08 вересня 2025 року Справа № 915/830/25
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Коваль С.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання за наявними матеріалами, справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Адама Україна»,
04050, м. Київ, вул. Миколи Пимоненка, буд. 13, офіс №4А/41;
до Фермерського господарства “Армада-А»,
57001, Миколаївська область, смт. Веселинове, вул. Ганнівська, буд. 45-А;
про: стягнення 477106 грн. 66 коп.,-
Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) “Адама Україна» пред'явлено позов до Фермерського господарства (ФГ) “Армада-А» про стягнення грошових коштів у загальній сумі 477106 грн. 66 коп., із яких: 257214 грн. 59 коп. - основний борг; 58966 грн. 64 коп. ? пеня; 51442 грн. 92 коп. - штраф; 55070 грн. 03 коп. - 26 % річних, 31771 грн. 17 коп. - проценти за користування товарним кредитом; 22641 грн. 31 коп. - різниця в ціні товару, з посиланням на неналежне виконання ФГ “Армада-А» грошових зобов'язань за укладеним між ними договором поставки від 06.03.2024 № MD_40960370/2024, а саме, зобов'язань щодо своєчасного та у повному обсязі оплати поставленого позивачем товару, внаслідок чого утворився основний борг у спірній сумі, на яку позивачем нараховано пеню та штраф, на підставі п.п. 6.2, 6.3 договору, та здійснені нарахування річних передбачені п.п. 3.13, 6.8 договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Позивач також просить про стягнення з відповідача грошових коштів на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором та адвокатських послуг.
За такими вимогами ухвалою суду від 02.06.2025 відкрито провадження в даній справі та визначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, цією ж ухвалою, зокрема, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов, оформленого згідно вимог ст. 165 ГПК України ? п'ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. При цьому, визначено провести розгляд справи №915/830/25 поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого визначається з урахуванням існування в Україні воєнного стану.
Від відповідача відзив на позовну заяву не надійшов; поштове відправлення з ухвалою про відкриття провадження у справі від 02.06.2025 направлена на адресу відповідача, отримано останнім 06.06.2025, що підтверджується довідкою про доставку документа в електронний кабінет від 09.06.2025.
Ураховуючи викладене, та що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ч. 13 ст. 8, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 5 ст. 252 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.
06.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю “АДАМА УКРАЇНИ» (надалі - постачальник) та Фермерським господарством “АРМАДА-А» (надалі - покупець) було укладено Договір поставки № MD_40960370/2024 (надалі - Договір), у відповідності до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцю товари, визначені в Додатках (надалі також згадуються як “Специфікація») до Договору, а покупець прийняти та оплатити товар (п.1.1 Договору).
Згідно п.1.2 Договору, найменування, асортимент та кількість товару, який підлягає поставці за цим Договором, зазначаються в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.
Ціна товару в національній валюті та її еквівалент в іноземній валюті (долар США), зазначається у Додатках (Специфікаціях) до цього Договору. Ціна та загальна вартість Товару в національній валюті, зазначена в рахунку/специфікації є попередньою та остаточно визначається на дату фактичної оплати Товару на умовах Договору (п.п. 2.1, 2.2 Договору).
У відповідності до п. 3.1. Договору оплата здійснюється покупцем в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника в порядку, на умовах та в строки, визначені Договором та Додатками/Специфікаціями до нього.
Сторонами у специфікаціях від 06.03.2024 погоджено поставлення товару на загальну суму 321518 грн 59 коп. з ПДВ з порядком оплати: 20 % вартості Товару - на умовах попередньої оплати до 06.03.2024 рок; 80 % вартості Товару - в термін до 25.07.2024 року.
У відповідності до п.3.5 Договору, сторони дійшли згоди, що строк дії рахунків на оплату товару - 3 банківських дні, включаючи дату його оформлення, якщо інше не буде письмово погоджено сторонами. У випадку коли покупець не здійснить оплату товару протягом строку дії рахунку на оплату товару, то постачальник має право відмовитись від поставки товару згідно відповідної Специфікації або виставити новий рахунок на оплату товару з урахуванням вимог п.3.2.1 та 3.6.1 цього Договору.
У п.3.8 Договору сторони дійшли згоди, що якщо ані Договором, ані Специфікаціями до нього не визначено строки оплати товару, то такий товар має бути оплачений покупцем протягом 10 робочих днів з дати отримання такого товару.
У відповідності до п.9.2 Договору, договір набуває чинності з дня його підписання повноважними представниками та скріплений печатками сторін та діє до 31 грудня 2024 року, а в частині проведення розрахунків за поставлений товар - до моменту проведення остаточного розрахунку. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.
На виконання умов Договору та Специфікації позивач поставив відповідачу товару на загальну суму 321518 грн 59 коп., що підтверджується видатковою накладною №1633 від 22.03.2024, яка підписана сторонами та скріплена печатками.
Позивач також виставив відповідачу рахунок на оплату №1442 від 06.03.2024 на суму 321518 грн. 59 коп.
Відповідач здійснив часткову передоплату за товар у розмірі 64304 грн.
Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений позивачем товар згідно видаткової накладною №1633 від 22.03.2024 становить 257214 грн. 59 коп. (321518 грн. 59 коп. - 64304 грн).
У зв'язку з несплатою відповідачем коштів в загальному розмірі 257214 грн. 59 коп. за поставлений позивачем товар, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення заборгованості та штрафних санкцій.
Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача до відповідача про стягнення заборгованості та штрафних санкцій.
Згідно з ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини другої статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У відповідності до ст.626 Цивільного Кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно вимог ст.712 Цивільного Кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар (Товари), а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч.1 ст.692 Цивільного Кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Так, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 257214 грн. 59 коп. за поставлений товар є обґрунтованими відповідно до вимог Закону та Договору та підлягають задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача пені та штрафу, суд зазначає наступне.
Згідно положень ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
У відповідності до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Словосполучення "якщо інше не встановлено законом або договором", яке містить ч.6 ст.232 ГК України, потрібно розуміти так, що допускається існування іншого припису в законі, яке регулює відповідні відносини, або іншої умови договору, що регулює конкретні відносини сторін, які виконують функцію спеціальної норми стосовно загальної норми ч.6 ст.232 ГК України.
Відповідно до усталеної судової практики Верховного Суду із застосування частини шостої ст.232 ГК України у подібних правовідносинах, цим приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане. Законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч.6 ст.232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/15492/17, від 12.06.2018 у справі № 910/4164/17, від 22.11.2018 у справі № 903/962/17, від 19.11.2020 у справі №910/12765/19, постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.03.2021 №910/17317/17, від 20.08.2021 у справі №910/13575/20.
У відповідності до п.6.1 Договору, за невиконання чи неналежне виконання обов'язків за цим Договором кожна із сторін несе відповідальність, передбачену цим Договором чи чинним законодавством України.
Згідно п.6.2 Договору, у випадку несвоєчасної оплати товару сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення.
Відповідно до п.6.3 Договору, у випадку порушення покупцем строків оплати товару, покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника штраф у розмірі 20% від вартості несвоєчасно отриманого товару.
Пунктом 6.9 Договору визначено, що нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за цим Договором відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов'язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (трьох) років
Так, позивач згідно наданого до суду розрахунку нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню у загальному розмірі 36861,15 грн., нараховану:
- на суму заборгованості 257214 грн. 59 коп. за період з 26.07.2024 по 22.05.2025 у розмірі 58966 грн. 64 коп.;
Судом перевірено розрахунок пені та встановлено, що нарахування пені здійснено арифметично правильно, отже позовні вимоги в цій частині є обґрунтовані.
Також, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 20% штрафу у загальному розмірі 51442 грн. 92 коп. (257214 грн. 59 коп. х 20%), розмір якого є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Відповідачем обґрунтованого клопотання щодо зменшення пені та штрафу до суду не подано.
Щодо позовної вимоги про стягнення різниці в ціні товару, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні.
Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Згідно з ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Таким чином, положення чинного законодавства, хоч і передбачають обов'язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містять заборони визначення грошового еквівалента зобов'язань в іноземній валюті. Відтак коригування платежів, в основі якого лежить зміна курсової різниці (зміна курсу гривні щодо долара США), прямо не заборонена та не суперечить чинному законодавству України.
Такий правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 916/706/17, від 18.06.2019 у справі № 914/1208/18, від 30.07.2019 у справі № 904/4899/18, від 05.11.2019 у справі № 917/1756/16 та постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 910/10191/17.
Курсова різниця є недоотриманою позивачем вартістю товару у зв'язку зі зміною його ціни за рахунок валютних коливань у бік збільшення.
Згідно п.п. 3.2, 3.6.1, 3.6.2 договору, у разі, якщо з дати Рахунку на оплату Товару, до дня фактичної оплати Товару (враховуючи відстрочення платежу згідно умови оплати, передбачених відповідною Специфікацією або Договором), курс продажу долару США до гривні, встановлений на Міжбанківському валютному ринку України на момент закриття торгів (надалі - курс Міжбанку) у робочий день, що передує даті оплати Товару, змінюється у бік збільшення порівняно до Курсу Міжбанку у робочий день, що передує даті рахунку-фактури, то різниця в ціні розраховується в еквіваленті долара САША (без ПДВ) за наступною формулою:
S1 = S- P/A1,
де S1 - різниця в ціні Товару в еквіваленті долара США, без ПДВ;
S - еквівалент ціни Товару в доларах США без ПДВ, зазначений у відповідній Специфікації;
P - попередня ціна Товару у гривнях без ПДВ:
A1 - курс Міжбанку станом на робочий день, що передує даті оплати Товару.
Формула визначення попередньої ціни Товару в гривнях без ПДВ наведена у п. 3.6.1. Договору:
P = S*A,
де P - попередня ціна Товару у гривнях без ПДВ:
S - еквівалент ціни Товару в доларах США без ПДВ, зазначений у відповідній Специфікації;
A - курс Міжбанку долара США у робочий день, що передує даті рахунку-фактури.
У разі порушення покупцем строків оплати Товару, зазначених в Специфікації, та не оплати Товару до моменту пред'явлення постачальником позову про стягнення заборгованості з покупця, для визначення різниці в ціні товару в еквіваленті відповідної валюти, та гривневого еквіваленту відповідної різниці в ціні використовується курс Міжбанку на дату, що передує даті пред'явлення позову (п. 3.6.4. Договору).
Позивач згідно наданого до суду розрахунку нарахував та просить суд стягнути з відповідача різницю в ціні товару у розмірі 22641 грн. 31 коп.
Судом перевірений здійснений позивачем розрахунок курсової різниці та встановлено, що нарахування курсової різниці у розмірі 22641 грн. 31 коп. здійснено арифметично правильно, отже позовні вимоги в цій частині є обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Щодо стягнення процентів за користування товарним кредитом.
Згідно із пунктом 3.13 Договору у разі порушення Покупцем зобов'язань з оплати отриманого Товару на строк більше 15 (п'ятнадцять) календарних днів, Покупець, відповідно до вимог ст. 536 та ч. 5. ст. 694 Цивільного кодексу України, зобов'язаний сплатити на користь Постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 15 % (п'ятнадцять відсотків) річних, нараховану на вартість отриманого, але не оплаченого
Покупцем Товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли Товар підлягав оплаті за умовами відповідного Додатку/ Специфікації та закінчується днем повної оплати вартості отриманого Товару.
Загальний розмір процентів за користування товарним кредитом становить 31771 грн. 17 коп. Судом перевірено правильність розрахунку наданого Позивачем.
Щодо стягнення 26 % річних.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 6.8 Договору, передбачено, що відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, якщо покупець прострочить оплату товару, то на прострочену суму покупець оплачує постачальнику 26 (двадцять шість) процентів річних від простроченої суми коштів.
Судом встановлено, що 26 % річних за прострочення оплати за Договором за періоди з 26.07.2024 по 22.05.2025 складає суму 55070 грн. 03 коп. Судом перевірено правильність розрахунку наданого Позивачем.
Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За умовами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч.1, 2 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Будь - яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов'язання щодо сплати коштів, відповідач, у порушення приписів ст.73,74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують наявність порушених прав позивача, а відтак і обґрунтованість позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-238, ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фермерського господарства “Армада-А» (вул.Ганнівська, буд.45-А, смт.Веселинове, Веселинівський р-н, Миколаївська область, 57001, ідентифікаційний код 40960370) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АДАМА УКРАЇНИ» (вул.Миколи Пимоненка, 13, офіс 4А/41, м Київ, 04050, ідентифікаційний код 36138418) грошових коштів у загальній сумі 477106 грн. 66 коп., із яких: 257214 грн. 59 коп. - основний борг; 58966 грн. 64 коп. ? пеня; 51442 грн. 92 коп. - штраф; 55070 грн. 03 коп. - 26 % річних, 31771 грн. 17 коп. - проценти за користування товарним кредитом; 22641 грн. 31 коп. - різниця в ціні товару, а також грошові кошти на відшкодування судових витрат у справі зі сплати судового збору в сумі 5725 грн. 28 коп.
Рішення може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М. Коваль.