Справа № 473/607/25
іменем України
"09" вересня 2025 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Ротар М.М. за участю секретаря судового засідання - Попенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бузької сільської Ради Вознесенського району Миколаївської області про визнання права власності в порядку спадкування
встановив:
в січні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Бузької сільської Ради Вознесенського району Миколаївської області про визнання за нею право в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на земельну частку(пай) розміром 5,80 га, яке було надане ОСОБА_3 згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії МК №0178521, та яке ОСОБА_2 фактично успадкувала після його смерті.
В позовній заяві зазначено, що позивачка є спадкоємицею за заповітом та успадкувала спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 , отримала свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно.
Однак, в листопаді 2024 року позивачка дізналася про наявність права на земельну частку (пай), яке ОСОБА_2 фактично успадкувала але не оформила після смерті свого чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Таборівка Вознесенського району Миколаївської області.
В нотаріальному порядку їй було відмовлено у видачі додаткового свідоцтва про право на спадщину за заповітом оскільки сертифікат на право на земельну частку (пай) серії МК №0178521, було видано після смерті ОСОБА_3 , що суперечить п.п.2,4 ст. 25 ЦК України.
Посилаючись на неможливість оформлення своїх спадкових прав в державній нотаріальній конторі, позивачка просила позов задовольнити, визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом на спадкове майно.
В судове засідання представник позивача адвокат Лукіянчин І.П. надав заяву, в якій просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача Бузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся неодноразово та належним чином. Заяв, клопотань на адресу суду не надіслав.
Відповідно до ч. 2 ст. 191 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, суд дійшов такого висновку.
В судовому засіданні було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 .
За життя ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений 13 жовтня 1997 року виконавчим комітетом Таборівської сільської ради Вознесенського р-ну, реєстровий №133, яким усе своє майно заповідала позивачу ОСОБА_1 .
Позивач ОСОБА_1 в нотаріальному порядку оформила свої спадкові права та отримала свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1 , право на земельну частку (пай) в КСП «Таборівка», розміром 5,8 га що належало спадкодавиці на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії МК №0178587 від 20.06.1997 року.
В судовому засіданні також було встановлено, що ОСОБА_2 за життя успадкувала, але не оформила спадщину після свого померлого чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , до складу якої входить право на земельну частку (пай) в КСП «Таборівка» розміром 5,80 в умовних кадастрових гектарах в межах території Таборівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області.
Відповідно до довідки відділу №2 управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області на ім'я ОСОБА_3 на підставі розпорядження Вознесенської райдержадміністрації від 28.02.1997 року №61-р було зареєстровано Сертифікат на право на земельну частку (пай) серії МК№0178524 із земель КСП «Таборівка», розміром 5,80 га в межах Таборівської сільської ради Вознесенського району. Даний сертифікат ОСОБА_3 не отримував оскільки сертифікат на право на земельну частку (пай) серії МК №0178524 видано вже після його смерті.
Відповідно до відповіді завідувача Вознесенської державної нотаріальної контори від 09.06.2025 року №767/01-09 після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 спадкова справа не заведена.
Відповідно до довідки Бузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області від 08.05.2025 року №160 на день смерті ОСОБА_3 з ним була зареєстрована та проживала його дружина ОСОБА_2 .
Позивачу ОСОБА_1 , як спадкоємиці за заповітом ОСОБА_2 у Вознесенській державні нотаріальній конторі Миколаївської області 13 червня 2025 року за №794/01-16 було надано роз'яснення про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну частку (пай) в КСП «Таборівка» розміром 5,80 в умовних кадастрових гектарах в межах території Таборівської сільської ради Вознесенського району, що належало ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадкоємцем якого була його дружина ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка прийняла спадщину, але не оформила свої спадкових прав.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999р., справа N 1-7/99 - до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Так, згідно вимог ст.549 ЦК України (в редакції 1963 р. на час відкриття спадщини), визнається, що спадкоємець прийняв спадщину не тільки в разі подачі заяви про прийняття спадщини до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини на протязі 6 місяців з дня відкриття спадщини, але і якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
В судовому засіданні було встановлено та підтвердилося письмовими доказами, що фактично ОСОБА_2 успадкувала право на земельну частку (пай) після смерті свого чоловіка, ОСОБА_3 , якому це право було надано згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії МК №0178524, виданого на підставі розпорядження Вознесенської райдержадміністрації від 28.02.1997 року №61-р.
Відповідно до ст. 1216 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Стаття 1217 ЦК України передбачає, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ст. 1233 Цивільного Кодексу України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК України ).
Відповідно до роз'яснень, викладених в абзаці другому пункту 23 постанови Пленумом Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», судам роз'яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.
Враховуючи, що ст.1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті та з врахуванням неможливості оформлення позивачкою своїх спадкових прав у державній нотаріальній конторі, суд приходить до висновку про можливість визнати за ОСОБА_1 право в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на земельну частку (пай) в КСП «Таборівка» розміром 5,80 в умовних кадастрових гектарах в межах території Таборівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 263-265, 273 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до Бузької сільської Ради Вознесенського району Миколаївської області про визнання права власності в порядку спадкування задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 право на земельну частку (пай) розміром 5,80, яке було надане ОСОБА_3 згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії МК №0178524, виданого на підставі розпорядження Вознесенської райдержадміністрації від 28.02.1997 року №61-р., та яке ОСОБА_2 за життя фактично успадкувала.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя М.М. Ротар