65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"22" серпня 2025 р. м. Одеса Справа № 916/2042/23(916/3384/24)
Господарський суд Одеської області у складі судді Райчевої Світлани Іванівни,
при секретарі судового засідання Богдановій М.В.
дослідивши матеріали справи ,
За позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-ІНВЕСТ" (65045, м. Одеса, вул. Приображенська, буд. 27, приміщення 810, код ЄДРПОУ 32972140),
до відповідача: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ),
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні Позивача - ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-ІНВЕСТ"
про відшкодування збитків,
За участю:
від Відповідача: адвокат Сакали М.Я.
Суть спору.
В порядку ч. 1 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-ІНВЕСТ" до господарського суду із позовною заявою звернувся учасник Позивача ОСОБА_1 про відшкодування збитків, завданих Товариству діями колишнього директора - ОСОБА_2 , та стягнення з неї на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-ІНВЕСТ" збитків у розмірі 4 089 553, 95 грн.
Процесуальні дії Суду.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.08.2024р. відкрито провадження у справі №916/3384/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-ІНВЕСТ" до відповідача: ОСОБА_2 про відшкодування збитків. Справу вирішено розглядати у межах справи №916/2042/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-ІНВЕСТ", за правилами загального позовного провадження із присвоєнням справі №916/2042/23(916/3384/24). Залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні Позивача - ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-ІНВЕСТ" арбітражну керуючу Колмикову Т.О.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.01.2025р. у справі №916/2042/23(916/3384/24) призначено оціночно-будівельну експертизу, проведення якої доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Провадження у справі №916/2042/23(916/3384/24) зупинено до закінчення проведення експертизи та повернення матеріалів справи до Господарського суду Одеської області.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.02.2025р. провадження у справі поновлено з 04.03.2025р. та призначено судове засідання для розгляду клопотання експертної установи. Позивача та Відповідача зобов'язано надати суду додаткові документи та пояснення, необхідні для проведення експертизи.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.03.2025р. задоволено клопотання Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України про погодження строку проведення судової експертизи понад 90 днів та надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи. Залучено до матеріалів справи надані ОСОБА_2 додаткові документи, необхідні для проведення судової експертизи. Провадження у справі зупинено до закінчення проведення експертизи та повернення матеріалів справи до Господарського суду Одеської області. Матеріали справи направлено до Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.
30.04.2025р. до господарського суду надійшло повідомлення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України про неможливість надання висновку.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.05.2025р. поновлено провадження у справі з 03.06.2025р. та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 03.06.2025р.
03.06.2025р. судове засідання не відбулося у зв'язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги та всі працівники суду перебували в укритті цивільного захисту адміністративної будівлі.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.06.2025р. справу призначено до розгляду у засіданні суду на 04.06.2025р. о 15:00 год., про що повідомити учасників справи.
04.06.2025р. у судовому засіданні господарським судом закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті відповідно до ч. 2 ст. 185 ГПК, про що зазначено у протоколі судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.06.2025р. учасникам справи повідомлено про призначення справи до судового розгляду по суті на 02.07.2025р.
02.07.2025 р. перед судовим засіданням надійшло клопотання представника Відповідача про відкладення розгляду справи, однак у судовому засіданні представник Відповідача був присутній. Також надійшло клопотання Позивача про повернення розгляду справи на стадію підготовчого провадження.
02.07.2025 р. у судовому засіданні господарським судом постановлено ухвалу у протокольній формі про відмову у задоволенні клопотання Позивача про повернення розгляду справи на стадію підготовчого провадження. Позивачем було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи по суті для підготування до судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.07.2025р. учасникам справи повідомлено про перерву у судовому засіданні до 22.07.2025р. о 14:30 год.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.07.2025р. учасників справи повідомлено про відкладення судового засідання для ухвалення та проголошення судового рішення до "01" серпня 2025 р. об 11:00 год.
Однак, судове засідання, призначене на 01.08.2025 р. об 11:00 год. не відбулося, про що свідчить наявна у матеріалах справи довідка помічника судді, у зв'язку із чим, ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.08.2025р. призначено справу для ухвалення та проголошення судового рішення у засіданні суду на 22.08.2025р. об 11:00 год.
Господарський суд зазначає, що копії ухвал суду у справі були направленні учасникам справи до їх електронних кабінетів користувача підсистеми "Електронний суд", що підтверджується відповідними довідками секретаря судового засідання.
Таким чином, усі учасники справи повідомлені про розгляд справи належним чином.
22.08.2025р. у судове засідання з'явився представник Відповідача, інші учасники справи у судове засідання не з'явились. Судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Зміст позовних вимог Позивача.
ОСОБА_1 зазначає, що він є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗТ-ІНВЕСТ» з часткою у статутному капіталі Товариства, яка складає 50%. На підтвердження вказаних обставин суду надано Статут Товариства, довідку з ЄДР та рішення Господарського суду Одеської області від 06.11.2023р. у справі №916/546/21, яким визнано недійсним Акт від 19.02.2021р. приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ» від ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та скасовано державну реєстрацію змін відомостей про юридичну особу, зміну складу або інформації про засновників, проведену державним реєстратором Логиновською А.А. Рішення залишене без змін Постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 21.05.2024р.
Позивач стверджує, що згідно наявної у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна інформації, у власності Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗТ-ІНВЕСТ» перебували 4 об'єкти нерухомості.
22.02.2023р. вказані об'єкти нерухомості за Договорами купівлі-продажу були відчужені третім особам. Загалом об'єкти нерухомого майна були продані за 681 608, 82 грн. На думку Позивача, ціни за якими продано майно Боржника є значно нижчими за ринкові ціни, а саме у 7-8 разів нижче. На думку Позивача, оціночна/ринкова, сумарна вартість нерухомості повинна була складати не менше 4 771 262, 77 грн. При цьому, Позивач вважає, що грошові кошти від продажу об'єктів нерухомості на рахунки боржника, ймовірно, не надійшли.
У результаті заниження ціни продажу нерухомості Товариству з обмеженою відповідальністю «ЗТ-ІНВЕСТ» завдано збитки у вигляді недоотриманого доходу на суму 4 771 262, 77 - 681 608, 82 грн. = 4 089 553,95 грн. (за умови оплати покупцями придбаної нерухомості за договірними цінами).
Таким чином, за пів року до відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-ІНВЕСТ", з власності боржника вибуло чотири об'єкти нерухомості, ринкова вартість кожного із яких перевищувала розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-ІНВЕСТ" перед єдиним кредитором у цій справі - Товариством з обмеженою відповідальністю "ОК РИТЕЙЛ" (281 000, 00 грн.), навіть за оціночною вартістю трьох із цих об'єктів, яка була визначена при внесенні їх до статутного капіталу товариства (1 582 500,00 грн.).
Зазначені збитки були заподіяні Товариству в результаті неналежних дій (вини) колишнього директора ОСОБА_2 і безумовно призвели до неплатоспроможності - неможливості погасити борг перед ТОВ «ОК РИТЕЙЛ».
Крім того, Позивач вважає, що договори купівлі-продажу вказаних об'єктів нерухомого майна були укладені ОСОБА_2 із перевищенням наявних у неї повноважень, оскільки, згідно положень ст. 44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності, приймаються виключно загальними зборами учасників, якщо інше не передбачено статутом товариства. Якщо замість кількох правочинів товариство могло вчинити один значний правочин, то кожен із таких правочинів вважається значним. Посадові особи товариства, винні у порушенні порядку вчинення значних правочинів, солідарно відповідають за збитки, заподіяні товариству.
Аналогічні положення закріплені у підпункті 15.1.1. пункту 15 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-ІНВЕСТ" у редакції на момент підписання договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 22.02.2023р.
Згідно Балансу (звіту про фінансовий стан) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-ІНВЕСТ" за 12 місяців 2022 року чисті активи товариства складали 2 831, 6 тис.грн. (рядок 1495 звіту).
Тому, на думку Позивача, вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗТ-ІНВЕСТ" правочинів щодо майна на реальну суму понад 1 415, 8 тис.грн. у період січень-березень 2023р. мали розцінюватися як значні і потребували обов'язкового прийняття попереднього рішення загальних зборів товариства про надання згоди на вчинення таких правочинів, чого зроблено не було.
З огляду на вищевикладене, Позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-ІНВЕСТ" збитки у розмірі 4 089 553, 95 грн.
Також, Позивач зазначає, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна через місяць після продажу Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗТ-ІНВЕСТ" об'єктів нерухомості право власності на них було зареєстровано 25.03.2023 року на підставі чотирьох договорів купівлі-продажу від цієї ж дати за власником 50% частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-ІНВЕСТ" і його кінцевим бенефіціарним власником ОСОБА_4 .
При цьому повторний продаж відбувався за оціночною вартістю, яка в декілька разів вища за балансову вартість, за якою об'єкти нерухомості вибули з власності Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-ІНВЕСТ".
На думку Позивача Вказане свідчить про завчасні навмисні винні дії колишнього директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-ІНВЕСТ" ОСОБА_2 , направлені на завдання збитків товариству, створення штучної неплатоспроможності Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-ІНВЕСТ", доведення товариства до банкрутства з попереднім виводом активів на заінтересовану особу.
Заперечення Відповідача.
ОСОБА_2 проти задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі. Вважає вимоги Позивача необґрунтованими та безпідставними.
ОСОБА_2 вважає, що станом на даний час ОСОБА_1 не є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-ІНВЕСТ", а його інтереси правочинами щодо відчуження нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-ІНВЕСТ" не порушені.
Стосовно вартості, за яку було продано майно Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-ІНВЕСТ" Відповідачем зазначено, що відчуження вказаних об'єктів нерухомого майна було здійснено за балансовою вартістю.
Підставою для продажу нерухомого майна стало те, що нерухоме майно знаходилось у незадовільному та занедбаному стані. Подальша експлуатація цієї нерухомості була можлива виключно за умови проведення коштовного ремонту.
Однак, здійснення ремонту та подальше утримання приміщень потребувало значних капіталовкладень й було ризикованим з огляду на щоденні атаки Одеської області та міста Одеси російською федерацією з використанням ракет та безпілотних літальних апаратів, тому було прийнято рішення про продаж нерухомості.
Відповідач зазначає, що військова агресія Російської Федерації проти України, запровадження на території України воєнного стану, загроза окупації Одеської області, у тому числі м. Одеси, призвели до масштабних руйнувань виробничого капіталу та інфраструктури, принесла людські жертви та соціальні втрати, зниження ділової активності, виїзду закордон значної кількості населення України, скорочення робочих місць і доходів, зменшення купівельної спроможності і обсягів накопичених активів. Вказані обставини змусили фізичних та юридичних осіб більш обґрунтовано ставитися до придбання нерухомості. З огляду на невизначеність, фізичні й економічні ризики, більшість потенційних покупців/інвесторів зайняли вичікувальну позицію, незалежно від регіону. Попит на комерційну нерухомість в Одесі станом перший квартал 2023 року становив лише 15 % від довоєнних обсягів.
Тому, Відповідач вважає, що станом на перший квартал 2023 року, та враховуючи незадовільний стан нерухомості, неможливо було очікувати більш вигідних умов продажу нерухомого майна.
Також, Відповідач заперечувала, що рішення про відчуження нерухомого майна нею було прийнято з перевищенням повноважень, оскільки балансова вартість об'єктів нерухомого майна, за якою було здійснено відчуження не перевищувало 50 відсотків вартості чистих активів Товариства станом на кінець попереднього кварталу.
Обставини справи, встановлені Судом.
Відповідно до п. 1.2. наявного у матеріалах справи Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗТ-ІНВЕСТ» (код 32972140) у редакції 2019р., вбачається, що учасниками Товариства є фізичні особи - громадяни України: ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . У 3.4. цього статуту визначено, що Частки учасників у Статутному капіталі Товариства мають співвідношення: ОСОБА_4 - 50% та ОСОБА_5 - 50%.
На підставі Акту приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗТ-ІНВЕСТ» від 19.02.2021р. ОСОБА_1 було передано, а ОСОБА_3 прийнято у власність частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗТ-ІНВЕСТ» номінальною вартістю 801 500, 00 грн., що відповідає 50%.
На підставі вказаного правочину відбулася державна реєстрація відповідних змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами і установчих документах, зміну складу або інформації про засновників, проведену державним реєстратором Юридичного департаменту Одеської міської ради Логиновською А.А. (реєстраційна дія №1005561070034002601 від 23 лютого 2021 року.)
Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.11.2023р. у справі №916/546/21 вказаний Акт приймання-передачі визнано недійсним та скасовано державну реєстрацію змін відомостей про юридичну особу, зміну складу або інформації про засновників, проведену державним реєстратором Логиновською А.А. Рішення залишене без змін Постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 21.05.2024р.
Згідно ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.
Відповідно до ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Таким чином, після набрання чинності рішенням Господарського суду Одеської області від 06.11.2023р. у справі №916/546/21, яким правочин - Акт від 19.02.2021р. приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ» від ОСОБА_1 до ОСОБА_3 - було визнано недійсним з моменту укладення та скасовано державну реєстрацію змін відомостей про юридичну особу, зміну складу або інформації про засновників, проведену державним реєстратором Логиновською А.А., було фактично поновлено попередню державну реєстрацію відомостей про юридичну особу щодо складу та інформації про засновників ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ», а саме учасниками товариства є наступні особи: ОСОБА_4 із часткою у статутному капіталі 801 500,00 грн., що відповідає 50 % статутного капіталу та ОСОБА_1 із часткою у статутному капіталі 801 500,00, що відповідає 50 % статутного капіталу.
Згідно ч. 1 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України власник (власники), учасник (учасники), акціонер (акціонери) юридичної особи, якому (яким) сукупно належить 5 і більше відсотків статутного капіталу товариства (голосуючих акцій) або частка у власності юридичної особи якого (яких) сукупно становить 5 і більше відсотків, може (можуть) подати в інтересах такої юридичної особи позов про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою.
У п. 90-92 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 року у справі №522/22473/15-ц, на яку посилається Позивач, зазначено:
« 90. Таким чином, допускається проникнення за «корпоративну завісу» та звернення учасників товариства з позовом в інтересах самого товариства, але за виняткових обставин.
91. Якщо екстраполювати наведені висновки ЄСПЛ на національне законодавство, то Велика Палата Верховного Суду вважає, що такими винятковими обставинами можуть бути, наприклад, відкриття ліквідаційної процедури та визнання боржника банкрутом, наслідком чого є припинення повноважень органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, а також припинення повноваження власника (органу, уповноваженого управляти майном) майна банкрута, або запровадження тимчасової адміністрації чи оголошення про ліквідацію банку, в результаті чого припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, наглядової ради і правління) та органів контролю (внутрішнього аудиту)».
Суд приймає до уваги, що саме у зв'язку з визнанням Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-ІНВЕСТ" банкрутом та введенням ліквідаційної процедури ОСОБА_1 фактично позбавлений можливості відновити у Єдиному державному реєстрі відомості щодо свого правового положення, оскільки відповідно до п. 10-1 ч.1 ст. 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» підставою для відмови у державній реєстрації щодо юридичної особи, стосовно якої подано заяву про державну реєстрацію змін до відомостей Єдиного державного реєстру, пов'язаних із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, у Єдиному державному реєстрі є запис про судове рішення про визнання юридичної особи банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
Враховуючи вищенаведене, господарський суд зазначає, що ОСОБА_1 як учасник Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-ІНВЕСТ" наділений повноваженнями на звернення до господарського суду із позовною заявою в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-ІНВЕСТ" в порядку ч.1 ст. 54 ГПК України, а заперечення Відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, є безпідставними.
Відповідно до частин 1, 2 статті 54 Господарського процесуального кодексу України власник (учасник, акціонер) юридичної особи, якому належить 10 і більше відсотків статутного капіталу товариства (крім привілейованих акцій), або частка у власності юридичної особи якого становить 10 і більше відсотків, може подати в інтересах такої юридичної особи позов про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою. У разі відкриття провадження за таким позовом зазначена юридична особа набуває статусу позивача, але не вправі здійснювати свої процесуальні права та обов'язки без згоди власника (учасника, акціонера), який подав позов. Посадова особа, до якої пред'явлений позов, не вправі представляти юридичну особу та призначати іншу особу для представництва юридичної особи в даній справі.
Частинами 1 та 2 статті 1166 Цивільного кодексу України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану шкоду, передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові:
- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;
- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;
- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що невідворотно спричинила шкоду;
- вину заподіювача шкоди.
За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.
За загальними правилами розподілу обов'язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша, третя статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, при зверненні з позовом про відшкодування заподіяної майнової шкоди позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою.
Водночас зі змісту частини другої статті 1166 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Тому спростування цієї вини є процесуальним обов'язком її заподіювача.
Згідно із частинами 3 та 4 статті 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.
Також частина друга статті 89 Господарського кодексу України передбачає, що посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані:
- діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями;
- діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства;
- діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію;
- бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов'язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов'язків;
- іншими винними діями посадової особи.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 04.12.2018 у справі № 910/21493/17 зробив висновок, що згідно з вимогами статті 92 Цивільного кодексу України особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов'язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема, директором чи генеральним директором) протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише в невиконанні нею обов'язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень. Аналогічні висновки зроблені і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17.
Наведене відповідає міжнародним Принципам корпоративного управління Організації економічного співробітництва та розвитку, які закріплюють такі основні фідуціарні обов'язки директорів підприємства, як обов'язок дбайливого ставлення (діяти добросовісно на користь розвитку підприємства, приділяючи достатньо часу, зусиль і професійних навичок управлінню ним) та обов'язок лояльності (уникати конфлікту інтересів і діяти під час ухвалення рішень щодо діяльності підприємства лише в інтересах останнього).
Головною метою фідуціарних обов'язків є необхідність забезпечення економічного розвитку підприємства, а відповідно недотримання таких базових обов'язків може призвести до завдання збитків підприємству і зобов'язання їх відшкодувати.
В постанові Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 910/1895/20 викладено наступні висновки:
- при застосуванні статті 92 Цивільного кодексу України потрібно оцінювати не лише формальну сторону питання - дотримання посадовою особою всіх положень законодавства, статуту, рішень загальних зборів учасників/акціонерів тощо. Адже навіть коли посадова особа формально виконала всі вимоги законодавства та установчих документів товариства, її дії (бездіяльність) можуть не бути добросовісними, розумними та вчиненими в інтересах товариства;
- вирішуючи питання відповідальності посадової особи перед юридичною особою, суд виходить з презумпції, що така посадова особа діяла в найкращих інтересах товариства; її рішення були незалежними та обґрунтованими; її фідуціарні обов'язки були виконані належним чином. Водночас спростування учасником юридичної особи (учасником позивача) відповідної презумпції за одним з критеріїв свідчить про неналежне виконання своїх фідуціарних обов'язків відповідачем. У цьому разі вже відповідач зобов'язаний довести, що він діяв в інтересах товариства;
- спричинення збитків юридичній особі її органом управління, який діяв без дотримання фідуціарних обов'язків, не завжди має наслідком власне збагачення останнього за рахунок вчинених правочинів, які можуть бути вчинені в економічних інтересах юридичної особи, бенефіціарним власником якої є особа, що вчинила цей правочин;
- господарською діяльністю у Господарському кодексі України вважається діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Цей Кодекс розрізняє господарську діяльність, яка має на меті отримання прибутку (підприємництво) і некомерційну господарську діяльність, яка здійснюється без такої мети (стаття 3). Отже, однією з ознак такої діяльності законодавець визначає її спрямованість на отримання певного економічного зиску. Виходячи із вказаного визначення господарської діяльності та розуміння економічної доцільності, можна дійти висновку, що економічний ефект передбачає отримання доходу, зокрема у формі приросту (збереження) активів та/або їх вартості.
Оцінюючи доводи Позивача щодо неправомірності поведінки Відповідача, Суд враховує наступне.
Відповідно до п. 3.2. наявного у матеріалах справи Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗТ-ІНВЕСТ» (код 32972140) у редакції 2019р., затвердженого загальними зборами учасників Товариства 24.06.2019р., статутний капітал Товариства складав 1 603 000, 00 грн.
У пункті 3.3. цього статуту зазначено, що Учасники товариства внесли свій вклад наступним чином:
ОСОБА_4 - вносить нежиле приміщення, загальною площею 45.2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , яке оцінюється у сумі 412 500, 00 грн.; частини нежилого приміщення, загальною площею 58.5 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_4 , яке оцінюється у сумі 378 750, 00 грн. та грошові кошти у сумі 10 250 грн.
ОСОБА_1 - вносить квартиру, загальною площею 47, 5 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_5 , яке оцінюється у сумі 412 500, 00 грн.; частини нежилого приміщення, загальною площею 58.5 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_4 , яке оцінюється у сумі 378 750, 00 грн. та грошові кошти у сумі 10 250 грн.
Згідно наявної у матеріалах справи Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗТ-ІНВЕСТ» вбачається, що у власності Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗТ-ІНВЕСТ» перебувало наступне нерухоме майно:
- реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1111943151101 нежитлове приміщення № 39-магазин непродовольчих товарів, загальна площа (кв.м) 46.7. Адреса: АДРЕСА_6 . Номер об'єкта в РПВН: 26306714;
- реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 187132751106 нежитлова будівля, (крамниця непродовольчих товарів), загальна площа (кв.м): 58.5. Адреса: АДРЕСА_4 . Номер об'єкта в РПВН: 19229944;
- реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 187045751101 приміщення, нежилі підвальні приміщення, загальна площа (кв.м): 126.2, Опис: складаються в цілому з нежилих приміщень підвалу. Адреса: Одеська обл., м. Одеса, вулиця Преображенська, будинок 27, приміщення 810. Номер об'єкта в РПВН: 17529285;
- реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 82681051117. Тип об'єкта: нежиле приміщення, об'єкт житлової нерухомості: Ні. Опис об'єкта: Загальна площа (кв.м): 45.2, матеріали стін: залізобетонні панелі, Опис: квартира №75, що складається з літера "А" - нежиле приміщення, що складається: 1 - торгівельний зал; 2 - підсобне приміщення; 3 - коридор; 4 - туалет; 5* - сервіс-центр. Адреса: АДРЕСА_3 .
В обґрунтування рішення про реалізацію наявного у Позивача майна станом на перший квартал 2023 року Відповідачка зазначає, що з 24.02.2022р. тривала військова агресія російської федерації проти України. Вказане призвело до запровадження на території України воєнного стану, загрози окупації Одеської області, у тому числі м. Одеси, масштабних руйнувань виробничого капіталу та інфраструктури, людських жертв та соціальних втрат, зниження ділової активності, виїзду закордон значної кількості населення України, скорочення робочих місць і доходів, зменшення купівельної спроможності і обсягів накопичених активів. Дані обставини змусили фізичних та юридичних осіб більш обґрунтовано ставитися до придбання нерухомості. З огляду на невизначеність, фізичні й економічні ризики, більшість потенційних покупців/інвесторів зайняли вичікувальну позицію, незалежно від регіону. Попит на комерційну нерухомість в Одесі станом перший квартал 2023 року становив лише 15 % від довоєнних обсягів.
Враховуючи те, що нерухоме майно Позивача, за твердженням Відповідачки, знаходилось у незадовільному та занедбаному стані, подальша експлуатація цієї нерухомості була можлива виключно за умови проведення коштовного ремонту, однак, здійснення ремонту та подальше утримання приміщень потребувало значних капіталовкладень й було ризикованим з огляду на щоденні атаки Одеської області та міста Одеси російською федерацією з використанням ракет та безпілотних літальних апаратів, тому було прийнято рішення про продаж нерухомості за балансовою вартістю. На думку Відповідачки, станом на перший квартал 2023 року неможливо було очікувати більш вигідних умов продажу нерухомого майна.
22.02.2023р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗТ-ІНВЕСТ» та ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення № 39-магазин непродовольчих товарів, загальною площею 46, 7 кв.м., яке знаходиться за адресою АДРЕСА_6 . Продаж здійснено за ціною 60 291, 72 грн. Відповідно до квитанції №22-1657886/1/С від 22.02.2023р. ОСОБА_6 сплачені грошові кошти на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗТ-ІНВЕСТ» у сумі 60 291, 72 грн. 22.02.2023р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗТ-ІНВЕСТ» та ОСОБА_6 підписано Акт приймання-передачі вказаного нерухомого майна. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав від 22.02.2023р. право власності на вказаний об'єкт нерухомого майна зареєстровано за ОСОБА_6
22.02.2023р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗТ-ІНВЕСТ» та ОСОБА_7 укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, (крамниця непродовольчих товарів) літ. "А" - нежитлова будівля, загальною площею 58, 5 кв.м., який знаходиться за адресою АДРЕСА_4 . Продаж здійснено за ціною 189 768, 52 грн. Відповідно до квитанції №22-1657888/1/С від 22.02.2023р. ОСОБА_7 сплачені грошові кошти на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗТ-ІНВЕСТ» у сумі 189 768, 52 грн. 22.02.2023р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗТ-ІНВЕСТ» та ОСОБА_7 підписано Акт приймання-передачі вказаного нерухомого майна. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав від 22.02.2023р. право власності на вказаний об'єкт нерухомого майна зареєстровано за ОСОБА_7
22.02.2023р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗТ-ІНВЕСТ» та ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення, загальною площею 45,2 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Продаж здійснено за ціною 52 610, 81 грн. Відповідно до квитанції №22-1657879/1/С від 22.02.2023р. ОСОБА_6 сплачені грошові кошти на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗТ-ІНВЕСТ» у сумі 52 610, 81 грн. 22.02.2023р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗТ-ІНВЕСТ» та ОСОБА_6 підписано Акт приймання-передачі вказаного нерухомого майна. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав від 22.02.2023р. право власності на вказаний об'єкт нерухомого майна зареєстровано за ОСОБА_6
22.02.2023р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗТ-ІНВЕСТ» та ОСОБА_8 укладено договір купівлі-продажу нежилих підвальних приміщень, загальною площею 126.2 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 . Продаж здійснено за ціною 378 938, 58 грн. Відповідно до квитанції №22-1657873/1/С від 22.02.2023р. ОСОБА_8 сплачені грошові кошти на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗТ-ІНВЕСТ» у сумі 378 938, 58 грн. 22.02.2023р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗТ-ІНВЕСТ» та ОСОБА_8 підписано Акт приймання-передачі вказаного нерухомого майна. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав від 22.02.2023р. право власності на вказаний об'єкт нерухомого майна зареєстровано за ОСОБА_8 .
Вищезазначені Договори від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗТ-ІНВЕСТ» підписані директором Товариства ОСОБА_2 .
Відповідно до ч. 2 ст. 44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності, приймаються виключно загальними зборами учасників, якщо інше не передбачено статутом товариства.
Підпунктом 12.3.13 пункту 12.3. Статуту ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ» встановлено, що у разі відсутності в Товаристві створеної та повноважної Наглядової ради, директор приймає рішення про надання згоди на вчинення значного правочину або попереднє надання згоди на вчинення такого правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, менша ніж 50 відсотків вартості чистих активів Товариства станом на кінець попереднього кварталу.
Відповідно до Фінансової звітності ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ» та Бухгалтерської довідки №20/2-1 від 20.02.2023 року - чисті активи ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ» станом на 31.12.2022 року становили 2 831 653, 95 грн.
Відповідно до бухгалтерських довідок №20/02-1, №20/02-2, №20/02-3 та 20/02-4 Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗТ-ІНВЕСТ» від 20.02.2023р. балансова вартість відчужених об'єктів нерухомого майна складає:
60 291, 72 грн. - нежитлове приміщення № 39-магазин непродовольчих товарів, загальною площею 46, 7 кв.м., яке знаходиться за адресою АДРЕСА_6 ;
189 768, 52 грн. - нежитлова будівля, (крамниця непродовольчих товарів) літ. "А" - нежитлова будівля, загальною площею 58, 5 кв.м., який знаходиться за адресою АДРЕСА_4 ;
52 610, 81 грн. - нежиле приміщення, загальною площею 45,2 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;
378 938, 58 - нежитлові підвальні приміщення, загальною площею 126.2 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 ).
20.02.2023р. керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗТ-ІНВЕСТ» ОСОБА_2 видано 4 накази про продаж вищевказаного нерухомого майна.
Враховуючи балансову вартість зазначеного нерухомого майна, як окремо так і сукупно, його вартість не перевищувала 50 відсотків вартості чистих активів Товариства станом на кінець попереднього кварталу. Тому, для укладення вказаних правочинів ОСОБА_2 не було необхідності отримання згоди загальних зборів учасників Товариства.
Наявна у матеріалах справи банківська виписка по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗТ-ІНВЕСТ», відкритого у АТ "ОТП БАНК", свідчить про зарахування грошових коштів на рахунок Позивача за продані об'єкти нерухомого майна за вищевказаними договорами.
Таким чином, матеріалами справи спростовуються доводи Позивача щодо неправомірності дій ОСОБА_2 щодо продажу майнових об'єктів, які належали ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ», а саме, що мотиви реалізації об'єктів нерухомості є абсолютно необґрунтованими та протирічать інтересам Позивача; що ОСОБА_2 перевищила свої повноваження, неотримавши згоди загальних зборів учасників Товариства на продаж об'єктів; що продаж здійснено без отримання оплати за об'єкти нерухомості.
Тобто, Позивачем не доведено, що Відповідачка вчиняла дії як посадова особа Позивача, що не відповідають вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства; з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями; порушувала процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства; вчиняла бездіяльність у випадку, коли вона була зобов'язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов'язків; ін.
Водночас, фактичні збитки Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗТ-ІНВЕСТ» ОСОБА_1 вбачає у недоотриманому доході при продажу нерухомого майна Позивача.
Упущена вигода (неодержаний дохід) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.
Вимоги про відшкодування упущеної вигоди не можуть обґрунтовуватися гіпотетично та базуватися на прогнозах, а повинні мати чітке документальне обґрунтування. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є достатньою підставою для його стягнення.
При обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум, або інших цінностей, якби права позивача не були порушені. Нічим не підтверджені розрахунки про можливі доходи до уваги братися не можуть. Розмір упущеної вигоди повинен визначатися з урахуванням часу, протягом якого тривали протиправні дії відповідача, розумних витрат на отримання доходів, які позивач поніс би, якби не відбулося порушення права.
Таким чином, незважаючи на те, що неодержаний прибуток - це результат, який не наступив, вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди також мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача.
Саме на позивача покладається тягар доказування наявності і обґрунтування розміру упущеної вигоди і саме останній як особа, яка стверджує обставину завдання йому неправомірними діями відповідача збитків у формі упущеної вигоди, мав довести належними та допустимими доказами, що він міг і повинен був отримати визначені ним доходи (реальність отримання доходів), розмір цих доходів і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його такої можливості (подібні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №750/8676/15-ц та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2021 у справі №910/14341/18).
Натомість невиконання позивачем визначеного приписами статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України процесуального обов'язку з доведення належними та допустимими доказами розміру заподіяних йому неправомірними діями відповідача збитків у формі упущеної вигоди має результатом процесуальний наслідок у вигляді відмови в задоволенні таких позовних вимог з підстав їх недоведеності.
Обґрунтовуючи розмір упущеної вигоди (недоотриманого доходу) ОСОБА_1 зазначає, що сумарна вартість відчуженого нерухомого майна Позивача мала складати в середньому у 7 разів більше (4 771 262,77 грн.), ніж вартість, за яку було фактично відчужено майно (681 608,82 грн.), і різниця вартості (4 771 262,77 грн.- 681 608, 82 грн.=4 089 553,95 грн.) і є недоотриманим доходом, тобто збитками Позивача.
Доводи Позивача щодо заниження вартості продажу спірного майна ґрунтуються на даних оцінки вартості трьох, з чотирьох реалізованих об'єктів нерухомості, як внеску (1 582 500,00 грн.) до статутного капіталу Позивача у 2016 році.
Проте, Суд враховує, що взяття майна на облік за певною вартістю є односторонньою дією товариства, яка не може бути беззаперечним доказом ринкової вартості майна (близький за змістом висновок зроблено у постанові ВС КГС у постанові №920/831/20 від 09.09.2021 р.).
При зверненні до суду з позовом ОСОБА_1 було заявлено клопотання про призначення судової експертизи для з'ясування ринкової вартості відчужених об'єктів нерухомості, яке було задоволено судом та направлено наявні матеріали справи до Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України для проведення оціночно-будівельної експертизи.
На вирішення експерту були поставлені питання щодо визначення станом на 22.02.2023р. (дата укладення Договорів купівлі-продажу нерухомого майна) ринкової вартості об'єктів нерухомого майна: нежитлове приміщення № 39-магазин непродовольчих товарів, загальною площею 46, 7 кв.м., яке знаходиться за адресою АДРЕСА_6 ; нежитлова будівля, (крамниця непродовольчих товарів) літ. "А" - нежитлова будівля, загальною площею 58, 5 кв.м., який знаходиться за адресою АДРЕСА_4 ; нежиле приміщення, загальною площею 45,2 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; нежитлові підвальні приміщення, загальною площею 126.2 кв.м., яке знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Преображенська, буд. 27, прим. 810).
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.03.2025р. задоволено клопотання Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України про погодження строку проведення судової експертизи понад 90 днів та надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи. Залучено до матеріалів справи надані ОСОБА_2 додаткові документи, необхідні для проведення судової експертизи.
30.04.2025р. до господарського суду надійшло повідомлення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України про неможливість надання висновку. Вказане повідомлення обґрунтоване тим, що вихідні дані для проведення експертизі, які зазначені у наданих Позивачем та Відповідачем документах містять неоднозначну та суперечливу інформацію стосовно технічного стану об'єктів нерухомого майна. Також, дата виготовлення правовстановлюючих документів та технічної документації на об'єкти нерухомого майна, суттєво відрізняється від дати оцінки, яка наведена у питаннях ухвали про призначення експертизи. Вказані обставини можуть привести до спотворених та недостовірних висновків про вартість об'єктів дослідження на дату оцінки тому, судовим експертом було повідомлено про неможливість надання висновку.
Водночас обов'язком суду є з'ясування фактичних обставин справи, які входять до кола доказування, що має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому, ураховуючи взаємозв'язок і вірогідність.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, поряд з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, оцінка його, як доказу, здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом статті 86 ГПК України.
Оцінюючи доводи Позивача, Суд вважає за необхідне зазначити про закріплений в статтях 2, 13 ГПК України принцип змагальності господарського судочинства, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 25.02.2021 у справі №913/38/20, від 25.02.2021 у справі №904/7804/16, від 26.02.2021 у справі №908/2847/19, від 15.11.2019 у справі №909/887/18 на які також посилається скаржник).
У цьому контексті Суд звертається сталого та послідовного висновку Верховного Суду щодо неможливості застосування учасником справи концепції "негативного доказу" для обґрунтування власної позиції.
Зокрема, Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що принцип змагальності полягає в обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. У свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.
З урахуванням наведеного вище принципу змагальності саме позивач, як особа яка стверджує обставину завдання йому неправомірними діями відповідача збитків у формі упущеної вигоди, має обов'язок довести належними та допустимими доказами як реальність отримання вигоди у вигляді доходу від продажу нерухомості, так і розмір цього доходу.
У той же час ані фактичних даних про вартість об'єктів нерухомого майна Позивача на рівні 4 771 262,77 грн., ані фактичних даних про наявність у Позивача можливості реалізації об'єктів нерухомого майна за 4 771 262,77 грн., ОСОБА_1 . Суду не надав.
Суд вважає, що Позивач не обґрунтував належними доказами ні належність застосування при розрахунку заподіяних йому збитків суми вірогідного продажу нерухомого майна Позивача у розмірі 4 771 262,77 грн., який визначений як ціна майна у 7 разів вища за реально визначену у договорах купівлі-продажу, а отже і розміру недоотриманого доходу (упущеної вигоди) 4 089 553,95 грн., ні реальної можливості отримання грошових сум, якби права позивача не були порушені.
Таким чином, Судом встановлено, що вказані розрахунки збитків у вигляді упущеної вигоди є суто теоретичними, побудованими лише на можливих очікуваннях отримання певного доходу, а також не підтверджені відповідними первісними бухгалтерськими документами.
Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Згідно частини третьої статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, на підставі всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, суд вважає за належне відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-ІНВЕСТ" грошових коштів у сумі 4 089 553, 95 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись вказаними положеннями, суд покладає на Позивача судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, суд -
1. У задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку ст.ст. 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 05.09.2025р.
Копію рішення надіслати до електронного кабінету користувача підсистеми "Електронний суд": представнику ОСОБА_1 адвокату Доненко В.В.; ОСОБА_2 ; представнику ОСОБА_2 адвокату Сакали М.Я.; ліквідатору Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-ІНВЕСТ" арбітражній керуючій Колмиковій Т.О.
Суддя С.І. Райчева