Справа № 489/740/25
Провадження № 2/487/2404/25
27.08.2025 Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді - Щербини С.В.,
за участю секретаря судового засідання - Брижатої А.С.,
за відсутності учасників справи, належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго" про визнання неправомірними дії та зобов'язання до вчинення дій
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго" (далі - ОКП «Миколаївоблтеплоенерго») про визнання неправомірними дії та зобов'язання до вчинення дій.
Обґрунтовуючи позовні вимоги вказувала, що протягом 2024 року відповідач здійснює нарахування плати за постачання теплової енергії та плати за абонентське обслуговування постачання теплової енергії. Проте, вона вважає такі дії відповідача незаконними та такими, що порушують її права. Так, вона є власником квартири АДРЕСА_1 . Її квартира розташована на окремій огородженій частині земельної ділянки.
На підставі акту від 24 листопада 2010 року в її квартирі виконано відключення від центральної системи опалення та обладнано індивідуальною системою опалення від 2-х контурного газового котла.
Через квартиру не проходять транзитні трубопроводи, чи будь-які елементи системи опалення, що відносяться до загальнобудинкових.
У будинку відсутні внутрішньобудинкова система гарячого водопостачання, місця загального користування та допоміжні приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. Для функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі не використовуються ні горища, ні підвали. Елементи системи опалення частини будинку, яка не відключена від централізованого опалення розміщується в середині кожної квартири, яка безпосередньо отримує послугу. Подача теплоносія до зазначених квартир здійснюється через трубопроводи, які розташовані безпосередньо всередині квартири, яка отримує послуги централізованого опалення. У зв'язку з відсутністю у будинку загальних і допоміжних приміщень, які відносяться до всього житлового будинку, їх опалення не здійснюється.
Оскільки відповідач не надає послуги постачання теплової енергії загальних і допоміжних приміщень, у зв'язку з технічною неможливістю надання такої послуги, вона звернулась до відповідача із заявою про зняття нарахувань за неї, але відповідач відмовив у такому зняті і зазначив, що воно є законним та обов'язковим.
Так як чинне законодавство передбачає, що оплата здійснюється лише за фактично надану послугу опалення, яку відповідач не надає, позивач вважає незаконним нарахування їй плати за послугу з постачання теплової енергії на загальнобудинкові потреби.
Також зазначила, що вона не є споживачем, у зв'язку з чим нарахування їй плати за абонентське обслуговування є неправомірним. Крім того, жодного договору з відповідачем на отримання від нього послуг вона також не укладала. Нею також не вчинялось жодних дій, які могли б свідчити про факт приєднання до договору.
Враховуючи вищевикладене, просила визнати протиправними дії відповідача по нарахуванню їй за особовим рахунком №33/5331 плати за постачання теплової енергії та плати за абонентське обслуговування з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06 лютого 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження.
У відзиві представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Так вказував, що теплопостачальна організація здійснює комерційний облік споживання теплової енергії, наданої для всього будинку, як єдиного майнового комплексу. А співвласники будинку оплачують теплову енергію, яка використовується для опалення всього будинку: як квартир і нежитлових приміщень, так і місць загального користування, в тому числі і втрати тепла внутрішньобудинкових мереж системи опалення будинку. У тому числі теплову енергію виділену на ЗБП оплачують і співвласники, що мають встановлене індивідуальне опалення. Чинними нормативно-правовими актами не передбачено звільнення споживачів (у тому числі споживачів, які мають індивідуальне опалення) від обов'язку оплати теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування, у разі відсутності у них окремих опалювальних приладів, оскільки система опалення складається не лише з приладів опалення. Таким чином, здійснення розподілу обсягів спожитих у будинку послуг теплової енергії відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг є виключно вимогою законодавства, та не є ініціативою ОКП «Миколаївоблтеплоенерго».
Наступною ухвалою того ж суду від 22 травня 2025 року справу передано за підсудністю до Заводського районного суду м. Миколаєва.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду вказаної справи визначено головуючого суддю Щербину С.В.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва справу №489/740/25 прийнято до розгляду.
У письмових поясненнях позивачка наголошувала на необхідності задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та за відсутності його довірительки.
Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином проте у судове засідання свого представника не направив та про причини своєї неявки не повідомили.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України в зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності та кожний доказ окремо, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується Договором купівлі-продажу квартири.
Згідно даних технічного паспорту МБТІ на квартиру АДРЕСА_1 , квартира розташована на першому поверсі одноповерхового будинку та складається з: двох кімнат житловою площею 31,2 кв.м.; кухні, площею 9,4 кв.м.; санвузол - 4,4 кв.м. та коридору - 3,4 кв.м.
На підставі Акту від 25 11 2010 року, складеного представником ТОВ «Ліски - М» квартиру позивача було відключено від системи централізованого опалення, опалювальні прилади системи централізованого опалення демонтовано, стояки заварено та ізольовано.
Також судом встановлено, що, після відключення від централізованої системи опалення, квартиру позивача було обладнано індивідуальною системою опалення від двоконтурного газового котла, що підтверджується копією Акту від 17 листопада 2010 року.
Із відповіді ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» від 06 травня 2024 року вбачається, що з січня 2024 року споживачам ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» нарахування за послуги теплопостачання здійснюються з урахуванням розподілу теплової енергії на загальнобудинкові потреби.
Таким чином, відповідачем не заперечується, що позивачці, як власнику вищевказаної квартири, нараховуються суми за послугу з постачання теплової енергії з урахуванням розподілу теплової енергії на загальнобудинкові потреби та плата за абонентське обслуговування.
30 вересня 2024 року ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» направило на адресу позивача досудову вимогу, в якій зазначено про необхідність терміново сплатити заборгованість за особовим рахунком № НОМЕР_1 , яка станом на 25 вересня 2024 року становила 1599,28 грн., та складалась з заборгованості за послугу з постачання теплової енергії та заборгованості за абонентське обслуговування.
05 серпня 2024 року ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» направило на адресу позивача досудову вимогу, в якій зазначено про необхідність терміново сплатити заборгованість за особовим рахунком № НОМЕР_1 , яка станом на 01 серпня 2024 року становила 1571,12 грн., та складалась з заборгованості за послугу з постачання теплової енергії та заборгованості за абонентське обслуговування.
Разом з тим, згідно висновку судового експерта Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області №125-167/3 від 23 вересня 2024 року квартира АДРЕСА_1 , розташована всерединній частині житлового будинку на огородженій частині земельної прилеглої ділянки з окремим входом через металеву хвіртку з боку пров. Транспортний. В квартирі АДРЕСА_2 виконане відключення від системи центрального опалення та виконана індивідуальна система опалення від двоконтурного газового котла встановленого в приміщенні кухні. Квартира АДРЕСА_2 є окремою частиною житлового будинку, через неї не проходять будь-які системи опалення, що відносяться, до загальнобудинкових, квартира розташована на окремій огороджені частині земельної ділянки. У будинку відсутні внутрішньобудинкова система гарячого водопостачання, місця загального користування та допоміжні приміщення, які відносяться до всього житлового будинку та призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. Всі елементи внутрішньобудинкової системи опалення через яку здійснюється подача теплоносія до частини будинку, яка не відключена від централізованого опалення, розміщується в середині кожної квартири, яка безпосередньо отримує послугу централізованого опалення. Для функціонування внутрішньобудинкової системи опалення будівлі, яка не відключена від централізованого опалення, не використовуються ні горища, ні підвали. Опалення місць загального користування та допоміжних приміщень не здійснюється.
За приписами частини першої статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини шостої статті 19 Закону України «Про теплопостачання», споживач зобов'язаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Частиною другою статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що послуга з постачання теплової енергії виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску.
Пунктом 2 частини п'ятої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено обов'язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Згідно пункту 2 частини другої статті 10Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування (надалі МЗК) та допоміжних приміщень будівлі, визначається та розподіляється між споживачами пропорційно до площі квартири/нежитлового приміщення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 затверджені Правила надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії (далі Правила).
Відповідно до пункту 13 Правил, надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». З пропозицією про укладення договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги») може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором. Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем. Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
За змістом пункту 14 Правил відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов'язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньо будинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг.
В пункті 24 Правил передбачено, що розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об'єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу. Визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», - за розрахунковим або середнім обсягом споживання) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об'єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі ведення обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в порядку, визначеному статтею 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».
Обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання або відокремлені (відключені) від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води. Якщо проектом на будівлю/будинок було передбачено встановлення приладів опалення у місцях загального користування та допоміжних приміщеннях, але вони були демонтовані, то для забезпечення нормативної температури у цих приміщеннях такі прилади опалення повинні бути відновлені виконавцем послуг з управління багатоквартирним будинком (пункт 24 Правил).
Розподіл обсягів спожитої у будівлі послуги здійснює виконавець або визначена власником (співвласниками) будівлі інша особа, що здійснює розподіл обсягів послуги відповідно до обраної моделі договірних відносин (пункт 27 Правил).
Відповідно до пункту 38 Правил, споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).
Таким чином, співвласники квартир у багатоквартирному будинку повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла, а відключення (відокремлення) окремих квартир такого будинку від мережі централізованого опалення не є підставою для звільнення мешканців від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення.
Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 затверджено Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлях комунальних послуг, якою регламентовано визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі теплової енергії на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень (далі Методика).
Ця Методика встановлює порядок визначення обсягів спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об'єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції); обсягів холодної, гарячої води, витраченої на загальнобудинкові потреби; обсягів холодної та гарячої води, спожитої споживачами, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку; порядок розподілу обсягів спожитих комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), визначає вимоги до приладів-розподілювачів теплової енергії, поправкові коефіцієнти для розподілу обсягу спожитої теплової енергії між окремими споживачами у будівлях, оснащених вузлами комерційного обліку теплової енергії та/або гарячої, та/або холодної води, де налічуються два та більше споживачів.
У абзаці 4 пункту 2розділу 1 Методики зазначено, що загальнобудинкові потреби на опалення - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення. Місця загального користування (далі - МЗК) - загальнодоступні місця у будівлі/будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо), окрім допоміжних приміщень;
Згідно з пунктом 2.1.4Методики загальна кількість теплової енергії на опалення місць загального користування складається з двох показників, які підсумовуються між собою, а саме: з кількості теплової енергії на опалення кожного окремого приміщення місць загального користування та утрат теплової енергії розподільчими трубопроводами опалення будинку, прокладеними у підвалі або на горищі. При ненаданні послуги з опалення місць загального користування залишається друга частина формули, згідно якої здійснюється нарахування за втрати теплової енергії розподільчими трубопроводами опалення будинку, прокладеними в підвалі або на горищі. Тобто, якщо один з показників дорівнює нулю, то нарахована платня складається з другого показника.
Згідно абзацу 2 пункту 3 розділу 1 Методики розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об'єктами нерухомого майна, не є самостійними об'єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об'єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.
Відповідно до розділу ІІІ Методики передбачено, що обсяг теплової енергії, витрачений на опалення місць загального користування (МЗК) та допоміжних приміщень будівлі, визначається як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі: одноповерхова будівля - 20%; двоповерхова - 18%; триповерхова - 16%; чотириповерхова - 14%; п'ятиповерхова - 12%; шестиповерхова та вище -10%.
Для визначення обсягів використання теплової енергії в приміщеннях споживачів, які обладнані індивідуальним опаленням у будинках переважно використовується спрощений метод, згідно пункту 8 розділу IV Методики у разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ місць загального користування (вестибюля, загальних коридорів, сходових клітин тощо) та допоміжних приміщень (колясочних, комор, сміттєкамер, шахт і машинних відділень ліфтів, вентиляційних камер та інших підсобних приміщень) та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення, може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку: для 1-5 будівлі/будинку - 25 %; для 6-10 поверхової будівлі/будинку20 %; для будівлі/будинку вище 10 поверхів - 15 %; для будівель/будинків комбінованої поверховості відсоток, визначений як середнє арифметичне значення вищевказаних відсотків в залежності від поверховості частин будівлі/будинку.
Споживачі, власники житлових/нежитлових приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення, проводять оплату: за обсяг теплової енергії витраченої на загальнобудинкові потреби протягом опалювального сезону, за абонентське обслуговування, що нараховується щомісячно протягом року, з наявністю будинкового вузла комерційного обліку теплової енергії.
Таким чином, обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньо будинкової системи опалення приймається як частка від загального обсягу теплової енергії, спожитої на опалення будівлі при подачі теплоносія в опалювальні приміщення від центрального теплового пункту теплорегулюючої/когенераційної установки. Законодавство не передбачає залежності від наявності приладів опалення у місцях загального користування для здійснення розподілу теплової енергії на такі місця.
Відсутність приладів опалення в під'їзді багатоквартирного будинку не підтверджує відсутність системи опалення у місцях загального користування всього будинку.
До такого правового висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові №357/4664/16-ц від 20.11.2019.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.
За приписами частини другої статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Співвласник багатоквартирного будинку - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку. Спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія (пункти 5, 6 частини першої статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).
В силу положень частини другої статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» кожний співвласник несе зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.
Споживач зобов'язаний у разі відключення його приміщення від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) (підпункт 13 пункту 44 Правил).
Отже, співвласники квартир повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла, а відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання не є підставою для звільнення мешканців від такої участі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.12.2020 у справі № 311/3489/18.
За положеннями частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною першою статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно зі статтею 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Відповідно до вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Проте, як встановлено, наданим позивачем, висновком експерта квартира позивача є окремою частиною житлового будинку, через неї не проходять будь-які системи опалення, що відносяться, до загальнобудинкових, квартира розташована на окремій огороджені частині земельної ділянки. У будинку відсутні внутрішньобудинкова система гарячого водопостачання, місця загального користування та допоміжні приміщення, які відносяться до всього житлового будинку та призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. Всі елементи внутрішньобудинкової системи опалення через яку здійснюється подача теплоносія до частини будинку, яка не відключена від централізованого опалення, розміщується в середині кожної квартири, яка безпосередньо отримує послугу централізованого опалення. Для функціонування внутрішньобудинкової системи опалення будівлі, яка не відключена від централізованого опалення, не використовуються ні горища, ні підвали. Опалення місць загального користування та допоміжних приміщень не здійснюється.
Таким чином, судом встановлено, що в будинку за адресою: АДРЕСА_2 , в якому розташована квартира позивача, відсутні внутрішньобудинкова система гарячого водопостачання, місця загального користування та допоміжні приміщення, які відносяться до всього житлового будинку та призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців, опалення місць загального користування та допоміжних приміщень не здійснюється. При цьому ні горища, ні підвали не використовуються для функціонування внутрішньобудинкової системи опалення будівлі, яка не відключена від централізованого опалення. Відповідно, відповідачем не здійснюється опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також не витрачається теплова енергія на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання.
За такого, суд приходить до висновку, що нарахування позивачу плати за постачання теплової енергії в чистині витрат на загальнобудинкові потреби за адресою: АДРЕСА_2 , є протиправним, відповідно позовні вимоги в цій частині визнання таких дій протиправними підлягають до задоволення.
Крім того, пунктом 11 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальніпослуги» визначено, що плата за абонентське обслуговування - це платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов'язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов'язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).
Згідно пункту 33 Правил надання послуг з постачання теплової енергії, передбачена щомісячна плата за абонентське обслуговування.
Плата за абонентське обслуговування нараховується всім споживачам. Споживач не звільняється від плати за абонентське обслуговування у разі відсутності фактичного споживання ним послуги або у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого теплопостачання.
Плата за абонентське обслуговування затверджується внутрішнім наказом по підприємству та визначається виконавцем комунальних послуг за їх фактичними витратами у розрахунку на 1 абонента/місяць. Тобто плата за абонентське обслуговування розраховується не за обсяги спожитих послуг, а в розрахунку на 1 абонента та виставляється, як окремий платіж.
Оскільки нарахування плати за абонентське обслуговування безпосередньо пов'язано з наданням послуги з постачання теплової енергії на загальнобудинкові потреби, які позивач фактично не отримує від ОКП «Миколаївоблтеплоенерго», суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача по нарахуванню позивачу плати за абонентське обслуговування за постачання теплової енергії на загальнобудинкові потреби, також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Так як позов задоволено, на підставі положень статті 141 ЦПК України з відповідача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в сумі 2422,40 грн.
Крім того, позивачем було понесено витрати на проведення експертизи у розмірі 4800,00 грн., що підтверджується наданими Регіональною Торгово-промисловою палатою Миколаївській області: копією рахунку на оплату №125-167/2 від 21.08.2024, відповідно до якого визначення наявності індивідуальної системи опалення та відсутність загальних приміщень житлового будинку з ПДВ складає 4800,00 грн.; копією акту здавання-приймання послуги №125-167/2 від 21.08.2024 та копією квитанції №125-167/2 від 21.08.2024 на суму 4800,00 грн. (підстава: за суд. експ.)
Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких зокрема належать витрати на залучення експерта.
Таким чином, враховуючи задоволення позову з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на залучення експерта в сумі 4800,00 грн.
Керуючись статтями4,19,141,263-265 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» про визнання дій протиправними задовольнити.
Визнати протиправними дії Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» по нарахуванню ОСОБА_1 плати за постачання теплової енергії в чистині витрат на загальнобудинкові потреби за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати протиправними дії Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» по нарахуванню ОСОБА_1 плати за абонентське обслуговування за постачання теплової енергії по особовому рахунку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. та 4800 (чотири тисячі вісімсот) грн. витрат понесених на експертизу.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Відповідач: Обласне комунальне підприємство «Миколаївоблтеплоенерго», ЄДРПОУ 31319242, місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Миколаївська, 5-а.
Суддя С.В. Щербина