не лише фактично сплачену вартість професійної правничої допомоги адвоката, а й вартість, що підлягає сплаті стороною згідно умов відповідного договору про надання правничої допомоги.
Також суд враховує позицію Верховного Суду, викладену в додатковій постанові від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17, якою було частково задоволено заяву про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу без встановлення факту оплати таких послуг.
Ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При цьому відповідачем, відповідно до приписів ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України, не заявлялось клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката або інших заперечень щодо неспівмірності заявлених витрат позивача, пов'язаних з розглядом справи.
Таким чином, на відповідача слід покласти витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.
Відповідно до п.3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №127/3429/16-ц.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 13, 46, 73-74, 76-79, 86, 123, 129, 236-242, 252 ГПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стес» (61038, м. Харків, вул. Маршала Батицького, 8, код ЄДРПОУ 39546963) на користь Акціонерного товариства «Кременчуцький сталеливарний завод» (39621, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. І. Приходька, буд. 141, код ЄДРПОУ 05756783) попередню оплату за договором підряду № 2-е від 26.02.2025 у розмірі 150 000, 00 грн; судовий збір у розмірі 3 028,00 грн; витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000, 00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Позивач - Акціонерне товариство «Кременчуцький сталеливарний завод» (39621, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. І. Приходька, буд. 141, код ЄДРПОУ 05756783);
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Стес» (61038, м. Харків, вул. Маршала Батицького, 8, код ЄДРПОУ 39546963).
Повне рішення складено 08.09.2025
Суддя Р.М. Аюпова
справа № 922/2303/25