ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.09.2025Справа № 910/1726/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши заяву Науково-виробничого приватного підприємства “Пласт» про ухвалення додаткового рішення у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Речі»
до Науково-виробничого приватного підприємства “Пласт»
про стягнення 116545,17 грн.
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання)
Товариство з обмеженою відповідальністю “Речі» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Науково-виробничого приватного підприємства “Пласт» про стягнення за договором поставки від 07.06.2023 № 173-ком за прострочення поставки товару нараховану на підставі п. 9.8 Договору пеню в розмірі 39831,69 грн. та штраф на підставі п. 9.9 Договору в сумі 46713,48 грн., а також штраф за неповідомлення про неможливість виконання замовлень згідно з п. 9.12 Договору в сумі 30000 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.08.2025 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Речі» задоволено частково. Стягнуто з Науково-виробничого приватного підприємства “Пласт» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Речі» 2360,73 грн. пені за порушення терміну поставки товару, 5000 грн. штрафу за порушення терміну поставки товару, 5000 грн. штрафу за неповідомлення про неможливість виконання замовлень, а також 256,92 грн. витрат по сплаті судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2025 прийнято заяву Науково-виробничого приватного підприємства “Пласт» про ухвалення додаткового рішення до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
20.08.2025 через систему “Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про залишення заяви відповідача без задоволення.
Розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно з частиною 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частина 3 статті 123 ГПК України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Положення статті 126 ГПК України передбачають, що для цілей розподілу судових витрат суд враховує: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Із матеріалів справи слідує, що 28.02.2025 між відповідачем (замовник) та ФОП Прокопець Олександром Васильовичем (виконавець) укладено Договір на професійну правничу допомогу, відповідно до п. 1.1 якого виконавець бере на себе зобов'язання надавати замовнику послуги професійної правничої допомоги з юридичного супроводження справи № 910/1726/25, а замовник зобов'язується здійснити оплату послуг на умовах цього договору.
Згідно з пунктом 4.1 договору за надання послуг замовник зобов'язується оплатити послуги виконавця в розмірі та на умовах, визначених відповідною додатковою угодою.
Також, 28.02.2025 сторонами підписано додаткову угоду № 1 до договору, у пункті 3 якої погоджено вартість наданих послуг у розмірі 10600 грн. без ПДВ.
12.08.2025 до договору складено та підписано обома сторонами акт приймання наданих послуг на суму 10600 грн.
На виконання умов договору відповідачем сплачено на рахунок виконавця грошові кошти в розмірі 10600 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 12.08.2025 № 8943.
Згідно з частиною 5 статті 126 ГПК України в разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 6 статті 126 ГПК України встановлено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У запереченнях на подану заяву позивач наголосив, що юридичні послуги надавались фізичною особою-підприємцем Прокопець О.В., який діяв саме як фізична особа-підприємець, а не як адвокат. При цьому, в договорі від 28.02.2025 відсутні відомості про гонорар за надання професійної правничої допомоги, натомість передбачено зобов'язання відповідача з оплати за послуги, що надані ФОП Прокопець О.В. Так, представництво інтересів відповідача здійснювалося ФОП Прокопець О.В. на підставі довіреності від 10.07.2024, яка видана до укладення договору від 28.02.2025 керівником відповідача, та в якій відсутні відомості, що представництво інтересів здійснює адвокат.
Відповідно до частини 4 статті 60 ГПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".
Згідно з частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.
У частині 3 статті 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність зазначено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.
У підпункті 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем.
Як слідує з преамбули договору на професійну правничу допомогу від 28.02.2025, останній укладений ФОП Прокопець О.В., що діє на підставі виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, має статус платника єдиного податку 5 % та статус адвоката відповідно до свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю КС №8541/10 від 28.11.2019, виданого Радою адвокатів Київської області.
До матеріалів справи також долучено копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю КС №8541/10 від 28.11.2019 Прокопець О.В. та довіреність від 10.07.2024, сформовану в системі «Електронний суд» Купріяном П.І. (директором відповідача).
Таким чином, у матеріалах справи наявні достатні докази на підтвердження статусу адвоката Прокопець О.В. та його повноважень, як представника відповідача.
При цьому, судом ураховано правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 01.02.2022 у справі № 910/10935/20 про те, що укладання договору адвокатом як фізичною особою - підприємцем не позбавляє його статусу адвоката, а тому не впливає на порядок розподілу судових витрат у справі, у разі, якщо наявні докази, що він приймав участь при розгляді справи як адвокат.
Дана правова позиція також підтримана Верховним Судом у постанові від 29.10.2024 у справі № 911/22/24.
Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При цьому адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Разом із цим, позивач у письмових запереченнях на подану відповідачем заяву не просив зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги адвоката відповідача.
Відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу. Дана правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 18.12.2018 у справі №910/4881/18.
Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки рішенням Господарського суду міста Києва від 11.08.2025 позовні вимоги задоволено частково в сумі 12360,73 грн., витрати відповідача на професійну правничу допомогу адвоката покладаються на позивача пропорційно в сумі 9475,77 грн.
Таким чином, відповідно до положень статті 244 ГПК України, суд вирішив ухвалити додаткове рішення про стягнення з позивача понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 9475,77 грн.
Керуючись статтями 126, 129, 221, 240, 244 ГПК України, суд
Заяву Науково-виробничого приватного підприємства “Пласт» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/1726/25 задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Речі» (03151, м. Київ, вул. Ушинського, буд. 40, корпус 302, офіс 1; ідентифікаційний код 44885114) на користь Науково-виробничого приватного підприємства “Пласт» (04107, м. Київ, вул. Тропініна, 1; ідентифікаційний код 14347180) 9475 (дев'ять тисяч чотириста сімдесят п'ять) грн. 77 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
В іншій частині заяви відмовити.
Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України і може бути оскаржено в порядку та строк, встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.
Дата підписання: 08.09.2025 року.
Суддя К.В. Полякова