Рішення від 08.09.2025 по справі 910/500/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.09.2025Справа № 910/500/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" вул. Київська, 1, м. Добропілля, Донецька обл., Покровський р-н,85004

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" вул. Єжи Гедройця, 5, м.Київ, 03150

про стягнення 90 810,72 грн.

Представники сторін: без виклику.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 90 810,72 грн. вартості недостачі вантажу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на факт незбереження відповідачем як підприємством залізничного транспорту цілісності майна (вантажу) під час перевезення залізницею вагонів, внаслідок чого на підставі ст. 110, 114, 115 Статуту залізниць України стягненню з відповідача підлягає вартість втраченого під час перевезення вантажу у вказаній сумі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Через систему "Електронний суд" 06.02.2024 від позивача на виконання вимог ухвали суду від 24.01.2024 надійшла заява б/н від 05.02.2024 про усунення недоліків позовної заяви, розглянувши яку суд встановив, що недоліки позовної заяви, які зумовили залишення її без руху, позивачем усунуто.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/500/24 та з огляду на заявлені позивачем вимоги та предмет доказування у даній справі, оскільки ціна позову у даній справі не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, отже дана справа у розумінні ч. 5 ст. 12 ГПК України є малозначною, відтак господарським судом вирішено розгляд справи № 910/500/24 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Окрім цього, вказаною ухвалою суду від 23.02.2024 відмовлено в задоволенні клопотання АТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" про розгляд справи в загальному позовному провадженні, оскільки виходячи зі змісту позовної заяви, складу сторін та наданих позивачем доказів даний спір не відноситься до категорії складних, а також заявником не наведено існування обставин, які можуть бути підставами для розгляду справи №910/500/24 за правилами загального позовного провадження.

У свою чергу, від відповідача 28.02.2024 через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 28.02.2024, з доказами його надсилання на адресу позивача, в якому відповідач заперечує проти позову, посилаючись на ст. 6, 31-32, 37 Статуту залізниць України та вказує, що під час завантаження вантажу саме вантажовідправником мали б бути вжиті заходи щодо запобігання видування вантажу, усунуті щілини та конструктивні зазори вагонів тощо. Крім того, згідно з відомостями, що містяться в спірних комерційних актах, у вагонах наявна вода, тобто вологість вантажу більше ніж орієнтовно 0,2 %, а відтак, як стверджує відповідач, до обрахунку розміру нестачі необхідно застосовувати 2 % норм природніх втрат у відповідності до ч. 2 п. 27 Правил видачі вантажів, а також посилається на відсутність в матеріалах справи комерційного акту № 33103/103, за яким позивач просить суд стягнути з відповідача, серед іншого 12 532,19 грн. збитків. З огляду на вищезазначене відповідач наголошує, що АТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" не доведено, що саме внаслідок дій відповідача через неналежне виконання договірних зобов'язань по договору перевезення позивачу було завдано збитків у заявленій сумі до стягнення. Відзив судом долучений до матеріалів справи.

Окрім цього, через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли: 25.11.2024 додаткові пояснення № б/н від 25.11.2024, в яких останній просить закрити провадження у справі з огляду на відсутність предмету спору, оскільки заявлені позивачем позовні вимоги вже були предметом розгляду у справі № 910/9747/24, за результатом розгляду якої рішенням Господарського суду міста Києва від 04.11.2024 позовні вимоги позивача було задоволено, відтак провадження по справі має бути закрите на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України; 04.06.2025 - клопотання б/н від 04.06.2025 про долучення до матеріалів справи копії постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 у справі № 910/9747/24. Вказані документи судом долучено до матеріалів справи.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами на час розгляду справи суду не надано.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Наразі, від позивача станом на час винесення рішення до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання відповіді на відзив та/або про намір вчинення відповідних дій у відповідності до статті 166 Господарського процесуального кодексу України та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.

З огляду на вищевикладене, оскільки АТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" не скористалося наданими йому процесуальними правами, зокрема, позивачем не надано відповіді на відзив, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Суд зазначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Як зазначається позивачем в позовній заяві та встановлено судом за матеріалами справи, вантажовідправником - АТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» зі станції відправлення Добропілля Донецької залізниці на станцію призначення Бурштин Львівської залізниці за накладними № №48461990, №48461776, №48570568, №48644843, на адресу вантажоодержувача - "Бурштинської ТЕС" АТ "ДТЕК Західенерго" було здійснено відправку вантажу (вугілля кам'яного марки газове).

Крім того, вантажовідправником - АТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» зі станції відправлення Добропілля Донецької залізниці на станцію призначення Ігрень Придніпровської залізниці за накладними №48400816, №48400709, №48400691, №48409668, №48409577, №48696132, №48698435, №48741003, №48741177, №48741185, №48743512 та №48743918 на адресу вантажоодержувача - "Придніпровська ТЕС" АТ "ДТЕК Дніпроенерго" було здійснено відправку вантажу (вугілля кам'яного марки газове).

Згідно графи 7 спірних залізничних накладних вантаж передано до перевезення на виконання договору поставки № 1-1-2016/006 від 27.01.2016 у власність АТ «ДТЕК Західнерго», договору поставки № 21/12-ДЕ від 21.12.2012 у власність АТ «ДТЕК Дніпроенерго».

Судом встановлено, що за своїм змістом та правовою природою відповідні правовідносини в сфері перевезення регулюються нормами глави 64 Цивільного кодексу України та глави 32 Господарського кодексу України.

Статтею 908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі статтею 306 Господарського кодексу України (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з частиною 1 статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Зокрема, загальні умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються Законом України «Про транспорт», Законом України «Про залізничний транспорт», Статутом залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, та іншими актами законодавства України, в т.ч. Правилами оформлення перевізних документів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 за № 34, Правилами приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №861/5082, Правилами видачі вантажів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №862/5083.

Згідно з частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

У відповідності до частини 2 статті 3 Закону України "Про залізничний транспорт" нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Згідно статті 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут), статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (пункт 3 Статуту).

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про залізничний транспорт" нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Відповідно до підпункту «а» статті 5 Статуту Правила перевезення вантажів (далі - Правила) є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

За приписами частини 1 статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

За змістом частини 2 статті 307 Господарського кодексу України (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) та частини 2 статті 909 Цивільного кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

У відповідності до частини 3 статті 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено також частиною 2 статті 307 Господарського кодексу України (який діяв на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Згідно статей 22, 23 Статуту залізниць України за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.

Порядок експлуатації власних вантажних вагонів на залізничному транспорті загального користування регламентують Правила експлуатації власних вантажних вагонів затверджених наказом Міністерство інфраструктури України від 29.01.2015 №17, відповідно до пункту 1.1 яких Правила є обов'язковими при перевезеннях вантажів вагонами, що перебувають у власності перевізників, операторів, підприємств, установ, організацій, фізичних осіб - підприємців, які орендують їх в інших власників або якими вони володіють на підставі договору управління майном, договору про спільну діяльність тощо.

Пунктом 5.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів передбачено, що перевезення власних вантажних вагонів у завантаженому і порожньому стані в усіх випадках (передислокація, ремонт тощо) оформляється перевізним документом (накладною) в електронному (із накладенням електронного цифрового підпису) або паперовому вигляді згідно з Правилами оформлення перевізних документів.

Оформлення накладної має здійснюватися у відповідності до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084.

Згідно з пунктом 1.1. Правил оформлення перевізних документів на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред'явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 № 542, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 10.09.2001 за № 798/5989). У відповідності до цих Правил накладна може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП)). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.

Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Накладна у паперовому вигляді є відображенням її електронної копії, яка обов'язково надається на станцію відправлення одночасно з накладною у паперовому вигляді.

Як зазначається позивачем в позовній заяві та встановлено судом за матеріалами справи, АТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" як відправником було завантажено та передано для перевезення АТ "Українська залізниця" вантаж (вугілля кам'яне), вантажоодержувач - ДТЕК «Бурштинська ТЕС», ДТЕК «Придніпровська ТЕС»:

календарний штемпель станції відправлення: 09.05.2023, вагон №63027908, кількість 69850 кг, що підтверджується накладною№48461990;

календарний штемпель станції відправлення: 09.05.2023, вагон №55048177, кількість 69400 кг, що підтверджується накладною№48461776;

календарний штемпель станції відправлення: 15.06.2023, вагон №63689301, кількість 70350 кг, вагон №68368216, кількість 70850 кг, що підтверджується накладною №48570568;

календарний штемпель станції відправлення: 14.04.2023, вагон №56278559, кількість 68850 кг, вагон №60228913, кількість 69900 кг, вагон №67849372, кількість 68850 кг, що підтверджується накладною №48400816;

календарний штемпель станції відправлення: 13.04.2023, вагон №63748610, кількість 69350 кг, вагон №63178644, кількість 69800 кг, що підтверджується накладною №48400709;

календарний штемпель станції відправлення: 13.04.2023, вагон №56125743, кількість 69500 кг, вагон №60457116, кількість 69800 кг, що підтверджується накладною №48400691;

календарний штемпель станції відправлення: 18.04.2023, вагон №60457124, кількість 69900 кг, що підтверджується накладною №48409668;

календарний штемпель станції відправлення: 17.04.2023, вагон №53084349, кількість 69800 кг, що підтверджується накладною №48409577;

календарний штемпель станції відправлення: 10.07.2023, вагон №68704584, кількість 70900 кг, що підтверджується накладною №48644843;

календарний штемпель станції відправлення: 29.07.2023, вагон №53498259, кількість 69800 кг, що підтверджується накладною №48696132;

календарний штемпель станції відправлення: 29.07.2023, вагон №61787750, кількість 70500 кг, що підтверджується накладною №48698435;

календарний штемпель станції відправлення: 13.08.2023, вагон №60909223, кількість 69950 кг, вагон №63180483, кількість 69850 кг, що підтверджується накладною №48741003;

календарний штемпель станції відправлення: 14.08.2023, вагон №67860569, кількість 70800 кг, що підтверджується накладною №487741177;

календарний штемпель станції відправлення: 14.08.2023, вагон №63377436, кількість 69900 кг, що підтверджується накладною №48741185;

календарний штемпель станції відправлення: 14.08.2023, вагон №62920806, кількість 70000 кг, вагон №63538466, кількість 69400 кг, вагон №64703929, кількість 69900 кг що підтверджується накладною №48743512;

календарний штемпель станції відправлення: 29.07.2023, вагон №68779974, кількість 71000 кг, що підтверджується накладною №48743918.

Як вбачається з відомостей, зазначених в графі "20. Найменування вантажу" у накладних №48461990, №48461776, №48570568, №48400816, №48400709, №48400691, №48409668, №48409577, №48644843, №48696132, №48698435, №48741003, №48741177, №48741185, №48743512 та №48743918, предметом перевезення є вугілля кам'яне марки г- газове, марка Г (Г2) О-100, навантаження насипом, нижче рівня борту 150 мм, вантаж в твердому стані, граничний показник вологості 0,2 %, вантаж маркований і ущільнений скребковим вирівнювачем, поверхня вантажу маркована п'ятьма повздовжніми борознами, вантаж розміщено й закріплено згідно з п.2.3.1 гл. 14 Додатка 3 до СМГС.

Суд зазначає, що відповідно до частини 1, 2 статті 23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.

Пунктом 2.3. Правил оформлення перевізних документів визначено, що представник відправника у графі 55 накладної «Правильність внесених відомостей підтверджую» вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреністю на оформлення перевезення.

При цьому, згідно частини 1 статті 24 Статуту залізниць України вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки невірності, неточності або неповноту відомостей, зазначених ним у накладній.

Наразі, правильність внесених відомостей до вказаних залізничних накладних підтверджена підписом представника відправника.

У свою чергу суд констатує, що зауважень щодо кількості та змісту вантажу, його маркування, а також правильності відомостей, зазначених у залізничних накладних на станції відправлення від залізниці не находило, отже, за висновками суду, на станції відправлення вантаж прийнятий відповідачем до перевезення без зауважень та заперечень.

У зв'язку з викладеним суд доходить висновку, що наявністю залізничних накладних як форми договору перевезення вантажів встановлено факт укладення між АТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" як вантажовідправником та відповідачем як перевізником договірних зобов'язань щодо приймання, транспортування вантажу (вугілля кам'яного) та видачі його у пункті призначення.

Згідно зі статтею 12 Закону України "Про залізничний транспорт" підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до статті 52 Статуту на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами.

Статтею 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Отже, оскільки спірні вагони прийняті залізницею для перевезення без зауважень до вантажовідправника, відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі вантажоотримувачу, в силу статті 110 Статуту покладається на залізницю, тобто на відповідача.

Частиною 2 статті 24 Статуту залізниць України передбачено право залізниці перевіряти правильність відомостей, зазначених вантажовідправником у накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Як встановлено судом, після прибуття вагонів за №63027908, №55048177, №63689301, №68368216, №56278559, №60228913, №67849372, №63748610, №63178644, №56125743, №60457116, №60457124, №53084349, №68704584, №53498259, №61787750, №60909223, №63180483, №67860569, №63377436, №62920806, №63538466, №64703929, №68779974 на станціях призначення Ігрень Придніпровської залізниці та Бурштин Львівської залізниці відповідно до ст. 52 Статуту на підставі актів загальної форми було здійснено перевірку стану вантажу у вищезазначених вагонах та виявлено невідповідність маси вантажу, вказаній у залізничних накладних, про що складено відповідні комерційні акти форми ГУ-22, підписані на станції Бурштин: начальником станції Василенюк О.С., начальником вантажного депо Джогол Н.П., комерційними агентами Ющенко О.Р., Цибух О.Р., Кукурудза М.В. та представниками ТЕС Шанталович М.М., Метинською Ю.В., Кирилів Г.Б., на станції Ігрень : начальником станції Блох Р.О., АРВ Селіна О.Ю., комерційними агентами Головко С.І. , Осіна Я.П., Сорока О.В, та представником ТЕС Копиловим К.В.

Згідно з комерційним актом №388103/72 від 14.05.2023 (на додаток до акту ст. НИЖНЬОДНІПРОВСЬК-ВУЗОЛ Придн. залізниці №3000 від 10.05.2023, акт нестача вантажу, порушення маркування. Акт з/ф ст. Бурштин зал. 801, 803 від 14.05.2023), на станції Бурштин Львівської залізниці було проведено перевірку стану вантажу та при комісійному зважуванні вагона №55048177 (технічний стан: справний, акт № 2) на справних 150-тонних тензометричних вагонних вагах ВП "Бурштинської ТЕС" АТ "ДТЕК Західенерго" зав.№017 (повірка 02.05.2023) виявилось нетто - 68250 кг (зазначено в перевізних документах нетто - 69400 кг), тара 24000 кг (зазначено в перевізних документах тара - 24000 кг), що менше вантажного документу на 1150 кг. При перевірці виявлено навантаження нижче бортів 50 см, маркування ледь проглядається, наявні сліди ходіння. Праворуч по ходу поїзда виявлено виїмку над 1-7 люками розміром 1050см х 20-25см х 10-15см. В місці виїмки маркування відсутнє. Вагон у технічному та комерційному відношенні справний; вагон бездверний, розвантажувальні люки з обох сторін закриті. На момент огляду та видачі вантажу просипання не було.

Акт підписаний уповноваженими особами залізничної станції Бурштин - Василенюк О.С., Джогол Н.П., Цибух О.Р. та представником ВП "Бурштинської ТЕС" АТ "ДТЕК Західенерго" Метинською Ю.В.

Згідно з комерційним актом №388103/73 від 14.05.2023 (на додаток до акту ст. НИЖНЬОДНІПРОВСЬК-ВУЗОЛ Придн. залізниці №3003 від 10.05.2023, акт нестача вантажу, порушення маркування. Акт з/ф ст. Бурштин зал. 801, 804 від 14.05.2023), на станції Бурштин Львівської залізниці було проведено перевірку стану вантажу та при комісійному зважуванні вагона №63027908 (технічний стан: справний, акт № 3) на справних 150-тонних тензометричних вагонних вагах ВП "Бурштинської ТЕС" АТ "ДТЕК Західенерго" зав.№017 (повірка 02.05.2023) виявилось нетто - 68350 кг (зазначено в перевізних документах нетто - 69850 кг), тара 22700 кг (зазначено в перевізних документах тара - 22700 кг), що менше вантажного документу на 1500 кг. При перевірці виявлено навантаження нижче бортів 10-30 см, маркування проглядається, наявні сліди ходіння. Праворуч по ходу поїзда виявлено виїмку над 4-5 люками розміром 250-300см х 100-120см х 40-50см. В місці виїмки маркування відсутнє. Вагон у технічному та комерційному відношенні справний; вагон бездверний, розвантажувальні люки з обох сторін закриті. На момент огляду та видачі вантажу просипання не було.

Згідно з комерційним актом №388103/92 від 20.06.2023 (на додаток до акту ст. Бурштин Львівської залізниці №099 від 20.06.2023, про порушення маркування, нестача вантажу, акт з/ф ст. Нижньодніпровськ-Вузол 3768 від 16.06.2023), на станції Бурштин Львівської залізниці було проведено перевірку стану вантажу та при комісійному зважуванні вагона №63689301 (технічний стан: справний, акт № 12) на справних 150-тонних тензометричних вагонних вагах ВП "Бурштинської ТЕС" АТ "ДТЕК Західенерго" зав.№017 (повірка 02.05.2023) виявилось нетто - 67200 кг (зазначено в перевізних документах нетто - 70350 кг), тара 22700 кг (зазначено в перевізних документах тара - 22700 кг), що менше вантажного документу на 3150 кг. При перевірці виявлено навантаження нижче бортів 30 см, маркування відповідає електронному документу. На поверхні вантажу по всьому вагону видно сліди ходіння. Праворуч та ліворуч по ходу поїзда виявлено виїмки над 4-7 люками 450-550см х 60-80см х 20-40см. В місцях виїмки маркування відсутнє. При видачі вантажу просипання не було, вагон бездверний, розвантажувальні люки з обох сторін закриті. Вагон у технічному та комерційному відношенні справний.

Акт підписаний уповноваженими особами залізничної станції Бурштин - Василенюк О.С., Джогол Н.П., Ющенко О.Р. та представником ВП "Бурштинської ТЕС" АТ "ДТЕК Західенерго" Шандалович М.М.

Згідно з комерційним актом №388103/93 від 20.06.2023 (на додаток до акту ст. Бурштин Львівської залізниці №100 від 20.06.2023, про порушення маркування, нестача вантажу, акт з/ф ст. Нижньодніпровськ-Вузол 3769 від 16.06.2023) на станції Бурштин Львівської залізниці було проведено перевірку стану вантажу та при комісійному зважуванні вагона №68368216 (технічний стан: справний, акт № 13) на справних 150-тонних тензометричних вагонних вагах Бурштинської ТЕС"АТ "ДТЕК Західенерго" зав.№017 (повірка 02.05.2023) виявилось нетто - 69000 кг (зазначено в перевізних документах нетто - 70850 кг), тара 22100 кг (зазначено в перевізних документах тара - 22100 кг), що менше вантажного документу на 1850 кг. При перевірці виявлено навантаження нижче бортів 30 см, маркування відповідає електронному документу. На поверхні вантажу праворуч по ходу поїзда виявлено виїмку над 1-3 люками 450см х 150см х 30см. В місцях виїмки маркування відсутнє, видно сліди ходіння. При видачі вантажу просипання не було, вагон бездверний, розвантажувальні люки з обох сторін закриті. Вагон у технічному та комерційному відношенні справний.

Згідно з комерційним актом №453105/84 від 17.04.2023 (на додаток до акту ст. Покровськ ДОН залізниці №40606 від 14.04.2023, акту з/ф станції Ігрень Придн. № 77/П від 17.04.2023 про комісійне переважування та видачу) на станції Ігрень Придніпровської залізниці було проведено перевірку стану вантажу та при комісійному зважуванні вагона №56278559 (технічний стан: справний) на справних 150-тонних тензометричних вагонних вагах вантажоодержувача ВВ150-2-50СД зав.№567 (повірка 30.03.2023) виявилось нетто - 67300 кг (зазначено в перевізних документах нетто - 68850 кг), тара 22300 кг (зазначено в перевізних документах тара - 22300 кг), що менше вантажного документу на 1550 кг. При перевірці виявлено навантаження нижче бортів 10 см, розрівнено, марковано поздовжніми борознами, на поверхні наявні сліди ходіння. За рухом поїзду наявна виїмка вантажу над 1-5 люками з лівої сторони довжино 750 см, шириною 100-150 см, глибиною 20-40 см, в місці виїмки маркування відсутнє. Вагон бездверний, люка закриті, течі вантажу немає. В технічному відношенні вагон справний. При повторному зважуванні вагону вага підтвердилась. Вантаж, якого бракує, в вагоні вміститись зміг би.

Акт підписаний уповноваженими особами залізничної станції Ігрень - Блох Р.О., Головко С.І., АРВ Селіною О.Ю., та представником ВП "Придніпровська ТЕС" АТ "ДТЕК Дніпроенерго" Копиловим К.В.

Згідно з комерційним актом №453105/83 від 17.04.2023 (на додаток до акту ст. Покровськ ДОН залізниці №40609 від 14.04.2023, акту з/ф станції Ігрень Придн. № 77/П від 17.04.2023 про комісійне переважування та видачу) на станції Ігрень Придніпровської залізниці було проведено перевірку стану вантажу та при комісійному зважуванні вагона №60228913 (технічний стан: справний) на справних 150-тонних тензометричних вагонних вагах вантажоодержувача ВВ150-2-50СД зав.№567 (повірка 30.03.2023) виявилось нетто - 68300 кг (зазначено в перевізних документах нетто - 69900 кг), тара 23000 кг (зазначено в перевізних документах тара - 23000 кг), що менше вантажного документу на 1600 кг. При перевірці виявлено навантаження нижче бортів 20 см, розрівнено, марковано поздовжніми борознами, на поверхні наявні сліди ходіння. За рухом поїзду наявна виїмка вантажу над 1-7 люками з лівої сторони довжино 1050 см, шириною 100-180 см, глибиною 20-40 см, в місці виїмки маркування відсутнє. Вагон бездверний, люки закриті, течі вантажу немає. В технічному відношенні вагон справний. При повторному зважуванні вагону вага підтвердилась. Вантаж, якого бракує, в вагоні вміститись зміг би.

Згідно з комерційним актом №453105/85 від 17.04.2023 (на додаток до акту ст. Покровськ ДОН залізниці №40611 від 14.04.2023, акту з/ф станції Ігрень Придн. № 77/П від 17.04.2023 про комісійне переважування та видачу) на станції Ігрень Придніпровської залізниці було проведено перевірку стану вантажу та при комісійному зважуванні вагона №67849372 (технічний стан: справний) на справних 150-тонних тензометричних вагонних вагах вантажоодержувача ВВ150-2-50СД зав.№567 (повірка 30.03.2023) виявилось нетто - 67700 кг (зазначено в перевізних документах нетто - 68850 кг), тара 22400 кг (зазначено в перевізних документах тара - 22400 кг), що менше вантажного документу на 1150 кг. При перевірці виявлено навантаження нижче бортів 20 см, розрівнено, марковано поздовжніми борознами, на поверхні наявні сліди ходіння. За рухом поїзду наявна виїмка вантажу над 1-2 люками довжино 300 см, шириною 280 см, глибиною 20-30 см, над 3-7 люками з лівої сторони довжино 750 см, шириною 80-140 см, глибиною 20-40 см, в місці виїмки маркування відсутнє. Вагон бездверний, люки закриті, течі вантажу немає. В технічному відношенні вагон справний. При повторному зважуванні вагону вага підтвердилась. Вантаж, якого бракує, в вагоні вміститись зміг би.

Згідно з комерційним актом №453105/89 від 17.04.2023 (на додаток до акту ст. Покровськ ДОН залізниці №40604 від 14.04.2023, акту з/ф станції Ігрень Придн. № 79/П від 17.04.2023 про комісійне переважування та видачу) на станції Ігрень Придніпровської залізниці було проведено перевірку стану вантажу та при комісійному зважуванні вагона №56125743 (технічний стан: справний) на справних 150-тонних тензометричних вагонних вагах вантажоодержувача ВВ150-2-50СД зав.№567 (повірка 30.03.2023) виявилось нетто - 68500 кг (зазначено в перевізних документах нетто - 69500 кг), тара 23900 кг (зазначено в перевізних документах тара - 23900 кг), що менше вантажного документу на 1000 кг. При перевірці виявлено навантаження нижче бортів 10 см, розрівнено, марковано поздовжніми борознами, на поверхні наявні сліди ходіння. За рухом поїзду наявна виїмка вантажу над 4-7 люками з лівої сторони довжино 600 см, шириною 140-200 см, глибиною 20-40 см, в місці виїмки маркування відсутнє. Вагон бездверний, люки закриті, течі вантажу немає. В технічному відношенні вагон справний. При повторному зважуванні вагону вага підтвердилась. Вантаж, якого бракує, в вагоні вміститись зміг би.

Згідно з комерційним актом №453105/90 від 17.04.2023 (на додаток до акту ст. Покровськ ДОН залізниці №40603 від 14.04.2023, акту з/ф станції Ігрень Придн. № 79/П від 17.04.2023 про комісійне переважування та видачу) на станції Ігрень Придніпровської залізниці було проведено перевірку стану вантажу та при комісійному зважуванні вагона №60457116 (технічний стан: справний) на справних 150-тонних тензометричних вагонних вагах вантажоодержувача ВВ150-2-50СД зав.№567 (повірка 30.03.2023) виявилось нетто - 68700 кг (зазначено в перевізних документах нетто - 69800 кг), тара 23500 кг (зазначено в перевізних документах тара - 23500 кг), що менше вантажного документу на 1100 кг. При перевірці виявлено навантаження нижче бортів 10 см, розрівнено, марковано поздовжніми борознами, на поверхні наявні сліди ходіння. За рухом поїзду наявна виїмка вантажу над 1-5 люками з лівої сторони довжино 750 см, шириною 100-140 см, глибиною 20-30 см, в місці виїмки маркування відсутнє. Вагон бездверний, люки закриті, течі вантажу немає. В технічному відношенні вагон справний. При повторному зважуванні вагону вага підтвердилась. Вантаж, якого бракує, в вагоні вміститись зміг би.

Згідно з комерційним актом №453105/87 від 17.04.2023 (на додаток до акту ст. Покровськ ДОН залізниці №40608 від 14.04.2023, акту з/ф станції Ігрень Придн. № 78/П від 17.04.2023 про комісійне переважування та видачу ) на станції Ігрень Придніпровської залізниці було проведено перевірку стану вантажу та при комісійному зважуванні вагона №63748610 (технічний стан: справний) на справних 150-тонних тензометричних вагонних вагах вантажоодержувача ВВ150-2-50СД зав.№567 (повірка 30.03.2023) виявилось нетто - 68300 кг (зазначено в перевізних документах нетто - 69350 кг), тара 23800 кг (зазначено в перевізних документах тара - 23800 кг), що менше вантажного документу на 1050 кг. При перевірці виявлено навантаження нижче бортів 20-30 см, розрівнено, марковано поздовжніми борознами, на поверхні наявні сліди ходіння. За рухом поїзду наявна виїмка вантажу над 1-7 люками з лівої сторони довжино 1050 см, шириною 100-140 см, глибиною 20-40 см, в місці виїмки маркування відсутнє. Вагон бездверний, люки закриті, течі вантажу немає. В технічному відношенні вагон справний. При повторному зважуванні вагону вага підтвердилась. Вантаж, якого бракує, в вагоні вміститись зміг би.

Згідно з комерційним актом №453105/88 від 17.04.2023 (на додаток до акту ст. Покровськ ДОН залізниці №40610 від 14.04.2023, акту з/ф станції Ігрень Придн. № 78/П від 17.04.2023 про комісійне переважування та видачу) на станції Ігрень Придніпровської залізниці було проведено перевірку стану вантажу та при комісійному зважуванні вагона №63178644 (технічний стан: справний) на справних 150-тонних тензометричних вагонних вагах вантажоодержувача ВВ150-2-50СД зав.№567 (повірка 30.03.2023) виявилось нетто - 68050 кг (зазначено в перевізних документах нетто - 69800 кг), тара 23800 кг (зазначено в перевізних документах тара - 23800 кг), що менше вантажного документу на 1750 кг. При перевірці виявлено навантаження нижче бортів 10-20 см, розрівнено, марковано поздовжніми борознами, на поверхні наявні сліди ходіння. За рухом поїзду наявна виїмка вантажу над 1-7 люками з лівої сторони довжино 1050 см, шириною 80-100 см, глибиною 20-40 см, в місці виїмки маркування відсутнє. Вагон бездверний, люки закриті, течі вантажу немає. В технічному відношенні вагон справний. При повторному зважуванні вагону вага підтвердилась. Вантаж, якого бракує, в вагоні вміститись зміг би.

Згідно з комерційним актом №453105/91 від 19.04.2023 (на додаток до акту ст. Покровськ ДОН залізниці №40661 від 18.04.2023, акту з/ф станції Ігрень Придн. № 81/П від 19.04.2023 про комісійне переважування та видачу) на станції Ігрень Придніпровської залізниці було проведено перевірку стану вантажу та при комісійному зважуванні вагона №60457124 (технічний стан: справний) на справних 150-тонних тензометричних вагонних вагах вантажоодержувача ВВ150-2-50СД зав.№567 (повірка 30.03.2023) виявилось нетто - 68900 кг (зазначено в перевізних документах нетто - 69900 кг), тара 21950 кг (зазначено в перевізних документах тара - 21950 кг), що менше вантажного документу на 1000 кг. При перевірці виявлено навантаження нижче бортів 10-20 см, розрівнено, марковано поздовжніми борознами, на поверхні наявні сліди ходіння. За рухом поїзду наявна виїмка вантажу над 2-4 люками з правої сторони довжино 380 см, шириною 60-100 см, глибиною 30-40 см, в місці виїмки маркування відсутнє. Вагон бездверний, люки закриті, течі вантажу немає. В технічному відношенні вагон справний. При повторному зважуванні вагону вага підтвердилась. Вантаж, якого бракує, в вагоні вміститись зміг би.

Акт підписаний уповноваженими особами залізничної станції Ігрень - Блох Р.О., Ленівенко О.В., АРВ Селіною О.Ю., та представником ВП "Придніпровська ТЕС" АТ "ДТЕК Дніпроенерго" Копиловим К.В.

Згідно з комерційним актом №453105/92 від 19.04.2023 (на додаток до акту ст. Покровськ ДОН залізниці №40658 від 18.04.2023, акту з/ф станції Ігрень Придн. № 82/П від 19.04.2023 про комісійне переважування та видачу) на станції Ігрень Придніпровської залізниці було проведено перевірку стану вантажу та при комісійному зважуванні вагона №53084349 (технічний стан: справний) на справних 150-тонних тензометричних вагонних вагах вантажоодержувача ВВ150-2-50СД зав.№567 (повірка 30.03.2023) виявилось нетто - 68600 кг (зазначено в перевізних документах нетто - 69800 кг), тара 21150 кг (зазначено в перевізних документах тара - 21150 кг), що менше вантажного документу на 1200 кг. При перевірці виявлено навантаження нижче бортів 10-20 см, марковано поздовжніми борознами. За рухом поїзду наявна виїмка вантажу над 3-7 люками з лівої сторони довжино 750 см, шириною 50-280 см, глибиною 40-50 см, в місці виїмки маркування порушено, є сліди ходіння. Вагон бездверний, люки закриті, течі вантажу немає. В технічному відношенні вагон справний. При повторному зважуванні вагону вага підтвердилась. Вантаж, якого бракує, в вагоні вміститись зміг би.

Водночас, комерційний акт № 33103/103, на який позивач посилається як на доказ нестачі вугілля на 3250 кг у вагоні №687045584, суд позбавлений можливості дослідити, оскільки такий акт відсутній в матеріалах справи.

Відповідно до статті 26 зазначеного Закону обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

У відповідності до статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Відповідно до Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 року № 334 (далі - Правила складання актів), зокрема, п. 1, при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниця, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти та акти загальної форми.

Крім того, у необхідних випадках можуть складатися акти про технічний стан вагона або контейнера, акти розкриття вагона або контейнера для митного, прикордонного та інших видів контролю, акти про порушення вагона або контейнера та інші акти у випадках, передбачених правилами перевезення, що застосовуються до даного виду вантажу.

Комерційні акти складаються на місцях загального користування у день вивантаження або в день видачі вантажу одержувачу; при вивантаженні на місцях не загального користування - у день здачі вантажу одержувачу; на вантаж, що перебуває у дорозі - у день виявлення обставин, що підлягають оформленню комерційним актом.

У разі неможливості скласти комерційні акти в указані терміни вони складаються у всіх випадках не пізніше наступної доби.

Згідно з пунктом 2 Правил складання актів комерційні акти складаються для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин.

Згідно з пунктом 10 Правил складення актів комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчику, сортувальної платформи, старший прийомоздавальник) і прийомоздавальник станції, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акту можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

При цьому, докази заперечень щодо форми, порядку складання, змісту вказаного комерційного акту та посадових осіб, які його підписали, а також факту опротестування його з боку сторін відсутні.

Отже, як свідчать матеріали справи та встановлено судом, комерційні акти №388103/72 від 14.05.2023, №388103/73 від 14.05.2023, №388103/92 від 20.06.2023, №388103/93 від 20.06.2023, №453105/84 від 17.04.2023, №453105/83 від 17.04.2023, №453105/85 від 17.04.2023, №453105/87 від 17.04.2023, №453105/88 від 17.04.2023, №453105/89 від 17.04.2023, №453105/90 від 19.04.2023, №453105/91 від 19.04.2023, №453105/92 від 19.04.2023 за своєю формою та змістом відповідають вимогам Статуту та Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, та, у свою чергу, за умови встановлення фактів технічної справності спірного вагону, а також наявності заглиблень над люками, тобто ознак втрати вантажу під час перевезення, належним чином підтверджує факт невідповідності маси, зазначеної у спірних залізничних накладних за №48461990, №48461776, №48570568, №48400816, №48400709, №48400691, №48409668, №48409577, фактичній масі вантажу, який перевозився у вказаному вагону.

В свою чергу, встановити відповідність комерційного акту №33103/103 вимогам Статуту та Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, суд позбавлений можливості, оскільки такий акт відсутній в матеріалах справи.

Статтею 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у випадку порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно із частиною 2 статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 12 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

За приписами статті 105 Статуту залізниці вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про залізничний транспорт" перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин. Аналогічний припис міститься у пункті 113 Статуту.

Так, згідно статті 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Статтею 130 Статуту визначено, що право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач за умови пред'явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Окремо суд звертає увагу на те, що в даному випадку досудове врегулювання спору не є обов'язковим виходячи зі змісту правовідносин, що склалися між сторонами, оскільки право особи на звернення до суду передбачено статтею 55 Конституції України, статтями 15,16 Цивільного кодексу України та відповідними нормами ГПК України.

Відповідно до статті 925 Цивільного кодексу України, статті 315 Господарського кодексу України, статті 130 Статуту пред'явленню залізниці позову, який випливає з цього Статуту, може передувати пред'явлення до неї претензії. Таким чином, питання про попереднє пред'явлення претензії до звернення з позовом до залізниці з підстав, які передбачені Статутом залізниць, вирішується відправником чи одержувачем вантажу (багажу, вантажобагажу) на власний розсуд.

Наразі, доказів звернення позивача до АТ "Українська залізниця" з метою досудового врегулювання даного спору матеріали справи не містять.

Отже, як зазначено позивачем в позовній заяві, внаслідок невиконання відповідачем визначених законодавством зобов'язань в частині збереження перевезеного вантажу, зазначеного у спірних накладних, що призвело до втрати частини цього вантажу, позивачу як вантажоодержувачу завдані фактичні збитки у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу в сумі 90 810,72 грн. (маса нестачі за мінусом природних втрат 1%), які позивач просить суд стягнути у позовній заяві.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Наразі, відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження сплати завданих позивачу фактичних збитків в розмірі, заявленому до стягнення позивачем, або письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів.

У свою чергу, як встановлено судом за матеріалами справи, спірні накладні за №48644843, №48696132, №48698435, №48741003, №48741177, №48741185, №48743512 та №48743918, а також комерційні акти за №453105/113, №453105/114, №453105/125, №453105/126, №453105/127, №453105/128, №453105/132, №453105/133, №453105/134 вже були предметом розгляду іншої справи, яка перебувала в провадженні Господарського суду міста Києва, а саме справа № 910/9747/24 за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 134 729, 08 грн. вартості недостачі вантажу.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.11.2024 за результатами розгляду справи № 910/9747/24 рішенням Господарського суду міста Києва у складі судді Сівакової В.В. позовні вимоги Акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" задоволено у повному обсязі, стягнуто з відповідача на користь позивача 134 729,08 грн. вартості недостачі вантажу.

Згідно відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2024 у справі № 910/9747/24 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції від 04.11.2024 - без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 10.04.2025 відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі № 910/9747/24 за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2024.

Відтак, станом на день винесення рішення по вказаній справі рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2024 по справі № 910/9747/24 набрало законної сили.

Зокрема, на примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва № 910/9747/24 від 04.11.2024, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду № 910/9747/24 від 19.03.2025 та набрало законної сили 19.03.2025, Господарським судом міста Києва 31.03.2025 видано відповідний наказ.

Суд зазначає, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Європейський суд з прав людини також вказує, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95 від 28 жовтня 1999 року, § 61). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (LUPENI GREEK CATHOLIC PARISH AND OTHERS v. ROMANIA, № 76943/11 від 29 листопада 2016 року, § 123). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (S.W. v. THE UNITED KINGDOM, № 20166/92 від 22 листопада 1995 року, § 36).

Даний принцип тісно пов'язаний з приписами частини 4 статті 75 ГПК України, якою передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачі, відповідачі, треті особи, тощо.

Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі…Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Наведений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 року у справі № 922/2391/16.

Отже, встановлені у справі №910/9747/24, предметом розгляду у якій було питання щодо наявності/відсутності підстав для стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» вартості втраченого вантажу, обставини того, що внаслідок незбереження залізницею прийнятого до перевезення вантажу (вугілля) відшкодуванню відповідачем підлягає вартість втраченого вантажу за вирахуванням природної втрати, в силу імперативних вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України мають преюдиційне значення для даної справи та не підлягають повторному доказуванню.

Суд зауважує, що позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

Предмет позову - це певна матеріально - правова вимога позивача до відповідача, яка кореспондує зі способами захисту права, визначеними зокрема, ст.16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Так, згідно наявних в базі Комп'ютерної програми "Діловодство господарського суду" створених в системі "Електронний суд" документів - позовних заяв від 07.08.2024 у справі № 910/9747/24 та від 15.01.2024 у справі № 910/500/24 судом встановлено їх повну ідентичність за змістом в частині вимог, що стосуються стягнення з відповідача нестачі вантажу за спірними накладними №48644843, №48696132, №48698435, №48741003, №48741177, №48741185, №48743512 та №48743918, а також комерційними акти за №453105/113, №453105/114, №453105/125, №453105/126, №453105/127, №453105/128, №453105/132, №453105/133, №453105/134.

Перелік підстав залишення позову без розгляду визначений у статті 226 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Положеннями пункту 3 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд залишає позов без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

В свою чергу, відповідно до приписів пункту 3 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.

Пунктом 2 частини 1 статті 175 ГПК України визначено, що суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Тобто, зі змісту вищевказаних п.2 ч. 1 ст. 175, п.3 ч.1 ст.231 ГПК України можна зробити висновок, що однією з цілей цих норм законодавець визначив, в тому числі, і уникнення можливості різних висновків та тлумачень щодо наявних між сторонами обставин та правовідносин, як і уникнення застосування можливості подачі нового позову з тим же предметом, з тих же підстав та між тими ж сторонами, як засобу, направленого на спробу переглянути висновки судів за результатами розгляду попереднього позову, що не відповідатиме принципу юридичної визначеності.

Отже, закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України можливе за умови тотожності позовів.

Суд зазначає, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто, коли позови повністю збігаються за складом сторін, матеріально-правовими вимогами й обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного зі згаданих вище умов не перешкоджає розгляду такого позову.

Отже, здійснивши порівняльний аналіз суб'єктного складу сторін, предметів та підстав позовів у справі № 910/500/24 та у справі № 910/9747/24 суд доходить до висновку, що вирішення судом спору у даній справі в частині вимог, що стосуються стягнення з відповідача вартості нестачі вантажу за спірними накладними №48644843, №48696132, №48698435, №48741003, №48741177, №48741185, №48743512 та №48743918, а також комерційними актами за №453105/113, №453105/114, №453105/125, №453105/126, №453105/127, №453105/128, №453105/132, №453105/133, №453105/134, № 453105/122 фактично полягатиме у переоцінці обставин, встановлених рішенням суду у справі № 910/9747/24, яке набрало законної сили.

Відповідно до ч.4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Дослідивши зміст рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2024 у справі № 910/9747/24, а також зміст позовних заяв від 07.08.2024 у справі № 910/9747/24 та від 15.01.2024 у справі № 910/500/24, суд доходить висновку про необхідність закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача вартості нестачі вантажу за спірними накладними №48644843, №48696132, №48698435, №48741003, №48741177, №48741185, №48743512 та №48743918, а також комерційними актами за №453105/113, №453105/114, №453105/125, №453105/126, №453105/127, №453105/128, №453105/132, №453105/133, №453105/134.

Поряд із цим суд зазначає, що відповідно до статті 130 Статуту залізниць передбачено, що право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач за умови пред'явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Тобто, виходячи зі змісту статті 130 Статуту залізниць право вимагати відшкодування збитків внаслідок втрати частини вантажу під час його перевезення залізницею належить саме одержувачу, яким згідно зі спірними залізничними накладними зазначено ВП "Бурштинська ТЕС" АТ "ДТЕК Західенерго" (станція призначення - Бурштин, Львівська залізниця), відправник - АТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" (станція відправлення - Добропілля, Донецька залізниця) та ВП «Придніпровська ТЕС» АТ «ДТЕК Дніпроенерго» (станція призначення - Ігрень, Придніпровська залізниця), відправник - АТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" (станція відправлення - Добропілля, Донецька залізниця).

Статтею 133 Статуту залізниць передбачено, що передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.

Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.

Також пунктом 2 Правил заявлення та розгляду претензій (статті 130 - 137 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002 встановлено, що згідно зі статтею 133 Статуту передача права на пред'явлення претензій та позовів відправником одержувачу або одержувачем відправнику, а також відправником або одержувачем вищій організації засвідчується переуступним написом на відповідному документі (накладній, квитанції про приймання вантажу до перевезення, багажній квитанції) такого змісту: "Право на пред'явлення претензії та позову передано (найменування організації)". Переуступний напис засвідчується підписами керівника і головного (старшого) бухгалтера та печаткою підприємства.

Відповідно до наявної в матеріалах справи довіреності №20/ДнЭ/2022 від 15.12.2022 Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпроенерго" уповноважило Окорешко Наталію Іванівну, головного бухгалтера ВП "Придніпровська ТЕС" АТ "ДТЕК Дніпроенерго" та Шевцова Максима Вікторовича, головного інженера ВП "Придніпровська ТЕС" АТ "ДТЕК Дніпроенерго" передавати вантажовідправникам право на пред'явлення претензій та позовів до Акціонерного товариства "Українська залізниця" у зв'язку з незбереженням вантажу, для чого зазначеним представникам надаються повноваження засвідчувати своїми підписами на залізничних накладних переуступних написів наступного змісту: "Право на пред'явлення претензії та позову передано ____(найменування організації)". Довіреність дійсна з 02.01.2023 до 31.12.2023 включно. Довіреність підписана Генеральним директором АТ "ДТЕК Дніпроенерго" Дегтяренко С.М.

Крім того, судом за матеріалами справи встановлено, що на долучених позивачем до позовної заяви залізничних накладних №48461990, №48461776, №48570568, №48400816, №48400709, №48400691, №48409668, №48409577 наявні переуступні написи до АТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" щодо права на пред'явлення претензій та позову, а тому позивач в розумінні статті 133 Статуту залізниць набув права на пред'явлення позову щодо нестачі вантажу за вказаними залізничними накладними до залізниці.

Таким чином, право на пред'явлення позову про стягнення збитків, а саме вартості втраченого вантажу згідно спірних накладних належить саме АТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ".

Суд наголошує, що одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Натомість, заперечуючи проти позовних вимог відповідач у відзиві посилається на зміст комерційних актів №388103/72 від 14.05.2023, №388103/73 від 14.05.2023, №388103/92 від 20.06.2023, №388103/93 від 20.06.2023, №453105/84 від 17.04.2023, №453105/83 від 17.04.2023, №453105/85 від 17.04.2023, №453105/87 від 17.04.2023, №453105/88 від 17.04.2023, №453105/89 від 17.04.2023, №453105/90 від 19.04.2023, №453105/91 від 19.04.2023, №453105/92 від 19.04.2023 та вказує на відсутність вини залізниці у втраті вантажу, а також наголошує на те, що заходи щодо запобігання втрат вантажу мали бути вжиті вантажовідправником, зокрема, з посиланням на параграфи 5-8 «Технічних умов розміщення у рухомому складі вантажів дрібних фракцій, що перевозяться без тари», згідно якого відправник перед відправкою зобов'язаний прийняти заходи по ущільненню наявних зазорів, в тому числі і конструктивних, через які можливо просипання вантажу при перевезенні.

Відповідно до частини 1 статті 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Разом з тим, згідно до статті 110, 113 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за незбереження вантажу, якщо не доведе, що недостача виникла з вини відправника.

Вказані норми передбачають презумпцію вини перевізника у разі втрати, нестачі, псування й ушкодження вантажу, прийнятого до перевезення, якщо він не доведе, що це сталося не з його вини. Обов'язок доведення своєї невинуватості лежить на перевізникові. Перевізник несе відповідальність щодо забезпечення схоронності вантажу чи багажу в період здійснення перевезення.

У відповідності до частини 3 статті 32 Статуту відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Пунктом 5 Правил перевезення вантажу у вагонах відкритого типу передбачено, що перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів. У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу.

При цьому, матеріали справи не містять доказів недотримання відправником Правил перевезення вантажів, зважаючи на відсутність на станціях відправлення будь-яких зауважень з боку залізниці до стану вагонів, зокрема, після візуального огляду вагонів, вантажу, його маркування та кріплення у вагонах, залізницею, на станції відправлення, вантаж був прийнятий без зауважень, просипання вантажу не було виявлено, про наявність заглиблень у вагонах залізницею зазначено не було, не зазначалось і про порушення маркування, що, в свою чергу, свідчить про відсутність вини вантажовідправника у нестачі вантажу.

Господарський суд зазначає, що обов'язок перевірки вантажу під час його прийняття до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера) та пломб (ЗПП) встановлений пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення.

Так, зазначеним пунктом пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення передбачено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до статті 24 Статуту залізниця має право перевіряти правильність відомостей про вантаж, зазначений відправником у накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

В свою чергу, аналізуючи зміст правовідносин сторін у даній справі, в контексті узагальненої судової практики подібних судових спорів щодо застосування законодавства про відповідальність за порушення у галузі залізничного транспорту суд наголошує, що незбереження вантажу може бути наслідком як технічної несправності вагона або контейнера, так і їх непридатності для перевезення певного вантажу (тобто у комерційному відношенні), відтак у вирішенні спорів слід розмежовувати відповідні поняття; вагон (контейнер) може бути цілком справним, але таким, що не забезпечить збереження якості певного вантажу, наприклад, має стійкий запах, що впливає на завантажені до нього продовольчі товари; саме в такому випадку йдеться про непридатність вагона (контейнера) у комерційному відношенні; згідно з зазначеною статтею Статуту придатність вагона чи контейнера для перевезення відповідного вантажу у комерційному відношенні визначається відправником або залізницею, якщо вона здійснює завантаження; отже, якщо псування вантажу є наслідком комерційної несправності вагона (контейнера), відповідальність за це несе той, хто завантажив продукцію у вагон (контейнер); у випадках, коли під завантаження подано несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання; якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника; винятки з цього правила можуть мати місце тоді, коли з матеріалів справи вбачається, що технічна несправність мала прихований характер або виникла у процесі перевезення вантажу; прихованими є такі технічні несправності, які не могли бути виявлені відправником під час звичайного огляду вагону або контейнера; у такому разі відповідальність за незбереження вантажу покладається на залізницю; якщо незбереження вантажу сталося внаслідок того, що вагон чи контейнер поряд з прихованими несправностями або з несправностями, які виникли під час транспортування, мали ще й такі, які могли бути виявлені до завантаження, господарський суд може вирішити питання про покладення відповідальності як на залізницю, так і на відправника; для правильного вирішення питань щодо відповідальності за незбереження вантажу внаслідок технічної несправності рухомого складу господарський суд повинен провести досконале дослідження не тільки комерційного акта, але й акта про технічний стан вагону або контейнера і дати їм відповідну оцінку.

Отже, саме відправник, який завантажує продукцію у вагони, має перевірити технічний стан останніх, і в разі встановлення їх несправності, відмовитися від використання таких вагонів, адже здійснення відправником спірного завантаження у технічно несправні вагони свідчить про безпідставність покладення вини за втрату вантажу на залізницю.

Наразі, у вищевказаних комерційних актах зафіксовано, що вагони в технічному відношенні справні, що свідчить про завантаження вантажу у справні вагони.

Суд зазначає, з урахуванням приписів Статуту, Правил складання актів та Правил користування вагонами та контейнерами, що будь-які обставини щодо матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача під час залізничного перевезення, засвідчуються насамперед комерційними актами, а крім того можуть засвідчуватися актами загальної форми та актами про пошкодження вагона, які складають станції залізниць, відтак покладати відповідальність на вантажовідправника за втрату вантажу у зв'язку з його завантаженням у вагон не придатний для перевезення, було б можливим у разі складання, як комерційного акту, так і акту про пошкодження вагону на станції відправника.

Водночас, зі змісту досліджених спірних накладних, а також комерційних актів, складених на станціях призначення Ігрень Придніпровської залізниці та Бурштин Львівської залізниці №388103/72 від 14.05.2023, №388103/73 від 14.05.2023, №388103/92 від 20.06.2023, №388103/93 від 20.06.2023, №453105/84 від 17.04.2023, №453105/83 від 17.04.2023, №453105/85 від 17.04.2023, №453105/87 від 17.04.2023, №453105/88 від 17.04.2023, №453105/89 від 17.04.2023, №453105/90 від 19.04.2023, №453105/91 від 19.04.2023, №453105/92 від 19.04.2023 вбачається, що вантаж завантажувався у вагони засобами відправника, вантаж було марковано поздовжніми п'ятьма борознами, вагони, у які здійснювалось завантаження, бездверні, люки на всіх вагонах були закриті, вагони були справними, що підтверджується матеріалами справи, течі вантажу не було виявлено.

У свою чергу вказаними комерційними актами під час проведення перевірки стану вантажу та при комісійному зважуванні вагонів на станціях при значення зафіксовано його нестачу (в діапазоні від 1000 кг до 3150 кг).

Також актами зафіксовано порушення маркування на поверхні вантажу, наявність слідів ходіння та виїмки різного розміру.

Суд зазначає з урахуванням матеріалів справи, що факт нестачі вантажу у вагонах №63027908, №55048177, №63689301, №68368216, №56278559, №60228913, №67849372, №63748610, №63178644, №56125743, №60457116, №60457124, №53084349 не було виявлено відповідачем в момент прийняття вантажу для його транспортування залізницею та, окрім цього, фактичні обставини свідчать про вжиття відправником заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення.

З огляду на викладене, оскільки відповідно до спірних накладних вантаж завантажено у вагони вантажовідправником за відсутності пред'явлення залізницею на станції відправлення жодних зауважень до стану вагону, наведене свідчить про те, що відправником були виконані вищезазначені вимоги Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу.

Факт нестачі за спірними перевезеннями належним чином підтверджені відповідними комерційними актами, наявними в матеріалах справи, про що судом зазначалось вище.

При цьому будь - яких інших доводів в заперечення позовних вимог, окрім відсутності в матеріалах справи комерційного акту №33103/103, відповідачем не наведено.

Таким чином, оскільки відповідачем не спростовано обставини визначення вантажовідправником маси вантажу у відповідності з Правилами приймання вантажів до перевезення із внесенням до перевізних документів (залізничних накладних) правильної маси вантажу спірних вагонів, та за обставин відсутності доказів невжиття вантажовідправником всіх заходів для збереження вантажу під час здійснення його перевезення, суд дійшов до висновку про порушення залізницею заходів щодо збереження вантажу під час його перевезення та про наявність вини залізниці у недостачі спірного вантажу, в зв'язку з чим підстави для звільнення залізниці від матеріальної відповідальності за нестачу вантажу відсутні.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За змістом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі статтею 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Стаття 224 Господарського кодексу України зобов'язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов'язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.

З огляду на зазначене судом встановлено наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної поведінки відповідача, що виявилась у незбереженні вантажу, що перевозився у спірних вагонах, завданої шкоди - нестачі товару та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, що свідчить про доведеність позовних вимог позивача.

Відповідно до частини 3 статті 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Положеннями Статуту визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (пункт 114 Статуту).

Так, абзацом першим статті 115 Статуту передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Згідно з частиною 2 статті 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Як свідчать матеріали справи, на підтвердження кількості та вартості втраченого вантажу позивачем долучено до позовної заяви Довідки про вартість вугільної продукції вантажовідправника АТ "ДТЕК "Добропільська ЦЗФ", в яких зазначено вартість 1 тони кам'яного вугілля у кожному вагоні, що поставлялось згідно з накладними №48461990, №48461776, №48570568, №48400816, №48400709, №48400691, №48409668, №48409577. Довідки підписані директором АТ "ДТЕК "Добропільська ЦЗФ" Н.Г. Судак та головним фахівцем з обліку та звітності Н.С. Розуменковою.

Так, згідно з зазначеними вище довідками вартість 1 тони вугільної продукції у вагонах по накладній:

№48570568 складає 5033,62 грн. (довідка № 11/492 від 05.07.2023);

№48461776 складає 4668,14 грн. (довідка № 11/634 від 05.09.2023);

№48461990 складає 4668,14 грн. (довідка № 11/633 від 05.09.2023);

№48409577 складає 4577,96 грн. (довідка № 11/313 від 01.05.2023);

№48409668 складає 4577,96 грн. (довідка № 11/312 від 01.05.2023);

№48400709 складає 4630,45 грн. (довідка № 11/315 від 01.05.2023);

№48400691 складає 4630,45 грн. (довідка № 11/316 від 01.05.2023);

№48400816 складає 4605,17 грн. (довідка № 11/314 від 01.05.2023).

В свою чергу, заперечень щодо вартості втраченого вантажу та наданих позивачем на її підтвердження доказів або наявності інших доказів такої вартості відповідачем суду не надано.

Окрім того суд звертає увагу на той факт, що інформація про вартість 1 тони вугілля надана саме відправником (за даними спірних залізничних накладних), а також враховує положення ст. 113 Статуту, відповідно до якої до претензії або позову щодо втрати, нестачі, псування або пошкодження крім документів, які обґрунтовують їх пред'явлення (подання), додається документ, який засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Разом з тим, як зазначено в постанові Верховного Суду від 15.03.2021 у справі №910/5038/20, у роз'ясненні президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 №04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" наведено невичерпний перелік документів відправника, якими може підтверджуватися вартість втраченого під час перевезення залізницею вантажу, про що свідчить вставне слово "зокрема".

Отже, за висновками суду, надані позивачем докази - довідки вантажовідправника щодо вартості 1 тонни вугілля відповідають ознакам належності доказу за змістом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України та узгоджуються з приписами ст. 115 Статуту залізниць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 916/4345/14 та від 10.08.2018 у справі №910/22324/16.

Враховуючи положення частини 2 статті 623 Цивільного кодексу України, статті 314 Господарського кодексу України, а також статті 115 Статуту залізниць України суд зазначає, що вартість вантажу як бази для вирахування суми збитків, що підлягають відшкодуванню перевізником, позивачем доведена наявними в матеріалах справи доказами відповідно до вимог законодавства.

В свою чергу, заперечуючи проти розміру недостачі вантажу відповідач у відзиві вказує, що згідно з відомостями, що містяться в спірних комерційних актах у вагонах наявна вода, тобто вологість вантажу більше ніж орієнтовно 0,2 %, а відтак до обрахунку розміру нестачі необхідно застосовувати 2 % норм природніх втрат у відповідності до ч. 2 п. 27 Правил видачі вантажів.

Разом з тим, відповідно до абзацу п'ятого пункту 114 Статуту недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення. Загальна сума відшкодування збитку за незбережений вантаж в усіх випадках не може перевищувати суми, яка сплачується за повністю втрачений вантаж. Поряд із відшкодуванням збитків у разі втрати вантажу залізниця відшкодовує стягнуту за цей вантаж провізну плату, якщо вона не включається у вартість втраченого вантажу.

Згідно пункту 52 Статуту маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує: у разі недостачі - норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто; у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто.

Згідно з пунктом 27 Правил видачі вантажів вантаж вважається доставленим без втрат, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначені маси нетто. При видачі вантажів, маса яких внаслідок їх природних властивостей зменшується при перевезені, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2% маси, зазначеної в перевізних документах.

Так, згідно пункту 27 Правил видачі вантажів (статті 35, 42, 46, 47, 48, 52, 53 Статуту) при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить:

2% маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0 - 6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і вологосолона; тютюн; м'ясо свіже;

1,5% маси, зазначеної в перевізних документах: вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива;

1 % маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; мило; м'ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м'ясні всякі;

0,5 % маси всіх інших вантажів.

Надлишок вантажу порівняно з масою, вказаною в накладній, вважається таким, що не перевищує норму, якщо він не виходить за межу граничного розходження визначення маси нетто, яке становить 0,2 %.

Норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються: від маси брутто - для вантажів, які перевозяться в тарі й упаковці; від маси нетто - для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки.

Судом встановлено за матеріалами справи, що вантажовідправник передав відповідачу для перевезення вугілля кам'яне, яке відповідно до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), Митного тарифу України, встановленого Законом України №584-VII від 19.09.2013 (Група 27 Палива мінеральні; нафта і продукти її перегонки; бітумінозні речовини; воски мінеральні) та розділу 1 ДСТУ 4082-2002 "Паливо тверде. Ситовий метод визначання гранулометричного складу", затвердженого наказом Держстандарту України №163 від 19.03.2002, є мінеральним паливом.

Одним із основних показників якості вугілля кам'яного є волога.

Позивачем надано розрахунок нестачі вантажу з урахуванням норми природної втрати під час перевезення, яка згідно п. 27 Правил видачі вантажів для мінерального палива складає 1 %, а саме: у вагоні №63027908 (1500-698,5) 801,5 кг, у вагоні №55048177 (1150-694) 456 кг, у вагоні №63689301 (3150-703,5) 2446,5 кг, у вагоні №68368216 (1850-708,5) 1141,5 кг, у вагоні №56278559 (1550-688,5) 861,5 кг, у вагоні №60228913 (1600-699) 901 кг, у вагоні №67849372 (1150-688,5) 461,5 кг, у вагоні №63748610 (1050-693,5) 356,5 кг, у вагоні №63178644 (1750-698) 1052 кг, у вагоні №56125743 (1000-695) 305 кг, у вагоні №60457116 (1100-698) 402 кг, у вагоні №60457124 (1000-699) 301 кг, у вагоні №53084349 (1200-698) 502 кг.

В свою чергу, з урахуванням заперечень відповідача проти позову з посиланням на те, що відповідно до залізничних накладних вологість вантажу орієнтовно становить 0, 2 %, а отже вантаж передавався для перевезення у вологому стані та, відповідно, має застосовуватись 2% норм природних втрат, суд зазначає, що за змістом графи 20 спірних залізничних накладних зазначено про перевезення вугілля кам'яного марки Г-газове у твердому стані, граничний показник вологості - до 0,2 %, а тому для вугілля кам'яного, відносно якого у перевізних документах немає відмітки про відвантаження у вологому стані, п.27 Правил видачі вантажів встановлює норму недостачі при перевезенні 1%.

Аналогічна правова позиція про те, що розрахунок вартості недостачі вантажу здійснюється з врахуванням норми природної втрати під час перевезення вантажу (кам'яного вугілля) відповідно до п.27 Правил видачі вантажів, та безпосередньо залежить від характеристики (властивості) вантажу, зазначеній в залізничній накладній, викладена в постанові Верховного Суду від 15.03.2021 у справі №910/5038/20.

Отже, оскільки матеріали справи не містять доказів, що вантаж перевозився у вологому стані, зокрема, про таку характеристику вантажу не зазначено у залізничній накладній, вантаж перебував у твердому стані та відомості про те, що спірний вантаж був відправлений вантажовідправником вантажоодержувачу у вологому стані - відсутні, наведеним в сукупності спростовуються твердження відповідача про необхідність застосування 2 % норми природніх втрат до вантажу, що перевозився у спірних вагонах.

Відповідно до розділу 1 ДСТУ 4082-2002 цей стандарт поширюється на антрацит, кам'яне та буре вугілля, горючі сланці, а також на продукти їх перероблення (в подальшому - паливо) і встановлює метод визначання грануло-метричного складу палива.

Отже, з урахуванням визначення національними стандартами України кам'яного вугілля як твердого мінерального палива, при видачі вантажу з кам'яним вугіллям застосовується норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто), яка становить 1 % маси вантажу, що зазначена в перевізних документах, копії яких наявні в матеріалах справи.

Відтак, з урахуванням пункту 27 Правил видачі вантажів, враховуючи те, що втраченим вантажем за залізничними накладними №48461990, №48461776, №48570568, №48400816, №48400709, №48400691, №48409668, №48409577 було вугілля кам'яне, позивачем при розрахунку розміру збитків обґрунтовано застосовано норму природних втрат у розмірі 1% від маси вантажу.

З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

В свою чергу, контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог відповідачем не надано суду.

При цьому, оскільки судом встановлено підстави для закриття провадження у справі в частині на підставі пункту 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, про що зазначалось вище, позаяк частину позовних вимог, які стосувались спірних накладних за №48644843, №48696132, №48698435, №48741003, №48741177, №48741185, №48743512 та №48743918, вже було розглянуто в межах розгляду справи № 910/9747/24, судом здійснено відповідний перерахунок вартості нестачі вантажу в частині решти накладних.

Враховуючи вищенаведене, розмір нестачі втраченого вантажу, який було самостійно перераховано судом з урахуванням маси нестачі вугілля по накладних №48461990, №48461776, №48570568, №48400816, №48400709, №48400691, №48409668, №48409577, а також довідок позивача щодо вартості 1 тони вугільної продукції у відповідних вагонах, що підлягає до стягнення з відповідача, становить 47644,54 грн.

Разом з тим, вартість нестачі вантажу за спірними накладними №48644843, №48696132, №48698435, №48741003, №48741177, №48741185, №48743512, №48743918, спір щодо яких було розглянуто в межах справи № 910/9747/24 та стосовно яких судом прийнято рішення про залишення в частині позовних вимог без розгляду, становить 43166,18 грн.

Окрім цього щодо викладеного відповідачем у додаткових поясненнях б/н від 25.11.2024 клопотання про закриття провадження у зв'язку з відсутністю предмету спору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки заявлені позивачем позовні вимоги вже були предметом розгляду у справі № 910/9747/24, суд зазначає, що згідно пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Отже, господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної вище норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

При цьому, згідно з висновком Верховного суду, викладеного у постанові від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21), суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і після відкриття провадження у справі, коли на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Разом з тим, як було встановлено судом за матеріалами справи та зазначалось вище, частина спірних накладних за №48644843, №48696132, №48698435, №48741003, №48741177, №48741185, №48743512 та №48743918, а також комерційні акти за №453105/113, №453105/114, №453105/125, №453105/126, №453105/127, №453105/128, №453105/132, №453105/133, №453105/134 були предметом розгляду іншої справи № 910/9747/24, в якій рішенням Господарського суду міста Києва від 04.11.2024, яке залишене без змін Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2025, позовні вимоги задоволено в повному обсязі та стягнуто з відповідача на користь позивача 134 729,08 грн. вартості недостачі вантажу, що визнано судом підставою для закриття провадження у справі згідно п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України та, відповідно, виключає можливість застосування приписів п. 2 ч. 1 вказаної статті і свідчить про відсутність підстав для закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору та задоволення відповідного клопотання відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до приписів ч.ч.1, 2, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухвалюватись у відповідності до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом та з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, встановивши неналежне виконання залізницею своїх зобов'язань за договорами перевезення в частині збереження прийнятого відповідачем до перевезення вантажу, зазначеного у залізничних накладних, що призвело до втрати частини вантажу, факт недостачі останнього у вищевказаній кількості підтверджений матеріалами справи та відповідачем не спростований, а також доказів на підтвердження того, що недостача доставленого вантажу сталася не з вини відповідача, як і доказів відшкодування фактичних збитків у вказаній сумі не надано, з урахуванням закриття провадження у справі в частині, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог позивача про стягнення 47644,54 грн. вартості нестачі вантажу.

З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов частково доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Згідно пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

З огляду на вказане, суд зазначає, що позивач не позбавлений права звернення до суду із відповідним клопотання про повернення суми сплаченого судового збору в частині позовних вимог, провадження щодо яких закрито.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 73-80, 86, 129, п. 3 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі № 910/500/24 за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в частині вимог щодо стягнення 43166,18 грн. вартості нестачі вантажу у справі № 910/500/24 закрити.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Єжи Гедройця, 5, м.Київ, 03150; код ЄДРПОУ 40075815) на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" (вул. Київська, 1, м. Добропілля, Донецька обл., Покровський р-н, 85004; код ЄДРПОУ 00176472) 47 644 (сорок сім тисяч шістсот сорок чотири) грн. 54 коп. вартості нестачі вантажу та 1588 (одну тисячу п'ятсот вісімдесят вісім) грн. 66 коп. судового збору.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 08 вересня 2025 року.

Суддя А.М. Селівон

Попередній документ

130060473

Наступний документ

130060475

Інформація про рішення:

№ рішення:	130060474
№ справи:	910/500/24
Дата рішення:	08.09.2025
Дата публікації:	11.09.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд міста Києва
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їхніх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення; перевезення, транспортного експедирування, з них; залізницею, з них; втрата, пошкодження, псування вантажу

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (08.09.2025)
Дата надходження:	15.01.2024
Предмет позову:	про стягнення 90810,72 грн.

Учасники справи:

суддя-доповідач:

СЕЛІВОН А М

відповідач (боржник):

Акціонерне товариство "Українська залізниця"

позивач (заявник):

Акціонерне товариство "ДТЕК Добропільська ЦЗФ"

представник позивача:

ЛИСАК ТЕТЯНА ГЕОРГІЇВНА