ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
08.09.2025Справа № 910/6777/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши
заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙНСВАРД»
про розподіл судових витрат
у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙНСВАРД»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про зобов'язання вчинити дії,
Представники сторін: без повідомлення (виклику)
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙНСВАРД» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про зобов'язання відповідача внести зміни до особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙНСВАРД» № 2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 49 457,64 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.08.2025 у справі № 910/6777/25 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.
Зобов'язано Акціонерне товариство «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5; ідентифікаційний код: 40075815) внести зміни до особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» (03038, м. Київ, вулиця Івана Федорова, будинок 32, літера А, 3-й поверх; ідентифікаційний код: 41564379) № 2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми в розмірі 49 457,64 грн.
Ухвалено стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5; ідентифікаційний код: 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» (03038, м. Київ, вулиця Івана Федорова, будинок 32, літера А, 3-й поверх; ідентифікаційний код: 41564379) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн.
14.08.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про розподіл судових витрат, відповідно до якого останній просить покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 462,04 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2025 прийнято вказане клопотання позивача до розгляду, вирішено здійснювати його розгляд без повідомлення (виклику) учасників справи. Запропоновано відповідачу подати до суду заперечення на заяву позивача про розподіл судових витрат або клопотання про зменшення розміру таких витрат протягом 5 днів з моменту отримання вказаної ухвали.
18.08.2025 та 22.08.2025 до суду від відповідача надійшли клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.
Відповідно до ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи (ч. 3 ст. 244 ГПК України).
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Однак, оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів - не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні. Водночас в даному випадку до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. Такий правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 06.10.2020 у справі № 922/376/20.
Позивач зазначених вимог ГПК України дотримався та звернувся із заявою про розподіл судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
При цьому, судом встановлено, що позивачем було дотримано приписів ч. 1 ст. 124 ГПК України та наведено у першій заяві по суті спору (позовній заяві) попередній (орієнтовний) розрахунок сум судових витрат, які позивач поніс та очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Частиною 3 ст. 123 ГПК України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
При цьому, суд зазначає, що за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження заявленої суми судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9462,04 грн позивачем надано в матеріали справи: договір про надання правової допомоги від 04.01.2021 № 17-01, укладений між позивачем та Адвокатським об'єднанням «Право, бізнес і фінанси», додаткову угоду № 1 від 07.07.2021 до вказаного договору, акт № 17-01/548 виконаних робіт (наданих послуг) від 28.05.2025, рахунок на оплату № 17-01/548 від 28.05.2025, платіжну інструкцію від 28.05.2025 № 9401, акт № 17-01/605 виконаних робіт (наданих послуг) від 12.08.2025, рахунок на оплату № 17-01/605 від 12.08.2025, платіжну інструкцію від 12.08.2025 № 9730.
Так, судом встановлено, що представництво інтересів позивача під час розгляду даної справи в Господарському суді міста Києва здійснював адвокат Накоп'юк Ярослав Володимирович на підставі ордеру серії СА № 1067099 від 17.10.2023, виданого відповідно до договору про надання правової допомоги від 04.01.2021 № 17-01.
Відповідно до п. 4.3. договору про надання правової допомоги від 04.01.2021 № 17-01 (тут і надалі - в редакції додаткової угоди від 07.07.2021 № 1), вартість однієї години роботи адвоката складає 1000,00 грн.
Сторони додатково домовилися про «гонорар успіху», якщо для клієнта прийнято позитивне рішення, розмір якого становить 7% від ціни позову (п. 4.7. договору про надання правової допомоги).
Відповідно до п. 4.10. договору про надання правової допомоги за результатами надання правової допомоги складається Акт виконаних робіт (наданих послуг), який підлягає підписанню клієнтом протягом трьох днів з моменту отримання.
Так, згідно з актом № 17-01/548 виконаних робіт (наданих послуг) від 28.05.2025 вартість наданих адвокатом позивачу послуг зі складання позовної заяви про зобов'язання АТ «Укрзалізниця» внесення змін до особового рахунку шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми в розмірі 49 457,64 грн становить 5000,00 грн (із розрахунку за 5 годин роботи). Вказана сума коштів сплачена позивачем на користь Адвокатського об'єднання «Право, бізнес і фінанси» відповідно до платіжної інструкції від 28.05.2025 № 9401.
Згідно з актом виконаних робіт (наданих послуг) від 12.08.2025 № 17-01/605 за надані адвокатом позивачу послуги зі складання відповіді на відзив у справі № 910/6777/25 та гонорар успіху 7% від ціни позову визначено загальну вартість - 4462,04 грн. Вказана сума коштів сплачена позивачем на користь Адвокатського об'єднання «Право, бізнес і фінанси» відповідно до платіжної інструкції від 12.08.2025 № 9730.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Ціна договору, тобто розмір адвокатського гонорару, може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата, кожний з яких відрізняється порядком обчислення. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 922/1948/19, від 12.08.2020 у справі № 916/2598/19, від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині ч. 4 ст. 129 ГПК України. Проте, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Водночас, за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).
Отже, за змістом положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Так, відповідач заперечував проти заявленого позивачем до відшкодування розміру витрат на професійну правничу допомогу та просив його зменшити, зазначаючи, що визначена позивачем сума гонорару за позов у малозначній справі, який є тотожним значній кількості позовів до АТ «Українська залізниця» є занадто великою та не співмірною із об'ємом правової допомоги, виконаної адвокатом позивача.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Як зазначає Верховний Суд у численних постановах, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Щодо включення до суми витрат на правничу допомогу «гонорару успіху», суд зазначає таке.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, дійшла висновку про можливість існування «гонорару успіху» як форми оплати винагороди адвокату; визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як «гонорар успіху», що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
З урахуванням наведеного, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Суд, зважаючи на положення ст. 126 ГПК України, дослідивши докази, надані заявником на підтвердження понесених судових витрат, практику ЄСПЛ та Верховного Суду, дійшов висновку, що «гонорар успіху» у даному випадку не був необхідним, а його відшкодування, з огляду на узгоджені між позивачем та адвокатським об'єднанням ціни на адвокатські послуги, які фактично були надані, матиме надмірний характер.
При цьому стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).
Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для покладення на відповідача суми узгодженого між позивачем та адвокатським об'єднанням «гонорару успіху».
В своїй решті заявлений до стягнення позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи, є доведеним, документально обґрунтованим та таким, що відповідає критеріям реальності, пропорційності до предмета спору і розумності розміру заявлених витрат на правову допомогу.
Клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу задоволенню не підлягає, оскільки надання адвокатом правничої допомоги у аналогічних справах не впливає на об'єм опрацьованих адвокатом документів та наданих послуг, а відтак і на вартість таких послуг. До того ж, відповідачем не зазначено який саме розмір витрат на професійну правничу допомогу останній вважає обґрунтованим.
Згідно зі ст. 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Отже, за наведених обставин, суд покладає на відповідача витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн, а у відшкодуванні решти судових витрат суд позивачу відмовляє з підстав, описаних вище.
На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 126, 129, 236 - 242, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» про розподіл судових витрат задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5; ідентифікаційний код: 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» (03038, м. Київ, вулиця Івана Федорова, будинок 32, літера А, 3-й поверх; ідентифікаційний код: 41564379) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.
3. В іншій частині заяви відмовити.
4. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано: 08.09.2025.
Суддя Т.Ю. Трофименко