79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
03.09.2025 Справа № 914/1989/25
Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Щерби О.Б., розглянувши справу
за позовом: Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз»
до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Вістовицький завод будівельної і художньої кераміки ім. Ю.С. Завадського»
про: стягнення 392 132,22 грн.,
представники
позивача: Пучак І.А.,
відповідача: не з'явився,
27.06.2025р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз»» до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Вістовицький завод будівельної і художньої кераміки ім .Ю.С. Завадського» про стягнення 392 132,22 грн.
02.07.2025р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання призначити на 20.08.2025р.; явку представників учасників справи у судове засідання визнано обов'язковою.
Рух справи викладено в ухвалах суду та протоколах судових засідань.
18.07.2025р. через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позов (вх.№19172/25), прохальна частина якого містить клопотання зменшити суму нарахованих 3% річних та пені на 90%.
20.08.2025р. через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№21931/25), в якому, зокрема, відповідач просить суд зобов'язати позивача скористатись своїм правом на подання відповіді на відзив на позовну заяву.
В такому випадку, суд роз'яснює відповідачу, що відповідним процесуальним правом позивач розпоряджається на власний розсуд і відповідно несе процесуальні наслідки теж на власний ризик.
02.09.2025р. через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№22863/25).
Протокольною ухвалою від 03.09.2025р. у задоволенні вказаного клопотання суд відмовив, з огляду на те, що коло представництва не є обмеженим процесуальним законом.
Суть спору та правова позиція учасників справи.
Заявлено позов про стягнення 392 132,22 гривень, з них: 231 799,04 грн. пені за період 12.11.2024р. - 12.05.2025р., 29 056,75 грн. - 3% річних за період 12.11.2024р. - 26.06.2025р. та 131 276,43 грн. інфляційних втрат за період 12.11.2024р. - 31.05.2025р. внаслідок інфляції за прострочення виконання зобов'язань по договору розподілу природного газу №09420BRA6EPO16 від 01.01.2016р.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання, що виникло на підставі укладеного сторонами вищевказаного договору розподілу природного газу. Факт невиконання грошових зобов'язань за цим договором було встановлено рішенням Господарського суду Львівської області від 29.08.2024р. у справі № 914/1278/24, яке набрало законної сили. Цим рішенням стягнуто з відповідача на користь позивача 1 644 029,50 грн. боргу та судовий збір у розмірі 19 728,35 грн. Станом на час звернення позивача до суду (27.06.2025р.), основний борг в повному обсязі відповідачем не сплачений.
Відповідач наявність боргу не заперечив, покликається на скрутне матеріальне становище, що стало причиною затримки з оплатами згідно договору. Відповідний фінансовий стан обгрунтовує звітністю за період 2024 року. Також, покликається на наявність форс-мажорних обставин. Просить суд взяти до уваги те, що рішення суду було розтерміновано на шість місяців, шляхом сплати рівними частинами відповідно до ухвали Господарського суду Львівської області від 03.02.2025р. у справі №914/1278/24. Прохальна частина відзиву містить клопотання зменшити суму нарахованих 3% річних та пені на 90%.
За результатами дослідження наданих доказів та матеріалів справи, пояснень учасників справи, суд встановив наступне:
Рішенням Господарського суду Львівської області від 29.08.2024р. у справі №914/1278/24 позов АТ «Львівгаз» задоволено, стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Вістовицький завод будівельної і художньої кераміки ім. Ю.С. Завадського» 1644029,50 грн. заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу за договором розподілу природного газу №09420BRA6EP016 від 01.01.2016р., за період з 28.02.2022р. по 31.08.2023р. та 19728,35 грн. судового збору.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 11.11.2024 року у справі
№914/1278/24 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Вістовицький завод будівельної і художньої кераміки ім.Ю.С.Завадського» на рішення Господарського суду Львівської області від 29 серпня 2024 року у справі №914/1278/24 повернуто скаржнику.
Відповідно до ч.2 ст. 241 ГПК України, у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Отже, рішення Господарського суду Львівської області від 29.08.2024р. у справі №914/1278/24 набрало законної сили 11.11.2024 року.
Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 29.08.2024р. у справі №914/1278/24 встановлено преюдиційні обставини у даній справі.
Відповідно до п.6.6 Розділу 6 Договору, оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором , та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Відповідно до абзацу 2 п. 8.2. розділу 8 Договору, у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Станом на сьогодні, рішення Господарського суду Львівської області від 29.08.2024р. у справі №914/1278/24 залишається невиконаним, борг відповідача перед позивачем в повному обсязі не погашено. Матеріали справи не містять доказів протилежного.
АТ «Львівгаз» отримало наказ на примусове виконання рішення Господарського суду Львівської області від 29.08.2024р. у справі №914/1278/24 та подало його для примусового виконання у Самбірський ВДВС.
Із відповіді від 12.06.2025р. №5201/26.11-40/47381, яка надана Самбірським ВДВС слідує, що Самбірським ВДВС перераховано АТ «Львівгаз» 290 545,46 грн., що підтверджується платіжними інструкціями від:
07.04.2025р. платіжна інструкція №9638 на суму 19 728, 35 грн. (судовий збір)
07.04.2025р. платіжна інструкція №9639 на суму 125 362, 56 грн.
15.05.2025р. платіжна інструкція №13319 на суму 145 454,55 грн.
У зв'язку із зазначеними обставинами, АТ «Львівгаз» здійснило нарахування 231 799,04 грн. пені за період 12.11.2024р. - 12.05.2025р., 29 056,75 грн. - 3% річних за період 12.11.2024р. - 26.06.2025р. та 131 276,43 грн. інфляційних втрат за період 12.11.2024р. - 31.05.2025р. внаслідок інфляції за прострочення виконання зобов'язань по договору розподілу природного газу №09420BRA6EPO16 від 01.01.2016р. та звернулося до суду із позовом про їх стягнення.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
За приписами ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Частиною 5 вказаної статті визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Частинами 1 і 2 ст.509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідач за надані послуги з розподілу природного газу по договору повністю не розрахувався, його заборгованість до 07.04.2025р. становила 1 644 029,50 грн., надалі складає 1 588 666,94 грн. Доказів протилежного відповідачем не представлено.
Відповідно до ч.1 ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного Кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до абзацу 2 п. 8.2. розділу 8 Договору, у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
За змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України, грошове є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому право кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної плати.
Ст.625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання, її дія поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Цією статтею регулюються зобов'язальні правовідносини, тобто її дія поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду. При цьому частина п'ята статті 11 ЦК України, в якій ідеться про те, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов'язальних правовідносин. З рішення суду зобов'язальні правовідносини не виникають, оскільки вони виникають з актів цивільного законодавства, про що й зазначено в статті 11 ЦК України, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність.
За змістом норми ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
З огляду на зазначене суд, вважає, що встановлені рішенням Господарського суду Львівської області від 29.08.2024 року у справі 914/1278/24 обставини відповідно до ч. 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Після прийняття рішення у справі № 914/1278/24, відповідачем розрахунку не здійснено.
Доказів виконання розтермінування рішення суду відповідачем також не надано.
Розрахунок сум, які просить стягнути з відповідача позивач, здійснено останнім з урахуванням часткової проплати, яка була здійснена в процесі виконання рішення суду, здійснено арифметично вірно та правильно.
З огляду на вищевикладені обставини справи і приписи законодавства, суд приходить до переконання, що вимога позивача про стягнення пені відповідає умовам договору, вимога про стягнення втрат внаслідок інфляції та 3% річних відповідає приписам ч.2 ст.625 ЦК України, відтак такі є обґрунтованими і підлягають до задоволення.
Іншого відповідачем не доведено.
Інші наявні в матеріалах справи докази вищевикладених висновків суду не спростовують.
Щодо клопотання відповідача про зменшення заявлених до стягнення розмірів пені та 3% річних на 90 % слід зазначити наступне.
Відповідач, мотивуючи клопотання про зменшення розміру відповідних нарахувань, вказував, що на підприємстві склалася тяжка фінансова ситуація. Водночас, будь яких актуальних станом на 2025 рік підтверджуючих документів відповідач не надав.
У вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.
При цьому, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
У постанові Верховного Суду від 15.06.2022р. у справі №922/2141/21 міститься висновок про те, що приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним із завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки, як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що у свою чергу, може розцінюватися, як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019р. у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.
Також, при визначенні підстав для зменшення розміру неустойки суд виходить з того, що за приписами статті 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.
Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість. Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022р. у справі № 910/16579/20.
У даному випадку сторонами не встановлювався інший розмір процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання, а нарахування процентів здійснено позивачем у розмірі, встановленому ч.2 ст.625 ЦК України, а саме у розмірі 3% річних. Ці нарахування не є неспівмірно великими у порівнянні з сумою боргу, тому суд не вбачає підстав для зменшення розміру нарахованих 3% річних.
Враховуючи баланс інтересів сторін та відсутність належних доказів на обґрунтування клопотання, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені та 3% річних.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Господарський суд враховує, що задоволені судом позовні вимоги про стягнення 3% річних, інфляційних втрат та заявленої до стягнення пені, на переконання суду, з урахуванням обставин справи, принципів пропорційності та справедливості, є достатньою мірою відповідальності за допущені відповідачем порушення своїх грошових зобов'язань у спірних правовідносинах.
Відносно листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022р. № 2024/02.0-7.1, суд зазначає наступне.
Вказаним листом Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою запровадження воєнного стану, та підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору.
Водночас, порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України «Про торгово-промислові палати в Україні» та деталізовано в розділі 6 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 за №40(3) (з наступними змінами). Відповідно до ч.1 ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) здійснюється сертифікатом про такі обставини.
Отже, у Законі та Регламенті зазначено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом, а не листом на сайті Торгово-промислової палати України.
Лист ТПП України від 28.02.2022 року не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди, тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
При цьому відповідно до ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини.
Тобто, єдиним документом, який засвідчує форс-мажорні обставини на території України є виключно Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).
Відповідних доказів існування форс-мажорних обставин, відповідачем не представлено.
Інші, долучені до матеріалів справи докази, доводи та заперечення учасників цього спору були ретельно досліджені судом, однак наведених вище висновків вони не спростовують. В свою чергу, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України». Європейський суд з прав людини, зокрема, зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача у сумі 4 705,58 грн.
Керуючись 13, 73-74, 76-79, 86,129, 236, 238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Вістовицький завод будівельної і художньої кераміки ім. Ю.С. Завадського» (місцезнаходження: Україна, Львівська обл., Самбірський р-н, село Вістовичі, вул.Берегова, будинок 26; ідентифікаційний код - 05423366) на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» (місцезнаходження: Україна, 79039, Львівська обл., місто Львів, вул. Золота, будинок 42; ідентифікаційний код - 03349039) 231 799,04 грн. пені за період 12.11.2024р.-12.05.2025р., 29 056,75 грн.-3% річних за період 12.11.2024р.-26.06.2025р., 131 276,43 грн. інфляційних втрат за період 12.11.2024р.-31.05.2025р. та 4 705,58 грн. судового збору.
3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Повне рішення складено 08.09.2025р.
Суддя Король М.Р.