номер провадження справи 19/83/25
22.08.2025 Справа № 908/1672/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Давиденко І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Регіонального ландшафтного парку «Тилігульський» (57401, Миколаївська обл., селище Березанка, вул. Медична, буд. 6, ідентифікаційний код 26233374)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкам Фінанс» (69096, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 11-а, каб.8, ідентифікаційний код 40308189)
про стягнення 238 413,03 грн
без виклику учасників справи
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вх. № 1823/08-07/23 від 02.06.2025) Регіонального ландшафтного парку «Тилігульський» до ТОВ «Інкам Фінанс» про стягнення 238 413,03 грн заборгованості за договорами поставки. Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати на правничу допомогу в розмірі 14 000,00 грн та зі сплати судового збору в розмірі 3 576,20 грн.
Позов обґрунтовано приписами ст.ст. 530, 536, 625, 693 ЦК України, ст.193 ГК України та мотивовано невиконанням відповідачем зобов'язань з відпуску паливно-мастильних матеріалів.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 02.06.2025 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1672/25 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.
Ухвалою господарського суду від 09.06.2025 вищевказану позовну заяву на підставі ч. ч.1, 2 ст. 174 ГПК України залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви в термін до 17.06.2025 включно.
17.06.2025 від Регіонального ландшафтного парку «Тилігульський» надійшло підтвердження про реєстрацію в електронному кабінеті.
Оскільки предметом спору у даній справі є зокрема стягнення з відповідача суми в розмірі 238 413,03 грн, справа не відноситься до визначеного ч. 4 ст. 247 ГПК України виключного переліку категорій справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, дана справа підлягає розгляду у спрощеному позовному провадженні.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23.06.2025 позовну заяву Регіонального ландшафтного парку «Тилігульський» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкам Фінанс» м. Запоріжжя, стягнення 238 413,03 грн прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1672/25, присвоєно справі номер провадження 19/83/25, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи; запропоновано відповідачу подати до суду не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі відзив на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України, одночасно надіслати позивачу - копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду до початку розгляду справи (з описом вкладення). Суд також зазначив, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
До матеріалів справи долучено довідку про доставку електронного листа - ухвали суду про відкриття провадження у справі №908/1672/25 від 23.06.2025, до електронного кабінету відповідача 23.06.2025, 20:14.
Судом встановлено, що в установлений ухвалою суду строк, відзив до суду не надійшов.
Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.
Згідно положень ч. 2 ст. 178 ГПК України встановлено, що в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву (ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України).
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно зі ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У відповідності до ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
За таких обставин, суд визнав наявні в матеріалах справи №908/1672/25 письмові докази достатніми для всебічного, повного та об'єктивного розгляду спору.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 08.08.2025.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
01.08.2024 між Регіональним ландшафтним парком «Тилігульський» (далі -позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інкам Фінанс» (далі - відповідач, постачальник) укладено Договір поставки №133/08 -ІФ.
Відповідно до п.п. 1.1-1.5 Договору постачальник приймає на себе зобов'язання передати покупую у власність товари, а покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний товар, а саме дизельне пальне, одиниця виміру- літр, кількість-згідно накладних на товар. Відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно до “Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами» затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20 грудня 1997 року.
П.2.1 Договору визначено, що товар вважається переданим постачальнику і прийнятим покупцем по кількості і якості з моменту фактичного отримання товару згідно умов договору.
Згідно з п. 3.1-3.2 Договору, ціна на 1 літр - згідно накладних на товар, загальна сума договору: 99 970,20грн, в тому числі ПДВ 16 661,70 грн.
Розділом 4 договору встановлено порядок оплати та отримання довірчих документів, відповідно до якого умови оплати: оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника в день виписки рахунку на товар. Ціна одного літру товару вказується у рахунок-фактур і та дійсна протягом дня його виписки(п. 4.1. договору).
Відповідно до п.4.4 Договору, Постачальник зобов'язується видати довірчі документи та видаткову накладку на товар представнику покупця за умови надання представником довіреності на отримання товару із зазначенням: ПІБ довіреної особи, паспортні дані, ідентифікація підпису; номенклатура та кількість ТМЦ; що скріплена підписом керівника покупця та печаткою (за умови її наявності у сторони) покупця та при наявності в нього паспорту.
За умовами п.5.1 Договору, строк поставки - до закінчення терміну дії довірчого документу (скетч-картки).
Згідно з п. 5.2.1 договору, передача товару за цим Договором здійснюється на АЗС постачальника шляхом заправки автомобілів покупця при пред'явленні довіреними особами Покупця скетч-картки.
Скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у картці об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними, при цьому Постачальник не може передати Покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій ніж зазначено в скретч-картці(п.5.2.2 Договору).
Пунктом 6.2 Договору сторони узгодили, що покупець має право: достроково розірвати цей Договір у разі невиконання постачальником своїх зобов'язань за Договором повідомивши про це Постачальника за 5 календарних днів до його розірвання; контролювати поставку товарів у строки, встановлені цим Договором.
Відповідно до п. 6.3 Договору Постачальник зобов'язаний: забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим Договором, забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, установленим розділом 2 цього Договору.
Згідно з п. 7.1. Договору, у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим Договором.
Відповідно до п.10.1 договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (за умови наявності печатки у сторони).
12.08.2024 покупець здійснив оплату за дизельне пальне, що підтверджується платіжною інструкцією № 233 від 12.08.2024 на суму 99 970,20 грн.
На виконання договору відповідачем виписано: рахунок-фактуру №0009/0000614 від 01.08.2024 р. на суму у 99 970,20 грн, видаткову накладну №0009/0000581 від 01.08.2024 р.
02.08.2024 між Регіональним ландшафтним парком «Тилігульський» (далі -позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інкам Фінанс» (далі - відповідач, постачальник) укладено Договір поставки №134/08 -ІФ.
Відповідно до п.п. 1.1-1.5 Договору постачальник приймає на себе зобов'язання передати покупую у власність товари, а покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний товар, а саме Бензин А-95, одиниця виміру - літр, кількість-згідно накладних на товар. Відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно до “Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами» затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20 грудня 1997 року.
П.2.1 Договору визначено, що товар вважається переданим постачальнику і прийнятим покупцем по кількості і якості з моменту фактичного отримання товару згідно умов договору.
Згідно з п. 3.1-3.2 Договору, ціна на 1 літр - згідно накладних на товар, загальна сума договору: 99 735,00 грн, в тому числі ПДВ 16 622,50 грн.
Розділом 4 договору встановлено порядок оплати та отримання довірчих документів, відповідно до якого умови оплати: оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника в день виписки рахунку на товар. Ціна одного літру товару вказується у рахунок-фактур і та дійсна протягом дня його виписки(п. 4.1. договору).
Відповідно до п.4.4 Договору, Постачальник зобов'язується видати довірчі документи та видаткову накладку на товар представнику покупця за умови надання представником довіреності на отримання товару із зазначенням: ПІБ довіреної особи, паспортні дані, ідентифікація підпису; номенклатура та кількість ТМЦ; що скріплена підписом керівника покупця та печаткою (за умови її наявності у сторони) покупця та при наявності в нього паспорту.
За умовами п.5.1 Договору, строк поставки - до закінчення терміну дії довірчого документу (скетч-картки).
Згідно з п. 5.2.1 договору, передача товару за цим Договором здійснюється на АЗС постачальника шляхом заправки автомобілів покупця при пред'явленні довіреними особами Покупця скетч-картки.
Скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у картці об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними, при цьому Постачальник не може передати Покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій ніж зазначено в скретч-картці(п.5.2.2 Договору).
Пунктом 6.2 Договору сторони узгодили, що покупець має право: достроково розірвати цей Договір у разі невиконання постачальником своїх зобов'язань за Договором повідомивши про це Постачальника за 5 календарних днів до його розірвання; контролювати поставку товарів у строки, встановлені цим Договором.
Відповідно до п. 6.3 Договору Постачальник зобов'язаний: забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим Договором, забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, установленим розділом 2 цього Договору.
Згідно з п. 7.1. Договору, у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим Договором.
Відповідно до п.10.1 договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (за умови наявності печатки у сторони).
12.08.2024 покупець здійснив оплату за бензин, що підтверджується платіжною інструкцією № 234 від 12.08.2024 на суму 99 735,00 грн.
На виконання договору відповідачем виписано: рахунок-фактуру №0009/0000615 від 01.08.2024 р. на суму у 99 735,00 грн, видаткову накладну №0009/0000582 від 01.08.2024 р., специфікацію на паливно-мастильні матеріали на суму 99 735,00 грн на 1830 літрів бензину А-95.
11.12.2024 між Регіональним ландшафтним парком «Тилігульський» (далі -позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інкам Фінанс» (далі - відповідач, постачальник) укладено Договір поставки №990.
Відповідно до п.п. 1.1-1.4 Договору постачальник приймає на себе зобов'язання передати покупую у власність товари, а покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний товар, відповідно до ДК 021:2015 по коду 09130000-9 «нафта та дистиляти», а саме дизельне пальне, одиниця виміру- літр, кількість-згідно видаткових накладних на товар. Відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно до “Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами» затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20 грудня 1997 року.
П.2.1 Договору визначено, що товар вважається переданим постачальнику і прийнятим покупцем по кількості і якості з моменту фактичного отримання товару згідно умов договору.
Згідно з п. 3.1-3.2 Договору, ціна на 1 літр - згідно накладних на товар, загальна сума договору: 83 952,50 грн, в тому числі ПДВ 13997,08 грн.
Розділом 4 договору встановлено порядок оплати та отримання довірчих документів, відповідно до якого умови оплати: оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника в день виписки рахунку на товар. Ціна одного літру товару вказується у рахунок-фактурі та видатковій накладній і дійсна протягом дня їх виписки(п. 4.1. договору).
Відповідно до п.4.4 Договору, Постачальник зобов'язується видати довірчі документи та видаткову накладку на товар представнику покупця за умови надання представником довіреності на отримання товару із зазначенням: ПІБ довіреної особи, паспортні дані, ідентифікація підпису; номенклатура та кількість ТМЦ; що скріплена підписом керівника покупця та печаткою (за умови її наявності у сторони) покупця та при наявності в нього паспорту.
За умовами п.5.1 Договору, строк поставки - до закінчення терміну дії довірчого документу (скетч-картки).
Згідно з п. 5.2.1 договору, передача товару за цим Договором здійснюється на АЗС постачальника шляхом заправки автомобілів покупця при пред'явленні довіреними особами Покупця скетч-картки.
Скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у картці об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними, при цьому Постачальник не може передати Покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій ніж зазначено в скретч-картці(п.5.2.2 Договору).
Пунктом 6.3 Договору сторони узгодили, що постачальник зобов'язаний: забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим Договором; забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, установленим розділом 2 Договору.
Згідно з п. 7.1. Договору, у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим Договором.
Відповідно до п.10.1 договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (за умови наявності печатки у сторони).
20.12.2024 покупець здійснив оплату за дизельне пальне, що підтверджується платіжною інструкцією № 321 від 20.12.2024 на суму 83 982,50 грн.
На виконання договору відповідачем виписано: рахунок-фактуру №0009/0001073 від 21.12.2024 р. на суму у 83982,50 грн, видаткову накладну №0009/0001044 від 30.12.2024 р.
ТОВ «Інкам Фінанс» здійснив часткову поставку паливно-мастильних матеріалів: за договором № 133/08-ІФ - 580 літрів на суму 29284,2 грн. за договором №134/08-ІФ - 630 літрів на суму 34335,00 грн. За договором №990 відповідач поставку не здійснив.
Позивач зазначає, що частина скретч-карток (паливних талонів), наданих ТОВ «Інкам Фінанс», не була реалізована КСР через відсутність палива на відповідних АЗС, починаючи лютого 2025 року.
Вартість недоотриманого від ТОВ «Інкам Фінанс» товару за договором № 133/08-ІФ 1400 літрів дизпалива на суму 70686,00 грн, за договором № 134/08-ІФ - 1200 літрів бензину А95 на суму 65400,00 грн, за договором № 990 -1675 літрів дизпалива на суму 8 982,5 грн, всього на суму 220068,50 грн.
Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.
Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України).
Договір підписаний уповноваженими особами сторін та скріплено печатками.
Договір у встановленому порядку не оспорений; не розірваний; не визнаний недійсним.
Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу (поставки).
Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України (приписи якого діяли на момент виникнення спірних правовідносин сторін) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 4 ст. 265 ГК України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.
До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 ГК України).
Частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У відповідності до норм ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Згідно з частиною 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
За змістом ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно частин 1, 2 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу (поставки). Зокрема, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).
Талони є способом забезпечення оперативного обліку та фактичного відпуску обсягів пального, продаж (постачання) якого мав відбутись у межах господарського Договору поставки.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997 (зі змінами) затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно яких торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та авто газозаправних пунктів (АЗС), абзац 2 п. 3 Правил.
Згідно з п. 9 Правил розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155 затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (Інструкція).
Згідно з п. 3 Інструкції, талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Порядок відпуску нафтопродуктів за талонами визначений у п. п. 10.3.3 Інструкції, а саме: форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери, п. п. 10.3.3.1; заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою № 17-НП, п.п.10.3.3.2.
Виходячи з наведеного, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС.
Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, то покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Отже у розумінні приписів наведеної норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передплати за непоставлений товар. Право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове зобов'язання - повернути кошти.
Відповідачем з урахуванням ст. ст. 73, 76, 77, 80 ГПК України, не надано належних та допустимих доказів повного виконання умов договорів поставки, доводи та докази наведені позивачем в обґрунтування позову не спростовані.
Додатково до суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача втрати від інфляції в розмірі 4401,37 грн, пеню в розмірі 12673,53 грн, 3% річних в розмірі 1369,63 грн за період прострочення по договорам з 01.02.2025 по 14.04.2025.
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (положення частини першої ст. 611 ЦК України).
За приписами статті 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 7.1. договорів, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим Договором.
Відповідно до п. 7.2. договорів, за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за Договором, сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов'язання за кожен день прострочення.
Відповідно до п. 5.1 договорів, строк поставки товарів до закінчення терміну дії довірчого документу (скретч-карти).
Як визначено умовами пунктів 5.2.1, 5.2.2 договору, саме скретч-карта є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картах вважаються виконаними.
Позивачем до матеріалів справи надано копії скретч-карток, паливо за якими не відпущено позивачем у визначених на них об'ємах пального. На картках відсутня інформація щодо строку її дії.
Позивач зазначає, що починаючи з лютого 2025 року відповідач припинив відпуск палива по скретч-картам на АЗС, термін дії яких не закінчився і які є безстроковими.
Умовами договору не визначено чіткого строку закінчення поставки товарів, однак у пункті п. 5.1 договорів міститься прив'язка до того, що строк поставки товарів до закінчення терміну дії довірчого документу, яким відповідно до п. 1.5 договорів є скетч-карта.
Таким чином, ані з умов договорів, ані з скретч-карток не можливо встановити чіткої календарної дати або настання події, з якою пов'язано початок прострочення виконання свого зобов'язання відповідачем.
Відповідно до приписів ч. ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Позивачем не надано та матеріали справи не містять доказів звернення позивача до ТОВ «Інкам Фінанс» з вимогою виконання зобов'язань за договорами поставки.
Позивачем нараховується пеня, інфляційні втрати, 3% річних з 01.02.2025, однак визначення такого початку періоду для розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат є помилковим з урахуванням наведеного та того, що позивач не здійснював пред'явлення вимоги до відповідача.
Початок перебігу строку для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат не настав.
Таким чином, з урахуванням наведеного суд вважає, що позивачем належним чином не обґрунтовано та не визначено початок перебігу строку для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат. Суд не вбачає підстав для стягнення вказаних коштів, внаслідок помилковості та безпідставності наведених позивачем розрахунків.
Разом з тим, враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договорами поставки № 133/08-ІФ, № 134/08-ІФ, №990, суд вбачає підстави для стягнення суми вартості непоставленого пального.
Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в розмірі 220 068,50 грн.
Також, позивач просив стягнути з відповідача на його користь 14 000,00 грн витрат на професійну правову допомогу.
Відповідно ч. 1 та ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване статтею 131-2 Конституції України, статтею 16 Господарського процесуального кодексу України, відповідними положеннями Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 19 зазначеного Закону, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений в самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
На підтвердження заявленої до стягнення суми 14 000,00 грн витрат на правничу допомогу, позивачем подано копію Договору про надання правової допомоги № 01-05/01 від 20.05.2025, укладеного між Регіональним ландшафтним парком «Тилігульський» (далі клієнт) та адвокатом Пірог Сергієм Васильовичем (далі адвокат).
Відповідно до п. 1.1 Договору адвокат зобов'язується за завданням клієнта надавати клієнту правову допомогу, а клієнт зобов'язується оплатити надання послуг та фактичні витрати адвоката, необхідні для виконання цього договору.
Згідно з п.1.2 Договору, безпосередній зміст правничої допомоги адвоката за цим договором полягає в тому, що клієнт доручає, а адвокат бере н себе зобов'язання, яке надалі іменується доручення, під час строку дії цього договору ознайомлення з матеріалами наданими клієнтом з метою стягнення авансового платежу за непоставлений ТОВ «Інкам Фінанс» товар по договорах поставки № 133/08-ІФ від 01.08.2024, № 134/08-ІФ від 02.08.2024, № 990 від 11.12.2024, підготувати відповідну позовну заяву, відповідь на відзив, (заперечення), пояснення, або інший процесуальний документ та здійснити представництво (представляти) клієнта в суді першої та апеляційної інстанції.
Відповідно до п.2.1- 2.2 Договору, за надання адвокатом правничої допомоги, яка казана у п. 1.1 Договору, клієнт зобов'язаний виплатити адвокату погоджений сторонами гонорар (винагороду) та оплатити витрати які необхідні для виконання цього договору, згідно виставленого рахунку. Розмір гонорару та порядок його оплати становлять конфіденційну інформацію. Попередній гонорар адвоката за професійну правничу допомогу становить 14 000,00 грн., без ПДВ%
- 2 000 грн- усна консультація з вивченням наданих документів;
- 6 000,00 грн - складання позовної заяви з відповідними розрахунками по 3-ом господарським договорам;
- 4 000,00 грн- складання відповіді на відзив;
- 2 000,00 грн - участь в судовому розгляді справи в суді першої інстанції, за 1 (один)судове засідання.
Факт надання передбачених цим Договором послуг підтверджується Актом приймання-передачі наданих послуг.
Відповідно до п.5.3 Договору, Договір діє з дати його укладання та до 31.12.2025.
Згідно з підписаним між Клієнтом та Адвокатом Актом приймання-передачі наданих послуг № від 20.05.2025, Адвокат Пірог С.В. надав Клієнту правничу допомогу, а Клієнт прийняв надану допомогу: усна консультація з вивчення наданих документів - 2 000,00 грн, , складання позовної заяви з відповідними розрахунками по 3-ом господарським договорам -6 000,00 грн. Загальна послуг вартість складає 8 000,00 грн.
У матеріалах справи наявні копія ордеру серії ВЕ № 1156483, виданого 22.05.2025 адвокатом Пірог Сергієм Васильовичем на надання правничої (правової) допомоги Регіональному ландшафтному парку «Тилігульський», копія договору № 01-05/01 від 20.05.2025, копія Акту від 20.05.2025, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія МК №001750.
У розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Слід зазначити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та Інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited проти України", заява N 19336/04).
Аналогічні критерії застосовані Європейським судом з прав людини у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п. п. 34-36 рішення у справі Тімайдуліна І інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.
Як наведено вище, згідно з актом приймання-передачі послуг правничої допомоги від 20.05.2025 адвокатом Пірог С.В. надано позивачу послуги з усно консультації та складання позовної заяви за 3-ма договорами, всього на 8000,00 грн.
Надання послуг адвокатом на заявлену до стягнення суму 14 000,00 грн позивачем не доведено.
Враховуючи викладене, суд вважає обґрунтованою суму витрат на правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позовні вимоги задовольняються судом в розмірі 220 068,50 грн, що складає 92,31% від заявленою до стягнення в позові суми.
Таким чином витрати на правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача в розмірі 7384,80 грн.
Отже, надавши оцінку доказам щодо фактично понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог поданими доказами; ціною позову та значенням справи для сторони, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви РЛП «Тилігульський» про стягнення витрат на правничу допомогу у справі та стягнення із відповідача на користь позивача 7384,80 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Судовий збір, в порядку ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача в розмірі 3301,18 грн, враховуючи, що позов задоволено частково..
Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкам Фінанс» (вул. Каховська, буд. 11А, каб.8, м. Запоріжжя, 69096, ідентифікаційний код юридичної особи 40308189) на користь Регіонального ландшафтного парку «Тилігульський» (57401, Миколаївська обл., селище Березанка, вул. Медична, буд. 6, ідентифікаційний код 26233374) заборгованість в розмірі 220 068,50 (двісті двадцять тисяч шістдесят вісім гривень 50 коп.), витрати зі сплати судового збору в розмірі 3301,18 грн (три тисячі триста одна гривня 18 коп.), 7384,80 грн (сім тисяч триста вісімдесят чотири гривні 80 коп.) витрат на правничу допомогу.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У зв'язку з постійними повітряними тривогами через загрозу ракетних обстрілів обласного центру і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров'ю та безпеці, рішення складено та підписано 09.09.2025.
Суддя І.В. Давиденко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.