номер провадження справи 15/92/25
12.08.2025 Справа № 908/1754/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши матеріали за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Переробна компанія “Екомайстер», 69091, м. Запоріжжя, бул. Шевченка, 6.71-А
до відповідача Державного підприємства “Підприємство Державної кримінально -виконавчої служби України (№ 55)», 70002, Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Металістів, буд. 1
про стягнення коштів
без повідомлення (виклику) учасників справи
установив
09.06.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна Товариства з обмеженою відповідальністю “Переробна компанія “Екомайстер», 69091, м. Запоріжжя до відповідача Державного підприємства “Підприємство Державної кримінально - виконавчої служби України (№ 55)» про стягнення заборгованості за договором про надання послуг № Г4/109-22 від 30.06.2022 в розмірі 225 884,36 грн, з яких: суму основного боргу в розмірі 160 200,00 грн, 3% річних в розмірі 13 943,98 грн, інфляційні втрати в розмірі 51 740,38 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2025, справу № 908/1754/25 передано на розгляд судді Горохову І.С.
Ухвалою суду від 13.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1754/25, присвоєно справі номер провадження 15/92/25. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Запропоновано відповідачу надати у строк до 14.07.2025, відповідно до ст. 165 ГПК України, відзив на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача або визнання позовних вимог, якщо такі докази не надані позивачем. Запропоновано позивачу у строк до 29.07.2025 у разі отримання відзиву на позов надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно із вимогами ст. 166 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачем. Запропоновано відповідачу надати у строк до 12.08.2025, відповідно до ст. 167 ГПК України, надати заперечення разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується заперечення відповідача, якщо такі докази не надані відповідачем.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором про надання послуг щодо оплати наданих позивачем послуг з пакування комплектів малопомітної перешкоди типу МЗП згідно з актом на суму 160 200,00 грн. За прострочення оплати послуг позивач нарахував 3% річних та інфляційні втрати, які просить стягнути з відповідача разом із сумою основного боргу.
Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 04.08.2025.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд установив.
30.06.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю «Переробна компанія «Екомайстер» (виконавець, позивач) та Державним підприємством «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 55)» (замовник, відповідач) укладено договір про надання послуг № Г4/109-22 (далі договір).
Відповідно до пункту 1.1 договору виконавець зобов'язується надати наступні послуги: пакування комплектів малопомітної перешкоди типу МЗП.
Згідно з п. 1.2 договору замовник оплачує надані послуги у розмірі та у порядку, що визначені у статті 3 цього договору.
Статтею 3 договору встановлено, що загальна сума договору становить 160 200,00 грн. За взаємною згодою сторін, вартість послуг за цим договором є договірною та визначається на підставі актів виконаних робіт, виставленим виконавцем. Оплата замовником на розрахунковий рахунок виконавця не пізніше, ніж за 10 календарних днів, після підписання актів виконаних робіт на підставі виставлених рахунків.
Відповідно до п. 4.1 договору приймання-передача послуг за умовами даного договору оформлюється актом виконаних робіт наданих послуг.
Пунктом 6.1 договору встановлено, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2022. Настання дати закінчення дії договору не звільняє сторін від повного виконання ними своїх зобов'язань згідно з цим договором.
На виконання договору позивач надав відповідачу послуги з пакування комплектів малопомітної перешкоди типу МЗП в кількості 534 шт. на загальну суму 160 200,00 грн, що підтверджується Актом надання послуг № 11 від 30.06.2022.
Зазначений Акт про надання послуг містить підписи уповноважених представників замовника і виконавця та скріплений печатками обох підприємств.
В акті звірки взаємних розрахунків, який підписано представниками сторін та скріплено печатками, станом на 01.10.2024 заборгованість відповідача перед позивачем становить 2 172 680,00 грн, у т.ч. згідно договору про надання послуг від 30.06.2022 № Г4/109-22 на загальну суму 160 200,00 грн.
Несплата відповідачем вартості отриманих послуг стала підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Спірні правовідносини сторін є господарськими та регулюються договором про надання послуг № Г4/109-22 від 30.06.2022.
Частинами 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено Договором. Зазначені положення можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Як передбачено ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто.
Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п., п.1, 7 ст.193 ГК України.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України).
В силу приписів ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Стаття 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату). Якщо строк (період) виконання боржником зобов'язання не встановлений або зазначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в любий час. Боржник повинен оплатити такий борг в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги, якщо зобов'язання негайного виконання не витікає із договору або актів цивільного законодавства.
За змістом положень ст 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Аналогічні положення наведено й у статтях 525, 526.Цивільного кодексу України.
Предметом доказування у даній справі є обставини щодо неналежного виконання відповідачем зобов'язань в частині повного та своєчасного розрахунку за отримані послуги.
Як вже зазначалось судом, відповідно до п. 3.2 договору сторони узгодили, що оплата замовником на розрахунковий рахунок виконавця здійснюється не пізніше ніж за 10 календарних днів після підписання Актів виконаних робіт на підставі виставлених рахунків.
Приймаючи до уваги умови п. 3.2 договору надані послуги відповідач мав оплатити у строк до 11.07.2022 включно (з урахуванням вихідних днів).
Матеріали справи свідчать, що відповідачем оплата послуг, у передбачені строки та в повному обсязі не здійснена.
Таким чином, станом на час звернення позивача до суду з позовом у даній справі заборгованість відповідача за надані послуги за договором про надання послуг становить 160 200,00 грн.
Відповідачем факт порушення взятих на себе зобов'язань за умовами договору в частині своєчасної і повної оплати за надані послуги належними і допустимими доказами, в розумінні ст. ст. 76, 77 ГПК України, не спростований.
Згідно із ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Глава 50 Цивільного кодексу України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, ст. 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Отже, зобов'язання відповідачаоплатити надані йому позивачем послуги не припинено.
Відповідач доказів погашення заборгованості в повному обсязі суду не надав.
Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до приписів ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.
Також судом приймається до уваги наявний в матеріалах справи Акт звіряння взаєморозрахунків за період з 01.01.2022 по 01.10.2024, скріплений підписами уповноважених осіб сторін та печатками підприємств, в якому відображено, що ДП “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 55)» визнає заборгованість перед ТОВ “Переробна компанія “Екомайстер» в розмірі 160 200,00 грн.
Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та, в окремих випадках, - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.
Таким чином, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 160 200,00 грн за надані послуги станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з відповідача 160 200,00 грн основного боргу підлягає задоволенню судом.
Також, позивач просить стягнути з відповідача суму 3% річних за період з 11.07.2022 по 04.06.2025 у сумі 13 943,98 грн та інфляційні втрати за період липень 2022 року квітень 2025 року в сумі 51 740,38 грн.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).
Відповідно до положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Перевіривши наданий розрахунок заявлених до стягнення 3% річних суд встановив, що позивачем неправильно визначено початок періоду прострочення грошового зобов'язання з 11.07.2022 по 04.06.2025 на суму 13 943,98 грн, оскільки строк виконання зобов'язань з оплати припадає на 10.07.2022 (неділя, вихідний день), граничним строком для сплати є 11.07.2022 (понеділок) і прострочення виконання зобов'язань починається з 12.07.2022.
Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якою визначено, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
За розрахунком суду загальний розмір 3 % річних за період з 12.07.2022 по 04.06.2025 становить 13 930,82 грн.
Розрахунок інфляційних втрат у сумі 51 740,38 грн є арифметично правильним, здійснений позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 51 740,38 грн суд визнає обґрунтованими.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 80 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Згідно із ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням наведених обставин та наданих доказів, враховуючи, що відповідачем не спростовано заявлені позовні вимоги, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню.
На підставі п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 55)» (70002, Запорізька область, Вільнянський район, м. Вільнянськ, вул. Металістів, буд. 1; ідентифікаційний код юридичної особи 08680075) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Переробна компанія «Екомайстер» (69091, м. Запоріжжя, бул. Шевченка, б. 71-А; ідентифікаційний код юридичної особи 43341983) основного боргу в розмірі 160 200,00 грн (сто шістдесят тисяч двісті гривень 00 коп.), 3 % річних в розмірі 13 930,82 грн (тринадцять тисяч дев'ятсот тридцять гривень 82 коп.), інфляційні втрати в розмірі 51 740,38 (п'ятдесят одна тисяча сімсот сорок гривні 38 коп.). Видати наказ.
3. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 3% річних в розмірі 13,16 грн.
4. Стягнути з Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 55)» (70002, Запорізька область, Вільнянський район, м. Вільнянськ, вул. Металістів, буд. 1; ідентифікаційний код юридичної особи 08680075) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Переробна компанія «Екомайстер» (69091, м. Запоріжжя, бул. Шевченка, б. 71-А; ідентифікаційний код юридичної особи 43341983) судові витрати у розмірі 3388,07 грн (три тисячі триста вісімдесят вісім гривень 07 коп.). Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 09.09.2025.
Суддя І. С. Горохов