вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"20" червня 2025 р. м. Київ Справа № 911/151/25
Господарський суд Київської області у складі судді Мальованої Л.Я. за участю секретаря судового засідання Микитенко О.О. розглянувши справу
За позовом Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації, м. Київ
до Державного підприємства "Сервіс", м. Київ
про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном
Представники сторін:
прокурор - Набок Ю.В.;
позивача - Віценко Б.В.;
відповідача - не з'явився.
Обставини справи:
Білоцерківська окружна прокуратура звернулась до суду з позовом в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Державного підприємства “Сервіс» про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні Київською обласною державною адміністрацією майном шляхом припинення використання для рибогосподарської діяльності ДП “Сервіс» водного об'єкту - частини водосховища площею 160 га, розташованого на р. Роська в м. Тетіїв Білоцерківського району Київської області та розташованою під ним земельною ділянкою водного фонду, а також повернення державі в особі Київської обласної державної адміністрації водний об'єкт - частину водосховища площею 160 га, розташованого на р. Роська в м. Тетіїв Білоцерківського району Київської області, з розташованою під ним земельною ділянкою водного фонду.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем здійснюється рибогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування водних біоресурсів без необхідних документів, які дають право на використання водного об'єкту та земельної ділянки, розташованої під ним.
Представник відповідача письмовий відзив на позов не надав, але надіслав клопотання про залучення в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ДП Український державний інститут по проектуванню підприємств рибного господарства і промисловості «Укррибпроект»; Управління державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у м. Києві та Київській області; Державне агентство меліорації та рибного господарства України.
Прокурор та представник позивача проти залучення третіх осіб заперечували, оскільки в даній справі не є предметом спору правомірність розроблення та погодження режиму рибогосподарської експлуатації водного об'єкту.
14.04.2025 прокурором через систему "Електронний суд" подані додаткові пояснення у справі, в яких зазначає про те, що згідно з чинним законодавством, єдиним документом, який надає право на користування водними біоресурсами (без виключних прав на користування водними об'єктами у комплексі з земельними ділянками) та, відповідно, визначає вимоги до такого користування, є дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах), який суб'єкт господарювання отримує у встановленому законодавством порядку.
Прокурор зазначає, що стаття 59 ЗК України передбачає надання земельних ділянок з водними об'єктами в оренду не лише для аквакультури, але й для інших рибогосподарських потреб.
Прокурор звертає увагу суду на те, що під час рибогосподарської експлуатації суб'єкт господарювання за рахунок довготривалого використання водного об'єкта штучно збільшує популяцію водних біоресурсів, обсяг їх вилучення та, як наслідок, свій дохід. Тобто збільшення доходу від підприємницької діяльності перебуває у прямій залежності від того, що підприємець має можливість тривалий період господарювати на водному об'єкті і впливати на його біопродуктивність.
Законодавець чітко унормував питання користування землями водного фонду у галузі рибного господарства: - рибальство (вид спеціального використання водних біоресурсів, який передбачає їх вилов і не вимагає постійної присутності на водному об'єкті) не потребує отримання земельної ділянки з водним об'єктом у користування, а лише згоду землевласника/землекористувача; - діяльність для рибогосподарських потреб (у тому числі рибництво (аквакультура) передбачає не лише вилов, а й вселення / розведення / утримання водних біоресурсів та потребує присутності на водному об'єкті, тому необхідно отримати земельну ділянку з водним об'єктом у користування на умовах оренди.
Режим рибогосподарської експлуатації водного об'єкта не може підміняти укладений у встановленому законодавством порядку договір оренди земельної ділянки у комплексі з водним об'єктом і наділяти правом здійснювати рибогосподарську експлуатацію водойми.
Водночас положеннями чинного законодавства на рівні законодавчих актів не установлено жодних винятків чи альтернатив щодо набуття в користування рибогосподарських водних об'єктів іншим чином, ніж на умовах оренди.
Таким чином, згідно з положеннями ВК України, ЗК України, Закону України «Про тваринний світ», рибогосподарська експлуатація водного об'єкта може здійснюватися виключно після його отримання в оренду.
Оскільки зазначені норми є чинними, вони обов'язкові до урахування та виконання усіма органами державної влади, місцевого самоврядування, фізичними особами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форми власності.
Ухвалою суду від 16.04.2025 відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про залучення третіх осіб, закрито підготовче засідання у справі, справа призначена до розгляду по суті.
Представник позивача та прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити позов в повному обсязі.
Представник відповідача в засідання суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Згідно з інформацією Регіонального офісу водних ресурсів річки Рось Тетіївське водосховище № 3 площею 234 га водосховище використовується для питних потреб населення.
За замовленням Державного підприємства «Сервіс» ДП «Український державний інститут по проектуванню підприємств рибного господарства і промисловості «Укррибпроект» розроблено науково-біологічне обґрунтування Режиму рибогосподарської експлуатації водосховища площею 160 га, розташованого на р. Роська в межах м. Тетієва і Тетіївського району Київської області, який погоджено Управлінням Державного агентства рибного господарства у м. Києві та Київській області та Державним агентством рибного господарства України.
Даний Режим розроблено ДП «Український державний інститут по проектуванню підприємств рибного господарства і промисловості «Укррибпроект» (п. 1 Режиму) та погоджено для ДП «Сервіс».
Відповідно до вказаного Режиму водосховище розташовано на р. Роська від межі с. Теліженці Тетіївського району до греблі (млин Порхун) м. Тетієва Київської області. Термін дії Режиму становить з 03.04.2019 до 31.12.2028.
Здійснення ДП «Сервіс» рибогосподарської діяльності на водосховищі площею 160 га, розташованого на р. Роська в м. Тетіїв і Тетіївському районі Київської області, підтверджується інформацією Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у м. Києві та Київській області (лист від 21.12.2023 № 16-6- 9/3779-23), заявкою на проведення робіт із вселення водних біоресурсів у рибогосподарський водний об'єкт № 17/1090 від 04.03.2019, графіком проведення робіт із вселення водних біоресурсів від 11.03.2019, звітами про обсяги вилову водних біоресурсів.
Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор посилається на те, що відповідачне отримав будь-яких документів (спеціальних дозволів), які надають право на використання водного об'єкту та земельної ділянки, розташованої під ним.
Позов прокурора ґрунтується на тому, що що законодавець розмежував діяльність щодо користування водними біоресурсами (шляхом їх вилучення з середовища існування в порядку промислового рибальства чи наукового / дослідного тощо вилову) і користування водними об'єктами у комплексі з земельними ділянками під ними для підвищення їх продуктивності та збільшення обсягу вилучення водних біоресурсів (передбачає штучне відтворення, тобто вселення, розведення, утримання водних біоресурсів, і фактично надає користувачу виключні права щодо водойми).
Згідно з чинним законодавством єдиним документом, який надає право на користування водними біоресурсами (без виключних прав на користування водними об'єктами у комплексі з земельними ділянками) та, відповідно, визначає вимоги до такого користування, є дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах), який суб'єкт господарювання отримує у встановленому законодавством порядку.
Режим рибогосподарської експлуатації водного об'єкта не є визначеною законодавством підставою для отримання дозволу, а діяльність, яка здійснюється відповідно до режиму, відрізняється від визначених Законом України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» видів спеціального використання водних біоресурсів (промислове рибальство, дослідний вилов) і за своєю суттю наближена до діяльності у сфері аквакультури.
Спеціальне використання водних біоресурсів (у порядку рибальства, дослідного вилову) здійснюється на підставі дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) і отримання водного об'єкта в користування не потребує, водночас і не передбачає будь-яких виключних прав щодо водойми чи наявних у ній водних біоресурсів.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач здійснює господарську діяльність на водосховищі на підставі режиму рибогосподарської експлуатації водного об'єкта, оформленого відповідно до положень Інструкції про порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах, затвердженої наказом Державного комітету рибного господарства України від 15.01.2008 № 4, яка втратила чинність 12.08.2024.
Дослідивши наявні матеріали справи, позиції сторін, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що заявлені у даній справі позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.
Згідно ст. 1 Водного кодексу України водний об'єкт - це природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води; водосховище - штучна водойма місткістю більше 1 млн.м.куб., збудована для створення запасу води та регулювання її стоку; водосховище комплексного призначення - водосховище, яке відповідно до паспорта використовується для двох і більше цілей (крім рекреаційних).
Статтею 3 Водного кодексу України визначено, що усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать, поверхневі води, у тому числі - штучні водойми (водосховища).
Згідно з приписами ст. 6 Водного кодексу України води (водні об'єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Український народ здійснює право власності на води (водні об'єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради. Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об'єктами) можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади та Раді міністрів Автономної Республіки Крим.
Відповідно до ст. 43 Водного кодексу України, водокористувачі мають право використовувати водні об'єкти на умовах оренди.
Приписами ст. 51 Водного кодексу України встановлено, що у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми.
Водні об'єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду на земельних торгах у комплексі із земельною ділянкою.
Водні об'єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.
Поряд з цим, земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться (ч.ч. 1, 2 ст. 79 Земельного кодексу України).
До земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів (ч. 1 ст. 58 Земельного кодексу України, ст. 4 Водного кодексу України).
За змістом ч.ч. 4, 5 ст. 59 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об'єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об'єктів портової інфраструктури та інших об'єктів водного транспорту. Використання земельних ділянок водного фонду для рибальства здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами.
Частиною 1 ст. 85 Водного кодексу України визначено, що порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Згідно зі ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу.
У відповідності зі ст. 122 Земельного кодексу України, обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених ч.ч. 3, 4 і 8 цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
Відповідно до п. 24, яким згідно із Законом України від 28.04.2021 р. № 1423-ІХ доповнено розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, зокрема що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук). З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.
За приписами ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Поряд з цим, відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Як вбачається із матеріалів справи, за період з 2011 по 2023 роки Київською обласною державною адміністрацією розпорядження щодо передачі в оренду ДП «Сервіс» водного об'єкту та земельної ділянки водного фонду не видавались.
Аналогічно, не приймалось рішення з вказаних питань Тетіївською міською радою (лист № 2.4.3-09/1111 від 14.12.2023).
Як установлено з відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у ДП «Сервіс» відсутні будь-які речові права на земельні ділянки водного фонду з розташованим на них водними об'єктами.
Водночас, укладеного з відповідачем договору щодо передачі в користування вказаного водного об'єкта в комплексі із земельною ділянкою до матеріалів справи не надано.
Натомість, відповідач у своїй господарській діяльності використовує водосховище на підставі Режиму рибогосподарської експлуатації водосховища та дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах, що не є правовстановлюючими документами, які надають право користування зазначеним водним об'єктом, розташованим в межах м. Тетіїва, загальною площею 160,00 га, чи відповідними землями водного фонду та не визначають правових підстав користування водним об'єктом.
Між тим, з аналізу наведених вище правових норм слідує, що використання водосховища для рибогосподарської експлуатації може здійснюватися тільки за наявності права на водний об'єкт разом із розташованою під ним земельною ділянкою водного фонду.
Отже, відповідач використовував водні ресурси держави, а саме - водосховище на території міста Тетієва без отримання документів, які надають право користування земельною ділянкою з розташованим на ній водним об'єктом.
Слід відзначити, що надання частин рибогосподарських водних об'єктів, рибогосподарських технологічних водойм, акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України в користування для цілей аквакультури регулюються Законом України "Про аквакультуру".
За визначенням термінів, наведеним у ст. 1 Закону України "Про аквакультуру", аквакультура (рибництво) - це сільськогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об'єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг.
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про аквакультуру" за напрямами діяльності аквакультура може здійснюватися з метою: отримання товарної продукції аквакультури та її подальшої реалізації (товарна аквакультура); штучного розведення (відтворення), вирощування водних біоресурсів; надання рекреаційних послуг.
Рибогосподарський водний об'єкт для цілей аквакультури надається в користування на умовах оренди юридичній чи фізичній особі відповідно до Водного кодексу України (ч. 1 ст. 14 Закону України "Про аквакультуру").
Поряд з цим, основні засади діяльності та державного регулювання в галузі рибного господарства, збереження та раціонального використання водних біоресурсів, порядок взаємовідносин між органами державної влади, місцевого самоврядування і суб'єктами господарювання, які здійснюють рибогосподарську діяльність у внутрішніх водних об'єктах України, внутрішніх морських водах і територіальному морі, континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні України та відкритому морі регулюються Законом України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів".
У ст. 1 цього Закону визначено, зокрема, що водні біоресурси (водні біологічні ресурси) - сукупність водних організмів (гідробіонтів), життя яких неможливе без перебування (знаходження) у воді. До водних біоресурсів належать прісноводні, морські, анадромні та катадромні риби на всіх стадіях розвитку, круглороті, водні безхребетні, у тому числі молюски, ракоподібні, черви, голкошкірі, губки, кишковопорожнинні, наземні безхребетні у водній стадії розвитку, водорості та інші водні рослини.
Використання водних біоресурсів, які перебувають у стані природної волі, здійснюється в порядку загального і спеціального використання (ст. 25 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів").
За ст. 27 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" спеціальне використання водних біоресурсів здійснюється шляхом їх вилучення з природного середовища (крім любительського і спортивного рибальства у водних об'єктах загального користування в межах та обсягах безоплатного вилову).
У відповідності зі ст. 1 Закону України “Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», Режим рибогосподарської експлуатації водного об'єкта - це установлена на відповідний термін сукупність вимог, умов та заходів щодо обсягів робіт з відтворення водних біоресурсів за їх віковими та видовими характеристиками, строків лову, типів і кількості знарядь та засобів лову, обсягів вилучення, регламентації любительського і спортивного рибальства, ощадливого використання водних біоресурсів рибогосподарського водного об'єкта (його частини).
Поряд з цим, статтею 3 Закону України “Про тваринний світ» визначено об'єкти тваринного світу, на які поширюється дія цього Закону, серед яких є дикі тварини - хордові, в тому числі хребетні (ссавці, птахи, плазуни, земноводні, риби та інші).
Відповідно до ст. 20 Закону України “Про тваринний світ», за умови додержання вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів може здійснюватись такий вид використання об'єктів тваринного світу як рибальство.
Згідно ст. 25 Закону України “Про тваринний світ», рибальством вважається добування риби та водних безхребетних. На території України відповідно до законодавства може здійснюватися промислове, любительське та спортивне рибальство.
Підприємствам, установам, організаціям і громадянам у порядку спеціального використання об'єктів тваринного світу надається право ведення промислового рибальства, включаючи промисел водних безхребетних на промислових ділянках рибогосподарських водних об'єктів та континентальному шельфі України (ст. 26 Закону України “Про тваринний світ»).
Згідно зі ст. 17 Закону України “Про тваринний світ», до спеціального використання об'єктів тваринного світу належать усі види використання тваринного світу (за винятком передбачених законодавством випадків безоплатного любительського і спортивного рибальства у водних об'єктах загального користування), що здійснюються з їх вилученням (добуванням, збиранням тощо) із природного середовища. Спеціальне використання об'єктів тваринного світу в порядку ведення рибного господарства здійснюється з наданням відповідно до закону підприємствам, установам, організаціям і громадянам права користування рибогосподарськими водними об'єктами.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 р. № 979 було затверджено Порядок ведення Державного реєстру рибогосподарських водних об'єктів (їх частин), відповідно до якого Реєстр, адміністратором якого є Держрибагентство, це єдина державна інформаційна система збору, накопичення та обробки даних з використання водних об'єктів, які зберігаються на матеріальних носіях та відображаються в електронному вигляді. Відповідно до додатку № 2 до вказаного Порядку, до Реєстру вноситься зокрема, інформація про рибогосподарський водний об'єкт (його частину) (найменування, місце розташування), цільове використання рибогосподарського водного об'єкта (рибальство або аквакультура), для рибництва фактичний вилов біоресурсів, для аквакультури - категорія використання водойми (для вирощування товарної риби, рибопосадкового матеріалу, інша), площа водойми, виробництво продукції аквакультури (товарної риби та/або рибопосадкового матеріалу в кілограмах), рибопродуктивність тощо.
Відомостей з Державного реєстру рибогосподарських водних об'єктів (їх частин), з яких би вбачалося цільове використання водного об'єкта ДП "Сервіс" (рибальство чи аквакультура) суду не надано.
Поряд з цим, порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів (ВЖР) та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах регламентується Інструкцією про порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах (далі - Інструкція), що затверджена Наказом Державного комітету рибного господарства України № 4 від 15.01.2008 р.
Пунктом 2.1 Інструкції передбачено перелік документів, які подає користувач до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань рибного господарства України для здійснення штучного розведення, вирощування ВЖР та їх використання.
Слід відзначити, що вказана Інструкція регламентує порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах, а не порядок розпорядження водними об'єктами та земельними ділянками водного фонду, оскільки такими нормативними актами є Земельний та Водний кодекси України.
При цьому, Інструкція розроблена відповідно до Закону України “Про тваринний світ», є підзаконним нормативно-правовим актом, у зв'язку з чим вона не може суперечити вимогам Закону щодо отримання в користування рибогосподарських водних об'єктів при веденні рибного господарства. Закон не встановлює будь-яких винятків в цьому для спеціального товарного рибного господарства, оскільки такими винятками є лише безоплатне любительське і спортивне рибальство, до яких не належить промислове рибальство, яке, в тому числі, здійснюється в режимі спеціального товарного рибного господарства.
Крім того, Інструкція регламентує не тільки відтворення водних живих ресурсів, а і їх вилов, що підпадає під поняття “рибальство», яке не може здійснюватися без погодження власником земельної ділянки водного фонду, на якій розташований водний об'єкт, згідно з ч. 5 ст. 59 Земельного кодексу України.
Статтею 23 Закону України “Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» встановлено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства, видає такий документ дозвільного характеру як Дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах).
Порядок видачі дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) або відмови в його видачі, переоформлення та анулювання зазначеного дозволу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 801 від 30.10.2013 р., визначає процедуру видачі суб'єктам господарювання дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) або відмови в його видачі, переоформлення, видачі дубліката та анулювання дозволу.
Згідно з п. 2 Порядку, дозвіл видається на кожний рибогосподарський водний об'єкт (його частину) Держрибагентством або його територіальним органом.
Дозвіл видається територіальним органом суб'єктові господарювання для здійснення промислового рибальства, вилову водних біоресурсів у науково-дослідних, науково-промислових, дослідно-конструкторських цілях, а також визначення їх санітарно-епідеміологічного стану, меліоративного вилову водних біоресурсів з метою формування їх оптимального видового та вікового складу, вилову водних біоресурсів з метою отримання біологічного матеріалу для штучного відтворення їх запасів та здійснення аквакультури, любительського і спортивного рибальства у водних об'єктах загального користування, що перевищує встановлені обсяги безоплатного вилову.
Пунктом 3 Порядку передбачено перелік документів, які суб'єкт господарювання подає державному адміністраторові для одержання дозволу, серед яких документи, що посвідчують право користування водними об'єктами чи земельними ділянками водного фонду, відсутні.
Таким чином, для затвердження Режиму чи отримання Дозволу відповідні особи не надають документів, які б свідчили про їхні права на водні об'єкти та земельні ділянки водного фонду, на яких знаходяться водні об'єкти, стосовно яких затверджується Режим або видається Дозвіл. Відповідно, при затвердженні Режиму і видачі Дозволу уповноважені органи не досліджують зазначене питання та не надають права користуватися водними об'єктами і землями водного фонду.
За змістом ч. 1 ст. 34 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" суб'єкт рибного господарства (юридична чи фізична особа, яка провадить рибогосподарську діяльність відповідно до законодавства) мають право на користування рибогосподарськими водними об'єктами (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів у встановленому порядку.
Частинами 1, 3 ст. 36 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" встановлено, що юридичні та фізичні особи мають право користуватися водними біоресурсами як об'єктами права власності Українського народу відповідно до Конституції України та цього Закону. Надання у користування рибогосподарських водних об'єктів (їх частин) місцевого значення для провадження рибогосподарської діяльності здійснюється відповідно до закону.
З вказаних вище норм матеріального права вбачається, що законодавець розрізнив користування рибогосподарськими водними об'єктами (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів, як окремими об'єктами користування. Можливості використання водних біоресурсів без обов'язкового отримання в установленому Земельним кодексом України порядку в користування на умовах оренди рибогосподарських водних об'єктів (їх частин), у тому числі і земель водного фонду (зокрема, і під цими об'єктами), де здійснюється використання цих водних біоресурсів, чинним законодавством не передбачена. Таке використання водних біоресурсів є нерозривно пов'язаним з використанням зазначених рибогосподарських водних об'єктів (їх частин), у тому числі і земель водного фонду (зокрема, і під цими об'єктами).
Такі правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 21.03.2019 р. у справі № 923/213/18, від 25.01.2022 р. у справі № 908/2153/20, від 29.08.2023 р. у справі № 911/1937/21.
Згідно з приписами ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З урахуванням наведеного, суд відзначає, що ані Режим рибогосподарської експлуатації водного об'єкта, ані дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах не є правовстановлюючими документами, якими надається право користування водними об'єктами чи землями водного фонду, та не визначають правових підстав користування водними об'єктами. Використання водосховища для рибогосподарської експлуатації, щодо якої ДП "Сервіс" було отримано зазначений вище Режим, промислового вилову та вирощування риби може здійснюватися за наявності права на водний об'єкт разом із розташованою під ним земельною ділянкою водного фонду.
За змістом згадуваної вище ст. 51 Водного кодексу України у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми.
Поряд з цим, відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відновлення становища, яке існувало до порушення.
Положеннями ст.ст. 317, 319 Цивільного кодексу України визначено, що власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.
Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Як передбачено ст. 395 Цивільного кодексу України, речовими правами на чуже майно є: 1) право володіння; 2) право користування (сервітут); 3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); 4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій). Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.
Водночас, серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (ст. 387 Цивільного кодексу України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (ст. 391 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (ст. 391 Цивільного кодексу України).
За приписами ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Враховуючи те, що судом встановлено факт неправомірного використання відповідачем водного об'єкту без достатніх правових підстав, суд вважає, що вимога прокурора щодо повернення державі частини водосховища є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.
У зв'язку тим, що спір виник в результаті неправильних дій відповідача, що призвело до необхідності прокурору звертатися з позовом до суду та здійснювати додаткові витрати на сплату судового збору, суд, відповідно до свого права, передбаченого ч. 9 ст.129 ГПК України, покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 13 73-92, 129, 236-240 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні Київською обласною державною адміністрацією майном шляхом припинення використання для рибогосподарської діяльності Державним підприємством «Сервіс» (код ЄДРПОУ 25139756) водного об'єкту: частини водосховища площею 160 га, розташованого на річці Роська в м. Тетіїв, Білоцерківського району, Київської області, з розташованою під ним земельною ділянкою водного фонду.
3. Усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні Київською обласною державною адміністрацією майном шляхом зобов'язання Державного підприємства «Сервіс» (код ЄДРПОУ 25139756) повернути державі воднийоб'єкт: частину водосховища площею 160 га, розташованого на річці Роська в м. Тетіїв, Білоцерківського району, Київської області, з розташованою під ним земельною ділянкою водного фонду.
4. Стягнути з Державного підприємства «Сервіс» (04050, м. Київ, вул. Тургенєвська, 82А, код ЄДРПОУ 25139756) на користь Київської обласної прокуратури (м. Київ, бул. Лесі Українки, 27/2, код ЄДРПОУ 02909996, банк отримувача - Держказначейська служба України м. Київ, МФО - 820172, розрахунковий рахунок - UA 028201720343190001000015641) 6 056 (шість тисяч п'ятдесят шість) грн. 00 коп. судового збору.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення підписано 09.09.2025 року.
Суддя Л.Я. Мальована