Ухвала від 02.09.2025 по справі 27/68б

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA368999980313151206083020649

УХВАЛА

02.09.2025р. Справа № 27/68б

Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., за участю секретаря судового засідання Кухтик С.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

заяви ГУ ДПС у Донецькій області від 07.06.2025 про визнання неналежним виконання арбітражним керуючим Кардаш Сергієм Леонідовичем повноважень ліквідатора ТОВ «Торговий комплекс «Надія» у справі № 27/68б та відсторонення його від виконання повноважень ліквідатора ТОВ «Торговий комплекс «Надія»

у справі за заявою боржника Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий комплекс “Надія» (код ЄДРПОУ 23422525) про банкрутство,-

Представники сторін:

від кредитора ГУ ДПС у Донецькій області: Сахаров В.В. (в режимі відеоконференції)

від ліквідатора та інших кредиторів: не з'явились

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Донецької області перебуває справа про банкрутство ТОВ "Торговий комплекс "Надія" м.Маріуполь, порушена за ст.51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду Донецької області від 19.05.2011 ТОВ "Торговий комплекс "Надія" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційна процедура по справі строком на 6 місяців до 19.11.2011, ліквідатором призначена Сімонова Н.П.

У зв'язку з проведенням на території м.Донецька антитерористичної операції судове засідання, призначене на 23.07.2014, не відбулося, матеріали справи №27/68б втрачені.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 24.01.2018 відновлено втрачену справу №27/68б про банкрутство ТОВ "Торговий комплекс "Надія", м.Маріуполь на стадії ліквідаційної процедури за наявними документами, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 27.02.2018, ліквідатора зобов'язано надати суду необхідні документи.

Строк ліквідаційної процедури по справі неодноразово продовжувався, про що судом винесені відповідні ухвали.

Розпорядженням Господарського суду Донецької області 28.10.2020 у зв'язку з відрахуванням судді Тарапати С.С. зі штату суддів Господарського суду Донецької області справа 27/68б передана на повторний автоматичний розподіл справ.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2020 справу №27/68б про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий комплекс Надія» передано на розгляд судді Зекунова Е.В.

Ухвалою суду від 04.11.2020 справу №27/68б про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий комплекс “Надія» (код ЄДРПОУ 23422525) прийнято до провадження суддею Зекуновим Е.В.

Ухвалою від 15.04.2025 замінено кредитора Жовтневу ОДПІ м.Маріуполя ГУ Міндоходів у Донецькій області на правонаступника Головне Управління ДПС у Донецькій області (ЄДРПОУ ВП 44070187), як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України.

Судове засідання 02.09.2025 відбулося в режимі відеоконференції за участю представника ГУ ДПС у Донецькій області. Інші кредитори та ліквідатор участь у засіданні не приймали.

Розглянувши заяву ГУ ДПС у Донецькій області від 07.06.2025 про визнання неналежним виконання арбітражним керуючим Кардаш Сергієм Леонідовичем повноважень ліквідатора ТОВ «Торговий комплекс «Надія» у справі № 27/68б та відсторонення його від виконання повноважень ліквідатора ТОВ «Торговий комплекс «Надія», судом встановлено наступне:

Доводи ГУ ДПС

07 червня 2025 року ГУ ДПС звернулося до Господарського суду Донецької області із заявою від, у якій просить:

- визнати неналежним виконання арбітражним керуючим Кардашем Сергієм Леонідовичем (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 752 від 10.04.2013) повноважень ліквідатора ТОВ «Торговий комплекс «Надія» у справі № 27/68б.

- відсторонити арбітражного керуючого Кардаша Сергія Леонідовича від виконання повноважень ліквідатора ТОВ «Торговий комплекс «Надія».

Обґрунтовуючи доводи своєї заяви, у письмових поясненнях та судових засіданнях представник ГУ ДПС зазначило наступне.

В провадженні Господарського суду Донецької області знаходиться справа №27/68б про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий комплекс «Надія» (код ЄДРПОУ 23422525) (далі - ТОВ «Торговий комплекс «Надія», Боржник).

Матеріалами справи №27/68б підтверджено, що одним з кредиторів боржника є Головне управління ДПС у Донецькій області (ЄДРПОУ ВП: 44070187) (далі - ГУ ДПС у Донецькій області) - правонаступник Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 11.04.2011 за заявою боржника ТОВ «Торговий комплекс «Надія» порушена справа про банкрутство ТОВ «Торговий комплекс «Надія».

Постановою господарського суду від 19.05.2011 боржник визнаний банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 07.08.2019 ліквідатором ТОВ «Торговий комплекс «Надія» призначено арбітражного керуючого Кардаш Сергія Леонідовича.

Арбітражний керуючий є суб'єктом незалежної професійної діяльності (ч. 1 ст. 10 КУзПБ). Вимоги до арбітражного керуючого визначені положеннями ст.11 Кодексу.

Права та обов'язки арбітражних керуючих під час виконання відповідних повноважень, зокрема, ліквідатора, визначені у Кодексі (ст.12, розділи ІV-V книги четвертої Кодексу).

Арбітражний керуючий має здійснювати неупереджене правозастосування, діючи з додержанням принципів незалежності і самостійності.

Одним із головних обов'язків ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів спрямованих на виявлення активів боржника та задоволення вимог кредиторів у строки передбачені законом без невиправданих зволікань.

Після призначення ліквідатором ТОВ «Торговий комплекс «Надія», арбітражний керуючий Кардаш Сергій Леонідович здійснював дії, пов'язані з продажом майна банкрута.

15 листопада 2019 року відбувся аукціон з продажу майна банкрута - ТОВ «Торговий комплекс «Надія», а саме: Лот №1 - 4/100 частки нежитлового приміщення №130, вбудованого в багатоповерховий житловий будинок, загальною площею 379,7 кв. м, за адресою: м. Маріуполь, Донецька обл., просп. Леніна (просп. Миру), 121. Переможцем аукціону за вказаним лотом визнано фізичну особу, яка запропонувала найвищу ціну.

Матеріалами справи №27/68б підтверджено, що майно боржника було реалізовано на аукціоні 15.11.2019 за 520?000,00 грн.

Кошти надійшли на розрахунковий рахунок ТОВ «Торговий будинок «Форвард», яке перерахувало на ліквідаційний рахунок ТОВ «Торговий комплекс «Надія» суму в розмірі 504?600,00 грн. Зазначена сума є виручкою від продажу майна за лотом №1 за результатами аукціону, що відбувся 15.11.2019, з урахуванням наступних утримань:

• винагороди організатору аукціону в розмірі 1,5% - 7?800,00 грн;

• вартості виконаних робіт згідно з актом від 01.10.2019 р. до договору про оцінку майна від 27.09.2019 р. - 7?600,00 грн.

Інших активів, окрім проданої на зазначеному аукціоні частки нежитлового приміщення №130 за вищевказаною адресою, за ТОВ «Торговий комплекс «Надія» не обліковувалося.

Одночасно, матеріалами справи №27/68б, зокрема особистими поясненнями арбітражного керуючого Кардаша С.Л., підтверджено, що кошти на загальну суму 504?600,00 грн. ліквідатор зняв з рахунку ТОВ «Торговий комплекс «Надія» готівкою через касу підприємства.

Згідно довідки АТ «Укрексімбанк» у клієнта ТОВ «Торговий комплекс «Надія» на рахунку НОМЕР_1 , станом на 30.03.2025, грошові кошти відсутні.

Згідно пояснень ліквідатора ТОВ «Торговий комплекс «Надія» Кардаша С.Л., наданих у межах провадження у справ №27/68б, кошти у сумі 504?600,00 грн були зняті з рахунку ТК «Надія» готівкою та використані ним на винагороду за виконання повноважень ліквідатора у справі, а також на витрати арбітражного керуючого, пов'язані з виконанням ним своїх повноважень, а саме:

Нотаріальні дії - 400,00 грн

Виплата Симоновій - 4 291,72 грн

Оплата послуг за впорядкування архіву - 23 450,00 грн

Готелі - 1 209,44 грн (з 11.03.2020 по 12.03.2020)

Витрати на відрядження - 2 613,80 грн (417,30 грн х4=1669,20 грн; 472,30 грн х2=944,60 грн)

Витрати на канцтовари, поштові, інше - 4512,25 грн зокрема: (ремонт та заправка картриджу - 1110,00 грн.; за об'яву - 580,00 грн.; за судовий збір - 38,80 грн; казначейство - 250,00 грн; за надання відомостей - 220,00 грн; поштові витрати - 630,70 грн; канцтовари - 347,75 грн; Інтернет: 1335,00 грн).

При цьому у матеріалах справи №27/68б відсутні докази погодження відповідного розміру винагороди ліквідатора з комітетом кредиторів, а також відсутні підтвердження звітування ліквідатором перед комітетом кредиторів щодо нарахування та виплати грошової винагороди арбітражному керуючому й відшкодування понесених ним витрат.

Одночасно, арбітражний керуючий Кардаш С. Л. у наданих до суду поясненнях, неодноразово зазначав, що його офіс знаходиться за адресою - смт. Ківшарівка, буд. 50, Куп'янського району, Харківської області.

У зв'язку із зазначеним, ліквідатор акцентував увагу на тому, що на даний час в'їзд до вказаного населеного пункту є неможливим внаслідок пошкоджених мостів і переправ, а також забороною на перебування, встановленою Куп'янською районною військовою адміністрацією, згідно з Розпорядженням Куп'янської районної військової адміністрації Харківської області від 09.08.2023 №?52-В, бо на зазначеній території з 09.08.2023 року оголошено обов'язкову евакуацію населення. Враховуючи зазначене, ліквідатор ТОВ «Торговий комплекс «Надія» зазначає, що не має можливості надати суду підтверджуючі документи щодо понесених ним витрат під час здійснення процедури ліквідації у справі №27/68б.

Проте, заявник звертає увагу суду на те, що відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 (зі змінами), с-ще Ківшарівка Куп'янської міської територіальної громади (КАТОТТГ UA63080090020061282) була віднесена до тимчасово окупованої території України з 24.02.2022 по 17.09.2022 після чого дана територія була деокупована збройними силами України, а оголошено обов'язкову евакуацію населення на зазначеній території з 09.08.2023 року.

Матеріали справи №27/68б не містять доказів, які б унеможливлювали чи обмежували доступ ліквідатора ТОВ «Торговий комплекс «Надія» до його офісу розташованого в с-щі Ківшарівка Куп'янської міської територіальної громади, зокрема, до повномасштабного вторгнення рф на територію України та у період з 17.09.2022 по 09.08.2023.

Відсутні докази щодо пошкодження офісу арбітражного керуючого Кардаша С.Л. у с-щі Ківшарівка Куп'янської міської територіальної громади внаслідок бойових дій на території даного населеного пункту, в т.ч. знищення документації арбітражного керуючого (звернення до поліції, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, будь-які складені акти ДСНС чи органу місцевого самоврядування тощо).

Заявник вважає, що витрати, понесені ліквідатором під час здійснення процедури ліквідації у справі №27/68б, не підтверджуються відповідними доказами та є необґрунтованими. Натомість матеріалами справи наразі підтверджується факт реалізації майна боржника, кошти від якого були безпідставно витрачені ліквідатором ТОВ «Торговий комплекс «Надія».

Частиною 6 ст.30 КУзПБ передбачено, що арбітражний керуючий не менше одного разу на два місяці звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на засіданнях зборів кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітету кредиторів (у процедурі банкрутства юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, перед забезпеченим кредитором.

Частиною 3 ст. 61 КУзПБ (в редакції чинній на дату реалізації майна на аукціоні) встановлено, що під час проведення ліквідаційної процедури ліквідатор зобов'язаний використовувати лише один (ліквідаційний) рахунок боржника в банківській установі. Залишки коштів на інших рахунках перераховуються на ліквідаційний рахунок боржника.

Кошти, що надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на ліквідаційний рахунок боржника. Після оплати витрат, пов'язаних з проведенням ліквідаційної процедури, та сплати основної і додаткової винагороди арбітражного керуючого здійснюються виплати кредиторам у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

Оплата витрат, пов'язаних з проведенням ліквідаційної процедури, здійснюється у такому порядку:

у першу чергу оплачуються витрати, пов'язані з проведенням ліквідаційної процедури, та сплачується винагорода ліквідатора;

у другу чергу виконуються зобов'язання перед особами, які після відкриття провадження у справі про банкрутство боржника надавали кредитування, поставляли сировину, комплектуючі з відстроченням платежу.

За рахунок коштів, отриманих від реалізації майна, що є предметом забезпечення, відшкодовуються витрати, пов'язані з утриманням та збереженням такого майна, сплачується винагорода оператора електронного майданчика. Склад та розмір таких витрат підлягають погодженню в порядку, визначеному цим Кодексом. Кошти, що залишилися після здійснення зазначених виплат, використовуються виключно для задоволення вимог кредиторів за зобов'язаннями, які забезпечує таке майно.

Законодавством встановлені чіткі та імперативні вимоги щодо використання коштів, отриманих від реалізації майна банкрута. Так, приписи статей 61 та 133 Кодексу України з процедур банкрутства (в редакції, чинній на дату реалізації майна боржника на аукціоні) встановлюють, що кошти, отримані від реалізації майна боржника, мають бути спрямовані виключно на покриття витрат, пов'язаних із провадженням у справі про банкрутство (неплатоспроможність) (у межах належним чином підтверджених), а також на задоволення вимог кредиторів у встановленій законодавством черговості.

ГУ ДПС вважає обґрунтованим нарахування арбітражному керуючому Кардашу С.Л. грошової винагороди як ліквідатору ТК «Надія» за період з 07.08.2019 по 01.04.2020 у загальному розмірі 93?251,39 грн, а саме:

07.08.2019 - 31.08.2019 - 6?828,54 грн;

01.09.2019 - 30.09.2019 - 8?346,00 грн;

01.10.2019 - 20.10.2019 - 5?166,57 грн;

21.10.2019 - 31.10.2019 - 5?365,28 грн;

01.11.2019 - 31.12.2019 - 25?038,00 грн;

01.01.2020 - 01.04.2020 - 42?507,00 грн.

Ця грошова винагорода може бути виплачена за рахунок коштів, отриманих від реалізації майна, за умови дотримання приписів Кодексу України з процедур банкрутства, який регламентує порядок нарахування, узгодження та виплати грошової винагороди арбітражному керуючому, а також розподіл коштів, отриманих від продажу майна боржника.

Водночас ДПС зазначає, що арбітражний керуючий Кардаш С.Л. не надав доказів погодження розміру своєї винагороди з комітетом кредиторів. Крім того, у матеріалах справи про банкрутство відсутні звіти ліквідатора перед комітетом кредиторів щодо нарахування та виплати грошової винагороди арбітражному керуючому, а також відшкодування понесених ним витрат.

Разом із тим, матеріали справи свідчать, що загальна сума коштів, знятих арбітражним керуючим Кардаш С.Л. з ліквідаційного рахунку ТК «Надія», становить 504 600,00 грн.

Відповідно до частини третьої статті 12 Кодексу України з процедур банкрутства, арбітражний керуючий під час реалізації своїх прав та обов'язків зобов'язаний діяти добросовісно, розсудливо та відповідно до мети, з якою ці права та обов'язки йому надано.

З аналізу звітів ліквідатора ТК «Надія» - арбітражного керуючого Кардаш С.Л. вбачається, інформацію про відсутність у боржника будь-якого іншого майна, окрім уже реалізованого він отримав ще у серпні 2019 року

Однак лише 05.03.2025 у Звіті №31 ліквідатор звернувся до суду з клопотанням про ліквідацію ТОВ «Торговий комплекс «Надія». Таким чином, у період з 2020 по 2025 рік ліквідатор не вжив жодних активних заходів у межах ліквідаційної процедури.

У своїх звітах ліквідатор не наводить жодного обґрунтування причин затягування строку ліквідаційної процедури, що є обов'язковим відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства. Відсутність належного обґрунтування та бездіяльність ліквідатора свідчать про недотримання ним принципів добросовісності та розсудливості, що ставить під сумнів законність і ефективність його дій у цій справі.

Ліквідатор не здійснив розподіл коштів, отриманих від продажу майна боржника, у порядку, встановленому Кодексом України з процедур банкрутства (КУзПБ).

У матеріалах справи відсутні докази погашення кредиторської заборгованості за рахунок коштів, одержаних від реалізації майна боржника - ТОВ «Торговий комплекс «Надія». Водночас, згідно з довідкою АТ «Укрексімбанк», станом на 30.03.2025 на рахунку ТОВ «Торговий комплекс «Надія» № НОМЕР_1 грошові кошти були відсутні.

Ліквідатор не надав жодних документів, які б підтверджували цільове використання та правомірність витрачання коштів у розмірі 504?600,00 грн. Це свідчить про те, що вказана сума була використана без належного документального підтвердження та за відсутності законних підстав, що є порушенням вимог Кодексу України з процедур банкрутства щодо черговості задоволення вимог кредиторів і цільового призначення ліквідаційних коштів.

Таким чином, витрачання ліквідаційних коштів боржника з порушенням вимог статей 12, 61 та 133 КУзПБ, зокрема без підтвердження їх цільового характеру та без погодження з комітетом кредиторів, є неправомірним.

Згідно з чинним законодавством України, особа, яка без достатньої правової підстави набула або зберігає майно за рахунок іншої особи (безпідставне набуття майна), зобов'язана повернути це майно потерпілому. Обов'язок щодо повернення майна виникає також у разі, коли підстава для його набуття згодом відпала. Зазначені положення застосовуються незалежно від характеру поведінки набувача, потерпілого чи інших осіб (частини перша та друга статті 1212 Цивільного кодексу України).

У період з 2020 по 2025 рік ліквідатором не вживалося активних дій у межах ліквідаційної процедури. У поданих звітах відсутнє обґрунтування причин затягування строку ліквідаційної процедури, передбачене нормами Кодексу України з процедур банкрутства, що свідчить про неналежне виконання ліквідатором своїх повноважень.

Попри це, відповідно до поданих клопотань, ліквідатор просить суд затвердити грошову винагороду за виконання повноважень у справі №27/68б, зокрема за період, протягом якого не здійснювались жодні активні дії та мало місце умисне затягування процедури ліквідації.

У судовому засіданні представник ГУ ДПС повідомив, що 02.09.2025 у справі №905/674/25, розглянутій у межах справи про банкрутство №27/68б, було задоволено позов Управління, за результатами чого з арбітражного керуючого Кардаша Сергія Леонідовича (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ТОВ «Торговий комплекс «Надія» (код ЄДРПОУ 23422525) стягнуто грошові кошти в сумі 504 600 грн. Вказані кошти підлягають включенню до складу ліквідаційної маси ТОВ «Торговий комплекс «Надія» та розподілу відповідно до вимог ст. 133 КУзПБ на покриття витрат, пов'язаних із проведенням ліквідаційної процедури, сплату винагороди ліквідатору та задоволення вимог кредиторів.

Керуючись положеннями статті 28 Кодексу України з процедур банкрутства, Головне управління Державної податкової служби, як кредитор - учасник провадження у справі про банкрутство, стверджує, що арбітражний керуючий Кардаш Сергій Леонідович, який виконує повноваження ліквідатора ТОВ «Торговий комплекс «Надія», неналежно виконував обов'язки, покладені на нього відповідно до закону, та допускав зловживання правами арбітражного керуючого.

ГУ ДПС звернулося до Господарського суду Донецької області із заявою від 07.06.2025, у якій просить:

Доводи ліквідатора ТОВ «Торговий комплекс «Надія» арбітражного керуючого Кардаша С.Л.

Арбітражний керуючий Кардаш С.Л. у судові засідання не з'являвся.

Господарський суд звертає увагу, що у межах справи про банкрутство №27/86б ухвалою від 06.05.2025 було зобов'язано арбітражного керуючого Кардаш С.Л., у зв'язку з відсутністю у матеріалах справи первинних бухгалтерських документів, що підтверджують розподіл коштів отриманих від продажу майна ТОВ «Торговий комплекс «Надія», надати суду: письмові пояснення, куди були витрачені кошти, отримані підприємством-банкрутом від реалізації майна; вичерпну інформацію про контрагентів, яким здійснювалися платежі; вжити заходів щодо відновлення втрачених первинних документів, що підтверджують зазначені витрати.

04.06.2025 до суду надійшов Звіт ліквідатора № 33, у якому Кардаш С.Л. виклав інформацію про понесені витрати та зазначив про неможливість надання доказів на їх підтвердження.

Ухвалою суду від 10.06.2025 повторно зобов'язано арбітражного керуючого Кардаш С.Л. надати суду: письмові пояснення щодо витрачання коштів, отриманих від реалізації майна; вичерпну інформацію про контрагентів, яким здійснювалися платежі; повідомити, кому саме було здійснено виплату на суму 4 291,72 грн (платіж «виплата Симоновій») із зазначенням правової підстави такого платежу та документального підтвердження правових взаємин з цією особою; вжити заходів щодо відновлення втрачених первинних документів, що підтверджують зазначені витрати.

26.06.2025 до суду надійшов Звіт ліквідатора № 34, у якому арбітражний керуючий Кардаш С.Л. зменшення розміру своєї грошової винагороди, надав пояснення щодо понесених витрат і неможливості подання доказів на їх підтвердження. Водночас арбітражний керуючий Кардаш С.Л. не надав відповідей на всі питання, визначені ухвалою суду від 10.06.2025, не повідомив про вжиття заходів щодо відновлення втрачених первинних документів, які підтверджують понесені витрати,

Суд звертає увагу, що арбітражний керуючий Кардаш С.Л. був належним чином повідомлений про вимоги ухвал від 06.05.2025 та 10.06.2025 і усвідомлював, що питання правомірності його витрат є предметом судового розгляду. Попри це, він не надав жодних доказів, які б підтверджували витрачання коштів, знятих з рахунку ТОВ «Торговий комплекс «Надія», а також вжиття заходів щодо відновлення втрачених первинних документів.

Ліквідатор ТОВ «Торговий комплекс «Надія» Кардаш С.Л. повідомив суд (звіти ліквідатора №31 від 05.03.2025, №34 від 24.06.2025), що 15 листопада 2019 року відбувся аукціон з продажу майна банкрута - ТОВ «Торговий комплекс «Надія», а саме: Лот №1 - 4/100 частки нежитлового приміщення №130, вбудованого в багатоповерховий житловий будинок, загальною площею 379,7 кв. м, за адресою: м. Маріуполь, Донецька обл., просп. Леніна (просп. Миру), 121. Переможцем аукціону за вказаним лотом визнано фізичну особу, яка запропонувала найвищу ціну.

Майно боржника було реалізовано на аукціоні за 520?000,00 грн.

Протягом листопада 2019 - березня 2020 року кошти на загальну суму 504 600,00 грн були зняті ним готівкою через касу підприємства. Ці кошти були використані Кардашом С.Л. на його винагороду за виконання повноважень ліквідатора у справі, а також на витрати арбітражного керуючого, пов'язані з виконанням ним своїх повноважень.

Ліквідатора Кардаш С.Л. зарахував до витрат:

Нотаріальні дії - 400,00 грн;

Виплата Симоновій - 4 291,72 грн;

Архів (впорядкування) - 23 450,00 грн (згідно з поясненнями арбітражного керуючого, договір на зберігання документів укладено 29.12.2020);

Готель - 1 209,44 грн;

Відрядження - 2 613,80 грн;

Канцтовари, поштові та інші витрати - 31 031,25 грн (зокрема: картридж, оголошення, судовий збір, казначейство, відомості, пошта, канцтовари, інтернет).

Арбітражний керуючий Кардаш С.Л. також повідомив, що його офіс знаходиться за адресою: смт Ківшарівка, буд. 50, Куп'янського району Харківської області. На даний час в'їзд до зазначеного населеного пункту є неможливим у зв'язку з пошкодженням мостів та переправ, а також через заборону на перебування, встановлену Куп'янською районною військовою адміністрацією. Згідно з Розпорядженням Куп'янської районної військової адміністрації Харківської області від 09.08.2023 № 52-В, на зазначеній території з 09.08.2023 року оголошено обов'язкову евакуацію населення.

З огляду на вищевикладені обставини, він не має можливості надати суду підтверджуючі документи щодо понесених ним витрат під час здійснення процедури ліквідації.

05 березня 2025 року та 30 травня 2025 року арбітражний керуючий Кардаш С.Л. звернувся до Господарського суду із заявами, у яких, у зв'язку із завершенням процедури ліквідації та виконанням ліквідатором усіх вимог статті 65 Кодексу України з процедур банкрутства щодо ліквідації Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий комплекс «Надія», просив: затвердити грошову винагороду ліквідатора Кардаша С.Л. у справі № 27/68б за період виконання ним повноважень ліквідатора ТОВ «Торговий комплекс «Надія» з 07.08.2019 по 31.10.2024 у сумі 1 169 996,39 грн (один мільйон сто шістдесят дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто шість гривень 39 копійок).

24 червня 2025 року арбітражний керуючий Кардаш С.Л. звернувся до Господарського суду із заявою у якій просив затвердити грошову винагороду ліквідатору Кардашу С.Л. по справі № 27/68б за період виконання ним повноваження ліквідатора ТОВ «Торговий комплекс «Надія», з 07.08.2019 по 01.07.2025 у сумі 504600,00грн. (п'ятсот чотири тисячі шістсот гривень 00 копійок).

Джерела права, акти їх застосування та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті ухвали.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами Цивільного Кодексу України та Кодексу України з процедур банкрутства.

21 жовтня 2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ, Кодекс). Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

В провадженні Господарського суду Донецької області перебуває справа про банкрутство ТОВ "Торговий комплекс "Надія" м.Маріуполь, порушена 11.04.2011 за ст.51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Строк здійснення ліквідаційної процедури у даній справі неодноразово продовжувався на підставі відповідних ухвал суду, при цьому останнім судовим рішенням від 27.03.2018 цей строк було подовжено до 27.09.2018.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 27.03.2018 року строк ліквідаційної процедури по справі №27/68б про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий комплекс «Надія» (код ЄДРПОУ 23422525), м. Маріуполь, та повноваження ліквідатора Сімонової Н.П. продовжено на 6 місяців до 27.09.2018 року.

Ухвалою від 07.08.2019 ліквідатором у справі №27/68б про банкрутство ТОВ «Торговий комплекс «Надія» м. Маріуполь призначено арбітражного керуючого Кардаша Сергія Леонідовича; зобов'язано ліквідатора по закінченню ліквідаційної процедури надати суду звіт про проведену роботу, ліквідаційний баланс боржника та документи, передбачені статтею 32 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції від 30.06.1999).

Господарський суд звертає увагу, що після закінчення строку ліквідаційної процедури 27.09.2018, ліквідатори ТОВ «Торговий комплекс «Надія» не зверталися до суду з клопотаннями про подовження цього строку та не повідомляли суд про орієнтовну дату завершення ліквідаційної процедури.

У цій справі визнані кредиторами наступні фізичні особи та юридичні особи:

ОСОБА_1 - 27 720,68 грн

ОСОБА_2 - 27 5043,06 грн

ОСОБА_3 - 213 190,12 грн

ОСОБА_4 - 276 620,68 грн

ОСОБА_5 - 545 527,09 грн

ОСОБА_6 - 276 720,68 грн

ОСОБА_7 - 141 981,02 грн

ОСОБА_8 - 214 739,92 грн

ОСОБА_9 - 139 052,66 грн

ОСОБА_10 - 7 776,32 грн

ОСОБА_11 - 83 400,00 грн

Мале приватне підприємство «Юридична фірма «Ел.Ві.Джі.» - 62 000,00 грн

Фізична особа-підприємець ОСОБА_12 - 3 000,00 грн

ГУ ДПС у Донецькій області - 7 500,00 грн

Загальна сума вимог згідно з реєстром становить 2 523 272,23 грн.

Вимоги першої черги складають 14 969,90 грн і належать Малому приватному підприємству «Юридична фірма «Ел.Ві.Джі.» та ОСОБА_10 .

Господарський суд у межах провадження справи про банкрутство вживав заходів для розшуку кредиторів, зокрема шляхом отримання інформації з державних реєстрів про їх місцезнаходження та статус. Судом встановлено, що:

ОСОБА_1 знята з обліку внутрішньо переміщених осіб 03.07.2024 року у зв'язку з виїздом за кордон;

Відомості про місцезнаходження ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 відсутні;

ОСОБА_12 перебуває на обліку внутрішньо переміщених осіб з 04.04.2022, фактично проживає в м. Одеса, однак не реагує на направлені судові документи;

Мале приватне підприємство «Юридична фірма «Ел.Ві.Джі.» перебуває в стані припинення з 2013 року;

Фізична особа-підприємець Лічман Василь Григорович припинено діяльність ФОП з 23.02.2024 року.

Господарський суд здійснив необхідні процесуальні дії для встановлення місцезнаходження кредиторів та їх розшуку, проте частина з них залишається недоступною для повідомлення.

Обставини реалізації майна банкрута

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 07.08.2019 ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий комплекс “Надія» (м. Маріуполь) призначено арбітражного керуючого Кардаша Сергія Леонідовича.

Після свого призначення ліквідатор Кардаш С.Л. розпочав дії, пов'язані з продажем майна банкрута. Зокрема, 15.11.2019 року відбувся аукціон з продажу Лоту №1 - 4/100 частки нежитлового приміщення №130 (загальною площею 379,7 кв. м), розташованого за адресою: м. Маріуполь, Донецька обл., просп. Леніна (просп. Миру), 121.

Варто зазначити, що станом на 07.08.2019 - дату призначення арбітражного керуючого Кардаша С.Л. ліквідатором ТОВ «Торговий комплекс «Надія» - у товариства, окрім 4/100 частки зазначеного нежитлового приміщення, інших активів не обліковувалося.

Переможцем аукціону визнано фізичну особу, яка запропонувала найвищу ціну - 520 000,00 грн без урахування ПДВ.

За результатами аукціону, 16.12.2019 ліквідатор уклав нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу майна банкрута та передав переможцю аукціону 4/100 частки нежитлового приміщення №130 (загальною площею 379,7 кв. м, за адресою: м. Маріуполь, Донецька обл., просп. Леніна (просп. Миру), 121) на підставі акта передавання права власності.

У своїх письмових поясненнях від 03.05.2025 ліквідатор повідомив суд, що після продажу майна на аукціоні у ТОВ «Торговий комплекс «Надія» не залишилося жодних активів.

Кошти надійшли на розрахунковий рахунок ТОВ «Торговий будинок «Форвард», яке протягом листопада 2019 - січня 2020 перерахувало на ліквідаційний рахунок ТОВ «Торговий комплекс «Надія» суму в розмірі 504 600,00 грн.

Зазначена сума є виручкою від продажу майна за лотом №1 за результатами аукціону, що відбувся 15 листопада 2019 року, з урахуванням таких утримань:

винагороди організатору аукціону в розмірі 1,5% - 7 800,00 грн;

вартості виконаних робіт згідно з актом від 01.10.2019 до договору про оцінку майна від 27.09.2019 - 7 600,00 грн.

Згідно з довідками АТ «Укрексімбанк», на ліквідаційний рахунок ТОВ «Торговий комплекс «Надія» ( НОМЕР_1 ) надійшли такі кошти:

01.11.2019 - 16 490,00 грн

29.11.2019 - 340 440,00 грн

14.01.2020 - 164 160,00 грн

01.11.2019 -168 510,00 грн За продаж майна ДП Київторф (інший боржник)

Загалом на рахунок надійшло 689 600,00 грн, із яких 504 600,00 грн надійшли від продажу майна ТОВ «Торговий комплекс «Надія».

З ліквідаційного рахунку ТОВ «Торговий комплекс «Надія» ліквідатором Кардаш С.Л. були зняті кошти у загальній сумі 680 698,00 грн, зокрема:

04.11.2019 - 180 000,00 (призначення - госпотреби, чеки)

15.11.2019 - 2 698,00 (призначення - госпотреби, чеки)

04.12.2019 - 250 000,00 (призначення - госпотреби, чеки)

23.12.2019 - 60 000,00 (призначення - госпотреби, чеки)

11.01.2020 - 25 000,00 (призначення - госпотреби, чеки)

30.01.2020 - 100 000,00 (призначення - госпотреби, чеки)

26.02.2020- 35 000,00(призначення - госпотреби, чеки)

18.03.2020 - 28 000,00(призначення - госпотреби, чеки)

Станом на 30.03.2025 грошові кошти на рахунку ТОВ "Торговий комплекс "Надія" відсутні.

Пояснення ліквідатора щодо витрат

Ліквідатор ТОВ «Торговий комплекс «Надія» Кардаш С.Л. у поясненнях (звітах) від 04.06.2025, 26.06.2025 повідомив суд, що протягом листопада 2019 - березня 2020 року він зняв готівкою через касу підприємства кошти на загальну суму 504 600,00 грн. За його словами, ці кошти були використані на його винагороду за виконання повноважень ліквідатора у справі, а також на пов'язані з цим витрати арбітражного керуючого. До цих витрат належать:

Нотаріальні дії - 400,00 грн

Виплата Симоновій - 4 291,72 грн

Архів (впорядкування) - 23 450,00 грн (згідно з поясненнями арбітражного керуючого, договір на зберігання документів укладено 29.12.2020)

Готель - 1 209,44 грн

Відрядження - 2 613,80 грн

Канцтовари, поштові, інше - 31 031,25 грн (зокрема: картридж, оголошення, судовий збір, казначейство, відомості, пошта, канцтовари, інтернет).

Ліквідатор пояснив, що його офіс розташований за адресою: смт Ківшарівка, буд. 50, Куп'янського району Харківської області. Наразі в'їзд до цього населеного пункту є неможливим через пошкодження мостів і переправ, а також через заборону на перебування, встановлену Куп'янською районною військовою адміністрацією. Згідно з Розпорядженням Куп'янської районної військової адміністрації Харківської області від 09.08.2023 № 52-В, на зазначеній території з 09.08.2023 року оголошено обов'язкову евакуацію населення.

З огляду на ці обставини, ліквідатор не має можливості надати суду підтверджуючі документи щодо понесених ним витрат під час здійснення процедури ліквідації.

У матеріалах справи відсутні докази задоволення вимог кредиторів від продажу майна боржника - ТОВ «Торговий комплекс «Надія».

Кодекс України з процедур банкрутства не містить чітко визначених строків розподілу коштів, отриманих від продажу майна боржника, в окремій статті. Водночас загальні положення щодо реалізації майна та порядку задоволення вимог кредиторів свідчать, що після продажу майна на аукціоні виручені кошти мають бути розподілені між кредиторами відповідно до черговості в розумний строк після завершення аукціону та надходження коштів на рахунок ліквідатора.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 27.03.2018 строк ліквідаційної процедури по справі №27/68б про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий комплекс “Надія» (код ЄДРПОУ 23422525), м.Маріуполь та повноваження ліквідатора Сімонової Н.П. продовжено на 6 місяців до 27.09.2018р.

Ухвалою від 07.08.2019 ліквідатором у справі №27/68б про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий комплекс “Надія» м.Маріуполь, призначено арбітражного керуючого Кардаш Сергія Леонідовича; зобов'язано ліквідатора по закінченню ліквідаційної процедури надати суду звіт про проведену роботу та ліквідаційний баланс банкрута.

З матеріалів справи вбачається, що майно ТОВ «Торговий комплекс «Надія» було реалізовано на аукціоні 15.11.2019 за 520?000,00 грн.

На ліквідаційний рахунок ТОВ «Торговий комплекс «Надія» від ТОВ «Торговий будинок «Форвард», надійшло 504?600,00 грн.

Зазначена сума є виручкою від продажу майна за лотом №1 за результатами аукціону, що відбувся 15 листопада 2019 року, з урахуванням наступних утримань:

винагороди організатору аукціону в розмірі 1,5% - 7?800,00 грн;

вартості виконаних робіт згідно з актом від 01.10.2019 р. до договору про оцінку майна від 27.09.2019 р. - 7?600,00 грн.

Відповідно до статті 58 Кодексу України з процедур банкрутства, ліквідатор зобов'язаний здійснити ліквідацію боржника у строк, що не перевищує 12 місяців.

З урахуванням того, що грошові кошти від продажу майна боржника надійшли на рахунок ТОВ «Торговий комплекс «Надія» у період з листопада 2019 року по січень 2020 року (останній платіж - 14.01.2020), ліквідатор був зобов'язаний упродовж тримісячного строку, тобто з січня по квітень 2020 року (не пізніше 15.04.2020), здійснити їх розподіл на покриття витрат, пов'язаних із провадженням у справі про неплатоспроможність, та на задоволення вимог кредиторів.

Враховуючи загальний 12-місячний строк ліквідації боржника, встановлений ст. 58 КУзПБ, суд вважає, що тримісячний період для розподілу коштів, отриманих від продажу майна банкрута, між кредиторами, є обґрунтованим і достатнім.

Це відповідає принципам розумності та добросовісності, оскільки зазначений термін дозволяє забезпечити ефективне виконання зобов'язань ліквідатора без невиправданого затягування процесу.

Таким чином, у рамках загального строку ліквідації три місяці є оптимальним періодом для здійснення розподілу коштів, що сприяє балансу інтересів усіх учасників процедури банкрутства.

Законом встановлено чіткі та імперативні вимоги щодо використання коштів, отриманих від реалізації майна банкрута.

Так, за змістом статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства (далі КУзПБ) «Порядок задоволення вимог кредиторів» (в редакції що діяла станом на 29.12.2019)

1. Для задоволення вимог кредиторів кошти від продажу майна боржника вносяться на окремий банківський рахунок, відкритий керуючим реалізацією.

2. Витрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об'єктів, що підлягають продажу, а також витрати на проведення аукціону), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

3. Вимоги кредиторів за зобов'язаннями боржника, забезпеченими заставою майна фізичної особи, задовольняються за рахунок такого майна.

Кошти, отримані від продажу майна банкрута, що є предметом забезпечення, після покриття витрат, пов'язаних з утриманням, збереженням та продажем цього майна, та сплати додаткової винагороди арбітражного керуючого відповідно до положень статті 30 цього Кодексу використовуються виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які таке майно забезпечує.

4. Вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості:

1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування;

2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами;

3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.

Вимоги кожної наступної черги задовольняються за рахунок коштів від продажу майна боржника після повного задоволення вимог попередньої черги, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно до суми вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги.

5. Не задоволені за рахунок реалізації предмета застави вимоги кредиторів за зобов'язаннями боржника, забезпеченими заставою майна, задовольняються у другу чергу.

6. Вимоги, не задоволені через недостатність майна боржника, вважаються погашеними, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже, відповідно до статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства, кошти від продажу майна боржника мають бути спрямовані на покриття витрат, пов'язаних із провадженням у справі про неплатоспроможність (у межах витрат, належним чином підтверджених документально), а також на задоволення вимог кредиторів у встановленій законодавством черговості.

Майно ТОВ «Торговий комплекс «Надія» було реалізовано 15 листопада 2019 року на відкритому аукціоні за 520 000,00 грн. Після вирахування винагороди організатору аукціону (7 800,00 грн) та вартості проведення оцінки (7 600,00 грн), на ліквідаційний рахунок підприємства надійшла сума в розмірі 504 600,00 грн.

Ці кошти (504 600,00 грн.) протягом листопада 2019 - березня 2020 року ліквідатор ТОВ «Торговий комплекс «Надія» Кардаш С.Л. зняв готівкою через касу підприємства .

Кошти отримані від реалізації майна банкрута, арбітражний керуючий Кардаш С.Л. на задоволення вимог кредиторів не використовував.

При цьому, будь-які документи, які б підтверджували цільове призначення та правомірність використання коштів у розмірі 504 600,00 грн, ліквідатор ні суду ні кредиторам не надав. Такі доказ у матеріалах справі №27/68б відсутні.

Отже, зазначена сума була витрачена відповідачем без підтвердження законної підстави, з порушенням вимог статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства щодо черговості та призначення використання ліквідаційних коштів.

У цій справі Державна податкова служба як учасник провадження про банкрутство має обґрунтовані підстави для захисту своїх прав, оскільки її законні вимоги залишились незадоволеними через неправомірне розпорядження коштами, призначеними для розрахунків із кредиторами.

Норми господарського процесуального кодексу та КУзПБ надає Державній податковій службі повноваження діяти не лише у власних інтересах, а й від імені боржника та інших кредиторів.

Як один із кредиторів у справі про банкрутство ТОВ «Торговий комплекс «Надія», ДПС має право вимагати повернення до маси боржника коштів, які були вилучені з порушенням установленого порядку. Ці кошти становлять частину ліквідаційної маси і підлягають розподілу між усіма кредиторами згідно із законодавчо визначеною пріоритетністю.

Поданий у межах справи №27/68б позов спрямований на поповнення активів боржника, що дозволить забезпечити захист прав усіх зацікавлених сторін, зокрема самого підприємства-боржника, яке внаслідок процедури банкрутства обмежене у можливостях самостійно відстоювати свої інтереси.

Зазначене право знаходить своє підґрунтя не тільки у нормах Господарського процесуального кодексу та Кодексу з процедур банкрутства, але й у положеннях статті 1212 Цивільного кодексу України. Відповідно до цієї норми, особа зобов'язана повернути майно або відшкодувати його вартість у випадках, коли таке майно було отримане або збережене за відсутності законних підстав.

Вказані обставини стали підставою для звернення ГУ ДПС у Донецькій області, як кредитора у справі №27/68б, до Господарського суду Донецької області з позовом. У ньому позивач просить стягнути з арбітражного керуючого Кардаша Сергія Леонідовича (РНОКПП НОМЕР_2 ), який є ліквідатором ТОВ «Торговий комплекс «Надія», до складу ліквідаційної маси ТОВ «Торговий комплекс «Надія» (код за ЄДРПОУ 23422525) грошові кошти в розмірі 504?600,00 грн..

Ця сума кваліфікується як неправомірно витрачені кошти, отримані від реалізації майна боржника, і мали бути розподілені між арбітражним керуючим та кредиторами відповідно до статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства.

Дослідження питання порядку нарахування грошової винагороди арбітражного керуючого.

Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі КУзПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Статтею 1 КУзПБ визначено, що ліквідатор - арбітражний керуючий, призначений господарським судом для здійснення ліквідаційної процедури;

Відповідно до ч. 1 ст.12 КУзПБ арбітражний керуючий користується усіма правами, зокрема розпорядника майна, керуючого санацією та ліквідатора відповідно до законодавства.

Частиною 1 ст.30 КУзПБ передбачено, що арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород.

Нормами ч. 2 ст.30 КУзПБ передбачено, що розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень. Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень. Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі.

Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений зборами кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітетом кредиторів (у процедурі банкрутства юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - забезпеченим кредитором. Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, реструктуризації заборгованості, погашення боргів подається арбітражним керуючим до господарського суду за п'ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15.05.2018 у справі №29/5005/468/2012 при визначенні розміру оплати послуг арбітражного керуючого під час здійснення ним повноважень у справі про банкрутство має досліджуватись не тільки період здійснення арбітражним керуючим процедури банкрутства, а й які фактичні дії вчинялись арбітражним керуючим протягом відповідної процедури банкрутства, оскільки оплаті підлягає виключно фактично виконана робота (її обсяг), а не період часу, протягом якого тривала означена процедура.

Господарський суд зазначає, що хоча ч.6 ст.30 КУзПБ передбачає схвалення комітетом кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи) звіту арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, а також здійснення та відшкодування витрат, саме по собі таке схвалення не є безумовною підставою для його затвердження судом. Законодавство про банкрутство пов'язує дії суду не з наявністю чи відсутністю схвалення звіту комітетом кредиторів, а з висновками, до яких дійде суд за результатами його розгляду.

Наявність різного роду схвалень та погоджень (плану санації, звіту ліквідатора тощо) розглядається виключно як додаткова гарантія дотримання прав учасників провадження у справі про банкрутство. Господарський суд не є зв'язаним такими погодженнями чи їх відсутністю у формуванні своїх правових позицій та здійсненні процесуальних дій.

Ця правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №910/18919/13, від 04.06.2019 у справі №Б-24/172-09 та від 24.07.2018 у справі №5019/2862/11.

У матеріалах справи відсутні схвалені комітетом кредиторів боржника звіти ліквідатора Кардаша С.Л. про нарахування грошової винагороди.

Суд звертає увагу сторін, що наявність такого звіту не є вирішальним, але, сам факт звітування арбітражним керуючим перед комітетом кредиторів та розгляд (схвалення) комітетом кредиторів Звіту арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди в порядку встановленим частиною 6 ст. 30 КУзПБ, має суттєве значення при вирішенні відповідного питання судом.

З матеріалами справи вбачається, що арбітражний керуючий Кардаш С.Л. з моменту призначення ліквідатором ТК «Надія» взагалі не звітував комітет перед кредиторами щодо нарахування та виплати грошової винагороди.

У випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, то така оплата повинна здійснюватися за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам.

Арбітражний керуючий виконує покладені на нього судом обов'язки та, відповідно, здійснює діяльність арбітражного керуючого на платній основі, а необґрунтована відмова арбітражному керуючому в можливості отримання гарантованої законом винагороди і тим самим примушення його виконувати повноваження з відсутності оплати праці суперечить ст. 43 Конституції України та ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Постанова Верховного Суду у справі №5011-50/438-2012 від 17.05.2018).

При цьому, відмова у схваленні (затвердженні) звіту арбітражного керуючого, не проведення авансування, відсутність майна у боржника або ж відсутність інших джерел для покриття витрат на виплату винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що суперечить ст. 43 Конституції України.

Пункт 14.1.226 статті 14 Податкового кодексу України визначає самозайняту особу як платника податку - фізичну особу, яка є підприємцем або здійснює незалежну професійну діяльність, за умови, що така особа не є працівником у межах відповідної підприємницької чи професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність, це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Отже, відповідно до положень Податкового кодексу України, поняття "незалежна професійна діяльність" визначається через термін "самозайнята особа". Відтак, надання послуг арбітражного керуючого як суб'єкта незалежної професійної діяльності має здійснюватися на платній основі.

Кредитори, як споживачі послуг арбітражного керуючого у справі про банкрутство, які очікують на результати його діяльності, повинні усвідомлювати, що арбітражний керуючий, зі свого боку, правомірно розраховує на отримання передбаченої законом грошової винагороди за належне виконання повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією або керуючого реалізацією у конкретній справі. У разі неможливості здійснення оплати такої винагороди з інших джерел, її сплата має покладатися на кредиторів (кредитора) неплатоспроможного боржника.

Кодекс України з процедур банкрутства встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів.

При цьому, ч.6 ст 133 цього Кодексу встановлено, що вимоги, не задоволені через недостатність майна боржника, вважаються погашеними, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

При вирішенні питання узгодження виплати арбітражному керуючому грошової винагороди, господарським судом мають бути досліджені фактично вжиті арбітражним керуючим заходи у ліквідаційній процедурі та надано оцінку доказам на їх підтвердження, оскільки, як було зазначено вище, при визначенні розміру оплати послуг арбітражного керуючого у справі про банкрутство суд має досліджувати не тільки період здійснення арбітражним керуючим ліквідаційної процедури, а також й дії, які вчинялись ліквідатором у цей період.

У відповідності до приписів ч.3 ст.12 КУзПБ, яка кореспондується зі ст.13 Цивільного кодексу України, під час реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти добросовісно, розсудливо та з метою, з якою ці права та обов'язки надано (покладено).

При цьому "добросовісність" має трактуватися як категорія моральна, що відображає врахування особою інтересів інших учасників господарських правовідносин, публічного інтересу тощо, а "розсудливість" - як категорія інтелектуальна, що припускає адекватність оцінки особою цінності певного цивільного права, доцільності своїх дій, наслідки здійснення або нездійснення цивільного права.

Тобто, під час реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий (ліквідатор) зобов'язаний діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов'язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство.

При визначенні розміру оплати послуг арбітражного керуючого, господарський суд, через призму зазначених статей та процесуального законодавства, має досліджувати якість виконаних робіт, час за який вони виконані, які фактичні дії вчинялись розпорядником майна за заявлений ним період та чи дійсно такі дії потребують на їх вчинення саме стільки часу, оскільки оплаті підлягає виключно належно виконана робота (її обсяг), а не період часу, протягом якого тривала зазначена процедура, враховуючи те, що арбітражний керуючий є суб'єктом незалежної професійної діяльності (ст. 10 КУзПБ).

Саме по собі настання стоку для виплати грошової винагороди не тягне за собою обов'язку суду для її призначення, оскільки, як зазначено вище, суд має оцінити фактичне та належне виконання обов'язків арбітражним керуючим у період виконання обов'язків і час реального виконання таких обов'язків.

Крім того, законодавство не передбачає оплату винагороди арбітражного керуючого, який неналежно виконував обов'язки та своїми діями сприяв порушенню строків, встановлених КУзПБ та ухвалами суду, оскільки такі порушення фактично є зловживанням процесуальними правами.

Оплатність послуг арбітражного керуючого - ліквідатора не реалізується автоматично лише в силу ст. 30 КУзПБ та обставин, що вказують на проміжок часу, протягом якого арбітражний керуючий був призначений ліквідатором у справі про банкрутство, оскільки вказані підстави, без встановлення обставин щодо фактичного виконання ним повноважень та обов'язків у справі про банкрутство та обставин щодо звітування про це перед комітетом кредиторів і судом, не є достатніми та безумовними для виплати ліквідатору винагороди арбітражного керуючого за весь період виконання ним повноважень у справі про банкрутство, оскільки у такому разі підхід щодо виплати винагороди арбітражному керуючому був би формальним. Тоді як покладення на арбітражного керуючого - ліквідатора ухвалою суду відповідних повноважень та обов'язків у справі про банкрутство вимагає від нього їх сумлінного та розумного здійснення та виконання, за умови доведення чого у арбітражного керуючого виникає право вимагати виплати винагороди арбітражного керуючого та, навпаки, відсутність такого доведення виключає підстави для вимог щодо виплати цієї винагороди.

Отже, саме по собі призначення арбітражного керуючого ліквідатором та наявність відповідного статусу протягом певного періоду не є достатньою підставою для нарахування йому грошової винагороди за умови відсутності здійснення передбачених законом заходів та доказів їх виконання у межах справи про банкрутство.

Законодавець закріпив право на отримання грошової винагороди лише за тим арбітражним керуючим, який фактично виконував покладені на нього обов'язки відповідно до КУзПБ. (Постанова Верховного Суду від 29.10.2019 у справі № Б24/63/00)

Арбітражного керуючого Кардаша Сергія Леонідовича було призначено ліквідатором ТОВ «Торговий комплекс “Надія»» ухвалою Господарського суду Донецької області від 07.08.2019 у справі №27/68б. Суд зобов'язав ліквідатора, після завершення ліквідаційної процедури, надати звіт про проведену роботу, ліквідаційний баланс банкрута та документи, передбачені статтею 32 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до наявних у справі доказів, які підтверджують діяльність арбітражного керуючого Кардаша С.Л. під час виконання ним повноважень ліквідатора ТОВ «Торговий комплекс “Надія»» у період з 07.08.2019, Господарський суд встановив, що ним було вжито такі заходи:

22.08.2019 - прийняв від попереднього ліквідатора статутні документи, печатку та інші документи (акт приймання-передачі від 22.08.2019).

Прийняв майно та провів інвентаризацію.

Подав оголошення в газету щодо проведення конкурсу на визначення торгівельної організації з продажу майна банкрута (оголошення - газета «Урядовий кур'єр» №163 від 28.08.2019).

Рішенням від 18.09.2019 ліквідатор визначив торгуючу організацію за результатами розгляду поданих на оголошення заяв.

09.09.2019 - направив запит до ДПІ щодо наявності відкритих рахунків у боржника.

Здійснював продаж майна банкрута цілісним майновим комплексом:

Перший аукціон - 23.09.2019, не відбувся через відсутність покупців.

Другий аукціон - 31.10.2019 (за ціною експертної оцінки з розбиттям на лоти), не відбувся через відсутність покупців.

Третій аукціон - 11.11.2019, не відбувся через відсутність покупців.

Четвертий аукціон - 15.11.2019, відбувся; продано майно на суму 520 000,00 грн (лот №1 - 4/100 частки нежитлового приміщення №130, площею 379,7 кв. м).

16.12.2019 - уклав нотаріальний договір купівлі-продажу майна банкрута; актом про передавання права власності передав майно (4/100 частки нежитлового приміщення №130, вбудованого в багатоповерховий житловий будинок, загальною площею 379,7 кв. м, за адресою: м. Маріуполь, Донецька обл., пр. Леніна (пр. Миру), 121).

Надсилав запити до органів з метою виявлення майна; у період з лютого по квітень 2020 року надійшли відповіді на них.

29.12.2020 - уклав договір на виконання робіт з упорядкування архіву та додаткову угоду до нього.

21.10.2019 вступив в дію Кодекс України з процедур банкрутства, на виконання якого, з метою визначення складу комітету кредиторів, ним були скликані збори кредиторів.

Повторні перші збори відбулися з 22.09.2021 по 29.09.2021 шляхом опитування, обрано комітет кредиторів у складі 7 осіб: ОСОБА_2 Макляк Г.М. Дробах А.Я. Боярчук І.В. Рудометкіна Л.В. Никитенко Т.П. Герасимова В.М.

З аналізу звітів, поданих ліквідатором до суду, вбачається, що станом на 22.08.2019 (дата складання акта приймання-передачі документів від попереднього ліквідатора) ліквідатор ТОВ «Торговий комплекс «Надія» Кардаш С.Л. отримав офіційні відомості про відсутність у боржника будь-якого іншого майна, крім частки нежитлового приміщення №130, вбудованого в багатоповерховий житловий будинок, загальною площею 379,7 кв. м, за адресою: м. Маріуполь, Донецька обл., просп. Леніна (просп. Миру), 121.

Водночас після 15.11.2019 (дати продажу майна банкрута на аукціоні) ліквідатор не здійснював жодних активних дій, спрямованих на розподіл коштів, отриманих від реалізації майна, серед кредиторів, а також понад п'ять років не подавав до суду звіт та ліквідаційний баланс.

Лише 05.03.2025 у Звіті №31 ліквідатор звернувся до суду з клопотанням про ліквідацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий комплекс «Надія» (код ЄДРПОУ 23422525, м. Маріуполь, пр. Леніна, буд. 121, Донецька область).

У постанові від 31.10.2019 у справі №903/435/16 Верховний Суд зазначив, що у ліквідаційній процедурі завданням ліквідатора є не проста констатація факту відсутності майна, а дієвий і належний пошук майна банкрута, тому ліквідатор має довести, що його дії мали саме мету пошуку і виявлення майна банкрута, а під час ліквідаційної процедури, ліквідатор має здійснювати обґрунтовані і логічні дії, а також здійснювати запити до відповідних органів, з врахуванням минулої діяльності банкрута. При цьому, кількість запитів не є критерієм якості роботи ліквідатора. Таким критерієм є наповнення ліквідаційної маси.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №927/1191/14, від 08.05.2018 у справі №904/5948/16.

З матеріалів справи вбачається, що ліквідатор Кардаш С.Л. у своїх звітах про виконану роботу станом на 06.03.2025, а також у звіті про нарахування та виплату грошової винагороди за період з 07.08.2019 по 31.10.2024, обмежився лише констатацією заходів, вжитих до 29.09.2021. Водночас після цієї дати ним не було здійснено реальних та належних дій, покладених на нього в межах ліквідаційної процедури.

При цьому заходи, заявлені ліквідатором Кардашем С.Л. у період після 29.09.2021 (зокрема, повторне викладення інформації про раніше вчинені дії та проведення зборів комітету кредиторів), за своєю суттю не є дієвими заходами в межах ліквідаційної процедури, а мають виключно формальний характер.

У матеріалах справи, окрім інформації про обрання комітету кредиторів 29.09.2021, відсутні докази звітування арбітражного керуючого перед комітетом кредиторів щодо нарахування та виплати йому грошової винагороди.

Господарський суд встановив, що у матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують вчинення арбітражним керуючим Кардашем С.Л. належних та ефективних дій, передбачених законодавством у межах ліквідаційної процедури, під час виконання повноважень ліквідатора ТОВ «Торговий комплекс «Надія» (зокрема щодо розподілу коштів на задоволення вимог кредиторів) після 15.11.2019 - дати продажу майна банкрута на аукціоні.

У зв'язку з цим суд вважає, що арбітражний керуючий Кардаш С.Л. безпідставно претендує на нарахування грошової винагороди, починаючи з 01.01.2020.

Суд також зазначає, що у звітах арбітражного керуючого Кардаша С.Л. про виконання повноважень після 01.01.2020, а також у поданих ним заявах про нарахування та виплату грошової винагороди за період з 07.08.2019 по 31.10.2024, відсутні підтвердження вчинення ним реальних та належних дій, передбачених ліквідаційною процедурою. Докази належного виконання покладених на нього обов'язків у період після 01.01.2020 у матеріалах справи також відсутні.

Проте матеріалами справи підтверджується факт продажу єдиного майна банкрута та надходження коштів від його реалізації в сумі 504?600,00 грн на ліквідаційний рахунок ТК «Надія». Водночас встановлено, що арбітражний керуючий Кардаш С.Л. без наявності правових підстав здійснив використання (зняття) цих коштів на власні потреби.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд встановив, що арбітражний керуючий Кардаш С.Л. у період після 01.01.2020 неналежно виконував повноваження ліквідатора ТОВ «Торговий комплекс «Надія» та не вчинив дієвих і повноцінних заходів, передбачених статтями 60, 61, 133 Кодексу України з процедур банкрутства.

За таких обставин грошова винагорода арбітражному керуючому Кардашу С.Л. за період після 01.01.2020 не підлягає нарахуванню та сплаті.

Згідно з поданими арбітражним керуючим Кардаш С.Л. даними, загальна сума винагороди за період з 07.08.2019 по 01.01.2020 становить 50 744,39 грн, зокрема:

07.08.2019 - 31.08.2019: 6 828,54 грн

01.09.2019 - 30.09.2019: 8 346,00 грн

01.10.2019 - 20.10.2019: 5 166,57 грн

21.10.2019 - 31.10.2019: 5 365,28 грн

01.11.2019 - 31.12.2019: 25 038,00 грн

Дослідивши обсяг наданих арбітражним керуючим Кардашем С.Л. послуг у заявлений період з 07.08.2019 по 31.10.2024, виконання ним обов'язків ліквідатора ТК «Надія» та оцінивши вжиті ним заходи у ліквідаційній процедурі з урахуванням приписів КУзПБ, Господарський суд дійшов висновку, що обґрунтованим та співмірним фактично вжитим заходам у зазначений період є нарахування основної грошової винагороди за період з 07.08.2019 по 01.01.2020 у розмірі 50 744,39 грн.

При цьому, решта суми у розмірі 453?855,61 грн, що надійшла на ліквідаційний рахунок ТК «Надія» (504?600,00 грн ? 50?744,39 грн = 453?855,61 грн) до 15.04.2020 мала бути розподілена між кредиторами у відповідності до вимог ст. 133 КУзПБ.

Неправомірне зволікання арбітражного керуючого Кардаша С.Л. зі своєчасним розподілом грошових коштів у сумі 453 855,61 грн, які підлягали розподілу між кредиторами до 15.04.2020, спричинило інфляційні втрати кредиторів. Утримання зазначених коштів протягом понад п'яти років (з 01.04.2020 по 01.09.2025) при середньорічному рівні інфляції 5,8 % призвело до знецінення їх вартості на суму близько 147 797 грн, що свідчить про завдання кредиторам шкоди у вигляді втрати купівельної спроможності грошових коштів.

Доводи арбітражного керуючого Кардаша С.Л. про те, що вказані кошти у сумі 504 600,00 грн були витрачені ним на виплату власної грошової винагороди, нарахованої за період з 07.08.2019 по 31.10.2024, не мають жодного правового підґрунтя, оскільки питання про розмір такої винагороди мало вирішуватися станом на 15.04.2020 (кінцева дата). Як зазначалося вище, суд встановив, що обґрунтованим розміром винагороди ліквідатора є 50 744,39 грн.

Станом на зазначену дату ліквідатор не мав права нараховувати собі винагороду за майбутні періоди, оскільки це суперечить приписам КУзПБ.

Господарський суд зазначає, що відсутність у матеріалах справи рішення комітету кредиторів не позбавляє арбітражного керуючого Кардаша С.Л. права на нарахування грошової винагороди за період з 07.08.2019 по 01.01.2020 як ліквідатора ТК «Надія». Водночас виплата зазначеної винагороди має здійснюватися з дотриманням вимог статті 133 КУзПБ «Порядок задоволення вимог кредиторів».

Кодексом України з процедур банкрутства не передбачено право арбітражного керуючого самостійно здійснювати собі виплату основної грошової винагороди без відповідного рішення комітету кредиторів та без дослідження і затвердження судом звіту арбітражного керуючого про нарахування та виплату винагороди.

Використання грошових коштів, отриманих від реалізації майна боржника, без дотримання вимог статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства щодо черговості та порядку задоволення вимог кредиторів, прямо заборонено законодавством.

Матеріали справи не містять жодних доказів, які підтверджують факт цільового використання арбітражним керуючим Кардаш С.Л. коштів у розмірі 504 600 грн, знятих ним з ліквідаційного рахунку ТОВ «Торговий комплекс «Надія» у період з листопада 2019 року по березень 2020 року

Суд звертає увагу, що дії, пов'язані з привласненням, розтратою або заволодінням майном шляхом зловживання службовим становищем, можуть містити ознаки кримінального правопорушення, передбаченого статтею 191 Кримінального кодексу України.

Заяви арбітражного керуючого Кардаша С.Л. про виплату грошової винагороди як ліквідатору ТОВ «Торговий комплекс «Надія» за період з 07.08.2019 по 31.10.2024 у сумі 1 169 996,39 грн (згодом зменшеної до 504 600,00 грн) фактично розглядаються судом як спроба надати правове оформлення діям, пов'язаним із неправомірним використанням грошових коштів, які, окрім винагороди арбітражного керуючого та витрат, підлягали спрямуванню на задоволення вимог кредиторів.

Відповідач (ліквідатор) не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували правомірність використання коштів у сумі 504 600,00 грн. Це свідчить, що зазначена сума була витрачена без належного підтвердження та законних підстав, що є порушенням вимог Кодексу України з процедур банкрутства щодо черговості та цільового використання ліквідаційних коштів.

Отже, використання коштів боржника з порушенням вимог статей 12, 61 та 133 Кодексу України з процедур банкрутства, зокрема без підтвердження їх цільового призначення, без погодження з комітетом кредиторів та без належного звітування перед судом, є неправомірним.

Законодавство України передбачає, що особа, яка без належних правових підстав набрала або зберегла майно іншої особи (безпідставне набуття), зобов'язана його повернути. Це зобов'язання виникає також, якщо підстава набуття втратила чинність (ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України).

Оскільки спірні правовідносини не врегульовані спеціальними нормами Кодексу України з процедур банкрутства, суд при розгляді справи застосовує норми глави 83 Цивільного кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що арбітражний керуючий Кардаш С.Л. використав кошти боржника в сумі 504?600,00 грн без належних правових підстав та з порушенням приписів Кодексу України з процедур банкрутства.

У контексті положень статті 1212 ЦК України така поведінка кваліфікується як безпідставне набуття майна. При цьому обов'язок з повернення майна (коштів) у подібних випадках виникає незалежно від того, чи діяв набувач майна умисно, недбало або помилково. Достатньо самого факту набуття коштів за рахунок іншої особи без належної правової підстави, що й встановлено у цій справі.

Таким чином, у діях арбітражного керуючого Кардаша С.Л. вбачається факт безпідставного набуття грошових коштів боржника, що тягне за собою обов'язок їх повернення відповідно до ст. 1212 ЦК України.

Щодо доводів арбітражного керуючого Кардаш С.Л. про використання коштів, отриманих від продажу майна боржника, на виплату собі грошової винагороди.

Відносини неплатоспроможності, які виникають з моменту порушення справи про банкрутство - це врегульовані законодавцем правовідносини щодо формування грошових вимог кредиторів до боржника, визначення їх черговості, призначення арбітражного керуючого на виконання певних повноважень у справах про банкрутство, введення щодо боржника передбаченої законодавством про банкрутство процедури (розпорядження майном, санації чи ліквідації), виявлення активів боржника, їх реалізації та справедливого розподілу грошових коштів, отриманих внаслідок продажу активів боржника. Відносинам неплатоспроможності характерно те, що вони не є інструментом вирішення окремого спору між боржником та його кредитором, а повинні забезпечити колективний механізм захисту інтересів різних кредиторів (конкурсних, заставних, поточних), інших учасників провадження у справі про банкрутство та справедливий розподіл активів боржника поміж цими кредиторами, справедливі умови реалізації майна боржника з метою пропорційного захисту майнових інтересів боржника та кредиторів. (Постанови ВС від 19.01.2021 у справі № 916/4181/14 , від 09.07.2020 по справі № 910/26972/14)

Застосування судами законодавства про банкрутство зобов'язує суди відповідно до частини першої статті 3 ГПК України також використовувати відображені у нормах цього законодавства особливі принципи інституту неплатоспроможності для забезпечення мети законодавства про банкрутство - якнайповнішого задоволення вимог кредиторів боржника. Застосування судами принципів судового контролю у процедурах банкрутства щодо повноти та належності дій учасників справи про банкрутство, єдиного правового захисту інтересів кредиторів в межах процедур банкрутства та пропорційності надає суду у процедурі банкрутства правові важелі, які можуть забезпечити дотримання балансу інтересів кредиторів та боржника на кожному з етапів процедур банкрутства.

Процедура банкрутства за своєю суттю є конкурсним процесом, основною метою якого, зокрема, є рівномірне і справедливе задоволення вимог всієї сукупності кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів. Унаслідок конкуренції прав кредиторів за умови недостатності майна боржника виникає необхідність спеціального правового регулювання.

До принципів конкурсного процесу, зокрема віднесено, заборону на індивідуальне задоволення вимог кредиторів; задоволення вимог кредиторів в порядку черговості; задоволення вимог кожної черги після повного задоволення вимог кредиторів попередньої черги; задоволення вимог кредиторів у разі недостатності коштів боржника для задоволення вимог кредиторів, однієї черги пропорційно сумам їх вимог. Дотримання цього порядку спрямоване на унеможливлення переважного задоволення вимог одних кредиторів на шкоду іншим .

Визначальною метою конкурсного імунітету, є забезпечення виключно колективного характеру задоволення вимог сукупності усіх виявлених кредиторів та унеможливлення задоволення ідивідуальних вимог окремих конкурсних кредиторів до неплатоспроможного боржника.

Цей принцип спрямований на попередження або усунення будь-яких переваг або преференцій одних кредиторів на шкоду інших. Колективний характер задоволення вимог сукупності кредиторів реалізується в межах та за правилами провадження у справі про банкрутство, а також у суміжних нормах виконавчого провадження.

З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника. Поряд з іншими принципами правового регулювання відносин неплатоспроможності (галузевих принципів) суттєве значення має й принцип судового нагляду у відносинах неплатоспроможності та банкрутства, який розпочинається з призначення розпорядника майна чи ліквідатора банкрута. Наведений принцип полягає у нагляді за дотриманням інтересів кредиторів стосовно збереження об'єктів конкурсної маси, а також інтересів боржника щодо обґрунтованості грошових претензій кредиторів тощо.

На відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, провадження у справі про банкрутство має за мету задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. При цьому обов'язковим завданням провадження у справі про банкрутство є справедливе задоволення усієї сукупності кредиторів. Тому провадження у справах про банкрутство об'єктивно формується на засадах конкурсу кредиторів.

Визначальну роль у процедурі банкрутства відіграє дотримання принципу конкурсного імунітету кредиторів, який спрямований на попередження та усунення будь-яких переваг одних кредиторів на шкоду інших. Важливе значення у дотриманні цього принципу має формування конкурсної маси, її реалізація та задоволення вимог кредиторів в установленій законом черговості.(Постанова ВС від 02.10.2019 у справі № 910/9535/18).

Кодексом з процедур банкрутства врегульовано, що право вимоги основної грошової винагороди виникає у арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень.

У разі, якщо процедура триває після закінчення авансованих коштів, основна винагорода арбітражному керуючому сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою в результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна, яке не перебуває в заставі. Із цих приписів випливає, що продовжувати провадження понад установлені строки можна лише в разі забезпечення процедури коштами боржника.

Законодавець установив загальну норму, що витрати арбітражного керуючого, пов'язані з виконанням повноважень у справі, відшкодовуються в порядку, передбаченому КУзПБ (ч.2 ст.30).

Цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів.

Правовим результатом діяльності господарського суду у справі про банкрутства, зокрема, стає затвердження ліквідаційного балансу з метою ліквідації та виключення з державного реєстру юридичної особи-банкрута. Цей результат досягається за рахунок кредиторів, які ініціювали відкриття провадження у справі про банкрутство, або вступили у справу.

Вимоги, не задоволені через недостатність майна боржника, вважаються погашеними, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Вимоги до боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, а також інші вимоги особистого характеру, які не були задоволені або погашені частково у процедурі задоволення вимог кредиторів, можуть бути заявлені після закінчення провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи в порядку, встановленому цивільним законодавством (ч.6-7 ст.133 КУзПБ).

Суд, розглядаючи справи про банкрутство, відповідно до частини першої статті 3 ГПК України, враховує особливі принципи інституту неплатоспроможності, відображені у нормах цього законодавства, для забезпечення мети законодавства про банкрутство - якнайповнішого задоволення вимог кредиторів боржника

Застосування судом принципів судового контролю у процедурах банкрутства щодо повноти та належності дій учасників справи, забезпечення єдиного правового захисту інтересів кредиторів у межах процедур банкрутства та дотримання принципу пропорційності надає суду правові важелі, які дозволяють забезпечити баланс інтересів кредиторів та боржника на кожному етапі процедур банкрутства, зокрема у процедурі ліквідації.

До окремих принципів конкурсного процесу, зокрема віднесено, заборону на індивідуальне задоволення вимог кредиторів; задоволення вимог кредиторів в порядку черговості; задоволення вимог кожної черги після повного задоволення вимог кредиторів попередньої черги; задоволення вимог кредиторів у разі недостатності коштів боржника для задоволення вимог кредиторів, однієї черги пропорційно сумам їх вимог. Дотримання цього порядку спрямоване на унеможливлення переважного задоволення вимог одних кредиторів на шкоду іншим.

Визначальною метою конкурсного імунітету є забезпечення виключно колективного характеру задоволення вимог сукупності усіх виявлених кредиторів та унеможливлення задоволення індивідуальних вимог окремих конкурсних кредиторів до неплатоспроможного боржника. Цей принцип спрямований на попередження або усунення будь-яких переваг або преференцій одних кредиторів на шкоду інших. Колективний характер задоволення вимог сукупності кредиторів реалізується в межах та за правилами провадження у справі про банкрутство, а також у суміжних нормах виконавчого провадження .

В постанові від 09.09.2021 у справі №916/4644/15 Верховний Суд звернув увагу, що судовий нагляд у справі про банкрутство розпочинається з призначення розпорядника майна боржника чи ліквідатора банкрута. Перш за все він полягає у нагляді за дотриманням інтересів кредиторів стосовно збереження об'єктів конкурсної маси, а також інтересів боржника щодо обґрунтованості грошових претензій кредиторів тощо. Суд не здійснює перманентного контролю та нагляду, але при необхідності може вимагати від арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) звіту про стан справ. За заявою (клопотанням, скаргою) учасників провадження чи інших осіб суд може втрутитись у будь-який час для перевірки відповідності закону та інтересам справи дій не тільки арбітражного керуючого, але й дій та рішень комітету кредиторів, дій керівника боржника тощо і прийняти відповідне рішення щодо усунення порушень. Суд у справі про банкрутство повинен сам приймати рішення стосовно виду та інтенсивності нагляду з урахуванням процедури провадження, особи боржника та арбітражного керуючого, а також інших обставин справи. Усі дії ліквідатора стосовно ліквідаційної маси можуть бути перевірені з точки зору їх відповідності його обов'язкам у справі.

Виходячи з цього принципу підлягають контролю та затвердженню витрати, які здійснюються за рахунок боржника та з його майна (оплата послуг, витрати арбітражного керуючого) тощо .

Частиною першою статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що метою провадження у справах про банкрутство є задоволення вимог кредиторів боржника у межах ліквідаційної процедури або через інші передбачені законом процедури. Арбітражний керуючий у межах процедури ліквідації виступає як процесуальний адміністратор, головною функцією якого є забезпечення максимального погашення вимог кредиторів, а не переслідування виключно власного матеріального інтересу у формі винагороди.

Судом встановлено, що у грудні 2019 року Відповідач (арбітражний керуючий) реалізовував майно боржника на загальну суму 506 000 грн, однак кошти, отримані від реалізації, не спрямував на задоволення вимог кредиторів, а повністю використав на виплату особистої винагороди арбітражному керуючому. Така поведінка суперечить принципу справедливого задоволення вимог кредиторів, закріпленому у Кодексі України з процедур банкрутства.

Нормами статті 61 КУзПБ (ч.3) встановлено, що у першу чергу мають бути задоволені вимоги, пов'язані з витратами на провадження у справі, однак пріоритетність винагороди арбітражного керуючого не означає виключного розпорядження всією сумою виручених коштів без врахування балансу інтересів кредиторів, особливо у випадку, коли вимоги кредиторів залишаються непогашеними.

Наведене також суперечить правовому підходу до функцій арбітражного керуючого, оскільки арбітражний керуючий у процедурі банкрутства зобов'язаний діяти у спосіб, що забезпечує першочергове досягнення мети - відновлення платоспроможності боржника або справедливе задоволення вимог кредиторів, а не реалізацію особистої економічної вигоди.

Арбітражний керуючий не має права самостійно визначати розмір та порядок виплати своєї винагороди без належного погодження з кредиторами, особливо у разі нестачі активів для повного погашення вимог.

Згідно з постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31 травня 2022 року у справі №904/7678/15, умови, розмір та момент виникнення в арбітражного керуючого права на отримання ним грошової винагороди за належно виконану роботу з ефективним її результатом визначені статтею 30 Кодексу України з процедур банкрутства. Вказаною нормою імперативно встановлено, що розмір грошової винагороди визначається за фактом виконання арбітражним керуючим певних дій, зокрема за повернення майна боржника, яке перебувало у третіх осіб, та за погашення вимог кредиторів. Право вимоги такої винагороди виникає з дня фактичного надходження до боржника стягнутого майна або коштів, які спрямовуються на погашення вимог кредиторів.

Отже, використання арбітражним керуючим усієї суми коштів, отриманих від реалізації майна, виключно на виплату собі винагороди, без спрямування коштів на погашення вимог кредиторів, є зловживанням процесуальними правами та порушенням принципу добросовісності і мети банкрутства як процедури, спрямованої на захист прав кредиторів.

Рішенням господарського суду Донецької області у справі №27/68б (905/674/25) задоволено позов Головного управління ДПС у Донецькій області до арбітражного керуючого Кардаша Сергія Леонідовича. Стягнуто з арбітражного керуючого Кардаша С.Л. (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ТОВ «Торговий комплекс «Надія» (код ЄДРПОУ 23422525) грошові кошти в розмірі 504 600 грн.

Вказані кошти підлягають включенню до складу ліквідаційної маси ТОВ «Торговий комплекс «Надія» та розподілу відповідно до вимог ст.133 КУзПБ на покриття витрат, пов'язаних із проведенням ліквідаційної процедури, сплату винагороди ліквідатору та задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до змісту абзацу шостого частини четвертої статті 28 Кодексу України з процедур банкрутства, арбітражний керуючий може бути відсторонений господарським судом від виконання повноважень за клопотанням учасника провадження у справі або за власною ініціативою суду, зокрема, у разі:

невиконання або неналежного виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого;

зловживання правами арбітражного керуючого.

Частиною першою статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Статтею 129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Дослідивши обставини справи та доводи сторін, Господарський суд дійшов висновку, що Головне управління Державної податкової служби належними та допустимими доказами підтвердило факт неналежного виконання арбітражним керуючим Кардашем Сергієм Леонідовичем обов'язків, покладених на нього як ліквідатора ТОВ «Торговий комплекс «Надія», а також встановило факти зловживання ним правами арбітражного керуючого.

У зв'язку з викладеним, заява Головного управління Державної податкової служби України від 07 червня 2025 року про відсторонення арбітражного керуючого Кардаша Сергія Леонідовича від виконання повноважень ліквідатора ТОВ «Торговий комплекс «Надія» є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.1, 12, 28, 30, 61, 133 Кодексу України з процедур банкрутств, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву Головного управління Державної податкової служби України від 07.06.2025 року - задовольнити повністю.

Визнати неналежним виконання арбітражним керуючим Кардашем Сергієм Леонідовичем (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 752 від 10.04.2013) повноважень ліквідатора ТОВ «Торговий комплекс «Надія» у справі № 27/68б.

Відсторонити арбітражного керуючого Кардаша Сергія Леонідовича від виконання повноважень ліквідатора ТОВ «Торговий комплекс «Надія».

У судовому засіданні 02.09.2025 оголошено скорочений (вступну та резолютивну) частини ухвали.

Ухвалу складено та підписано 08.09.2025.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строк, встановлений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Е.В. Зекунов

Попередній документ

130060114

Наступний документ

130060116

Інформація про рішення:

№ рішення:	130060115
№ справи:	27/68б
Дата рішення:	02.09.2025
Дата публікації:	10.09.2025
Форма документу:	Ухвала
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Донецької області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи про банкрутство, з них:; банкрутство юридичної особи

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено склад суду (29.09.2025)
Дата надходження:	29.09.2025
Предмет позову:	визнання банкрутом

Розклад засідань:

Минулі засідання (9)

04.02.2025 11:00	Господарський суд Донецької області
15.04.2025 13:55	Господарський суд Донецької області
10.06.2025 14:10	Господарський суд Донецької області
01.07.2025 14:30	Господарський суд Донецької області
05.08.2025 13:55	Господарський суд Донецької області
12.08.2025 14:30	Господарський суд Донецької області
02.09.2025 13:55	Господарський суд Донецької області
02.09.2025 14:10	Господарський суд Донецької області
04.11.2025 11:00	Східний апеляційний господарський суд