ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.09.2025Справа № 910/8097/25
Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу
за позовом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Іммобіліен Україна"
про стягнення 1 155 080,68 грн
Представники сторін: не викликалися
У червні 2025 року Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Іммобіліен Україна" (далі - ТОВ "Порше Іммобіліен Україна") 1 155 080,68 грн, з яких: 739 962,00 грн - розмір пайового внеску, 348 522,10 грн - інфляційні втрати, 66 596,58 грн - 3% річних.
Позов обґрунтовано тим, що Відповідач не виконав свого обов'язку, передбаченого підпунктами 3, 4 абзацу другого пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта не звернувся до позивача із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва.
Оскільки ТОВ "Порше Іммобіліен Україна", як замовник будівництва, без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберегло у себе кошти, які мало заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а тому зобов'язаний повернути ці кошти на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/8097/25 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
23.07.2025 через систему "Електронний суд" ТОВ "Порше Іммобіліен Україна" подало відзив, в якому просило відмовити у задоволенні позову, у зв'язку з тим, що останній звільнений від сплати пайової участі, оскільки змістом реконструкції була прибудова навчальних класів для проведення професійного навчання працівників Відповідача.
Також ТОВ "Порше Іммобіліен Україна" наголосило на неправильності розрахунку розміру пайової участі, оскільки Департаментом неправильно визначено площу об'єкта до реконструкції та безпідставно застосовано норматив одиниці створеної потужності.
Крім цього, 23.07.2025 через систему "Електронний суд" ТОВ "Порше Іммобіліен Україна" подало заяву із запереченнями проти розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.
28.07.2025 через систему "Електронний суд" Департамент подав відповідь на відзив, в якій не погодився з доводами Відповідача, з огляду на те, що останній не звільнений від сплати пайової участі, тому що не є закладом освіти;
- Відповідачем не додано до матеріалів справи жодних належних та допустимих доказів, що підтверджують загальну кошторисну вартість об'єкта будівництва, при цьому, декларація про готовність до експлуатації об'єкта не є таким документом, а тому Позивачем правомірно здійснено розрахунок пайової участі на підставі положень підпункту 6.4.1. пункту 6.4. Порядку, беручи за основу площу об'єкта до реконструкції, яка становить 718,20 кв.м, що було встановлено у рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2007 у справі №3/215.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 заяву Відповідача із запереченнями проти розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження було залишено без задоволення.
06.08.2025 через систему "Електронний суд" (зареєстровано судом 07.08.2025) ТОВ "Порше Іммобіліен Україна" подало заперечення на відповідь на відзив, в яких просило відмовити у задоволенні позову з підстав, зазначених у відзиві.
27.08.2025 через систему "Електронний суд" Департамент подав письмові пояснення, в яких просив задовольнити позов.
01.09.2025 через систему "Електронний суд" Товариство подало заяву про залишення письмових пояснень Позивача без розгляду.
Однак суд відмовляє у задоволенні вищезазначеної заяви Відповідача, оскільки згідно з пунктом 3 частини 1 статті 42 ГПК України прямо передбачено право учасника справи на подання пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Жодних інших заяв по суті справі, заяв чи клопотань сторонами не надано.
Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас, суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
Приймаючи до уваги зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених ГПК України, проте в розумні строки.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги Департаменту частково обґрунтованими.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.04.2007 у справі №3/215 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитерська фабрика "Валео-Люкс" (далі - ТОВ "Валео-Люкс") до Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" про визнання права власності та зобов'язання здійснити його реєстрацію було встановлено:
22.11.2005 між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - ВАТ "Київводоканал", продавець) та ТОВ "Валео-Люкс" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець передає у власність, а покупець набуває у власність будівлю їдальні (літера 2Б), що розташована за адресою: м. Київ, вул. Колекторна, 1, загальною площею 718.20 кв.м.
Зазначений договір купівлі-продажу від 22.11.2005 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Макаренко В.М. та зареєстрований у реєстрі за №5374.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема акту приймання-передачі від 22.11.2005 ВАТ "Київводоканал" передало, а ТОВ "Валео-Люкс" прийняло відповідно до договору купівлі-продажу від 22.11.2005 №5374 у власність будівлю їдальні, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Колекторна, 1, загальною площею 718.20 кв.м.
З метою розширення господарської діяльності, ТОВ "Валео-Люкс" в 2005 році було замовлено проектно-вишукувальному інституту "Укркурортпроект" виготовити робочий проект переоснащення існуючої їдальні під кондитерський цех, з урахуванням технічного поверху мансардного типу, який не був врахований до загальної площі капітальної будівлі промислового приміщення. Також, ПП "Архимаст-М" (ліцензія серія АБ № 209450 розроблений паспорт опорядження фасаду на реконструкцію кондитерського цеху ТОВ "Валео-Люкс" по вул. Колекторна, 1 в Дарницькому районі міста Києва.
Відповідно до інвентаризаційної справи, підготовленої Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна встановлено, що площа спірних нежилих приміщень, що розташовані за адресою м. Київ, вул. Колекторна, 1, літер 2Б становить 1832,80 кв.м.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.04.2007 у справі №3/215, яке набрало законної сили 27.04.2007, позов задоволено повністю, зокрема визнано за ТОВ "Валео-Люкс" право власності на кондитерський цех, загальною площею 1 832,80 кв.м, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Колекторна, 1 (літер 2Б). Зобов'язано Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" зареєструвати право власності на кондитерський цех, загальною площею 1 832,80 кв.м, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Колекторна, 1 (літер 2Б) за ТОВ "Валео-Люкс", у встановленому порядку.
Надалі, власником будівлі стало ТОВ "Порше Іммобіліен Україна", що визнається останнім.
Відповідно до інформації, розміщеній на Порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва за посиланням в мережі Інтернет: https://e-construction.gov.ua/document_detail/doc_id=2360153278794171861/optype=100), 24.07.2020 зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт за №КВ051200724984 по об'єкту "Реконструкція кондитерського цеху з прибудоваю технічних класів по вул. колекторній, 1 у Дарницькому районі м. Києва", замовником реконструкції вказано ТОВ "Порше Іммобіліен України".
28.01.2021 зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації вищезазначеного об'єкта будівництва за №КВ101210118572, замовником будівництва вказано ТОВ "Порше Іммобіліен України", а датою початку будівництва 24.07.2020.
У розділі "Відомості про об'єкт" зазначено, що вихідними даними для реконструкції є містобудівні умови та обмеження №МУ236015581 0744501980, видані Департаментом містобудування та архітектури Київської міської державної адміністрації наказом №490 від 26.05.2020 та зареєстровані у Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва за номером МУ2360155810744501980.
У Містобудівних умовах назва Об'єкта будівництва вказана як "Реконструкція кондитерського цеху з прибудовою технічних класів".
На основі зазначених Містобудівних умов на замовлення Відповідача ТОВ "Денза констракшен" (ЄРПОУ: 37479424) виготовило проектну документацію, реєстраційний номер якої в ЄДЕССБ ПД2360157312489883563 (далі також - Проектна документація).
Зміст реконструкції щодо Об'єкта будівництва повністю розкривається в назві Проектної документації та її Томах 1 "Загальні положення. Пояснювальна записка" та 2 "Архітектурні рішення":
назва Проектної документації зазначена на титульному аркуші Тому 1 - "Реконструкція адміністративної споруди з прибудовою технічних класів за адресою вул. Колекторна, 1 в Дарницькому районі м. Києва";
відповідно до завдання на проектування (п. 22) у Томі 1 однією з основних архітектурно-планувальних вимог до запланованого об'єкта є "Передбачити 2 навчальні класи по 5 чол. по вивченню крупних вузлів, агрегатів авто". На аркуші 7 Тому 1 вказано, що об'єктом проектування є "прибудова приміщень навчальних класів, що розташовані на 1 (першому) поверсі громадської споруди яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Колекторна 1", призначення приміщень визначено як "проведення навчання працівників станцій технічного обслуговування автомобілів";
у Томі 2 на аркуші 2.4 подано візуалізацію, а на аркуші 3.2 графічно нанесені нові приміщення, які вказані як новий навчально-технічний клас № 1 та навчально- технічний клас № 2, відносно існуючої забудови та земельної ділянки.
У Декларації про готовність до експлуатації визначений клас будівель збудованих внаслідок реконструкції - "Код ДКБС:1263.7 Будівлі закладів з фахової перепідготовки".
ТОВ "Порше Іммобіліен Україна" до 01.01.2020 не уклало з Департаментом відповідний договір пайової участі та не зверталося із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єктів будівництва протягом 10 робочих днів після 01.01.2020 та до введення в експлуатацію і не сплатили пайовий внесок за збудований об'єкт.
З метою досудового врегулювання спору, Департамент звертався до ТОВ "Порше Іммобіліен Україна" з вимогами №050/08-4911 від 18.12.2023 та №050/08-230 від 18.01.2024, в яких наголошував на необхідності підписати розрахунок пайового внеску та сплатити відповідний розмір пайової участі після реєстрації рахунку Депаратаментом.
Розрахунок зі сторони ТОВ "Порше Іммобіліен Україна" не був підписаний, а пайова участь не була сплачена.
Натомість Відповідач у своєму листі №03/01/24 від 03.01.2024 повідомив, що він звільнений від сплати пайового внеску на підставі абзацу 3 підпункту 2 пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", оскільки об'єкт реконструкції належить до класу будівель навчальних закладів.
У зв'язку із завершенням будівництва та несплатою ТОВ "Порше Іммобіліен Україна", як замовником будівництва, пайового внеску, Департамент звернувся з даним позовом до суду.
1. У частині 1 статті 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (частина 2 статті 15 ЦК України).
У частині першій статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині другій цієї статті визначено способи захисту цивільних справ та інтересів судом.
Суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Крім того, за приписами чинного законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.
Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені положеннями статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України.
Таким чином, право вибору способу захисту порушеного права належить позивачу, а суд наділений компетенцією перевірити відповідність обраного способу захисту змісту порушеного права. При цьому обраний спосіб захисту не лише повинен бути встановлений договором або законом, але і бути ефективним засобом захисту, таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.10.2019 у справі №910/6642/18 зроблено висновок про стадійність захисту права, зокрема вказано на те, що під час вирішення господарського спору суд з'ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорення відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.
Отже, відсутність порушеного права у позивача зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.
Водночас Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження №12-187гс18), від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02.07.2019 у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) та інших.
Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18 (провадження №12-204гс19, пункт 63), від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (провадження №12-80гс20, пункт 6.13), від 16.02.2021 у справі №910/2861/18 (провадження №12-140гс19, пункт 98).
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі №925/642/19 (пункт 52), від 05.10.2022 у справі №922/1830/19 (пункт 8.2).
Отже, обрання позивачем певного засобу правового захисту є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.
2. Визначаючи суть і характер правовідносин, що виникли між сторонами, варто зазначити, що зобов'язання за підставами виникнення поділяються на договірні та позадоговірні.
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Визначаючи суть і характер правовідносин, що виникли між сторонами, варто зазначити, що зобов'язання за підставами виникнення поділяються на договірні та позадоговірні.
Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Так, згідно з частиною 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відповідно до частини 2 статті 1212 ЦК України набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави майно відшкодовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
За приписами статті 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.
Отже, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, адже набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.
3. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі №643/21744/19 зауважила, що у зв'язку з відмовою забудовника від укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту права органу місцевого самоврядування на отримання коштів на розвиток інфраструктури населеного пункту є порушеними і в органу місцевого самоврядування виникає право вимагати стягнення коштів, обов'язок сплати яких був встановлений законом. У такому разі суд має виходити з того, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов'язаний повернути ці кошти на підставі частини першої статті 1212 ЦК України;
У разі порушення зобов'язання з боку замовника будівництва щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у правовідносинах, які виникли до внесення змін у законодавство щодо скасування обов'язку замовника будівництва укласти відповідний договір, орган місцевого самоврядування вправі звертатись з позовом до замовника будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів. Саме такий спосіб захисту буде ефективним та призведе до поновлення порушеного права органу місцевого самоврядування.
У постанові від 23.05.2024 у справі №915/149/23 Верховний Суд виснував, що у випадку, якщо замовниками об'єктів будівництва не буде дотримано передбаченого Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №132-IX обов'язку щодо перерахування коштів пайової участі саме до дати прийняття таких об'єктів в експлуатацію, то належним та ефективним способом захисту є звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України.
Таким чином, замовник будівництва, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельних ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити у вигляді пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту, зобов'язаний повернути ці кошти органу місцевого самоврядування на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.
Оскільки матеріали справи не містять доказів укладення між Департаментом та ТОВ "Порше Іммобіліен Україна" відповідного договору пайової участі, що також не було спростовано Відповідачем, обраний Позивачем спосіб захисту є належним та ефективним.
4. Вирішуючи спір у межах даної справи по суті, суд дійшов таких висновків.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон №3038-VI).
До 01.01.2020 відносини щодо участі замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту врегульовувалися приписами статті 40 вказаного Закону.
Нормами статті 40 Закону №3038-VI було визначено обов'язок у передбачених цим Законом випадках щодо перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту до прийняття такого об'єкта в експлуатацію, а також обов'язок щодо укладення відповідного договору про пайову участь, положеннями якого мала бути визначеною належна до перерахування сума (розмір пайової участі).
При цьому, частиною 9 статті 40 Закону № 3038-VI було передбачено, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
Відповідно до Закону №132-IX статтю 40 Закону № 3038-VI було виключено з 1 січня 2020 року.
Таким чином, починаючи з 01.01.2020 передбачений до цього статтею 40 Закону №3038-VI обов'язок замовників забудови земельної ділянки у населеному пункті щодо необхідності укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту перестав існувати.
Разом з тим, законодавцем під час внесення змін до Закону № 3038-VI (шляхом виключення статті 40 вказаного Закону на підставі Закону № 132-IX) було чітко встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) (абзац другий пункт 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX у такому розмірі та порядку:
1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):
- для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта;
- для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;
3) замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва;
4) пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію;
5) кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту;
6) інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об'єкта до експлуатації або в акті готовності об'єкта до експлуатації.
Суд зазначає, що передбачений прикінцевими та перехідними положеннями Закону №132-IX порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для:
(1) об'єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені;
(2) об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.
Тож у вказаних двох випадках, враховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу другого пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX, замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об'єкта в експлуатацію.
Системний аналіз зазначених норм та обставин дає підстави для висновку, що обов'язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва виникає:
- для об'єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020;
- для об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.
Наведене свідчить про те, що норми абзацу 1 та 2 пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX не перебувають у взаємозв'язку та не є взаємодоповнюючими.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №910/9548/21, від 13.12.2022 у справі №910/21307/21, від 20.02.2024 у справі №910/20216/21, від 03.12.2024 у cправі №910/6226/23.
Разом із цим, заперечуючи проти задоволення позову, Відповідач наголошував на відсутності у нього обов'язку зі сплати пайової участі, тому що об'єкт реконструкції належить до класу будівель навчальних закладів.
Як було раніше встановлено судом, Відповідно до інформації, розміщеній на Порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва за посиланням в мережі Інтернет: https://e-construction.gov.ua/document_detail/doc_id=2360153278794171861/optype=100), 24.07.2020 зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт за №КВ051200724984 по об'єкту "Реконструкція кондитерського цеху з прибудоваю технічних класів по вул. колекторній, 1 у Дарницькому районі м. Києва", замовником реконструкції вказано ТОВ "Порше Іммобіліен України".
28.01.2021 зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації вищезазначеного об'єкта будівництва за №КВ101210118572, замовником будівництва вказано ТОВ "Порше Іммобіліен України", а датою початку будівництва 24.07.2020.
Згідно з абзацом 3 підпункту 2 пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX пайова участь не сплачується, зокрема, у разі будівництва будівель навчальних закладів.
Так, у розділі "Відомості про об'єкт" зазначено, що вихідними даними для реконструкції є містобудівні умови та обмеження №МУ236015581 0744501980, видані Департаментом містобудування та архітектури Київської міської державної адміністрації наказом №490 від 26.05.2020 та зареєстровані у Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва за номером МУ2360155810744501980.
У Містобудівних умовах назва Об'єкта будівництва вказана як "Реконструкція кондитерського цеху з прибудовою технічних класів".
На основі зазначених Містобудівних умов на замовлення Відповідача ТОВ "Денза констракшен" (ЄРПОУ: 37479424) виготовило проектну документацію, реєстраційний номер якої в ЄДЕССБ ПД2360157312489883563 (далі також - Проектна документація).
Зміст реконструкції щодо Об'єкта будівництва повністю розкривається в назві Проектної документації та її Томах 1 "Загальні положення. Пояснювальна записка" та 2 "Архітектурні рішення":
назва Проектної документації зазначена на титульному аркуші Тому 1 - "Реконструкція адміністративної споруди з прибудовою технічних класів за адресою вул. Колекторна, 1 в Дарницькому районі м. Києва";
відповідно до завдання на проектування (п. 22) у Томі 1 однією з основних архітектурно-планувальних вимог до запланованого об'єкта є "Передбачити 2 навчальні класи по 5 чол. по вивченню крупних вузлів, агрегатів авто". На аркуші 7 Тому 1 вказано, що об'єктом проектування є "прибудова приміщень навчальних класів, що розташовані на 1 (першому) поверсі громадської споруди яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Колекторна 1", призначення приміщень визначено як "проведення навчання працівників станцій технічного обслуговування автомобілів";
у Томі 2 на аркуші 2.4 подано візуалізацію, а на аркуші 3.2 графічно нанесені нові приміщення, які вказані як новий навчально-технічний клас № 1 та навчально- технічний клас № 2, відносно існуючої забудови та земельної ділянки.
У Декларації про готовність до експлуатації визначений клас будівель збудованих внаслідок реконструкції - "Код ДКБС:1263.7 Будівлі закладів з фахової перепідготовки".
Однак суд звертає увагу Відповідача на те, що 28.09.2017 набрав чинності Закон України 2145-VIII "Про освіту", який регулює суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також визначає компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти.
Згідно з підпунктом 1 пункту 3 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України 2145-VIII "Про освіту" установлено, що до приведення законодавства і установчих документів закладів освіти у відповідність із цим Законом терміни "навчальний заклад" і "заклад освіти" є ідентичними, а всі суб'єкти владних повноважень і навчальні заклади керуються всіма положеннями цього Закону, що стосуються закладів освіти, а також положеннями законодавства, що стосуються навчальних закладів у частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України 2145-VIII "Про освіту" заклад освіти - це юридична особа публічного чи приватного права, основним видом діяльності якої є освітня діяльність.
Судом встановлено, що у відповідності до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності ТОВ "Порше Іммобіліен Україна" визначено 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
Оскільки ТОВ "Порше Іммобіліен Україна" не є закладом освіти, тому положення абзацу 3 підпункту 2 пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX щодо звільнення від сплати пайової участі не застосовуються до спірних правовідносин.
Про інші підстави звільнення від внесення пайового внеску Відповідачем не стверджується та не були встановлені судом.
З огляду на те, що виконання будівельних робіт по об'єкту "Реконструкція кондитерського цеху з прибудоваю технічних класів по вул. Колекторній, 1 у Дарницькому районі м. Києва" було розпочато у 2020 році, ТОВ "Порше Іммобіліен Україна", як замовник будівництва, зобов'язане перерахувати до місцевого бюджету міста Києва кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту.
Також, Відповідач вказував на необґрунтованості розрахунку пайової участі, виконаного Департаментом.
Положеннями підпункту 1 пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX передбачено, що розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):
для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта;
для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.
Виходячи з вищезазначеного, суд дійшов до висновку, що наведеними положеннями закріплено пріоритет меншого розміру пайової участі. Іншими словами, застосовується розмір пайого внеску, який є меншим: розрахований у відповідності до рішення органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом, або розрахований у відповідності до підпункту 1 пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX.
Верховний Суд у постанові від 07.09.2023 у справі №916/2709/22 зауважив про те, що відсутність звернення замовника будівництва з відповідною заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва на виконання вимог підпункту 3 абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-ІХ та ненадання ним передбачених цією нормою документів, не є перешкодою для самостійного визначення органом місцевого самоврядування розміру пайової участі на підставі наявних у нього документів із доведенням під час розгляду справи їх обґрунтованості.
Відтак, пайовий внесок замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту має розраховуватися саме на підставі нормативно-правових актів, чинних на момент виникнення у замовника будівництва обов'язку щодо сплати пайового внеску, а не на той момент, коли орган місцевого самоврядування дізнався про його несплату замовником, оскільки одночасно з прийняттям об'єкта в експлуатацію у відповідності із частиною другою статті 331 ЦК України забудовник стає власником забудованого об'єкта, а відтак і правовідносини забудови земельної ділянки припиняються.
З метою вдосконалення порядку залучення, розрахунку розмірів і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва Київрада рішенням від 15.11.2016 №411/1415 затвердила Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва (далі - Порядок №411/1415).
Як вбачається зі змісту заяв по суті справи, розмір пайової участі розрахований Департаментом у відповідності до положень розділу VI Порядку №411/1415, яким передбачено:
- пункт 6.2: Встановлений згідно з цим Порядком розмір пайової участі не може перевищувати граничного розміру пайової участі, визначеного законодавством України.
- пункт 6.3: Розмір пайової участі замовника при новому будівництві або реконструкції об'єктів визначається Департаментом відповідно до цього Порядку із урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва або реконструкції об'єкта, типу об'єкта будівництва, реконструкції (житлового та/або нежитлового), що підтверджена позитивним висновком державної будівельної експертизи і актуальність якої не перевищує 3 (три) місяці на дату подання документів до Департаменту відповідно до підпункту 5.1.1 з урахуванням підпункту 5.1.8 (на дату подання повного переліку документів відповідно до вимог цього Порядку).
Загальна кошторисна вартість нового будівництва або реконструкції об'єктів має бути визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами та затверджена у встановленому порядку.
При цьому в такій загальній кошторисній вартості нового будівництва, реконструкції об'єктів не враховуються витрати замовника на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд, транспортних комунікацій та будівництво, реконструкцію паркінгів.
- пункт 6.4: Розрахунок розміру пайової участі при новому будівництві/ реконструкції визначається за формулою:
РПУ = ЗКВжитл х 4 % + ЗКВнежитл х 4%, де
РПУ- розмір пайової участі об'єкта (грн);
ЗКВжитл - загальна кошторисна вартість будівництва, реконструкції (в частині додатково створеної площі/квадратних метрів) житлової частини об'єкта будівництва, визначена відповідно до пункту 6.3 Порядку (грн);
ЗКВнежитл - загальна кошторисна вартість будівництва, реконструкції (в частині додатково створеної площі/квадратних метрів) нежитлової частини об'єкта будівництва, визначена відповідно до пункту 6.3 Порядку (грн).
- пункт 6.5: У разі якщо загальна кошторисна вартість не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами (не подано замовником затвердженої в установленому порядку проектної документації в частині кошторису відповідно до підпункту 5.1.1 та пункту 6.3 цього Порядку), вона визначається на основі затверджених Київською міською радою нормативів для одиниці створеної потужності (1 (одного) кв.м. житлової та нежитлової площі) шляхом їх множення на відповідні площі об'єкта, що були створені внаслідок будівництва/ реконструкції.
У такому випадку розрахунок розміру пайової участі при новому будівництві, реконструкції визначається за формулою:
РПУ=Sжитл х Кжитл х І х 4 % + Sнежитл х Кнежитл х І х 4 %, де
РПУ - розмір пайової участі об'єкта (грн);
Sжитл - загальна площа новозбудованих квартир або створених нових площ квартир/житла внаслідок реконструкції (м2);
Sнежитл - загальна площа об'єкта будівництва нежитлової частини будинку новоствореного або збудованого додатково внаслідок реконструкції (м2);
Кжитл - спеціальний норматив одиниці створеної, потужності для будівництва житлових будинків та житлових комплексів (грн/м2);
Кнежитл - спеціальний норматив одиниці створеної потужності для будівництва або реконструкції об'єктів нежитлового призначення (грн/м2).
Нормативи для одиниці створеної потужності (1 (одного) кв.м житлової та нежитлової площі) визначені в додатку до цього Порядку і затверджуються рішенням Київської міської ради за поданням Департаменту.
І - індекс інфляції від місяця, в якому було затверджено відповідний норматив, діючий на момент розрахунку, до місяця, що передує тому, в якому здійснюється розрахунок пайової участі (включно). Якщо індекс інфляції менше 100%, то до розрахунку береться показник 1,0. Для розрахунку застосовується індекс споживчих цін, що встановлюється Державною службою статистики України (Індекс інфляції).
Отже, різниця у розрахуванні розміру пайової участі залежить від того чи визначена загальна кошторисна вартість.
За розрахунком Позивача, пайова участь розрахована за формулою Sнежитл х Кнежитл х І х 4 %, тобто з урахуванням спеціального нормативу, коли загальна кошторисна вартість не була визначена.
Згідно з абзацом 3 пункту 17 "Реєстрація декларації" Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2015 №750) (тут і надалі у редакції чинній на момент реєстрації Декларації №КВ101210118572) Замовник (його уповноважена особа) заповнює і подає до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю через центр надання адміністративних послуг чи через електронний кабінет шляхом подання засобами програмного забезпечення Єдиного державного веб-порталу електронних послуг або заповнює та надсилає рекомендованим листом з описом вкладення до центру надання адміністративних послуг один примірник декларації: щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), за формою, наведеною у додатку 3 до цього Порядку.
Додаток 3 до Порядку (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.06.2021 №681) - це Декларація про готовність до експлуатації об'єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об'єктів з незначними наслідками (СС1).
Положеннями Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461 також передбачено:
- пункт 18. Орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дня надходження декларації перевіряє повноту даних, зазначених у декларації, та забезпечує внесення інформації, зазначеної у декларації, до реєстру.
У разі подання декларації через електронний кабінет перевірка повноти даних, зазначених у декларації, здійснюється автоматично за допомогою програмних засобів ведення реєстру під час її заповнення замовником. У випадках, встановлених у Порядку ведення першої черги Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва під час реалізації експериментального проекту, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 2020 р. № 559, реєстрація декларації шляхом внесення до реєстру даних, зазначених у декларації, здійснюється автоматично у день її надходження.
- пункт 19. У разі подання чи оформлення декларації з порушенням установлених вимог орган державного архітектурно-будівельного контролю повертає її замовнику (його уповноваженій особі) у спосіб, відповідно до якого були подані документи, з письмовим обґрунтуванням причин повернення у строк, передбачений для її реєстрації.
Копія декларації зберігається в органі державного архітектурно-будівельного контролю.
- пункт 22. Орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає подані документи протягом десяти робочих днів з дня їх надходження та вносить відповідну інформацію до реєстру (абзац п'ятий).
У разі подання документів через електронний кабінет розгляд поданих документів та внесення відповідної інформації до реєстру здійснюється протягом п'яти робочих днів з дня їх надходження.
Відомостей щодо внесення даних, зазначених у декларації, в якій виявлено технічну помилку або недостовірні дані, підлягають виключенню з реєстру в установленому порядку.
У разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю наведених у зареєстрованій декларації недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без затвердженого в установленому порядку проекту або будівельного паспорта, а також у разі скасування містобудівних умов та обмежень, реєстрація такої декларації підлягає скасуванню органом державного архітектурно-будівельного контролю.
Орган державного архітектурно-будівельного контролю скасовує реєстрацію декларації шляхом видачі відповідного розпорядчого акта. Держсервісбуд не пізніше наступного робочого дня з дня повідомлення органом державного архітектурно-будівельного контролю про скасування реєстрації декларації вносить до реєстру відповідний запис.
Орган державного архітектурно-будівельного контролю також скасовує реєстрацію декларації за рішенням суду про скасування реєстрації декларації, що набрало законної сили.
Про скасування реєстрації декларації замовнику письмово в паперовій або електронній формі через електронний кабінет повідомляється протягом трьох робочих днів з дня її скасування.
Після скасування реєстрації декларації замовник має право повторно подати її згідно з вимогами, встановленими пунктом 17 цього розділу.
Як вбачається зі змісту інформації, розміщеній на Порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва за посиланням в мережі Інтернет: https://e-construction.gov.ua/document_detail/doc_id=2360153278794171861/optype=100, декларація про готовність до експлуатації об'єкта "Реконструкція кондитерського цеху з прибудоваю технічних класів по вул. колекторній, 1 у Дарницькому районі м. Києва" за №КВ101210118572 була зареєстрована 28.01.2021 Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (40224921) Версія №1 Статус (поточна), а сам об'єкт відноситься класу наслідків СС1.
Відомостей про скасування вищезазначеної декларації матеріали справи не містять та не були надані жодною із сторін, а тому вважається чинною.
Зі змісту вказаної документації вбачається, що кошторисна вартість будівництва за проектом становить 3 500 000,00 грн.
Таким чином, розмір пайової участі необхідно розраховувати за формулою, передбаченою абзацом 2 підпункту 1 пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX та пунктом 6.4. Порядку №411/1415: 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта (3 500 000,00 грн х 4%), що становить: 140 000,00 грн.
З огляду на зазначене, суд погоджується з доводами Відповідача про неправомірність розрахунку Позивача пайової участі шляхом застосування спеціального нормативу одиниці створеної потужності для реконструкції об'єктів нежитлового призначення (грн/м2).
При цьому, враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З урахуванням наведеного, судом не розглядаються доводи Сторін щодо встановлення площі об'єкта до реконструкції, оскільки такі стосуються випадку застосування формули, коли загальна кошторисна вартість не визначена.
5. Умовою виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі або вже встановлений законом.
У постанові від 23.05.2024 у справі №915/149/23 Верховний Суд виснував, що прийняття об'єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов'язання. Одночасно з прийняттям об'єкта в експлуатацію у відповідності із частиною другою статті 331 ЦК України забудовник стає власником забудованого об'єкта, а відтак і правовідносини забудови земельної ділянки припиняються.
Згідно з пунктом 3 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461 прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
Оскільки декларація про готовність до експлуатації вищезазначеного об'єкта будівництва за №КВ101210118572 була зареєстрована (внесено реєстратором) 28.01.2021, строк сплати пайового внеску є таким, що настав.
Відповідач у встановлений розділом II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 132-IX, строк - протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта не звернувся до позивача із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва та пайовий внесок не сплатив.
Таким чином, ТОВ "Порше Іммобіліен Україна", як замовник будівництва, який без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти у розмірі 140 000?,00 грн, які мав заплатити у вигляді пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту, зобов'язаний повернути ці кошти органу місцевого самоврядування на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.
Також у зв'язку несплатою пайової участі, Департаментом нараховано до стягнення 348522,10 грн інфляційних втрат та 66 596,58 грн 3% річних, нарахованих за період з 04.02.2022 по 03.02.2025 на суму 739 962,00 грн.
За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц, від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 10.04.2018 у справі №910/10156/17.
Правомірність стягнення з набувача на користь потерпілого, крім безпідставно одержаних коштів відповідно до статті 1212 ЦК України, також річних та інфляційних втрат за період безпідставного користування такими коштами відповідно до статті 625 ЦК України є усталеною в судовій практиці (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/10156/17).
Щодо правильного визначення початку періоду прострочення суд відзначає, що у статті 1212 ЦК України врегульовані недоговірні відносини, коли особа набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно). З моменту безпідставного набуття такого майна або з моменту, коли підстава його набуття відпала, утримання особою такого майна є неправомірним. Тому зобов'язання з повернення потерпілому такого майна особа повинна виконати відразу після його безпідставного набуття або відпадіння підстави набуття цього майна.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі №910/3831/22.
Перевіривши надані позивачем розрахунки компенсаційних виплат за відповідний період, суд вважає їх необґрунтованими, оскільки останнім неправильно визначено базу нарахування (пайову участь).
За розрахунком суду, обґрунтований розмір 3% річних становить 12 600,00 грн, а інфляційних втрат - 68 363,18 грн, нарахованих за період з 04.02.2022 по 03.02.2025 на суму безпідставно збережених коштів у розмірі 140 000,00 грн.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 ГПК України).
Отже, позов Департаменту підлягає частковому задоволенню.
Судовий збір згідно статті 129 ГПК України та з урахуванням положень частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір", якими передбачено коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру судового збору, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 123, 129, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Іммобіліен Україна" (03035, місто Київ, площа Солом'янська, будинок 1; ідентифікаційний код 08751177) на бюджетний рахунок бюджету розвитку спеціального фонду міського бюджету за наступними реквізитами: Одержувач: ГУК у м. Києві, код доходів 24170000, рахунок IBAN: UA538999980314131921000026001, банк одержувача: Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ: 37993783, 140 000 (сто сорок тисяч) грн 00 коп. безпідставно збережених коштів у формі пайової участі, 68 363 (шістдесят вісім тисяч триста шістдесят три) грн 18 коп. інфляційних втрат та 12 600 (дванадцять тисяч шістсот) грн 00 коп. 3% річних.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Іммобіліен Україна" (03035, місто Київ, площа Солом'янська, будинок 1; ідентифікаційний код 08751177) на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36; ідентифікаційний код 04633423) 2 651 (дві тисячі шістсот п'ятдесят одну) грн 56 коп. судового збору.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частин 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяСергій МУДРИЙ