Справа № 487/6432/25
Провадження № 1-кс/487/4010/25
05 вересня 2025 року Слідчий суддя Заводського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Миколаєва клопотання прокурора Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12025152030001180 від 01.09.2025 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України про накладення арешту на тимчасово вилучене майно,
02.09.2025 року прокурор Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді із клопотанням, у якому просив накласти арешт на майно вилучене в ході проведення невідкладного обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: предмет ззовні схожий на ніж, поміщено до сейф пакету - PSP 2328942$; два предмети ззовні схожих на патрони, поміщені до сейф пакети - PSP1082829.
Клопотання мотивоване тим, що вказаний предмет має суттєве значення для встановлення істини у кримінальному провадженні так як зазначене майно є засобом вчинення кримінального злочину та зберегли на собі сліди вчинення кримінального злочину.
Прокурор до судового засідання не з'явився, надав заяву про розгляд клопотання за його відсутності, клопотання підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.
В судовому засіданні власник майна був відсутній. Його неприбуття, згідно положень частини 1 статті 172 КПК України, не перешкоджає розгляду клопотання.
Вивчивши клопотання, матеріали, якими прокурор мотивував його доводи, слідчий суддя дійшов наступного.
У провадженні СВ відділення поліції №1 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області перебувають матеріали кримінального провадження №12025152030001180 від 01.09.2025 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України
Досудовим розслідуванням встановлено, що 01.09.2025 року до Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області надійшла заява від громадянина ОСОБА_4 котрий просить вжити заходи до мешканця м. Миколаєва громадянина ОСОБА_5 котрий за адресою свого мешкання зберігає зброю, бойові припаси або вибухові речовини.
В порядку ст. 40 КПК України надано доручення на проведення слідчо-розшукових дій оперативними співробітниками.
Проведеними оперативними заходами встановлено, що до вчинення правопорушення може бути причетний ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на момент скоєння кримінального правопорушення був військовослужбовцем вч НОМЕР_1 , та котрий мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
У зв'язку із вищевикладеним, 09.07.2025 слідчим слідчого відділу Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївської області, лейтенантом поліції ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , проведено слідчу дію, відповідно до ч. 3 ст. 233 КПК України, а саме невідкладний обшук, у ході якого виявлено та вилучено: предмет ззовні схожий на ніж, поміщено до сейф пакету - PSP 2328942$; два предмети ззовні схожих на патрони, поміщені до сейф пакети - PSP1082829.
Частиною 7 статті 237 КПК України передбачено, що вилучені під час огляду речі, що не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Вилучене майно відповідає критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України, оскільки використане як засоби, знаряддя вчинення кримінального правопорушення та зберегло на собі його сліди.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завдання арешту майна є запобігання можливості його приховання, пошкодження псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно ч.ч.2,3 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У цьому випаду, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.
Вищевказані речі, вилучені в ході проведення вищевказаного ообшуку, мають доказове значення у кримінальному провадженні, згідно ч. 7 ст. 237 КПК України, вважаються тимчасово вилученим майном.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення. Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду (ч. 2 ст. 168 КПК України).
Частиною 5 ст. 171 КПК України визначено, що клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути повернуто особі, у якої його було вилучено.
Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Частиною 3 статті 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Як передбачено ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Частиною 3 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
З клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач. У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави і мету відповідно до положень статті 170 КПК України та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 КПК України. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання (ч.ч. 1, 2 ст. 171 КПК України).
Відповідно до ч.2 ст. 173 КПК України при розгляді клопотання про арешт майна слідчий суддя повинен врахувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженню; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Враховуючи обставини кримінального правопорушення, викладені у клопотанні, а також те, що вилучене майно може зберігати на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, з метою збереження, уникнення спотворення предмету кримінального правопорушення та подальшого проведення слідчих дій, є всі підстави для арешту вказаного майна з метою його збереження.
Вказане у своїй сукупності свідчить про обґрунтованість клопотання та наявність достатніх підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту вказаних у клопотанні речей.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 132, 170-172 Кримінального процесуального кодексу України, суд
Клопотання прокурора - задовольнити.
Накласти арештна майно вилучене в ході проведення невідкладного обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: предмет ззовні схожий на ніж, поміщено до сейф пакету - PSP 2328942$; два предмети ззовні схожих на патрони, поміщені до сейф пакети - PSP1082829.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня оголошення відповідно до пункту 9 частини 1 статті 309 Кримінального процесуального кодексу України.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, інший власник майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Слідчий суддя ОСОБА_1