65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"29" серпня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/680/25
За позовом: Одеської міської ради (65026, Одеська обл., м. Одеса, площа Думська, буд. 1, код ЄДРПОУ 26597691)
За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Департамент архітектури, містобудування та земельних відносин Одеської міської ради (65011, м. Одеса, вул. Успенська, буд. 83/85, код ЄДРПОУ 45839467; електронна адреса: zem@omr.gov.ua)
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСТЕХНОСЕРВІС» (65033, м. Одеса, вул. Аеропортівська, буд. 27, код ЄДРПОУ 33313808)
про стягнення
Суддя Рога Н.В.
Секретар с/з Коротков С.О.
Представники сторін:
Від позивача: Каланжова А.О. - в порядку самопредставництва; Павлюк В.С. - в порядку самопредставництва;
Від третьої особи: Буцан С.В. - в порядку самопредставництва; Мельничук М.С. - в порядку самопредставництва;
Від відповідача: Лях Р.М. - на підставі ордеру серії ВТ №1060348 від 28.03.2025р.
В засіданні брали участь:
Від позивача: Павлюк В.С. - в порядку самопредставництва;
Від третьої особи: Буцан С.В. - в порядку самопредставництва;
Від відповідача: не з'явився;
Суть спору: Одеська міська рада звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «ОДЕСТЕХНОСЕРВІС» про стягнення заборгованості за договором оренди землі від 17.09.2008р., посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. 17.09.2008р. та зареєстрованим в реєстрі за №4214, за період з 01.01.2022р. по 31.07.2024р. у розмірі 946 290 грн 74 коп., інфляційних втрат у розмірі 85 772 грн 82 коп., 3 % річних у розмірі 34 241 грн 23 коп. та пені у розмірі 24 366 грн 81 грн.
Ухвалою суду від 28.02.2025р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №916/680/25, залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.03.2025р. Протокольною ухвалою від 25.03.2025р. відкладено підготовче засідання на 22.04.2025р. Ухвалою від 22.04.2025р. продовжено строк підготовчого засідання та відкладено підготовче засідання на 08.05.2025р. Протокольною ухвалою від 08.05.2025р. відкладено підготовче засідання на 22.05.2025р. Ухвалою суду від 22.05.2025р. замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача у справі №916/680/25 - Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради на його правонаступника - Департамент архітектури, містобудування та земельних відносин Одеської міської ради та відкладено підготовче засідання на 08.07.2025р. Ухвалою суду від 08.07.2025р. закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті у судовому засідання на 31.07.2025р. Ухвалою суду від 31.07.2025р. відкладено судове засідання на 19.08.2025р. Ухвалою суду від 19.08.2025р. оголошено перерву у судовому засіданні на 29.08.2025р.
Суд вважає за необхідне також зауважити, що ч. 4 ст.11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Закон України Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність прави, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (пункт 124 рішення у справі «Kudla v. Poland» заява № 30210/96, пункт 30 рішення у справі «Vernillo v. France» заява №11889/85, пункт 45 рішення у справі «Frydlender v. France» заява №30979/96, пункт 43 рішення у справі «Wierciszewska v. Poland» заява №41431/98, пункт 23 рішення в справі «Capuano v. Italy» заява №9381/81 та ін.).
Зокрема, у пункті 45 рішення у справі Frydlender v. France (заява № 30979/96) ЄСПЛ зробив висновок, згідно з яким «Договірні держави повинні організувати свої правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати кожному право на остаточне рішення протягом розумного строку при визначенні його цивільних прав та обов'язків.
У ГПК України своєчасність розгляду справи означає дотримання встановлених процесуальним законом строків або дотримання «розумного строку», під яким розуміється встановлений судом строк, який передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Таким чином, у процесуальному законодавстві поняття «розумний строк» та «своєчасний розгляд» застосовуються у тотожному значенні, зокрема, у розумінні найкоротшого із строків, протягом якого можливо розглянути справу, повно та всебічно дослідити подані сторонами докази, прийняти законне та обґрунтоване рішення. Поняття «розумний строк» вживається не лише у відношенні до дій, що здійснюються судом (розгляд справи, врегулювання спору за участю судді), але й також для учасників справи.
При цьому, вимогу стосовно розумності строку розгляду справи не можна ототожнити з вимогою швидкості розгляду справи, адже поспішний розгляд справи призведе до його поверховості, що не відповідатиме меті запровадження поняття «розумний строк».
Враховуючи введення в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року воєнного стану у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та продовження строку його дії, суд вважає, що у даному випадку справу було розглянуто у розумні строки.
Позивач - Одеська міська рада, підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить їх задовольнити.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департамент архітектури, містобудування та земельних відносин Одеської міської ради, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити з підстав, наведених у поясненнях, які надійшли до суду 31.03.2025р.
Відповідач - ТОВ «ОДЕСТЕХНОСЕРВІС», відзиву на позовну заяву не надав, однак зазначив, що звертався до позивача з пропозицією укласти мирову угоду.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст.165 ГПК України.
Позивач у справі зазначає, що 17.09.2008р. між Одеською міською радою та ТОВ «ОДЕСТЕХНОСЕРВІС» укладено договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5110137300:65:007:0015, що розташована за адресою: м. Одеса, 6-й км Овідіопольської дороги, загальною площею 2,6767 га, для проектування, будівництва, експлуатації виробничо-складського комплексу, строком на 49 років (у тому числі на 3 роки на період проектування та будівництва). Договір посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. 17.09.2008р. та зареєстрований в реєстрі за №4214.
Позивач також зазначає, що 19.02.2013р. Одеською міською радою прийнято рішення № 2940-VI «Про внесення змін до договору оренди землі, укладеного між Одеською міською радою та ТОВ «ОДЕСТЕХНОСЕРВІС», який зареєстрований у Одеській регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 17.11.2008 р. № 040850500090, відповідно до пункту першого якого вирішено внести зміни до Договору, а саме: - у частині терміну завершення будівництва замість слів «на 3 роки» читати «до 30.09.2015 року»; - у частині адреси земельної ділянки, замість слів « 6й км. Овідіопольської дороги» читати «вул. Аеропортівська, 27».
Пунктами 2, 3 згаданого рішення ради вирішено переглянути, за згодою сторін, нормативну грошову оцінку та розмір орендної плати у Договорі та затвердити орендну плату у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
У подальшому, 15.11.2018р. між ТОВ «ОДЕСТЕХНОСЕРВІС» та Одеською міською радою укладено договір про внесення змін до Договору оренди землі, яким внесено зміни до розділів 1, 2, 4, 9 Договору, зокрема, в частині зміни адреси об'єкту оренди, розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, розміру орендної плати.
Позивач зазначає, що відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 30.07.2018 р. НВ-5106619072018 датою державної реєстрації вищевказаної земельної ділянки є 17.11.2008р.
Згідно з п. 2.1 розділу 2 Договору в оренду передається земельна ділянка, загальною площею 26 767 кв.м, у тому числі по угіддях: - під спорудами - 472 кв.м; - інші - 26 295 кв.м.
Відповідно до п. 2.2 розділу 2 Договору на земельній ділянці розташовано об'єкт нерухомого майна, а саме: - нежитлове приміщення, що належить ТОВ «ОДЕСТЕХНОСЕРВІС» на підставі рішення Одеського обласного постійно діючого третейського суду асоціації «ЮРІКС-ТС» (справа № ТС-4-Д/2006) від 10.05.2006р., право власності на яке зареєстровано Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» 30.05.2006 р. в книзі 52неж-106 за номером запису 5720, що також підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 31.01.2025р. №410733203 (РНОНМ:14916885).
Втім, позивач звертає увагу, що з січня 2022 року ТОВ «ОДЕСТЕХНОСЕРВІС» не виконує обов'язки за Договором щодо сплати орендної плати, у зв'язку із чим за ним утворилась заборгованість за період з 01.01.2022р. по 31.07.2024р.
Внаслідок неналежного виконання Орендарем обов'язку зі сплати орендної плати Департаментом земельних ресурсів Одеської міської ради на адресу відповідача - ТОВ «ОДЕСТЕХНОСЕРВІС» направлено претензію від 07.11.2022 р. № 01-13/2393 щодо необхідності сплати заборгованості за Договором. Втім, заборгованість залишається непогашеною.
Згідно з п. 4.1 розділу 4 Договору орендна плата за земельну ділянку площею 2,6767 га розрахована у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає 312 214 грн 48 коп. на рік.
Позивач зазначає, що згідно з витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси, сформованим відділом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області у м. Одесі від 17.08.2018 р. №1724, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5110137300:65:007:0015 складає 10 407 149 грн 29 коп.
Згідно з витягом із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 10.07.2024 р. № НВ-5100861832024 нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 26767,00 кв.м становить 13 836 599 грн 52 коп.
Позивач повідомив, що з урахуванням викладеного Департаментом земельних ресурсів Одеської міської ради розраховано заборгованість Орендаря за Договором у період з 01.01.2022р. по 31.07.2024р., яка становить 946 290 грн 74 коп.
Крім того, посилаючись на п. 4.6. Договору та ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати у розмірі 85 772 грн 82 коп., 3 % річних у розмірі 34 241 грн 23 коп. та пеню у розмірі 24 366 грн 81 грн.
У якості нормативного обгрунтування позову позивач посилається на приписи ст.ст. 193, 216, 218 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 93, ст.ст. 96, 120, 206 Земельного кодексу України, ст.ст. 15, 21, 24, 25 Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 377, 525, 526, 610, 611, 615, 625, 626, 628, 629 Цивільного кодексу України та просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 946 290 грн 74 коп., інфляційні втрати у розмірі 85 772 грн 82 коп., 3 % річних у розмірі 34 241 грн 23 коп. та пеню у розмірі 24 366 грн 81 грн.
Третя особа - Департамент архітектури, містобудування та земельних відносин Одеської міської ради зазначає, що для врегулювання спору в досудовому порядку Департаментом направлено на адресу ТОВ «ОДЕСТЕХНОСЕРВІС» претензію від 07.11.2022р. № 01-13/2393 щодо сплати заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання вимог договору оренди землі. Зазначену претензію Орендарем отримано не було (повернуто за закінченням терміну зберігання).
Позовні вимоги позивача підтримує, просить їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідач - ТОВ «ОДЕСТЕХНОСЕРВІС», письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав. У підготовчих засіданнях представник відповідача щодо наявної заборгованості не заперечував та зазначив, що звернувся до Одеської міської ради з заявою про укладення мирової угоди з метою поступового погашення суми боргу.
Крім того, відповідач просив суд врахувати оплату у розмірі 100 000 грн, здійснену згідно квитанції від 20.05.2025р.
Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників позивача та третьої особи, судом встановлено, що 17.09.2008р. між Одеською міською радою (Орендодавець) та ТОВ «ОДЕСТЕХНОСЕРВІС» (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (далі - Договір), згідно з п. 1.1. якого Орендодавець, на підставі Закону України «Про оренду землі» та рішення Одеської міської ради №1222-V від 05.04.2007 року, передає, а орендар приймає у строкове, платне володіння, користування земельну ділянку площею 26767 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, 6-й км Овідіопольської дороги, згідно з планом земельної ділянки, який є невід'ємною частиною договору. Договір посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. 17.09.2008р. та зареєстрований в реєстрі за №4214.
В подальшому, згідно договору про внесення змін до Договору оренди від 15.11.2018р. сторони виклали п. 1.1. Договору у наступній редакції: «(Орендодавець) та ТОВ «ОДЕСТЕХНОСЕРВІС» (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, згідно з п. 1.1. якого Орендодавець, на підставі Закону України «Про оренду землі» №1222-V від 05.04.2007 року та рішення Одеської міської ради №2940- VІ від 19.02.2013р., надав, а Орендар прийняв у строкове, платне користування земельну ділянку площею 2,6767 га, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Аеропортівська, земельна ділянка 27, кадастровий номер 5110137300:65:007:0015, для проектування, будівництва, експлуатації виробничо-складського комплексу.»
Відповідно до п. 1.2. договору про внесення змін до Договору оренди від 15.11.2018р. земельна ділянка площею 2,6767 га, кадастровий номер 5110137300:65:007:0015, належить територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Одеським міським управлінням юстиції Одеської області 17.04.2014 року, номер запису про право власності:5443661, реєстраційний номер обєкта нерухомого майна:345689451101.
Відповідно до п. 5.1 Договору оренди земельна ділянка передається в оренду ТОВ «ОДЕСТЕХНОСЕРВІС» для проектування, будівництва та експлуатації виробничо-складського комплексу.
Категорія земель, наданих Одеською міською ради в оренду, за основним цільовим призначенням є землями промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (п. 5.2 Договору).
Частиною 1 ст. 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 9 ст. 93 Земельного кодексу України відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.
За приписами ст.1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
За ст. 6 зазначеного Закону орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 30.07.2018р. НВ-5106619072018 право оренди ТОВ «ОДЕСТЕХНОСЕРВІС» щодо земельної ділянки кадастровий номер 5110137300:65:007:0015 зареєстровано 17.11.2008р., строк дії речового права 49 років.
Отже, між сторонами за Договором оренди земельної ділянки склалися правовідносини, пов'язані з орендою земельної ділянки загальною площею 2,6767 га з кадастровим номером 5110137300:65:007:0015.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про оренду землі» орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.
За ст. 5 зазначеного Закону орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За умовами п. 3.1 Договору його укладено терміном на 49 років. (у тому числі на 3 роки на період проектування та будівництва), для проектування, будівництва, експлуатації виробничо-складського комплексу.
В подальшому, 19.02.2013 р. Одеською міською радою прийнято рішення №2940-VI «Про внесення змін до договору оренди землі, укладеного між Одеською міською радою та ТОВ «ОДЕСТЕХНОСЕРВІС», який зареєстрований у Одеській регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 17.11.2008 р. № 040850500090», відповідно до п. 1 якого вирішено внести зміни до Договору, а саме: - у частині терміну завершення будівництва, замість слів «на 3 роки» читати «до 30.09.2015 року».
За змістом ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (частини 1-3 ст. 21 цього Закону).
Крім того, згідно з п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності - обов'язковий платіж, що його орендар вносить орендодавцю за користування земельною ділянкою.
Відповідно до п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Судом встановлено, що відповідно до п. 4.1. Договору (в редакції договору про внесення змін від 15.11.2018р.) орендна плата за земельну ділянку площею 2,6767 га розрахована у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає 312 214грн 48 коп. на рік.
Відповідно до п. 4.2 Договору оренди розмір орендної плати встановлюється за домовленістю сторін відповідно до розрахунку розміру орендної плати та може збільшуватися Одеською міською радою в межах, передбачених законодавством, в залежності від збільшення ринкової вартості земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні.
Положеннями п. 4.3 Договору оренди встановлено, що орендна плата вноситься за базовий податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, слідуючих за останнім календарним днем звітного місяця.
Згідно з п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси, сформованим відділом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області у м. Одесі від 17.08.2018р. №1724, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5110137300:65:007:0015 складає 10 407 149 грн 29 коп.
Разом з тим, згідно з витягом із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 10.07.2024р. № НВ-5100861832024 нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 26767,00 кв.м становить 13 836 599 грн 52 коп.
Пунктом 9.4.2. Договору оренди (в редакції договору про внесення змін від 15.11.2018р.) встановлено обов'язок Орендаря самостійно, щороку обчислювати суму орендної плати за станом на 1 січня, з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки і не пізніше 20 лютого поточного року подавати відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою встановленою у порядку визначеному Податковим кодексом України (з урахуванням нової нормативної грошової оцінки земель у разі введення її в дію).
Як вбачається з матеріалів справи, згідно розрахунку Департаменту архітектури, містобудування та земельних відносин Одеської міської ради, заборгованість по орендній платі ТОВ «ОДЕСТЕХНОСЕРВІС» за земельну ділянку кадастровий номер 5110137300:65:007:0015, площею 2,6767 га за період з січня 2022р. по 31.08.2024р. становить 946 290 грн 74 коп.
Разом з тим, матеріали справи містять претензію вих.№01-13/2393 від 07.11.2022р. щодо необхідності погашення суми наявної станом на 2022 рік заборгованості. Однак, претензію було повернуто з відміткою Укрпошти «за закінченням терміну зберігання».
У ст. 626 Цивільного кодексу України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У п. 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України закріплено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору.
Також, у ст. 627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору та визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України ).
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Згідно із ст. 24 Закону України “Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.
Відповідно до ст. 25 Закону України “Про оренду землі» орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом - також і орендну плату за водний об'єкт.
Як вже зазначалося вище, за умовами п. 4.3 Договору орендна плата вноситься за базовий податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, слідуючих за останнім календарним днем звітного місяця.
Відтак, відповідач мав сплачувати на користь позивача щомісячно орендну плату не пізніше 30 числа кожного місяця, наступного за звітним, у розмірі, визначеному Договором.
Але, матеріали справи не містять доказів виконання Орендарем свого зобов'язання щодо своєчасної та у повному обсязі сплати орендної плати.
Щодо посилання відповідача на сплату в рахунок заборгованості 100 000 грн. згідно квитанції від 20.05.2025р. із призначенням платежу (орендна плата з юридичних осіб ТОВ «ОДЕСТЕХНОСЕРВІС»), з урахуванням пояснень третьої особи судом встановлено, що зазначена сума врахована як поточний платіж за місяць, у якому її було сплачено, адже у призначенні платежу не зазначено за який конкретно період сплачується орендна плата.
Предметом же розгляду у даній справі є заборгованість за період з січня 2021 року по 31.07.2024р.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи зазначене, перевірив наданий позивачем до матеріалів справи розрахунок суми заборгованості, судом встановлено, що він є правильним, у зв'язку з чим, наявні підстави для стягнення з ТОВ «ОДЕСТЕХНОСЕРВІС» заборгованості по орендній платі за землю за Договором оренди землі від 17.09.2008р за період з січня 2021 року по 31.07.2024р. у загальному розмірі 946 290 грн 74 коп.
Відповідно до п. 4.6 Договору оренди у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня, розмір якої визначається згідно зі ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України (чинним на момент виникнення спірних правовідносин) штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Перевірив наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що він є правильним, у зв'язку з чим стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 24 366 грн 81 коп.
За приписами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши наданий позивачем до матеріалів справи розрахунок 3% річних та інфляційних втрат судом встановлено, що він є правильним і стягненню з відповідача підлягає 3% річних у розмірі 34 241 грн 23 коп. та інфляційні втрати у розмірі 85 772 грн 82 коп.
За таких обставин, беручи до уваги все зазначене вище, господарський суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами ч. 1 ст. 73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016р. у справі “Дж. К. та Інші проти Швеції» (“J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що “у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування “поза розумним сумнівом (“beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням “балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
При винесені даного рішення суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі “Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі “Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010р.) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст. ст. 123, 129 ГПК України.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. Позовну заяву Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСТЕХНОСЕРВІС» про стягнення заборгованості за договором оренди землі від 17.09.2008р., посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. 17.09.2008р. та зареєстрованим в реєстрі за №4214, за період з 01.01.2022р. по 31.07.2024р. у розмірі 946 290 грн 74 коп., інфляційних втрат у розмірі 85 772 грн 82 коп., 3 % річних у розмірі 34 241 грн 23 коп. та пені у розмірі 24 366 грн 81 грн. - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСТЕХНОСЕРВІС» (65033, м. Одеса, вул. Аеропортівська, буд. 27, код ЄДРПОУ 33313808) на користь Одеської міської ради (65026, Одеська обл., м. Одеса, площа Думська, буд. 1, код ЄДРПОУ 26597691) заборгованість за договором оренди землі від 17.09.2008р. посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. 17.09.2008р. та зареєстрованим в реєстрі за №4214, за період з 01.01.2022р. по 31.07.2024р. у розмірі 946 290 грн 74 коп., інфляційні втрати у розмірі 85 772 грн 82 коп., 3 % річних у розмірі 34 241 грн 23 коп., пеню у розмірі 24 366 грн 81 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 13 087 грн 41 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено 09 вересня 2025 р.
Суддя Н.В. Рога