ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.09.2025Справа № 910/2740/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “БУДЛІФТМОНТАЖ ГРУП»
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ-СІСТЕМ"
про стягнення 93 310,00 грн
без виклику представників сторін
До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “БУДЛІФТМОНТАЖ ГРУП» (позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ-СІСТЕМ" про стягнення 93 310,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем порушено зобов'язання за договором № 120624/Є від 12.06.2024 в частині оплати робіт та товару у встановлений договором строк.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2025 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання), а також встановлено учасникам справи строки для вчинення процесуальних дій.
Копія вказаної ухвали суду доставлена до електронних кабінетів позивача 11.03.2025 о 18:35 год., відповідно до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України вважається врученою останнім 12.03.2025.
Відповідачем копія ухвали суду від 11.03.2025 отримана поштою, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0610238845630.
26.03.2025 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відхилено заявлені вимоги. Відхиляючи заявлені вимоги, відповідач вказав, що всі погоджені сторонами в договорі № 120624/Є від 12.06.2024 роботи були прийняті та оплачені відповідачем, при цьому роботи на суму 86 000,00 грн відповідачем не замовлялись та, відповідно, сторонами не погоджувалось їх виконання, прийняття та оплата.
10.04.2025 від позивача надійшов відзив на позов, в якому позивачем відхиляються заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов.
21.04.2025 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
06.05.2025 від позивача надійшли додаткові пояснення.
09.05.2025 від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.
21.05.2025 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.
06.06.2025 від відповідача надійшли додаткові пояснення.
13.06.2025 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.
18.06.2025 від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких також міститься клопотання про виклик та допит свідка.
Проте, клопотання позивача про виклик та допит свідка не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до ч. 9 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження свідки не викликаються. У випадку, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх достовірності, суд не бере до уваги показання свідка.
Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про виклик та допит свідка.
Суд відзначає, що сторонам було надано достатньо часу (з урахуванням введеного на території України воєнного стану та затримок у доставці поштової кореспонденції) для подання всіх пояснень, заяв та клопотань.
Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також заперечення на такі вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:
12 червня 2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АРТ СІСТЕМ» (далі - Відповідач, Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДЛІФТМОНТАЖ ГРУП» (далі - Позивач, Підрядник) укладено Договір № 120624/Є (далі - Договір), згідно з умовами якого сторони визначили, що Позивач приймає на себе зобов'язання здійснити поставку замовнику ліфтів виробництва «OZBESLER» (Туреччина) вантажопідйомністю 480 кг на 4 зупинки, в кількості 1 (одного) комплекту на об'єкт замовника, а також провести роботи з його монтажу та пусконалагоджувальні роботи (далі - роботи), а відповідач зобов'язується оплатити вартість обладнання та робіт у порядку та за ціною, визначеною цим Договором у розділі 2, а також прийняти обладнання та роботи (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 1.3 договору адреса об'єкта: м. Київ, Дніпровський узвіз, 1.
Розділом другим договору сторонами погоджено, що загальна вартість договору складається з вартості обладнання та вартості робіт.
Згідно з п. 2.2 договору вартість виконання робіт становить 230 000,00 грн, у т.ч. ПДВ. У вартість робіт входить демонтаж старого ліфта, монтаж нового, пусконалагодження, GSM диспетчеризація, монтаж системи контролю доступу, кінцева перевірка, супровід в постановці на облік.
Крім того, п. 2.3 договору сторонами погоджено вартість обладнання - 26 000 тисяч доларів США, що є еквівалентом у гривні станом на день укладання договору 1 066 000,00 грн, у т.ч. ПДВ. Вартість обладнання в доларах США є динамічною, з відповідною зміною вартості обладнання у гривні у залежності від зміни курсу гривні до долара США на дату оплати (або якщо оплата за обладнання розпочинається більше, ніж через місяць з моменту підписання договору).
Оплата вартості за договором здійснюється замовником в гривні шляхом перерахування коштів на безготівковий рахунок підрядника частинами, вказаними у 2.5, на підставі виставлених рахунків (п. 2.4 договору).
Пунктом 2.5 договору погоджено, що замовник здійснює розрахунки за договором наступними етапами:
1-й етап (передплата вартості обладнання) - передплата в розмірі 30% від вартості обладнання проводиться не пізніше ніж протягом 2-х банківських днів після отримання рахунку-фактури;
2-й етап (передплата вартості обладнання) - остаточна оплата в розмірі 70% від вартості обладнання проводиться не пізніше 2-х банківських днів після отримання рахунку-фактури;
3-й етап (передплата вартості робіт) - передплата в розмірі 50% від вартості робіт, протягом 2-х банківських днів після поставки обладнання на об'єкт та підписання видаткових накладних;
4-й етап (передплата вартості робіт) - передплата в розмірі 40% від вартості робіт, протягом 2-х банківських днів після підписання акту приймання-передачі виконаних робіт з монтажу;
5-й етап (передплата вартості робіт) - передплата в розмірі 10% від вартості робіт, протягом 2-х банківських днів після підписання акту приймання-передачі виконаних робіт з пусконалагодження обладнання.
Відповідно до п. 2.6. договору сторонами погоджено, що видаткові накладні та акти приймання-передачі виконаних робіт готує Підрядник і передає для підписання уповноваженому представнику Замовника нарочно або шляхом надсилання поштового відправлення.
Уповноважений представник Замовника протягом трьох днів перевіряє обґрунтованість акту та підписує його в частині фактично виконаних об'ємів робіт або дає мотивовану відмову. В разі безпідставної відмови Замовника від підписання акту приймання-передачі виконаних робіт, що полягає у відсутності обґрунтованої письмової відмови від підписання цього акту протягом трьох робочих днів з дня його передачі Підрядником, акт вважається підписаним, обсяги та види робіт, вказані в ньому, прийнятими Замовником.
Відповідно до п. 9.3 договору будь-які зміни та доповнення до цього договору дійсні лише у тому випадку, якщо вони виконані у письмовій формі та підписані уповноваженими представниками сторін.
Згідно з п. 10.3 договору додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід'ємною частиною і мають юридичну силу, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками.
Вартість робіт була збільшена з 230 000,00 грн до 300 000,00 грн, оскільки, як вказує позивач, у процесі виконання робіт сторонами досягнуто згоди про виконання додаткових робіт, відповідачем допущено працівників позивача до виконання робіт з монтажу огородження у шахті з матеріалів позивача, адже такий вид робіт не був передбачений умовами договору (будівельні роботи).
У позові позивач зазначає, що відповідач виконав зобов'язання за договором частково, а саме повністю оплатив вартість обладнання та частково вартість робіт, зокрема, на суму 214 000 грн.
Таким чином, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача вартості виконаних робіт в розмірі 86 000,00 грн (300 000 - 214 000), а також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 7 310,00 грн пені.
На підтвердження вимог позивачем надано суду наступні докази:
- підписаний сторонами акт надання послуг № 513 від 11.07.2024 на суму 70 000,00 грн з виконання демонтажних робіт;
- підписаний позивачем акт надання послуг № 770 від 24.09.2024 на суму 144 000,00 грн з виконання монтажних робіт;
- виставлений на оплату рахунок № 833 від 25.10.2024 на суму 86 000,00 грн;
- підписаний позивачем акт надання послуг № 861 від 29.10.2024 на суму 86 000,00 грн з виконання робіт: пусконалагоджувальних, GSM диспетчерських, монтажних систем контролю, кінцева перевірка, супровід в постановці на облік, закупівлю матеріалів: сітка, кутика, анкерів, хімічних анкерів і монтаж огородження в шахті;
- лист від 27.11.2024 за № 27/11-2, яким відповідачу для підпису надіслано проект додаткової угоди від 25.10.2024 з умовами про збільшення вартості виконаних робіт на суму 86 000,00 грн, а також в якому (листі) міститься вимога про сплату боргу в розмірі 86 000,00 грн, який (лист від 27.11.2024 за № 27/11-2) отримано відповідачем 09.12.2024;
- фото та відеоматеріали встановлення перегородки в шахті ліфту.
Крім того, позивачем до відповіді на відзив додано висновок Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртеплосервіс» від 03.10.2024 за результатами первинного технічного огляду, складений за замовленням позивача, в якому серед описів дефектів та невідповідностей вказано, що відсутня перегородка між раніше встановленим ліфтом та новоустановленим ліфтом (спільна шахта).
Також надано заяву свідка (технічного експерта ТОВ «Укртеплосервіс»), якою стверджується, що 03.10.2024 було проведено первинний технічний огляд ліфтового обладнання та складено висновок, де вказані зауваження про відсутність перегородки між раніше встановленим ліфтом та новоустановленим ліфтом (спільна шахта), зазначено про зобов'язання встановити таку перегородку до пуску в експлуатацію.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідачем відхиляються доводи позивача та вказується, що обумовлені та погоджені ним в договорі № 121624/Є від 12.06.2024 роботи, а також вартість обладнання оплачені у повному обсязі (214 000,00 грн), а вимоги позивача про стягнення 86 000,00 грн вартості виконаних робіт відповідачем не визнаються, оскільки такі роботи у позивача не замовлялись, сторонами у договорі не погоджувались, відповідачем в подальшому не вчинялось дій, які б погоджували замовлення додаткових робіт.
Крім того, відповідачем вказується, що ним:
- не заявлялось про виконання додаткових робіт з встановлення перегородки в шахті ліфту;
- Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртеплосервіс» не є учасником відносин між позивачем та відповідачем за договором № 121624/Є від 12.06.2024;
- після 24.09.2024 ані позивач, ані представник ТОВ «Укртеплосервіс» не допускались для проведення будь-яких робіт;
- надані позивачем фото та відеоматеріали встановлення перегородки в шахті ліфту не є належними та допустимим доказами, оскільки в них відсутня можливість ідентифікувати ліфтове обладнання, змонтоване позивачем за договором № 121624/Є від 12.06.2024.
Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, оцінюючи правомірність заявлених позивачем вимог, а також заперечень відповідача, суд виходив з наступного.
Укладений між сторонами Договір є змішаним та містить в собі елементи договору купівлі-продажу та підряду.
Відповідно до ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
При цьому між сторонами станом на момент розгляду даної справи не існує суперечок стосовно виконання договору в частині поставки товару, проте існує спір щодо виконання договору в частині виконання підрядних робіт.
Відносини в частині виконання робіт підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.
Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
При цьому, як визначено ст. 844 Цивільного кодексу України, ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.
Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.
Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором.
Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін.
У разі перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом.
Якщо виникла необхідність проведення додаткових робіт і у зв'язку з цим істотного перевищення визначеного приблизного кошторису, підрядник зобов'язаний своєчасно попередити про це замовника. Замовник, який не погодився на перевищення кошторису, має право відмовитися від договору підряду. У цьому разі підрядник може вимагати від замовника оплати виконаної частини роботи.
Підрядник, який своєчасно не попередив замовника про необхідність перевищення приблизного кошторису, зобов'язаний виконати договір підряду за ціною, встановленою договором.
Підрядник не має права вимагати збільшення твердого кошторису, а замовник - його зменшення в разі, якщо на момент укладення договору підряду не можна було передбачити повний обсяг роботи або необхідні для цього витрати.
У разі істотного зростання після укладення договору вартості матеріалу, устаткування, які мали бути надані підрядником, а також вартості послуг, що надавалися йому іншими особами, підрядник має право вимагати збільшення кошторису. У разі відмови замовника від збільшення кошторису підрядник має право вимагати розірвання договору.
Стаття 853 Цивільного кодексу України встановлює обов'язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові, в іншому випадку він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Відповідно до частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Так, сторонами до договору № 120624/Є від 12.06.2024 окремо не укладалось кошторису, проте в п. 2.2 договору погоджено, що вартість робіт становить 230 000,00 грн, а також визначено, що входить до такої вартості.
Такі дії сторін вказують на затвердження твердого кошторису (230 000,00 грн).
Крім того, суд наголошує, що додатком № 3 до вказаного договору сторонами погоджено, що підготовчі роботи по шахті та оздобленню шахти і приямка покладаються на замовника, тобто відповідача.
При цьому, ні умовами укладеного між сторонами договору, ні подальшими діями сторін у даній справі не підтверджується те, що відповідачем (як замовник) погоджувались додаткові будівельні роботи, які здійснені позивачем (встановлення перегородки в шахті ліфту).
Водночас, під час розгляду даної справи сторонами не заперечується факт оплати робіт (демонтажних та монтажних) на підставі актів надання послуг від 11.07.2024 та 24.09.2024 на загальну суму 214 000,00 грн.
Під час розгляду даної справи суду не надано доказів погодження виконання позивачем за завданням відповідача робіт на суму 86 000,00 грн, а також їх прийняття відповідачем на підставі укладеного між ними договору № 120624/Є від 12.06.2024.
Судом не беруться до уваги посилання позивача на те, що відповідачем не висловлено заперечень щодо акту надання послуг № 861 ід 29.10.2024 на суму 86 000,00 грн, оскільки під час розгляду даної справи суду не надано доказів отримання/вручення відповідачу такого акту.
Також судом відхиляються посилання позивача на те, що необхідність в проведенні додаткових робіт виникла після складання висновку від 03.10.2024 за результатами первинного технічного огляду, складеного ТОВ «Укртеплосервіс», оскільки, як вказано вище, під час розгляду даної справи позивачем як підрядником не надано доказів погодження таких додаткових робіт з відповідачем як замовником, при цьому ТОВ «Укртеплосервіс» не є учасником відносин між позивачем та відповідачем за укладеним договором № 120624/Є від 12.06.2024.
Крім того, введення ліфту в експлуатацію є обов'язком відповідача як замовника та покладає саме на останнього обов'язок забезпечити усунення всіх невідповідностей з приводу експлуатації ліфту, проте на позивача як підрядника такий обов'язок умовами укладеного між позивачем та відповідачем договору не покладався.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Як визначено ч.ч. 1, 3, 4 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників (ч. 1 ст. 75 ГПК України).
Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Як визначено ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 86 000,00 грн на підставі договору № 120624/Є від 12.06.2024, зважаючи на відсутність доказів погодження відповідачем як замовником на виконання таких робіт та не погодження таких додаткових робіт вказаним договором, не доведеною та документально не підтвердженою, у зв'язку з чим відмовляє в задоволенні позову у вказаній частині.
Суд наголошує, що позивач не позбавлений можливості заявлення відповідних вимог в порядку позадоговірного виконання ним таких робіт (без договору № 120624/Є від 12.06.2024) або в порядку стягнення понесених збитків, водночас, вказане не є предметом розгляду у даній справі.
Зважаючи на відмову в задоволенні позову в частині стягнення основного боргу, не підлягає задоволенню і похідна від неї вимога про стягнення пені в розмірі 7 310,00 грн, у зв'язку з чим суд також відмовляє в її задоволенні.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по оплаті позову судовим збором зважаючи на відмову в позові підлягають покладанню на позивача.
Крім того, у відзиві на позов відповідачем зазначалось про понесення витрат на правничу допомогу в розмірі 40 000,00 грн.
У клопотанні від 08.05.2025 відповідачем вказувалось, що розмір витрат на правничу допомогу у даній справі складає 60 000,00 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі відмови в позові - на позивача.
Стосовно покладання на позивача витрат відповідача на правничу допомогу, суд вказує про наступне.
Згідно з положеннями ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Відповідно до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження понесення таких витрат відповідачем до клопотання про долучення доказів додані:
- копія договору про надання правової допомоги № 11/03/2025 від 11.03.2025 та Додатку № 1 до нього;
- копія рахунку-фактури № СФ-1/1 від 06.05.2025;
- копія Акту приймання-передачі від 06.05.2025;
- копія платіжної інструкції № 2180 від 06.05.2025.
Крім того, до відзиву на позовну заяву відповідачем долучені довіреність, видана в підсистемі «Електронний суд» від 24.03.2025 на ім'я Кірюшина Дмитра Олександровича, та свідоцтво Кірюшина Дмитра Олександровича серії АГ № 000436 від 27.08.2025 про право на зайняття адвокатською діяльністю.
За умовами договору про надання правової допомоги № 11/03/2025 від 11.03.2025, укладеного між відповідачем (довіритель) та адвокатом Кірюшиним Д.О. (адвокат), довіритель доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання представляти інтереси довірителя, в т.ч. у всіх судах у справах за участі довірителя (п. 1.1 договору).
Згідно з п. 1.2 договору за вчинення дій, визначених п. 1.1 договору, довіритель зобов'язується виплатити адвокату плату (гонорар) у розмірі, визначеному в додатку № 1 до договору, а також компенсувати всі фактичні витрати, понесені адвокатом під час надання послуг.
Вказаний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2025.
Як погоджено сторонами в додатку № 1, сплачується за виконання: юридичної роботи - 4 000,00 грн за одну годину роботи або за одну сторінку виготовленого адвокатом документа; технічної роботи - 2 000,00 грн за одну годину роботи.
06.05.2025 між відповідачем та адвокатом підписано акт приймання-передачі послуг за вищевказаним договором, яким погоджено вартість послуг з правничої допомоги в розмірі 60 000,00 грн, а саме: зустріч з довірителем, ознайомлення зі справою та формування первинної позиції (4 години) - 16 000,00 грн; підготовка та подання відзиву на позов (6 стор. - 24 000,00 грн; підготовка та подання заперечень (5 стор.) - 20 000,00 грн.
06.05.2025 адвокатом виставлено рахунок на оплату № с/ф-1/1 на суму 60 000,00 грн.
Відповідно до платіжної інструкції № 2180 від 06.05.2025 відповідачем сплачено адвокату вартість правничої допомоги у розмірі 60 000,00 грн.
Витрати за надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (аналогічний висновок викладено в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 159/583/19).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Поряд з цим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок міститься в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, в п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, п. 24 додаткової постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 903/326/21).
Водночас, у пункті 6.1 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору.
У зв'язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи", колегія суддів у вищевказаній постанові вважає, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об'єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.
При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі “East/West Alliance Limited" проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухвалення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.
Суд вважає вартість витрат відповідача на правничу допомогу та розраховану вартість за одну сторінку документів (відзиву на позов та заперечення на відповідь на відзив) в розмірі 4 000,00 грн за одну сторінку непропорційною та неспівмірною для надання такого виду послуг.
Так, під час розгляду даної справи відповідач скористався правом на подання заяв по суті (відзиву на позов та заперечення на відповідь на відзив), а також подав клопотання про долучення доказів та додаткові пояснення, водночас зміст та правова позиція в цих документах частково дублюється і встановлення плати за документи, виходячи з кількості сторінок, є непропорційним до фактично наданих послуг, у зв'язку з чим суд з урахуванням того, що дана справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи, та зважаючи на критерій пропорційності витрат на правничу допомогу до предмета спору, вважає за можливе зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають відшкодування за рахунок позивача, до 20 000,00 грн.
В іншій частині витрати відповідача на правничу допомогу залишаються за відповідачем.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 231, 233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “БУДЛІФТМОНТАЖ ГРУП» (01054, місто Київ, вул. Франка Івана, будинок 30, код 40216795) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ-СІСТЕМ" (01010, м. Київ, Дніпровський узвіз, будинок 1, код 39496200) 20 000,00 грн (двадцять тисяч грн 00 коп.) витрат на правничу допомогу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення 09.09.2025.
Суддя О.Г. Удалова