Справа № 141/669/25
Провадження № 2/141/310/25
04 вересня 2025 року с-ще Оратів
Оратівський районний суд Вінницької області в складі головуючого судді Слісарчука О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу № 141/669/25 за позовом ТОВ «Новий колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
31.07.2025 до суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою суду від 06.08.2025 відкрито провадження у справі та розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами 04.09.2025.
04.09.2025 до суду надійшла заява відповідача ОСОБА_1 від 03.09.2025 про долучення до матеріалів справи квитанції про повну оплату заборгованості за кредитним договором № 1058-8033 від 23.02.2022.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий колектор», будучи належним чином повідомленим про дату та місце розгляду справи № 141/669/25, жодних заяв чи клопотань суду не подав, при цьому, в позовній заяві від 31.07.2025 представник позивача Савченко Т.О. просила суд розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та без участі представника позивача.
Відповідач ОСОБА_1 належним чином був повідомленим про день та місце розгляду справи, натомість, жодних інших заяв чи клопотань, окрім заяви від 03.09.2025, до суду не направив.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, зокрема, якщо відсутній предмет спору.
З огляду на те, що заборгованість відповідача перед позивачем погашена в добровільному порядку, тому провадження по справі слід закрити.
Згідно ч. 2 ст. 255 ЦПК України суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.
Відповідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 142 ЦПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Встановлено, що відповідач добровільно сплатив заявлену суму боргу позивачем після пред'явлення позову до суду і тим самим задовольнив вимогу позивача щодо сплати заборгованості, що підтверджується наданою відповідачем квитанцією від 02.09.2025.
За таких обставин, закриваючи провадження у справі, з відповідача в користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Що стосується відшкодування витрат на правничу допомогу, то суд приходить до наступного.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.
Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
При визначенні суми витрат на правову допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
Встановлено, що даний позов є малозначним, випливає із заборгованості за договором про споживчий кредит, провадження в даній справі відкрите в порядку спрощеного позовного провадження.
У постанові Великої Палати у справі № 910/12876/19, суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
У висновках Великої Палати у справі № 755/9215/15-ц, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18та у справі №922/2685/19 визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
На підтвердження понесених витрат позивач надав суду договір про надання правничої допомоги № 07/24-НК від 02.07.2024, додаткова угода № 17 до договору № 07/24 - НК про надання правничої допомоги від 02.07.2024, додаткова угода № 19 до договору № 07/24 - НК від 02.07.2024, звіт про виконану роботу від 30.07.2025 відповідно до договору № 07/24 - НК про надання правничої допомоги від 02.07.2024.
На підставі зазначеного, представник позивача Савченко Т.О. просить суд відшкодувати позивачу у рамках даної цивільної справи 6000,00 грн понесених позивачем витрат за надання професійної правничої допомоги.
Суд, зважаючи на предмет позовних вимог та категорію справи, яка є малозначною за ціною позову, розгляд справи за відсутності сторін та їх представників на підставі наявних матеріалів з урахуванням усталеної практики Верховного Суду щодо спірних правовідносин, а також враховуючи обсяг виконаної роботи адвокатом, а також беручи до уваги те, що витрати за правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн складають майже половину ціни позову - 14540,00 грн, доходить висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн, який буде достатнім, співмірним і справедливим у даному випадку.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 133, 137, 142, 255, 260-261 ЦПК України, суд
Провадження у справі № 141/669/25 за позовом ТОВ «Новий колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором закрити.
Стягнути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «Новий коллектор» (вул. Алмазова Генерала, буд. 13, оф. 601, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 431702980) витрати по відшкодуванню судового збору в сумі 2422,40грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).
Стягнути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «Новий коллектор» (вул. Алмазова Генерала, буд. 13, оф. 601, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 431702980) витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 3000,00грн (три тисячі гривень 00 копійок).
Роз'яснити сторонам, що відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Копію ухвали суду направити сторонам у справі та їх представникам.
Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів після її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя О.М. Слісарчук