ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.09.2025Справа № 910/8328/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін матеріали господарської справи
за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м.Києва»
до Дочірнього підприємства «Техком» Товариства з обмеженою відповідальністю «Техком»
про стягнення 86 561,26 грн.,
Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м.Києва» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Дочірнього підприємства «Техком» Товариства з обмеженою відповідальністю «Техком» про стягнення 86 561,26 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором від 22.11.2024 № 1136/24.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2025 відкрито провадження у справі; визнано справу малозначною та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; визначено сторонам строки для подачі своїх заяв по суті спору.
Ухвалу про відкриття провадження у даній справі направлено відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за місцезнаходженням відповідно до інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідач 21.07.2025 отримав ухвалу про відкриття провадження, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.
Виходячи зі змісту статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 91 Правил надання послуг поштового зв'язку, суд дійшов висновку, що відповідач повідомлений про судовий розгляд спору належним чином.
Відповідачем відзив суду не надано та позовні вимоги не заперечено. Відповідно до частини дев'ятої статті 165 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
Сторонами у справі та Деснянською районною в місті Києва державною адміністрацією 22.11.2024 укладено договір № 1136/24 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, за результатами аукціону при продовженні договору на новий строк (стара редакція договору від 29.12.2018 № 1136).
За умовами пунктів 4.1 та 7.1. розділу І Змінюваних умов договору та пункту 1.1. розділу ІІ Незмінюваних умов договору, орендодавець і позивач передали, а відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно за адресою: місто Київ, вулиця Закревського Миколи, 29, загальною площею 64,20 кв.м. Цільове призначення майна - розміщення кафе, барів, закусочних, кафетеріїв, їдалень, буфетів, які не здійснюють продаж товарів підакцизної групи, закладів ресторанного господарства з постачання страв, приготовлених централізовано, для споживання в інших місцях.
Відповідно до пункту 2.1 розділу ІІ Незмінюваних умов договору, орендар вступив у строкове платне користування майном у день підписання акта приймання-передачі майна від 01 липня 2021 року.
Згідно з пунктами 3.1 розділу ІІ Незмінюваних умов та підпунктом 8.1 розділу І Змінюваних умов договору, місячна орендна плата становить 10 614,89 грн. без податку на додану вартість. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України,
Умовами пункту 3.2 розділу ІІ Незмінюваних умов договору встановлено, що орендна плата за січень-грудень року оренди, що настає за роком, на який припадає перший місяць оренди, визначається шляхом коригування орендної плати за перший місяць оренди на річний індекс інфляції року, на який припадає перший місяць оренди. Орендна плата за січень-грудень третього року оренди і кожного наступного календарного року оренди визначається шляхом коригування місячної орендної плати, що сплачувалась у попередньому році, на річний індекс інфляції такого року.
Відповідно до пункту 3.3 розділу ІІ Незмінюваних умов договору, відповідач сплачує орендну плату на рахунок позивача щомісяця до 15 числа поточного місяця оренди за поточний місяць.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного сторонами договору, суд дійшов висновку, що вказаний правочин за своєю правовою природою є договором оренди комунального майна.
Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Особливості найму (оренди) державного і комунального майна встановлюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна".
Часта перша статті 762 Цивільного кодексу України встановлює, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до частини 1 статті 17 Законом України "Про оренду державного та комунального майна", орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Згідно з статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до пункту 3.3 розділу ІІ Незмінюваних умов договору, відповідач сплачує орендну плату на рахунок позивача щомісяця до 15 числа поточного місяця оренди за поточний місяць.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Станом на момент звернення позивачем із даним позовом строк здійснення оплати за оренду за період часу з грудня 2024 року по червень 2025 року включно є таким, що настав.
Позивачем нараховано відповідачу орендну плату за період часу з грудня 2024 року по червень 2025 року включно 87 624,15 грн. та виставлено наступні рахунки-фактури: № 299 від 10.12.2024 на суму 9 321,72 грн., № 219 від 13.01.2025 на суму 15 660,49 грн., № 364 від 11.02.2025 на суму 15 660,49 грн., від 11.03.2025 № 441 на суму 15 660,49 грн., від 15.04.2025 № 649 на суму 10 440,32 грн., від 12.05.2025 № 341 на суму 10 440,32 грн., від 10.06.2025 № 384 на суму 10 440,32 грн.
Відповідачем частково здійснено оплату за оренду у розмірі 6 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 30.04.2025 № 217119844. Доказів погашення відповідачем заборгованості з орендної плати у розмірі 76 403,96 грн. матеріали справи не містять. Протилежного суду не доведено.
Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно з статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Умовами статті 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 76 403,96 грн. є правомірною і підлягає задоволенню повністю.
Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до пункту 3.8 розділу ІІ Незмінюваних умов договору, на суму заборгованості відповідача з орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку, починаючи з дати виникнення заборгованості і за кожний день прострочення. Пеня сплачується позивачу.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 7 389,58 грн.
Наразі, суд зазначає, що позивачем не вірно визначено періоди прострочення зобов'язання за грудень 2024 року, лютий та березень 2025 року, а саме їх початок.
Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Статтею 254 Цивільного кодексу України визначено, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
При визначенні періодів нарахування неустойки позивачем не було враховано, що 15.12.2024, 15.02.2025 та 15.03.2025 були вихідними днями, а отже, останнім днем строку оплати у відповідача за грудень 2024 року було - 16.12.2024, за лютий 2025 року - 17.02.2025 та за березень 2025 року - 17.03.2025, відповідно прострочення почалось - 17.12.2024, 18.02.2025 та 18.03.2025.
Разом із тим, здійснивши перерахунок пені, з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання, порядку розрахунків погодженого сторонами, в межах розрахунку позивача, господарський суд дійшов до висновку, що розмір заявленої позовної вимоги є арифметично вірним і тому підлягає повному задоволенню.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 730,44 грн. та інфляційні втрати у розмірі 2 037,28 грн.
За результатом перевірки розрахунків вимог позивача про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, судом також встановлено помилковість нарахування заборгованості за грудень 2024 року, лютий та березень 2025 року.
Разом із тим, здійснивши перерахунок 3 % річних, у межах періоду розрахунку позивача, з урахуванням встановлених вище дат прострочення платежів, суд приходить до висновку, що розмір заявлених позовних вимог є арифметично вірним і тому підлягає повному задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі викладеного та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Дочірнього підприємства «Техком» Товариства з обмеженою відповідальністю «Техком» (02217, місто Київ, вулиця Миколи Закревського, 29; ідентифікаційний номер 30978030) на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м.Києва» (02217, місто Київ, вулиця Миколи Закревського, 15; ідентифікаційний номер 39605452) 76 403,96 грн. основного боргу, 7 389,58 грн. пені, 730,44 грн. 3 % річних, 2 037,28 грн. інфляційних втрат та 2 422,40 грн. витрат зі сплати судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя Т.Ю. Кирилюк