79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
03.09.2025 Справа № 914/660/25(456/2015/25)
Господарський суд Львівської області у складі судді Чорній Л.З., за участю секретаря судового засідання Цурак У.Ю., розглянувши матеріали справи за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Кредит-Капітал», м. Львів
до відповідача: ОСОБА_1
про стягнення 30 290,55 грн заборгованості за кредитним договором
в межах провадження у справі № 914/660/25
за заявою: ОСОБА_1
про неплатоспроможність ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Львівської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) в порядку ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства.
Згідно з ст. 28 Кодексу України з процедур банкрутства кандидатура арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією визначається судом шляхом автоматизованого відбору із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з числа арбітражних керуючих, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України, за принципом випадкового вибору. В ухвалі про прийняття заяви про відкриття провадження у справі господарський суд пропонує трьом визначеним шляхом автоматизованого відбору арбітражним керуючим подати заяву про участь у цій справі.
Ухвалою суду від 11.03.2025 заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність прийнято до розгляду; підготовче засідання суду призначено на 26.03.2025 зобов'язано заявника оригінали документів доданих до заяви (для огляду у судовому засіданні); а також додаткові відомості (за їх наявності), необхідні для вирішення питання про відкриття провадження у справі про банкрутство; письмово повідомити суд про наявність чи відсутність обставин, передбачених п. п. 2,3 ч. 1 ст. 175 або п. 3 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Кредит-капітал» Мих В.О. через систему «Електронний Суд» звернувся до Стрийського міськрайонного суду Львівської області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 9612002 від 02.02.2024 в розмірі 30 290,55 грн., а також судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Ухвалою судді від 15.04.2025 в зазначеній справі відкрито провадження та постановлено розглядати дану справу в порядку спрощеного провадження з повідомлення (виклику) сторін на 01.05.2025. Встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, пред'явлення зустрічного позову. Також позивачу встановлено п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, а відповідачу п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.
Ухвалою суду від 01.05.2025 цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення 30 290,55 грн заборгованості за кредитним договором передано до Господарського суду Львівської області для розгляду по суті, на розгляді якого перебуває справа № 914/660/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13.05.2025, справу № 456/2015/25 передано судді Чорній Л.З. в провадженні якої перебуває справа №914/660/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 26.03.2025 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ); введено процедуру реструктуризації боргів ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ); введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; призначено керуючим реструктуризацією ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) арбітражного керуючого Харитонюка Євгена Васильовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №1901 від 08.01.2019, адреса: 20305, м. Умань, вул. Старицького, буд. 5, а/с 14). Оприлюднено на офіційному веб-сайті оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Згідно з ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Ухвалою суду від 19.05.2025 справу №456/2015/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення 30 290,55 грн заборгованості за кредитним договором прийнято до розгляду в межах провадження справи №914/660/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
В судове засідання від 18.06.2025 сторони не з'явилися. Заяв, клопотань на адресу суду не надходило, причин неявки суду не повідомили.
Підстави відкладення розгляду справи викладено в ухвалі суду від 18.06.2025, розгляд справи відкладено на 03.09.2025.
У судове засідання 03.09.2025 представники сторін не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового засідання, причин неявки суду не повідомили.
02.09.2025 відповідач в системі «Електронний суд» сформував заяву, і якій просить розглянути справу №914/660/25(456/2015/25) за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Кредит-Капітал» до відповідача ОСОБА_1 про стягнення 30 290,55 грн заборгованості за кредитним договором без його особистої участі.
Станом на 03.09.2025 відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався.
Як визначено в частині 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Судом встановлено, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, відповідно до ст. 13 ГПК України, учасникам справи створювались необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
У судовому засіданні 03.09.2025 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позиції сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Міолан» укладено договір про споживчий кредит. Позивач посилається на те, що виконав свої зобов'язання в повному обсязі, надав відповідачу кредит відповідно до умов договору, а відповідач не надав своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, чим порушив умови кредитного договору. У подальшому між ТОВ «Міолан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір про відступлення права вимоги за договором споживчого кредиту. Позивач посилається на те, що виконав свої зобов'язання в повному обсязі, надав відповідачу кредит відповідно до умов договору, а відповідач не надав своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими платежами, чим порушив умови договору про споживчий кредит. Позивач просить стягнути з відповідача 30 290,55 грн заборгованості, з яких: 8 922,00 грн - заборгованості за кредитом, 20 476,35 грн - заборгованості за відсотками та 892,20 грн - заборгованості за комісією. Також, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Відповідач своєї правової позиції у справі не висловив, відзиву не подавав.
Обставини справи встановлені судом.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.02.2024 між Товаристом з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладений договір про споживчий кредит №9612002.
Згідно з п.1.1. Договору кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п. 1.3. договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п. 1.2. договору, а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4. договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.
Сума кредиту становить 8 922,00 грн.; кредит надається на строк 105 днів; дата повернення кредиту - 17.05.2024; проценти за користування кредитом - 2,28% за кожен день строку користування; комісія за надання кредиту - 892,20 грн., яка нараховується за ставкою 10 % від суми кредиту одноразово (п. п. 1.2, 1.3, 1.4, 1.5.1, 1.5.2 Договору).
Орієнтовна загальна вартість кредиту позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом становить 30 290,55 грн. (п.1.5.).
Відповідно до п. 5.1 Договору Позичальник підтверджує, що до моменту підписання договору ознайомився з наявними схемами кредитування, отримав паспорт споживчого кредиту; отримав проект Договору з додатками; ознайомився з Правилами, що розміщені на веб-сайті тощо.
Згідно з п. 6 Договору такий укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний зокрема, через сайт Товариства та /або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією товариства про укладення Кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефон позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Після укладення цей кредитний договір надається позичальникові шляхом розміщення в особистому кабінеті позичальника (п. 6.2 договору про споживчий кредит).
Укладення товариством кредитного договору з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню товариством ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки (п. 6.4 договору про споживчий кредит). Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п. 6.5 договору про споживчий кредит).
Пункт 10 Договору містить, в тому числі, прізвище, ім'я та по батькові позичальника ОСОБА_1 , його РНОКПП НОМЕР_1 , адресу місця проживання: АДРЕСА_2 , номер телефону, електронну пошту.
Відповідно до додатку № 1 до Договору заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором станом на 02.02.2024 становить 30 290,55 грн., з яких: 8 922,00 грн. - сума кредиту, 20 476,35 грн. - проценти за користування кредитом, 892,20 грн. - комісія за надання кредиту.
Між ТОВ «Міолан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 28.05.2024 укладено договір відступлення прав вимоги №106-МЛ, відповідно до умов якого ТОВ «Міолан» відступило позивачу право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №9612002 від 02.02.2024, що підтверджується укладеним договором, Витягом з Реєстру боржників, Актом приймання-передачі Реєстру боржників, а також платіжним дорученням про перерахування плати за відступлення права вимоги.
Згідно Реєстру боржників заборгованість ОСОБА_1 становить 30 290,55 грн., з яких: 8 922,00 грн. - сума кредиту, 20 476,35 грн. - проценти за користування кредитом, 892,20 грн - комісія за надання кредиту.
ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» надіслано відповідачу претензію про погашення кредитної заборгованості №23609172/2703 від 06.03.2025.
За змістом ст. ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов'язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.
Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений в письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем, права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначає Закон України «Про електронну комерцію» від 3 вересня 2015 року № 675-VIII (далі - Закон № 675-VIII).
Відповідно до п. 5, 6, 12 ч. 1 статті 3 Закону № 675-VIII електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір;
Згідно ч. 4, 6, 8, 12 статті 11 Закону № 675-VIII пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 цього Закону № 675-VIII передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
На підтвердження договірних відносин між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 позивачем суду надані (в копіях): кредитного договору №9612002 від 02.02.2024; анкету-заяву ОСОБА_1 на кредит №9612002 від 02.02.2024; платіжного доручення, що підтверджує отримання відповідачем коштів; відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором; виписки з особового рахунку.
Суд вважає надані докази належними та допустимими, оскільки розділом 6 Договору сторони узгодили порядок його укладення в електронній формі.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, 02.02.2024 ОСОБА_1 на сайті miloan.ua створив та заповнив анкету-заяву на кредит №9612002, в якій зазначив свої особисті дані: прізвище, ім'я, по батькові, ідентифікаційний номер, рік народження, номер мобільного телефона та електронної адреси, паспортні дані, домашню адресу, освіту. Суд вважає, що зазначені дані могли бути повідомлені лише особисто позичальником при укладенні кредитного договору.
Анкета-заява на кредит також містить інформацію про процес оформлення та розгляду заяви, зокрема про такі дії: заповнення заяви, автоматичну перевірку, перевірку у базі кредитних історій, скоринг, верифікацію за телефоном, підтвердження зміни умов, обробку, підписання договору.
Відповідач через особистий кабінет на веб-сайті ТОВ «Мілоан» подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого первісний кредитор надіслав відповідачу за допомогою засобів зв'язку на вказаний ним у заяві номер телефону одноразовий ідентифікатор, який відповідач використав для підтвердження підписання договору.
Тобто, позичальник шляхом власноручного введення одноразового ідентифікатора, прийняв публічну пропозицію (оферту) та підписав кредитний договір (здійснив акцепт пропозиції товариства), тобто відповідний договір вважається укладеним у відповідності до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» та, відповідно, сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов. Без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладений.
Позивач надав довідку про ідентифікацію для підтвердження акцепту кредитного договору позичальником аналогом електронного цифрового підпису у формі одноразового ідентифікатора, направленого на номер телефона позичальника.
Водночас, відповідач та його представник не спростували факт належності відповідачу номера мобільного телефону, зазначеного у довідці, на який було відправлено одноразовий ідентифікатор для підпису кредитного договору.
Аналізуючи в сукупності докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що факт підписання договору про споживчий кредит в електронному вигляді за допомогою одноразового ідентифікатора є доведеним, натомість відповідачем будь-яких доказів на спростування останнього до суду подано не було.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18; від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19.
Стороною відповідача не надано суду будь-яких доказів, які б спростовували належність вказаного карткового рахунку відповідачу, або щодо не зарахування суми на рахунок відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ТОВ «Мілоан» виконало в повному обсязі умови Договору надавши відповідачу обумовлену суму кредиту, проте відповідач прийняті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого ТОВ «Мілоан» нарахувало відповідачу заборгованість на загальну суму 30 290,55 грн., з яких: 8 922,00 грн. - сума кредиту, 20 476,35 грн. - проценти за користування кредитом, 892,20 грн. - комісія за надання кредиту.
Вказану суму заборгованості ТОВ «Мілоан» за договором про відступлення права передало позивачу ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», в результаті чого останнє набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором.
Враховуючи, що відповідач оплату за договором про споживчий кредит не здійснював, заборгованість за тілом кредиту становить 8 922,00 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Умовами Договору п.1.5.2 передбачено, що проценти це грошові кошти, які є платою за користування кредитом, що становлять грн., які нараховуються за ставкою 2,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку кредитування. Сторонами Договору визначено строк кредитування - 30 днів, термін повернення кредиту - 04.12.2021 рік.
Відповідно до відомості про нарахування та погашення, ТОВ «Мілоан» здійснено нарахування процентів відповідачу за період з 03.02.2024 до 17.05.2024, що відповідає умовам договору та строку кредитування, встановленого договором.
Із розрахунку заборгованості видно, що станом на 17.05.2024 дату закінчення строку кредитування заборгованість по процентах за користування кредитом становить 20 476,35 грн, вказана сума підлягає стягненню з відповідача.
Пунктом 1.5.1. Договору передбачена комісія за надання кредиту в розмірі 892,20 грн., яка нараховується за ставкою 10 % від суми кредиту одноразово.
Під час укладення кредитного договору відповідач був ознайомлений з його умовами, висловив своє волевиявлення шляхом підписання договору, проти положень договору про споживчий кредит, умовами якого передбачено сплату комісії за надання кредиту у розмірі 892,20, не заперечував, дійсність договору не оспорював.
Виходячи з викладених обставин, суд дійшов висновку, що передбачена умовами договору одноразова комісія в розмірі 892,20 грн підлягає стягненню з відповідача.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд, дослідивши матеріали справи і оцінивши їх в сукупності, дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги обґрунтовані, знайшли своє підтвердження та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати.
Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача у розмірі 2 422,40 грн судового збору.
Керуючись ст.ст. 13, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-241 ГПК України, ст.ст. 1, 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Тимціва Юрія Романовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Кредит-Капітал» (79018, м.Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28; код ЄДРПОУ 35234236) 30 290,55 грн - заборгованості та 2 422,40 грн - судового збору.
Наказ видати згідно з ст. 327 ГПК України після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складений 09.09.2025.
Суддя Чорній Л.З.