8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"04" вересня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/2460/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Буракової А.М.
при секретарі судового засідання Чабан А.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ареал-Плюс", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра", м. Златопіль, Харківська область
про стягнення 143121,80 грн.
за участю представників:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ареал-Плюс" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості відповідно до договору №ІР/А1131/К25 на транспортно-експедиційні послуги від 27.03.2025 у сумі 133462,40 грн., 3% річних у сумі 690,70 грн., пені у сумі 7184,10 грн., інфляційних втрат у сумі 1784,60 грн. Також, позивач просить суд судові витрати понесені ним за подання цього позову в розмірі 11028,00 грн. покласти на відповідача.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.07.2025 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду.
Позивач 18.08.2025 за вх.№ 18885 подав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, яке судом задовольняється.
Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, відзив на позовну заяву до суду не надав, про причини неявки суд не повідомив. При цьому суд зазначає, що відповідач про місце, дату та час судових засідань був повідомлений належним чином, про що свідчить інформація про доставку відповідачу документів в електронному вигляді (ухвал суду по справі) до його електронного кабінету. 04.09.2025 за вх.№ 20214 відповідач подав до суду докази оплати заборгованості за договором №ІР/А1131/К25 на транспортно-експедиційні послуги від 27.03.2025 у сумі 20000,00 грн., які судом долучені до матеріалів справи.
Оскільки відповідач своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Разом з цим, судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
27 березня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ареал-Плюс" (експедитор, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Терра" (відповідач, замовник) було укладено договір № ІР/А1131/К25 на транспортно-експедиційні послуги (надалі - договір).
Відповідно до пункту 1.1. договору замовник замовляє, а експедитор надає послуги з міжнародних і внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом, а також по організації таких перевезень.
Пунктом 1.3. договору було передбачено, що конкретні умови кожного замовлення, узгоджуються з експедитором у вигляді заявки, що є невід'ємною частиною цього договору. У випадку наявності розбіжностей в умовах цього договору і заявки, перевагу мають умови заявки.
На основі погодженої заявки № СФ-0004153 (надалі - заявка №1) експедитором було організовано перевезення за маршрутом: Україна, Харківська область, м. Златопіль, вул. Учительська, 1-А., до Польща, Paprotnia, Kupiecka 17,62-513 Krzymow, Poland. Перевезення здійснювалось автомобілем DAF НОМЕР_1 / НОМЕР_2 . Погоджена вартість перевезення вантажу 1600 EUR по курсу НБУ на дату замитнення 74709,90 грн., безготівковий розрахунок 30 календарних днів з дати розвантаження авто, при наявності оригіналів документів (договір - 2 екз., акт вик.робіт - 2 екз., CMR - 2 екз. (можна 1 оригінал, друга копія CMR, завірена перевізником), рахунок, заявка, копія свідоцтва. Відлік з наступного дня після отримання оригіналів).
Позивачем на адресу відповідача було направлено пакет документів для оплати наданих послуг 04.05.2025 року засобами Нової пошти, що підтверджується, ТТН накладною №20451156049481, які відповідач отримав 05.05.2025 року (роздруківка експрес-накладної із кабінету Нової пошти).
На основі погодженої Заявки № СФ-0004226 (надалі - заявка №2) експедитором було організовано перевезення за маршрутом: Україна, Харківська область, м. Златопіль, вул. Учительська, 1-А, до Литва, Каунас, Veiveriu g. 51F, Kaunas. Перевезення здійснювалось автомобілем VOLVO НОМЕР_3 / STERN НОМЕР_4 . Погоджена вартість перевезення вантажу 1700 EUR по курсу НБУ на дату замитнення 78752,50 грн., безготівковий розрахунок 21 календарних днів з дати розвантаження авто, при наявності оригіналів документів (договір - 2 екз., акт вик.робіт - 2 екз., CMR - 2 екз. (можна 1 оригінал, друга копія CMR, завірена перевізником), рахунок, заявка, копія свідоцтва. Відлік з наступного дня після отримання оригіналів).
Позивачем на адресу відповідача було направлено пакет документів для оплати наданих послуг 20.05.2025 року засобами Нової пошти, що підтверджується, ТТН накладною №20451167629894, які відповідач отримав 22.05.2025 року (роздруківка експрес-накладної із кабінету Нової пошти).
05.06.2025 позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію щодо оплати наданих послуг.
09.06.2025 року на адресу позивача надійшов гарантійний лист в якому відповідач гарантував оплату наявної заборгованості за рахунками №СФ25/443 від 10.04.2025 року та №СФ25/478 від 25.04.2025 року у розмірі 153462,40 грн. у строк до 30 червня 2025 року включно за наступним графіком:
25 тиждень - 51154,00 грн.
26 тиждень - 51155,00 грн.
27 тиждень - 51153,40 грн.
16.07.2025 року відповідачем було перераховано на рахунок позивача частину коштів, а саме 20000,00 грн. із призначенням платежу за транспортні послуги по рах. №СФ25/443 від 10.04.2025.
Станом на момент подання позову до суду неоплаченою залишилась частина рахунку №СФ25/443 від 10.04.2025 року та рахунок №СФ25/478 від 25.04.2025 року на загальну суму 133462,40 грн.
Вантаж було доставлено вчасно, що підтверджується CMR №0000443 та CMR RMPD:20250418001388, а також підписаними актом № СФ25/443 здачі-приймання робіт (надання послуг) та актом № СФ25/478 здачі-приймання робіт (надання послуг), які були підписані відповідачем без зауважень.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що зобов'язання у відповідності до умов договору позивач виконав повністю, що ж стосується відповідача, то він не оплатив повністю дані послуги чим порушив взяті на себе зобов'язання.
Враховуючи, що заявками № 1, 2 передбачався саме відлік з наступного дня після отримання оригіналів, а не розрахунок за договором, господарський суд приходить до висновку, що на підставі п. 4.1.1. договору розрахунки за цим договором повинні були здійснюватися замовником у безготівковій формі протягом 15 банківських днів після отримання оригіналу рахунка, товарно-транспортної накладної (CMR/ТТН) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акта приймання - передачі наданих послуг.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
В процесі розгляду справи відповідачем 02.09.2025 було сплачено позивачу 20000,00 грн. заборгованості, що вбачається з платіжної інструкції № 691 від 02.09.2025.
За таких обставин господарський суд прийшов до висновку, що провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором №ІР/А1131/К25 на транспортно-експедиційні послуги від 27.03.2025 у сумі 20000,00 грн. підлягає закриттю на підставі п.2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Приписами статті 929 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно ч. 1 ст. 930 Цивільного кодексу України, договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.
Розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату (ст. 931 Цивільного кодексу України).
Ураховуючи викладене, суд визнає позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованість за договором №ІР/А1131/К25 на транспортно-експедиційні послуги від 27.03.2025 у сумі 113462,40 грн. обґрунтованими, підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами, та такими, що підлягають задоволенню.
У відповідності до п. 3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до пункту 5.5. договору за несвоєчасну оплату наданих послуг замовник сплачує експедитору пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожен день затримки.
Згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.
У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, з огляду на положення п. 4.1.1. договору, господарським судом було здійснено перерахунок 3% річних, пені, інфляційних втрат та встановлено, що з відповідача підлягають стягненню 3% річних у сумі 424,06 грн., пеня у сумі 4382,00 грн. та інфляційні втрати у сумі 440,17 грн.
Таким чином, позовні вимоги у справі підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором у сумі 113462,40 грн., 3% річних у сумі 424,06 грн., пені у сумі 4382,00 грн. та інфляційних втрат у сумі 440,17 грн.
З огляду на те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, та те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладає на відповідача витрати зі сплати судового збору в розмірі 2347,79 грн.
Щодо понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 8000,00 грн. суд зазначає наступне.
09 червня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ареал-Плюс" та адвокатом Щербатюк Наталією Володимирівною було укладено договір про надання правничої (правової) допомоги.
На підставі вказаного договору 14.07.2025 року між сторонами було укладено замовлення № 2 до договору про надання правової допомоги б/н від 09.06.2025.
Згідно замовлення № 2 до договору про надання правової допомоги б/н від 09.06.2025 позивач доручив адвокату підготувати та подати позовну заяву до Господарського суду Харківської області щодо стягнення заборгованості за договором на транспортно-експедиційні послуги з Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра" (ЄДРПОУ: 30150670).
Відповідно до акту № 2 наданих послуг (надання правничої допомоги), який було підписано сторонами, адвокат Щербатюк Н.В. надала послуги (правову допомогу) в межах запланованих заходів, а клієнт - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ареал-Плюс" оплатив їх у повному обсязі у розмірі 8000,00 грн.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України):
- подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи;
- зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
Об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 висловлену правову позицію, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).
Крім того, у зазначеній вище постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 висловлено також правову позицію, що суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.
Враховуючи вищевикладене, часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7753,60 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 120, 123, 126, 129, 165, 178, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247 - 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Закрити провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра" (код ЄДРПОУ 30150670) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ареал-Плюс" (код ЄДРПОУ 42610504) заборгованості за договором №ІР/А1131/К25 на транспортно-експедиційні послуги від 27.03.2025 у сумі 20000,00 грн.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра" (64107, Харківська область, м. Златопіль, вул. Учительська, 1-А, код ЄДРПОУ 30150670) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ареал-Плюс" (03113, м. Київ, пров. Артилерійський, буд. 5-А, код ЄДРПОУ 42610504) заборгованість за договором №ІР/А1131/К25 на транспортно-експедиційні послуги від 27.03.2025 у сумі 113462,40 грн.; 3% річних у сумі 424,06 грн.; пеню у сумі 4382,00 грн.; інфляційні втрати у сумі 440,17 грн.; 2347,79 грн. судового збору та 7753,60 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ареал-Плюс" (03113, м. Київ, пров. Артилерійський, буд. 5-А, код ЄДРПОУ 42610504).
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Терра" (64107, Харківська область, м. Златопіль, вул. Учительська, 1-А, код ЄДРПОУ 30150670).
Повне рішення складено "09" вересня 2025 р.
Суддя А.М. Буракова