Рішення від 02.09.2025 по справі 910/9566/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 вересня 2025 року Справа № 910/9566/24

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання - Гандзілевська Яна Вікторівна

за участю представників сторін:

від позивача: Красносільський М.І. - ордер серія СВ №1032692 від 05.06.2025

від відповідача: Кваснікевич В.В. - ордер серія АС №1143600 від 16.06.2025

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку в режимі відеоконференції у приміщенні Господарського суду Волинської області справу № 910/9566/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “АС Ресурс» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Вест Кард» про стягнення 2688955,01 грн,

ВСТАНОВИВ:

02.08.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “АС Ресурс» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Вест Кард» про стягнення 2688955,01 грн, з яких: 2151164,01 грн збитків, завданих неналежним виконанням договору поставки партіями з використанням паливних карток від 10.06.2021 №040412-10/06/21-ПК2587, 537791 грн штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 позовну заяву з додатками передано за підсудність до Господарського суду Волинської області.

Ухвалою суду від 26.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 08.11.2024, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2025, у задоволенні позову відмовлено з підстав недоведеності наявності в діях відповідача всіх елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, для покладання на постачальника відповідальності у виді відшкодування збитків, зокрема, позивачем не доведено дійсного та реального розміру завданих позивачу збитків, причинно-наслідкового зв'язку між діями ТОВ "Вест Кард" і реальними збитками покупця, оскільки:

1) метою укладання договору поставки від 10.06.2021 для позивача була закупівля пального за вигідною для себе ціною та подальше отримання товару партіями в кількості, узгодженій у рахунку-фактурі, без очікування та ризиків збільшення вартості такого пального, за винятками, встановленими у договорі (пункт 4.2.1 договору - невибрання попередньо оплаченої кількості товару протягом року), та матеріали справи не містять доказів на підтвердження внесення змін до умов договору в частині зміни одиниці обліку товару, натомість з порушенням умов договору № 040412-10/06/21-ПК2587 та взятих на себе зобов'язань відповідач, починаючи з 10.03.2022, в односторонньому порядку змінив одиницю обліку, перерахувавши залишки товару (пального), які в товарній одиниці обліку рахувалися за позивачем, в грошову одиницю обліку - гривню для подальшого використання, тобто шляхом купівлі товару по іншій ціні, яка фактично є більшою, ніж попередньо узгоджена;

2) позивач вважає збитками грошові кошти в сумі 2151164,01 грн, які в майбутньому будуть використані ним для закупівлі 35 858,71 л пального з метою фактичного виконання ТОВ "АС Ресурс" рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2024 у справі № 910/1389/23, проте матеріали цієї господарської справи не містять як доказів на підтвердження зарахування Товариством пального в кількості 35 858,71 л на особистий рахунок ДУ "ЦОП МВС України" станом на момент звернення з позовом в цій справі, так і доказів на підтвердження факту закупівлі позивачем такого об'єму пального;

3) встановлений судовим рішенням у справі № 910/1389/23 преюдиціальний факт початку перебігу строку поставки позивачем нафтопродуктів третій особі (ДУ "ЦОП МВС України") за підвищеною ціною з 23.10.2021 у сукупності зі встановленою судами в цій справі обставиною переведення відповідачем одиниці обліку пального з товарного в гривневий еквівалент із 10.03.2022 свідчать про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між відпуском Товариством пального третій особі за підвищеною ціною з жовтня 2021 року та переведенням постачальником обліку пального в гривневий еквівалент, починаючи з 10.03.2022;

4) позивачем не пред'явлено вимогу про зобов'язання ТОВ "Вест Кард" поставити обсяг товару, недопоставлений за договором № 040412-10/06/21-ПК2587, за передбаченою цим правочином ціною;

5) у зв'язку з листом-вимогою ТОВ "АС Ресурс" від 26.01.2023 №32/01 про повернення передоплати за паливні картки по договору поставки від 10.06.2021 в сумі 965 700 грн згідно з актом звірки за період з січня по грудень 2022 року, відповідач платіжними інструкціями від 09.02.2023 і від 22.02.2023 перерахував позивачу грошові кошти в загальній сумі 965 700 грн з призначенням платежу "повернення коштів зг. листа № 32/01 від 26.01.2023". При цьому матеріали справи не містять доказів того, що вказане повернення коштів відбувалося не з рахунків, на які було зараховано 159 000 л пального, а з інших рахунків.

Водночас, відмовляючи в стягненні з відповідача 537791 грн штрафу, нарахованого позивачем на підставі пунктів 9.1, 9.5, 9.8, 9.9 договору поставки від 10.06.2021, суди дійшли висновку про те, що вказаними та іншими положеннями зазначеного договору не передбачено можливості нарахування штрафу за неналежне виконання постачальником зобов'язань за правочином.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.04.2025 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АС Ресурс" задоволено частково. Рішення Господарського суду Волинської області від 08.11.2024 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 у справі №910/9566/24 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 2151164,01 грн збитків. Справу №910/9566/24 передано на новий розгляд у цій частині позову до Господарського суду Волинської області. У решті позовних вимог рішення Господарського суду Волинської області від 08.11.2024 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 у справі №910/9566/24 залишено без змін.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.2025 справу №910/9566/24 розподілено на розгляд судді Гарбару І.О.

Ухвалою суду від 23.05.2025 прийнято справу до провадження. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 17.06.2025 на 10:45 год. Запропоновано сторонам в строк до 06.06.2025 надати суду письмові пояснення з врахування вказівок, викладених у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 15.04.2025 у справі №910/9566/24.

05.06.2025 представник позивача формував в системі «Електронний суд» додаткові пояснення, які просив врахувати під час нового розгляду справи та задовольнити позов.

05.06.2025 представник відповідача формував в системі «Електронний суд» додаткові пояснення, в яких просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Протокольною ухвалою від 17.06.2025 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті на 15.07.2025 о 12:00 год.

03.07.2025 представник позивача формував в системі «Електронний суд» додаткові пояснення.

Протокольною ухвалою від 15.07.2025 суд відмовив в задоволенні усного клопотання представника позивача про поновлення строку, додаткові пояснення на підставі ст. 207 ГПК України залишив без розгляду. Оголосив перерву в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 15.07.2025 повідомив сторін, що розгляд справи по суті відбудеться 02.09.2025 о 11:00 год. в режимі відеоконференції за заявою представника позивача.

В судовому засіданні в режимі відеоконференції представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити.

Представник відповідача просив в задоволені позову відмовити повністю.

Суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні рівні умови сторонам для представлення своєї правової позиції та надання доказів і вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.06.2021 між ТОВ "Вест Кард" (постачальник) і ТОВ "Афес Ресурс", правонаступником якого є ТОВ "АС Ресурс" (покупець), укладено договір № 040412-10/06/21-ПК2587, за умовами пунктів 2.1, 2.2, 2.4, 2.6 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець приймати у власність товари та оплачувати їх вартість на умовах, передбачених цим договором. Під партією товару сторони розуміють товар в кількості та асортименті, передані покупцю на умовах даного договору. Товари (послуги) згідно з цим договором постачаються покупцю для подальшого перепродажу третім особам, а також для виробничого споживання покупцем. Передача товарів покупцю здійснюється з використанням паливних карток. З метою належного виконання своїх зобов'язань щодо передачі товарів покупцю, постачальник самостійно залучає необхідну кількість користувачів ТО. Сторони погодили, що товари вважаються поставленими по цьому договору в тих випадках, коли передачу товарів з використанням паливних карток було здійснено користувачем ТО, інформація про якого може зазначатися в чеках.

У пунктах 3.1- 3.4 договору поставки від 10.06.2021 сторони погодили, що передача товарів покупцю здійснюється лише за умови фактичної наявності товарів на ТО на момент проведення транзакції. Передача покупцю нафтопродуктів здійснюється шляхом заправки транспортних засобів покупця (довіреної особи покупця) в кількості та асортименті, обраних покупцем (довіреною особою) самостійно, в межах ліміту, встановленого на паливній картці та залишків ресурсів на індивідуальній картці або лімітному рахунку. Підтвердження фактично отриманого покупцем товару (послуг) на ТО в асортименті, кількості та ціні є чек, що видається покупцю. Приймання-передача товарів (послуг) по кількості та асортименті здійснюється покупцем (довіреною особою покупця) на терміналі ТО в момент передачі товарів (надання послуг) згідно кількісних показників чека, після чого претензії по кількості та асортименті товарів постачальником не приймаються. За результатами транзакцій, що були здійснені протягом звітного періоду, постачальником складається та надається покупцю зведена видаткова накладна та зведений акт приймання-передачі. Вищезазначені документи надаються покупцю для підписання після 7 (сьомого) робочого числа місяця наступного за звітним, Покупець зобов'язується підписувати зведену видаткову накладну та зведений акт приймання-передачі протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту їх отримання. Якщо покупець до закінчення зазначеного терміну не підпише і не надішле постачальнику надіслану постачальником зведену видаткову накладну та зведений акт приймання-передачі, або не надасть постачальнику свої мотивовані (обґрунтовані) та документально підтверджені заперечення проти змісту зведеної видаткової накладної та зведеного акту приймання-передачі, або не надішле постачальнику письмове повідомлення про не отримання зазначених документів від постачальника, сторони погоджуються вважати таку зведену видаткову накладну та зведений акт приймання-передачі, підписані лише постачальником, повністю узгодженими обома сторонами.

Пунктами 4.1.1, 4.1.2, 4.2.1- 4.2.3, 5.3.1 договору №040412-10/06/21-ПК2587 передбачено, що передача товарів (надання послуг) покупцю по паливним карткам, які працюють з використанням грошової одиниці обліку, здійснюється відповідно до цін, встановлених на ТО на момент здійснення транзакції, якщо інший порядок формування ціни товарів (послуг) не передбачений в окремих додатках (додаткових угодах) до цього договору. В ціну товарів (послуг) включається податок на додану вартість та інші обов'язкові платежі згідно чинного законодавства. Сторони погодили, що ціна товарів (послуг) є узгодженою, коли покупець (довірена особа покупця) здійснили фактичну вибірку товарів з ТО на умовах даного договору та отримали документ, що визначений у пункті 3.2. Ціна товарів (послуг) відображається в чеку та/або спеціальній відомості, та підтверджується видатковими накладними та/або актами приймання-передачі. Розрахунки за товари (послуги) покупець здійснює періодично на умовах 100 % попередньої оплати вартості товарів (послуг), якщо інший порядок розрахунків не погоджений сторонами додатково в додатку до даного договору. Сума оплати та їх періодичність визначаються покупцем самостійно, або за зверненням покупця на підставі наданого постачальником рахунку. Ціна товарів (послуг) визначається сторонами в день виписки рахунку та підтверджується рахунком та/або видатковою накладною, якщо інший порядок формування ціни товарів (послуг) не передбачений в окремих додатках (додатковою угодою) до цього договору. В ціну товару включено податок на додану вартість. Якщо протягом 1 (одного) календарного року з моменту здійснення оплати покупець не вибере оплачені товари (послуги), то постачальник має право поставити залишок товарів за ціною постачальника, визначеного в односторонньому порядку останнім. Оплата товарів здійснюється покупцем на підставі виписаних постачальником рахунків, де вказується конкретний асортимент, кількість та ціна товарів. Оплата рахунку здійснюється покупцем в повному розмірі вартості товарів, вказаних у рахунку і є підтвердженням згоди покупця на отримання відповідної кількості та асортимент товарів за вказаною ціною. Розрахунки за товари здійснюються покупцем періодично на умовах 100 % попередньої оплати вартості товарів, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 1 (одного) календарного дня з моменту виписки рахунку. Моментом виписки рахунку вважається дата датування рахунку. Постачальник зобов'язаний поставити товар покупцю на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з пунктом 9.5 договору поставки від 10.06.2021 у випадку непроведення розрахунків покупцем згідно з умовами Розділу 4 цього договору, покупець зобов'язується на користь постачальника сплатити штрафні санкції згідно зі статтями 230, 231 ГК України, а саме: пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання зобов'язань; у випадку, якщо термін прострочення покупцем проведення взаєморозрахунків перевищує 15 календарних днів, покупець зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 25 (двадцять п'ять) % від суми заборгованості.

За змістом пунктів 12.1, 12.2 договору № 040412-10/06/21-ПК2587 договір набирає сили з моменту його підписання сторонами та діє протягом 1 року, але в будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним. У випадку, коли жодна із сторін протягом одного місяця до закінчення строку дії договору не заявила про намір його розірвати та продовжує надалі виконувати його умови, договір вважається таким, що діє на кожен наступний рік на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до пунктів 13.1, 13.2, 14.3 договору поставки від 10.06.2021 сторони за взаємною згодою мають право змінити умови цього договору, в порядку, передбаченому цим договором. Всі зміни, доповнення, додаткові угоди та додатки, пролонгація або дострокове розірвання цього договору вчиняються за взаємною згодою сторін у письмовому вигляді, крім випадків, передбачених цим договором, та підписуються уповноваженими представниками сторін. Всі вище перераховані документи до цього договору становлять його невід'ємну частину. Постачальник має право ініціювати внесення змін до умов цього договору, попередивши про це покупця за 20 календарних днів. У випадку відсутності письмових заперечень покупця, після закінчення вищевказаного строку, зміни вважаються прийнятими покупцем. Покупець має право передавати свої права і зобов'язання за цим договором третій стороні без письмової згоди постачальника.

Сторонами підписано додаток № 1 до договору № 040412-10/06/21-ПК2587, яким визначено перелік автозаправних станцій, через які здійснюється передача у власність покупця товарів.

Відповідач виставив позивачу для оплати такі рахунки-фактури:

- від 27.07.2021 № 10847, яким визначено товар: бензин автомобільний А-95-Євро5-Е5, кількістю 5000 л, ціною за одиницю 29 грн 64 коп., на загальну суму 148 200 грн з ПДВ;

- від 30.08.2021 № 11001, яким визначено товар: бензин автомобільний А-95-Євро5-Е5, кількістю 95 000 л, ціною за одиницю 28 грн 50 коп., на загальну суму 2 707 500 грн з ПДВ;

- від 16.12.2021 № 7184, яким визначено товар: бензин автомобільний А-95-Євро5-Е5, кількістю 59 000 л, ціною за одиницю 28 грн 78 коп., на загальну суму 1 698 020 грн з ПДВ.

У липні-грудні 2021 року покупець здійснив на користь постачальника попередню оплату товару в загальній сумі 4 553 720 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 27.07.2021 №165 на суму 148200 грн, від 30.08.2021 №8 на суму 2707500 грн, від 16.12.2021 № 175 на суму 1698020 грн.

Згідно з відомостями електронної системи обліку пального ТОВ "Вест Кард" передало у власність ТОВ "АС Ресурс" 159 000 л пального, зокрема, 02.08.2021 - 5000 л, 30.08.2024 - 95 000 л, 16.12.2021 - 59 000 л.

Починаючи з 02.08.2021 залишок пального покупця обчислювався в літрах, а з 10.03.2022 постачальником здійснено переведення обліку пального в гривневий еквівалент.

За результатами відкритих торгів між ТОВ "Афес Ресурс" (Постачальник) і ДУ "ЦОП МВС України" (Покупець) такі укладено договори про закупівлю за державні кошти пального:

1) від 20.07.2021 № 240, за умовами пунктів 1.1, 1.2, 3.1, 10.1 якого Постачальник передає у власність Покупця нафту і дистилятори за ДК 021/2015-09130000-9 (бензин А-95 в смарт-картках) у кількості 100 000 л, а Покупець приймає та оплачує його вартість. Постачальник зобов'язується зарахувати у власній системі обліку пального на особистий рахунок Покупця поставлене йому пальне в обсязі та марки згідно з пунктом 1.1 договору та передати Покупцю смарт-картки на товар у кількості 80 шт, заправляти пальним транспортні засоби Покупця шляхом використання смарт-карт у власній роздрібній мережі автозаправних станцій або автозаправних станцій партнерів Постачальника, у яких діють смарт-картки. Загальна ціна договору становить 3 198 000 грн, в тому числі ПДВ - 533 000 грн. Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2021, а в частині розрахунків та зберігання пального Постачальником - до повного їх виконання сторонами;

2) від 08.12.2021 № 483, за умовами пунктів 1.1, 1.2, 3.1, 10.1 якого Постачальник передає у власність Покупця нафту і дистилятори за ДК 021/2015-09130000-9 (бензин А-95 в смарт-картках) у кількості 59 000 л, а Покупець приймає та оплачує його вартість. Постачальник зобов'язується зарахувати у власній системі обліку пального на особистий рахунок Покупця поставлене йому пальне в обсязі та марки згідно з пунктом 1.1 договору та передати Покупцю смарт-картки на товар у кількості 80 шт, заправляти пальним транспортні засоби Покупця шляхом використання смарт-карт у власній роздрібній мережі автозаправних станцій або автозаправних станцій партнерів Постачальника, у яких діють смарт-картки. Загальна ціна договору становить 1964700 грн, в тому числі ПДВ 327 450 грн. Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2021, а в частині розрахунків та зберігання пального Постачальником - до повного їх виконання сторонами.

Листом від 26.01.2023 № 32/01 позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути передоплату за паливні картки за договором №040412-10/06/21-ПК2587 в сумі 965700 грн згідно з актом звірки за період з січня по грудень 2022 року.

Платіжними інструкціями від 22.02.2023 та від 09.02.2023 постачальник перерахував покупцю грошові кошти в загальній сумі 965700 грн з призначенням платежу "повернення коштів згідно листа № 32/01 від 26.01.2023".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.05.2024 у справі №910/1389/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2024, позовні вимоги ДУ "ЦОП МВС України" про зобов'язання ТОВ "Афес Ресурс" виконати умови договорів про закупівлю за державні кошти пального задоволено в повному обсязі. Зобов'язано ТОВ "Афес Ресурс" зарахувати в електронній системі обліку пального на особистий рахунок ДУ "ЦОП МВС України" пальне бензин А-95 в кількості: 5000 л згідно з договором від 20.07.2021 № 240; 30858,71 л згідно з договором від 08.12.2021 №483.

2) позивач вважає збитками грошові кошти в сумі 2151164,01 грн, які в майбутньому будуть використані ним для закупівлі 35858,71 л пального з метою фактичного виконання ТОВ "АС Ресурс" рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2024 у справі №910/1389/23, проте матеріали цієї господарської справи не містять як доказів на підтвердження зарахування Товариством пального в кількості 3 858,71 л на особистий рахунок ДУ "ЦОП МВС України" станом на момент звернення з позовом в цій справі, так і доказів на підтвердження факту закупівлі позивачем такого об'єму пального;

3) встановлений судовим рішенням у справі №910/1389/23 преюдиціальний факт початку перебігу строку поставки позивачем нафтопродуктів третій особі (ДУ "ЦОП МВС України") за підвищеною ціною з 23.10.2021 у сукупності зі встановленою судами в цій справі обставиною переведення відповідачем одиниці обліку пального з товарного в гривневий еквівалент із 10.03.2022 свідчать про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між відпуском Товариством пального третій особі за підвищеною ціною з жовтня 2021 року та переведенням постачальником обліку пального в гривневий еквівалент, починаючи з 10.03.2022;

Постановою Верховного суду від 15.04.2025 рішення Господарського суду Волинської області від 08.11.2024 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 у справі №910/9566/24 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 2151164,01 грн збитків. Справу №910/9566/24 передано на новий розгляд у цій частині позову до Господарського суду Волинської області. У решті позовних вимог рішення Господарського суду Волинської області від 08.11.2024 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 у справі №910/9566/24 залишено без змін.

Верховний суд прийшов до висновку, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі не відповідає положенням статей 86, 98, 101, 236, 269 ГПК України, оскільки надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли передчасного висновку про необґрунтованість позовних вимог у частині стягнення 2151164,01 грн збитків.

При новому розгляді судом враховано наступне.

Відповідно до ч. 2 ст.22 ЦК збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 632 ЦК України, яка регулює відносини відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, що виникає з договору, передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

За змістом ст.224 ГК учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Визначення поняття збитків наведене також у ч.2 ст.224 ГК, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Отже, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Відповідно до ч.1 ст.225 ГК до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Верховний Суд у постанові Великої Палати від 11.01.2022 у справі № 904/1448/20 та постанові Касаційного господарського суду від 06.06.2023 у справі № 911/682/21 виснував, що вирішуючи питання щодо стягнення збитків суд повинен встановити відповідний та повний склад правопорушень. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідна наявність повного складу правопорушення: (1) протиправної поведінки особи; (2) шкоди (збитків); (3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; (4) вини особи, яка заподіяла збитки; протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків.

Під шкодою слід розуміти, зокрема, зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Причинний зв'язок, як елемент складу цивільного правопорушення, виражає зв'язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком. Також деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою наведеної статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

При цьому, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

У п. 5.52 постанови від 11.01.2022 у справі №904/1448/20 Великою Палатою Верховного Суду сформульовано такі загальні висновки щодо застосування положень статей 22, 623, 1166 ЦК України в подібних правовідносинах: «Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що в діях АТ "Укрзалізниця" наявний повний склад цивільного правопорушення, що є необхідною умовою для стягнення збитків. Зазначив, що належні позивачу напіввагони втрачені, оскільки не були повернуті позивачу за умови дії обмеження перевезень. Як наслідок - позивачу завдані реальні збитки в розмірі витрат, які позивач мусить понести для відновлення свого порушеного права в розмірі ринкової вартості втрачених напіввагонів ".

У свою чергу, в постанові від 28.07.2022 у справі № 911/51/21 Верховний Суд виснував про те, що для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника. Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку. При цьому на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість вина боржника у порушенні зобов'язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Схожі за змістом правові висновки наведено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.06.2023 у справі № 911/682/21 (пункт 8.51), від 25.01.2024 у справі № 910/899/23 (пункти 61- 69), від 25.10.2024 у справі № 915/546/21 (пункти 89- 91, 96, 100) і від 14.11.2024 у справі № 910/17582/23 (пункти 78- 82) зі спорів про відшкодування реальних збитків, завданих порушенням договірного зобов'язання.

Водночас у пунктах 8.60, 8.65 постанови Верховного Суду від 26.03.2024 у справі № 916/1577/19 зазначено, що за своєю суттю збитки є об'єктивним зменшенням будь яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконане боржником. Тлумачення змісту положень частини 2 статті 22 ЦК України, частини 2 статті 224, статті 225 ГК України свідчить про те, що фактичну вартість реальних збитків можна виявити на основі оцінки прямих майнових втрат, завданих особі.

У контексті справи № 910/9566/24 необхідно врахувати, що у зв'язку з переведенням 10.03.2022 залишку не заправленого пального (бензин А-95) в особистому кабінеті покупця ТОВ «Афес Ресурс» (після зміни найменування ТОВ «АС Ресурс») та довіреної особи покупця ДУ «ЦОП МВС» за ID рахунку «МВД #164840027» на веб сайті ТОВ «Вест Кард» з літрів у гривні та подальшої заправки транспортних засобів покупця за цінами на дату відповідної заправки, які перевищують договірну ціну, зазначене спричинило зменшення (фактичну втрату) кількості придбаного та оплаченого позивачем пального, згідно умов п. 4.2 договору від 10.06.2021 № 040412-10/06/21-ПК2587 для ДУ «ЦОП МВС» станом на 01.01.2024 загалом на 35 858,71 л.

Згідно даних аналітичних даних особистого кабінету ТОВ «Афес Ресурс» за покупцем (довіреною особою) ДУ «ЦОП МВС» за період з 20.07.2021 по 01.01.2024 заправлено пального (бензин А-95) на точках обслуговування за паливними картками у кількості 74 969,54 л - станом на кінець дня 10.03.2022 за період з 20.07.2021 по 10.03.2022 включно, а за період з 20.07.2021 по 01.01.2024 заправлено пального (бензин А-95) у кількості 123 141,29 л (74 969,54 л + 48 171,75 л) - станом на кінець дня 01.01.2024.

Відповідно до висновку судової економічної експертизи №17/02/1-24 від 01.05.2024 за результатами дослідження документально підтверджено первинними та обліковими документами господарські операції ТОВ «Афес Ресурс» з придбання пального (паливних карток) у ТОВ «Вест Кард» на виконання умов Договору № 040412-10/06/21-ПК2587 від 10.06.2021 за період з 10.06.2021 по 01.12.2023 на загальну суму 7 424 489,14 грн, у тому числі підтверджено оплата ТОВ «Афес Ресурс» на рахунок ТОВ «Вест Кард» грошових коштів у сумі 4 553 720,00 грн за придбання бензину А-95 (паливних карток) у кількості 159 000 л за договором № 040412-10/06/21-ПК2587 від 10.06.2021 для продажу Державній установі «Центру обслуговування підрозділів МВС України» на виконання договору № 240 від 20.07.2021 та договору № 483 від 08.12.2021 (ID рахунок «МВД #164840027»).

Судовим експертом за результатами дослідження вказано на те, що залишок не заправленого ДУ «ЦОП МВС» пального (бензин А-95) за паливними картками, придбаними у позивача станом на кінець дня 10.03.2022 становить 84 030,46 л, а станом на кінець дня 01.01.2024 становить 35 858,71 л.

Так, за результатами розгляду Господарським судом міста Києва справи №910/1389/23 за позовом ДУ «ЦОП МВС» до ТОВ «Афес Ресурс», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача- ТОВ «Вест Кард», судом рішенням від 07.05.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2024, позовні вимоги задоволено в повному обсязі та зобов'язано ТОВ «Афес Ресурс» зарахувати на особистий рахунок ДУ «ЦОП МВС» в електронній системі пального, пальне А-95 бензин в загальній кількості 35 858,71 л (за договором від 20.07.2021 № 240- 5000 л та за договором від 08.12.2021 № 483 - 30 858,71 л).

Під час вирішення Господарським судом міста Києва справи №910/1389/23 встановлено, що ДУ «ЦОП МВС» виявлено факт безпідставного перерахування в роздрібній мережі АЗК партнера постачальника (АЗК «WOG») пальне з обсягів (кількості) та марки на залишок грошових коштів, внаслідок чого відповідні заправлення пальним відбувалось за збільшеними цінами за одиницю товару (пального).

Таким чином, згідно даних господарських операцій, проведених між ТОВ «АС Ресурс» та ТОВ «Вест Кард» за договором № 040412-10/06/21-ПК2587 від 10.06.2021, відомостей особистого кабінету обліку пального та обставин, установлених за результатами проведення висновку судової економічної експертизи № 17/02/1-24 від 01.05.2024 вбачається, що постачальником ТОВ «Вест Кард» в порушення умов договору (пунктів 1.22, 2.1, 2.2, 3.1, 3.2, 4.2.1, 4.2.2, 4.2.3, 5.3.1, 5.3.3, 9.1, 9.8, 9.9) вчинив дії щодо односторонньої зміни одиниці обліку пального бензину А-95 з товарної на грошову, чим допустило неналежне виконання зобов'язання та завдало майнових збитків для ТОВ «АС Ресурс» через втрату відповідної кількості закупленого товару та потребу проводити повторне (додаткове) його придбання для виконання зобов'язання перед ДУ «ЦОП МВС».

Враховуючи обставини неналежного виконання постачальником ТОВ «Вест Кард» умов господарського зобов'язання за договором № 040412-10/06/21-ПК2587 від 10.06.2021, яка проявилась в односторонній, безпідставній усупереч умовам договору зміні товарної одиниці обліку пального з 10.03.2022, внаслідок чого оплачений товар - бензин А-95 у кількості 35 858,71 л не міг бути використаний у повному обсязі через зміну постачальником одиниці обліку пального на грошову та невідповідність ціни за одиницю товару (з одночасним її збільшенням), що призвело до втрати майна позивача, залишок не заправленого бензину А-95 склав 35 858,71 л, який зобов'язано позивача зарахувати в особистий кабінет на рахунок ДУ «ЦОП МВС» для подальшого заправлення в мережі АЗК «WOG».

Таким чином, внаслідок протиправних дій відповідача, які перебувають у причинно наслідковому зв'язку, позивачу завдано збитків у вигляді витрат, які ТОВ «АС Ресурс» має зробити для відновлення свого порушеного права та забезпечення виконання умов договорів від 20.07.2021 № 240 та від 08.12.2021 № 483, укладених з ДУ «ЦОП МВС», тобто проведення додаткових витрат для придбання необхідної кількості пального відповідної марки за поточними цінами на момент подачі позову.

У ТОВ «АС Ресурс» наявне зобов'язання із зарахування 35 858,71 л бензину А-95 Євро5, яке можна виконати виключно шляхом придбання зазначеного обсягу пального в мережі АЗК «WOG» за ціною 59,99 грн, відтак розмір збитків становить 2 151 164,01 грн (35 858,71 л * 59,99 грн / за 1 л), які позивач має провести для відновлення порушених прав внаслідок неналежного виконання договору № 040412-10/06/21-ПК2587 від 10.06.2021 (пунктів 1.22, 2.1, 2.2, 3.1, 3.2, 4.2.1, 4.2.2, 4.2.3, 5.3.1, 5.3.3, 9.1, 9.8, 9.9), укладеного між ТОВ «АФЕС РЕСУРС» та ТОВ «ВЕСТ КАРД».

Так, надаючи оцінки умовами договору № 040412-10/06/21-ПК2587 від 10.06.2021 зазначаємо, що відповідачем виставлено для позивача три рахунки-фактури № 10847 від 27.07.2021, № 11001 від 30.08.2021, № 7184 від 16.12.2021 (т. 1 а.с. 36-37, т. 2 а.с. 77), за якими проведено повну передплату товару на загальну суму 4 553 720 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 165 від 27.07.2021 на 148 200 грн, № 8 від 30.08.2021 на 2 707 500 грн, № 175 від 16.12.2021 на 1 698 020 грн.

Відтак вказаними документами, а також відомостями електронної системи обліку пального (т.1 а.с. 176-222) та висновком економічної експертизи № 17/02/1-24 від 01.05.2024 підтверджено придбання та перехід у власність ТОВ «АС Ресурс» 159 000 л бензину А-95, з яких 35 858,71 л - це обсяг втраченого товару через протиправні дії відповідача.

Більше того, попри наявність підтверджуючих документів у справі, відповідач вказує на відсутності факту закупівлі позивачем відповідного об'єму пального.

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивач унаслідок дій відповідача втратив зазначену кількість пального, яке було оплачене та перебувало у власності ТОВ «АС Ресурс». Неможливість його використати у господарській діяльності призвело до потреби у майбутньому проводити додаткові витрати.

У даному випадку реальні збитки полягають як у втраченому майні, так і у додаткових витратах, які слід провести у майбутньому (через неможливість їх проведення).

Так, ТОВ «АС Ресурс» має зобов'язання, що виникло унаслідок зміни системи обліку пального та відповідно підвищення ціни за одиницю товару, що призвело до зменшення і втрати обсягів законтрактованого товару, що підтверджено рішенням у справі №910/1389/23, яке набрало законної сили та передано до примусового виконання. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2024 у справі №910/1389/23, залишене 24.07.2024 без змін Північним апеляційним господарським судом, має істотне значення під час розгляду даної справи, оскільки у взаємозв'язку з фактичними обставинами даної справи позивачем доводиться завдання збитків у даному випадку.

Позивач доводить, що у ТОВ «АС Ресурс» відсутні фінансові ресурси на виконання зазначеного зобов'язання, оскільки зазначений спір призвів до зупинки господарської діяльності з посередницького продажу пального та відсутності обігових коштів, які можна спрямувати для проведення додаткових витрат шляхом придбання у ТОВ «Вест Кард» 35858,71 л пального й будуть використані ДУ «ЦОП МВС».

За ст. 22 ЦК України реальними збитками є втрати, які особа мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Проведення витрат, які мусить зробити ТОВ «АС Ресурс» для зарахування зазначеного обсягу пального для відновлення порушеного права, додатково підтверджує завдання реальних, дійсних збитків.

Відсутність проведення на момент подачі позову додаткових витрат ТОВ «АС Ресурс» для зарахування обсягу і кількості пального, визначеного у справі №910/1389/23, не спростовує наявність збитків і грошового зобов'язання позивача, яке він мусить виконати, та відомостей про належне придбання покупцем зазначеного товару ще у 2021 році за рахунками-фактури від 27.07.2021, 30.08.2021 та від 16.12.2021. Попри установлення судами факту придбання позивачем товару, останній через умисні дії відповідача був фактично утрачений та не може бути використаний за первісними умовами.

Верховний Суд у п.п. 31-32 постанови від 15.04.2025 у справі № 910/9566/24 зазначив: «При вирішенні спору судами попередніх інстанцій спочатку достовірно встановлено наявність протиправної поведінки відповідача, яка проявилася в порушенні постачальником умов договору поставки від 10.06.2021 та взятих на себе зобов'язань (відповідач, починаючи з 10.03.2022, в односторонньому порядку змінив одиницю обліку, перерахувавши залишки товару (пального), які в товарній одиниці обліку рахувалися за позивачем, в грошову одиницю обліку - гривню для подальшого використання, тобто шляхом купівлі товару по іншій ціні, яка фактично є більшою, ніж попередньо узгоджена сторонами), однак, у подальшому суди зазначили про недоведеність належними та допустимими доказами як причинно-наслідкового зв'язку між порушенням постачальником зобов'язань за договором №040412-10/06/21-ПК2587 і завданими покупцю збитками, так і розміру завданих збитків.

Перевіряючи застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд звертає увагу на те, що, обмежившись посиланням на недоведеність понесення позивачем реальних збитків в сумі 2151164,01 грн, що в майбутньому мають бути використані ним для закупівлі 35858,71 л пального з метою виконання ТОВ «АС Ресурс» такого, що набрало законної сили, рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2024 у справі №910/1389/23, яку (недоведеність) зумовлено як ненаданням Товариством доказів на підтвердження зарахування пального в кількості 35858,71 л на особистий рахунок ДУ «ЦОП МВС України» станом на момент звернення з позовом в цій справі, так і доказів на підтвердження факту закупівлі позивачем такого обсягу пального, суди помилково не врахували того, що в розумінні пункту 1 частини 2 статті 22 ЦК України реальними збитками є не лише втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, але й витрати, які особа мусить зробити в майбутньому для відновлення свого порушеного права.

Викладене свідчить про неврахування судами викладеного в пункті 5.52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.01.2022 у справі № 904/1448/20 висновку про те, що реальними збитками є витрати, які позивач мусить понести для відновлення свого порушеного права.

Щодо причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та завданими збитками.

У відповідності до постанови Верховного Суду від 14.11.2024 у справі № 910/17582/23 протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Під шкодою слід розуміти, зокрема, зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Причинний зв'язок, як елемент складу цивільного правопорушення, виражає зв'язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди , а отже, доведенню підлягає факт того, що його протиправні дії є причиною, а збитки наслідком такої протиправної поведінки.

Згідно постанови Верховного Суду від 24.09.2024 у справі № 910/147/22 причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.

Отже, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб'єктів тощо.

Протиправна поведінка особи може мати прояв у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Схожі правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 28.07.2022 у справі № 911/51/21, від 16.02.2023 у справі № 910/14588/21, від 25.05.2023 у справі № 910/17196/21, від 22.06.2023 у справі № 910/19444/21, від 25.01.2024 у справі № 910/899/23.

Саме неналежне виконання постачальником ТОВ «Вест Кард» умов господарського зобов'язання перед позивачем за договором № 040412-10/06/21 ПК2587 від 10.06.2021, яка проявилась в односторонній, безпідставній, усупереч умовам договору зміні товарної одиниці обліку пального з 10.03.2022, призвело до того, що ТОВ «АС Ресурс» об'єктивно не зміг використати оплачений товар - бензин А-95 у кількості 159 000 л. Інших умов та причин, окрім дій постачальника ТОВ «Вест Кард», що призвели до збитків не існує.

Через зміну одиниці обліку на грошову ціна, у порівнянні з визначеними у момент його придбання, збільшилась й така обставина створила фактичну недостачу у розмірі 35858,71 л, яку рішенням суду зобов'язано позивача зарахувати в особистий кабінет на рахунок ДУ «ЦОП МВС» для подальшого заправлення в мережі АЗК «WOG» у тому ж електронному кабінеті обліку пального, що передбачений договором № 040412-10/06/21-ПК2587.

Тобто, визначене Господарським судом міста Києва від 07.05.2024 у справі №910/1389/23 порушення умов договорів № 240 та № 483, укладених між позивачем та ДУ «ЦОП МВС України», стало наслідком порушення саме ТОВ «Вест Кард» умов договору №040412-10/06/21-ПК2587, що підтверджується його умовами, документальними доказами його виконання та відомостями електронної системи пального. Порушення відповідачем свого зобов'язання призвела до подальшого понесення збитків у позивача, які мають бути сплачені задля поновлення порушеного права та подальшої можливості забезпечити проведення виконання своїх зобов'язань, що виникли через порушення ТОВ «Вест Кард» умов договору.

Таким чином, внаслідок протиправних дій відповідача, які перебувають у причинно-наслідковому зв'язку, позивачу завдано збитків унаслідок втрати товару та у вигляді витрат, які ТОВ «АС Ресурс» мусить зробити для відновлення свого порушеного права і забезпечення виконання умов договорів від 20.07.2021 № 240 та від 08.12.2021 № 483, укладених з ДУ «ЦОП МВС», тобто проведення додаткових витрат для придбання необхідної кількості пального відповідної марки за поточними цінами на момент подачі позову згідно ст. 623 ЦК України.

Позивач доводить, що виключно після стягнення 2151164,01 грн збитків, які є еквівалентом вартості 35858,71 л бензину А-95 (за ціною 59,99 грн / за 1 л на момент подачі позову), ТОВ «АС Ресурс» зможе придбати пальне шляхом його зарахування у електронній системі обліку пального на ID рахунок «МВД #164840027» довіреної особи ДУ «ЦОП МВС» задля виконання порушеного грошового зобов'язання.

Протиправні дії ТОВ «Вест Кард» щодо зміни системи обліку пального призвели до втрати майна позивача та наявності порушеного зобов'язання у ТОВ «АС Ресурс» за договорами з ДУ «ЦОП МВС», оскільки інших порушень під час виконання договорів позивачем не допускалось. Позивач у відповідності до умов договору та функціоналу електронної системи обліку пального не мав можливості змінити одиницю обліку на товарну, як-то установлено первісними умовами.

Судами першої і апеляційної інстанції, при оцінці наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями ТОВ «Вест Кард» та наявними збитками, зроблено висновок щодо дати зміни ціни за бензин. Однак, за умовами договору № 040412-10/06/21-ПК2587 від 10.06.2021 (розділ 5) ТОВ «Вест Кард», як постачальник, зобов'язаний вести облік асортименту та кількості переданих товарів, облік коштів, отриманих від покупця (у тому числі довірених осіб), забезпечувати передачу пального, проводити авторизацію паливних карток тощо.

Постачальник має доступ до електронної системи обліку пального, у якій проводиться облік пального як за договором № 040412-10/06/21-ПК2587, так і за договорами №№ 240 та №483, укладених між ТОВ «АС Ресурс» і ДУ «ЦОП МВС», який полягає у наявності виключно одного рахунку «МВД # 164 840 027», що використовувався при використанні 159000 л бензину А-95 .

З доводів позивача слідує, що у ТОВ «АС Ресурс» відсутній доступ до електронної системи обліку пального АЗК «WOG» та проводити будь-які дії із нею за паливними картами позивача немає можливості, оскільки останні передані ДУ «ЦОП МВС».

При цьому, проведення відповідних дій у електронній системі обліку пального має безпосердньо покупець (держатель) паливної карти, коли використовує її під час заправки, та відповідний адміністратор (власник) цієї системи, тобто АЗК ТОВ «Вест Кард».

Таким чином, будь-які розбіжності між датами зміни ціни пального, з урахуванням чеків та електронною системою обліку пального, можуть бути відомі виключно адміністратору зазначеної системи, яким є ТОВ «Вест Кард».

Проведення коректного відображення використання покупцем асортименту товару, його кількості, сум та вартості за одиницю товару у електронній системі пального, а також у чеках після заправлення пального є виключно обов'язковим завданням адміністратора та постачальника ТОВ «Вест Кард».

Не відображення, або не коректне і запізніле відображення будь-яких операцій під час заправки пальним не перебуває у межах відповідальності позивача ТОВ «АС Ресурс».

В цей же час, зазначені розбіжності зі строком зміни вартості пального або зміни одиниці обліку у електронній системі обліку пального ТОВ «Вест Кард» не мають юридичного значення для даного спору, оскільки загальна кількість пального, яка втрачена унаслідок зміни відповідачем системи обліку пального та установлена у справі №910/1389/23 в кількості 35858,71 л також підтверджена іншими доказами у справі, зокрема аналітичними даними електронної системи обліку пального та висновком судової економічної експертизи.

Відповідні розбіжності не впливають на факт зменшення кількості бензину А-95, завдання збитків та на їх розрахунок.

Колегія суддів Верховного Суду у п. 33 постанови в даній справі зауважила, що на порушення вимог статей 86, 269, 282 ГПК України, передчасно пославшись на відсутність причинно-наслідкового зв'язку між відпуском Товариством пального третій особі за підвищеною ціною з 23.10.2021 і одностороннім переведенням постачальником обліку пального з товарного в гривневий еквівалент із 10.03.2022, суди першої та апеляційної інстанцій залишили поза увагою та без належної оцінки ті істотні обставини, що встановлений судовим рішенням у справі № 910/1389/23 преюдиціальний факт початку перебігу з 23.10.2021 строку поставки позивачем нафтопродуктів третій особі (ДУ "ЦОП МВС України") за підвищеною ціною за договорами від 20.07.2021 № 240 і від 08.12.2021 № 483 виключає можливість стягнення збитків, завданих позивачу в період з 23.10.2021 до 09.03.2022, проте не спростовує наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями постачальника та збитками, завданими позивачу в пізніший період - з 10.03.2022 до 17.12.2022, оскільки в пунктах 7.26, 7.27 рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2024 у справі №910/1389/23, яке набрало законної сили 24.07.2024, встановлено також факти завищення Товариством вартості пального впродовж тривалого періоду, а не лише до 09.03.2022.

Також колегія Верховного Суду під час касаційного перегляду справи зазначила про передчасність відхилення судами попередніх інстанцій, як безпідставного, висновку експерта від 01.05.2024 № 17/02/1-24 (далі - експертний висновок № 17/02/1-24).

В пункті 76 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18 викладено висновок про те, що схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд, оцінюючи фактичні обставини справи, звертаючись до балансу вірогідностей, вирішуючи спір, виходив з того, що факти, встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Проте, всупереч вимогам статей 86, 104, 269, 282 ГПК України суди першої та апеляційної інстанцій передчасно відхилили наявний в матеріалах справи експертний висновок № 17/02/1-24 як безпідставний, обмежившись посиланням на надання такого висновку позивачем на обґрунтування наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та завданою шкодою, тоді як зі змісту позовної заяви вбачається надання Товариством експертного висновку № 17/02/1-24 передусім з метою доведення розміру завданих збитків, розрахованих виходячи з вартості недопоставленого пального в обсязі 35 858,71 л станом на 01.01.2024, тобто вже після неправомірного одностороннього переведення постачальником системи обліку пального з товарного в грошовий (гривневий) еквівалент (починаючи з 10.03.2022).

Необхідність судової експертизи в господарському судочинстві зумовлена тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які потребують спеціальних досліджень. Експертиза - це науковий, дослідницький шлях до висновків, які формулюються у висновку експерта, про фактичні обставини справи.

Відповідно до ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім'я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.

У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.

Згідно ст. 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.

Таким чином, висновок експерта Семенової Н.Ю. від 01.05.2024 № 17/02/1-24 за результатами проведення судової економічної експертизи був складений на замовлення позивача згідно звернення від 14.02.2024 та договору від 17.02.2024, містить дослідження методом документальної перевірки, зіставлення та моделювання, під час яких проводились перевірка за формою та змістом господарських операцій, арифметичні підрахунки, зіставлення даних взаємопов'язаних документів та кількість не заправленого пального.

Першочергово замовлення судової експертизи проводилось для її використання під час розгляду Господарським судом міста Києва справи № 910/1389/23, проте остання була отримана вже після проголошення судового рішення судом та під час розгляду справи №910/1389/23 до суду не подавалась та ним не оцінювалась.

Статті 98, 101 ГПК України не передбачають заборони використовувати висновок судової експертизи, замовлений позивачем у експерта ще у лютому 2024 року, тобто задовго до відкриття провадження у справі № 910/9566/24.

Навпаки висновок судової експертизи від 01.05.2024 № 17/02/1-24 містить відомості щодо предмета доказування у господарському судочинстві.

У відповідності до ч. 6 ст. 98 ГПК України зазначений висновок має усі необхідні відомості, зокрема стосовно експерта (прізвище, ім'я, по батькові, освіта, спеціальність, кваліфікації та стаж судового експерта), коли і де проведена експертиза, на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав.

При цьому експерт, який виконував дослідження, що оформлено висновком обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, що узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18 щодо застосування ч. 7 ст. 98 ГПК України.

Отже, усі необхідні вимоги, що визначені у ст. 98 ГПК України були дотримані.

Проведення експертизи та оформлення їх результатів детально описано у згаданому висновку експертизи, відтак останній у повній мірі відповідає вимогам Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5.

У постанові Верховного Суду від 05.02.2020 у справі №461/3675/17 зазначено, що висновок експерта оцінюється судом разом із іншими доказами. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Верховний Суд у справі № 910/21067/17 (постанова від 12.02.2020) зазначив, що системний аналіз процесуального законодавства свідчить, що висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, наряду з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його (висновку експертизи) як доказу здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами.

Таким чином, висновок експертизи від 01.05.2024 № 17/02/1-24 не містить будь-яких порушень положень законодавства та методології при його складенні, а відтак він є належним та допустимим доказом у справі, який узгоджується з іншими долученими до справи доказами як окремо, так і у їх сукупності.

Згідно висновку судової економічної експертизи №17/02/1-24 від 01.05.2024 за результатами дослідження документально підтверджено первинними та обліковими документами господарські операції ТОВ «Афес Ресурс» з придбання пального (паливних карток) у ТОВ «Вест Кард» на виконання умов договору № 040412-10/06/21-ПК2587 від 10.06.2021 за період з 10.06.2021 по 01.12.2023 на загальну суму 7424489,14 грн.

Проте, предметом спору у справі № 910/9566/24 є виключно обставини в частині виконання договору № 040412-10/06/21-ПК2587 від 10.06.2021 для продажу ДУ «ЦОП МВС» на виконання договору № 240 від 20.07.2021 та договору № 483 від 08.12.2021 бензину А-95 у кількості 159 000 л в сумі 4 553 720,00 грн за ID рахунком «МВД # 164 840 027».

Різниця в обігу за договором коштів в розмірі 2870769,14 грн (7424489,14 грн 4553720,00 грн) стосуються інших правовідносин та не є предметом даного спору в справі №910/9566/24.

Зокрема, з метою розмежування таких правовідносин у позивача в електронній системі обліку пального ТОВ «Вест Кард» існували різні ID рахунки (також відображено у рахунках-фактурах від 27.07.2021 № 10847, від 30.08.2021 № 11001, від 16.12.2021 № 7184): «МВД # 164 840 027», «АФЕС РЕСУРС ТОВ # 164 840 035», «Харьков # 164 840 043», «Літри # 164 840 050», «Харьков 2 (зупинений) # 164 840 068», «Харьков 2 # 164 840 076», «Счет для наценки на литре # 164 840 084», «націнка # 164 840 092», «картка для перенесення # 164 840 118» та інші транзитні (за якими наявні кошти, однак не розподілені за рахунками тощо).

Відповідач разом з відзивом не надав зазначених у листі актів звірок та не вживав заходів щодо доведення свої гіпотези, попри те, що вони стосуються інших правовідносин, які не є предметом спору справи № 910/9566/24 та не стосуються рахунку «МВД # 164 840 027», за яких проводилось постачання пального ДУ «ЦОП МВС», що є предметом даної судової справи.

Таким чином, оскільки зазначені листи від 05.12.2022 № 05/12, від 26.01.2022 № 33/01, від 26.01.2022 № 32/01, а також платіжні інструкції від 09.02.2023 та 22.02.2023 стосуються інших правовідносин, які не є предметом спору та не входять до предмета доказування у справі № 910/9566/24, а тому за ст. 76 ГПК України останні не беруться судом до розгляду, оскільки є неналежними доказами.

За даними зазначених відомостей у електронній системі обліку пального за рахунком «МВД # 164 840 027» у період з 26.01.2023 по 22.02.2023 не проводились жодних операцій , з якими можна було пов'язати з повернення коштів у такому значному розмірі в сумі 965 700 грн. Таких операцій за вказаним рахунком не було.

Навпаки, ТОВ «АС Ресурс» 25.01.2023 провело переведення наявних залишків коштів на інших рахунках «АФЕС РЕСУРС ТОВ # 164 840 035», «Харьков # 164 840 043», «Літри # 164 840 050», «Харьков 2 (зупинений) # 164 840 068», «Харьков 2 # 164 840 076», «Счет для наценки на литре # 164 840 084», «націнка # 164 840 092», «картка для перенесення # 164 840 118», що відображено у електронній системі обліку пального. Надалі наявні кошти на вказаних рахунках та на транзитному рахунку (за яким немає можливості провести документальний звіт для користувача, на відміну від адміністратора - ТОВ «Вест Кард»), були після погодження з ТОВ «Вест Кард» повернуті позивачу.

Проте, такі переміщення коштів за іншими рахунками не є предметом спору та не входять до предмета доказування, а тому не беруться до розгляду оскільки стосуються інших правовідносин не охоплених даним спором.

З врахуванням вищевикладеного, суд погоджується з доводами позивача, що про доведеність протиправної поведінки відповідача як контрагента за договором поставки від 10.06.2021, так і висновкам Верховного Суду щодо застосування норм статей 22, 623 ЦК України та статей 224, 225 ГК України в подібних правовідносинах, викладеним у постановах від 11.01.2022 у справі № 904/1448/20, від 28.07.2022 у справі № 911/51/21, від 06.06.2023 у справі № 911/682/21, від 25.01.2024 у справі № 910/899/23, від 26.03.2024 у справі №916/1577/19, від 14.11.2024 у справі № 910/17582/23.

Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у п. 33 постанови від 15.04.20225 у справі № 910/9566/24.

Внаслідок протиправних дій ТОВ «ВЕСТ КАРД», які перебувають у причинно наслідковому зв'язку, позивачу завдано збитків унаслідок втрати товару та у вигляді витрат, які ТОВ «АС Ресурс» мусить зробити для відновлення свого порушеного права і забезпечення виконання умов договорів від 20.07.2021 № 240 та від 08.12.2021 № 483, укладених з ДУ «ЦОП МВС», тобто проведення додаткових витрат для придбання необхідної кількості пального відповідної марки за поточними цінами на момент подачі позову згідно ст. 623 ЦК України.

Виключно після стягнення 2151164,01 грн збитків, які є еквівалентом вартості 35 858,71 л бензину А-95 (за ціною 59,99 грн / за 1 л на момент подачі позову), ТОВ «АС Ресурс» зможе придбати пальне шляхом його зарахування у електронній системі обліку пального на ID рахунок «МВД #164840027» довіреної особи ДУ «ЦОП МВС» задля виконання порушеного грошового зобов'язання.

При визначені вартості бензину А-95 (Євро5) ТОВ «АС Ресурс» використало дані веб сайту «wog.ua/ua/fuels», що наявні у матеріалах справи. Так, вартість зазначеного бензину на 25.06.2024 становило 59,99 грн/л.

При цьому, згідно відкритих даних щодо вартості пального у мережі АЗК «WOG» вартість бензину А-95 у розмірі 59,99 грн/л була незмінною починаючи з травня (02.05.2024) й по жовтень (20.10.2024) 2024 року, тобто упродовж часу подачі і розгляду претензії ТОВ «АС Ресурс», підготовки й подачі позову, що підтверджується даними веб-сайту «auto.ria.com/uk/toplivo/wog».

Додатково ТОВ «АС РЕСУРС» для підтвердження вартості пального у мережі АЗС «WOG», а саме бензину А-95 у розмірі 59,99 грн/л було проведено незалежну оцінку на підставі Договору про проведення незалежної оцінки №1126 від 30.05.2025 укладеного між ТОВ «АС РЕСУРС» та Житомирською торгово-промисловою палатою, за результатом чого було отримано експертне заключення №В-1126 від 30.05.2025 року, згідно якого вищевказана роздрібна ціна на пальне у період з 25.06.2024 року по 26.08.2024 року (59,99 грн.) була незмінною (т.3, а.с.124-126).

Разом з цим, судом враховано, що ТОВ «Вест Кард» у своєму відзиві на позовну заяву не зробив будь-якого посилання про незгоду з дійсною вартістю бензину (59,99 грн/л) на дату подачі позову, а відмінна вартість бензину на момент подачі позову відповідачем не оспорювалась, попри очевидну обізнаність про факт незмінності ціни пального у його мережі.

Оскільки вартість бензину А-95 на момент подачі позову під час первинного розгляду справи №910/9566/24 визнаною істотною обставиною, без установлення якої неможливий повний, об'єктивний і справедливий розгляд справи, тому з урахуванням вимог ухвали Господарського суду Волинської області від 23.05.2025 щодо подачі доказів, виникла потреба у долучені до матеріалів справи експертного заключення Житомрської торгово-промислової палати від 30.05.2025 № B-1126, отриманого позивачем після прийняття 23.05.2025 справи судом до провадження, стосовно вартості бензину А-95 у мережі АЗС «WOG» станом на 25.06.2024, на 02.08.2024 (дати подачі позову) та на 26.08.2024 (дати відкриття провадження судом у справі № 910/9566/24), яка становить незміну ціну в 59,99 грн/л.

Щодо доводів представника відповідача ТОВ «Вест Кард» про відсутність доказів факту односторонньої зміни постачальником умов договору та відповідно недоведення протиправної поведінки відповідача, судом враховано наступне.

З огляду на умови договору № 040412-10/06/21-ПК2587 від 10.06.2021 (пункти 1.22, 4.1.1, 4.2.1, 4.2.1) вбачається різниця у застосуванні різних одиниць обліку пального, головною відмінністю яких є те, що товарна одиниця застосовується за наявності попередньої оплати зі сторони покупця на підставі встановленого продавцем рахунку, в якому зазначається ціна та кількість товару.

Використання товарної системи обліку пального було метою укладення між сторонами договору № 040412-10/06/21-ПК2587 від 10.06.2021, оскільки це дозволяло використовувати попередньо закуплені у відповідача обсяги пального на АЗК під брендом «WOG» для подальшого перепродажу пального з використання паливних карток в узгодженій у рахунках-фактурі кількості, без очікування та ризиків збільшення вартості пального.

Таким чином, уклавши з ТОВ «Вест Кард» договір та закупивши сукупно 159000 л бензину А-95-Євро5-Е5 на відповідному ID рахунку, товариством розраховувало отриману кількість бензину реалізувати шляхом їх продажу третім особам, що відповідно було узгоджено з постачальником та не суперечить умовам договору № 040412-10/06/21-ПК2587 від 10.06.2021.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 1 ст. 693 ЦК України у випадку, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Згідно ст.610 ЦК порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до умов договору від 10.06.2021 № 040412-10/06/21-ПК2587 позивач забезпечив виконання усіх покладених на нього обов'язків, вчасно провів оплату придбаного товару за рахунками-фактурою у кількості 159 000 л бензину А-95.

Під час виконання зазначеного договору, до нього жодних змін не вносилось та дій, якій б свідчили про намір змінити мету і суть договору позивачем не демонструвалось та не вживались. При цьому, у відзиві на позов ТОВ «Вест Кард» підтвердило відсутність змін до договору протягом дії договору, тобто первісні узгодженні умови договором мали продовжували свою дію.

Однак, саме умисні дії ТОВ «Вест Кард», який згідно договору № 040412 10/06/21-ПК2587 є адміністратором електронної системи обліку пального та веде облік асортименту і кількості товару, призвели до зміни з 10.03.2022 обліку пального з товарного у гривневий еквівалент.

Такі односторонні дії відповідача проводились без будь-якого узгодження з ТОВ «АС Ресурс» й призвели до зміни одиниці обліку за ID рахунком «МВД #164840027» та використання придбаного пального позивача за іншою не узгодженою, вищою ціною товару на момент заправки, що призвело до наявності недостачі (втрати) пального у кількості 35 858,71 л та до невиконання зобов'язання позивачем за іншими договорами.

Таким чином, відповідачем допущено порушення пунктів 1.22, 2.1, 2.2, 3.1, 3.2, 4.2.1, 4.2.2, 4.2.3, 5.3.1, 5.3.3, 9.1, 9.8, 9.9 договору від 10.06.2021 № 040412-10/06/21 ПК2587, укладеного між сторонами, а відтак такі дії ТОВ «Вест Кард» є протиправними.

Протиправні дії ТОВ «Вест Кард» щодо зміни системи обліку пального призвели до наявності порушеного зобов'язання у ТОВ «АС Ресурс» за договорами з ДУ «ЦОП МВС», оскільки інших порушень під час виконання договорів позивачем не допускалось. Позивач у відповідності до умов договору та функціоналу електронної системи обліку пального не мав можливості змінити одиницю обліку на товарну, як установлено первісними умовами.

Постачальник, ТОВ «Вест Кард», має доступ до електронної системи обліку пального, у якій проводиться облік пального як за договором № 040412 10/06/21-ПК2587, так і за договорами № 240 та № 483, укладених між ТОВ «АС Ресурс» і ДУ «ЦОП МВС», який полягає у наявності виключно одного рахунку «МВД # 164 840 027», що використовувався при використанні 159 000 л бензину А-95.

З доводів ТОВ «АС Ресурс» слідує, що у останнього відсутній доступ до електронної системи обліку пального АЗК «WOG» та проводити будь-які дії із нею за паливними картами позивача немає можливості, оскільки останні передані ДУ «ЦОП МВС». При цьому, проведення відповідних дій у електронній системі обліку пального має безпосердньо покупець (держатель) паливної карти, коли використовує її під час заправки, та відповідний адміністратор (власник) цієї системи, тобто АЗК - ТОВ «Вест Кард».

Однак у процесі використання законтрактованої у ТОВ «Вест Кард» за договором №040412-10/06/21-ПК2587 кількості пального позивачем у лютому 2023 року установлено від ДУ «ЦОП МВС» (під час отримання позовної заяви ДУ «ЦОП МВС» у справі № 910/1389/23) та надалі за аналітичними даними особистого кабінету в електронній системі обліку пального виявлено, що з 10.03.2022 (на кінець дня) залишок не заправленого пального - бензину А-95 відповідачем переведено з літрів у гривні.

Судами першої та апеляційної інстанцій під час первинного розгляду справи, а також Верховним Судом під час касаційного перегляду справи після огляду наявних у матеріалах справи відомостей електронної системи обліку пального установлено факт, що ТОВ «Вест Кард» передало у власність ТОВ «АС Ресурс» 159 000 л пального, зокрема 5 000 л - 02.08.2021, 95 000 л 30.08.2021, 59 000 л - 16.12.2021 (том 1, а.с. 176-222).

Крім того, із зазначених відомостей електронної системи обліку пального також встановлено, що починаючи з 02.08.2021 (у тексті рішення Господарським судом Волинської області та у постанові Північно-західного апеляційного господарського суду зроблені очевидну описки, оскільки у відповідній таблиці відлік розпочинається саме з 02.08.2021 ) залишок пального покупця обчислювався в літрах, а з 10.03.2022 здійснено переведення обліку пального в гривневий еквівалент.

Тобто, в односторонньому порядку без узгодження та підписання додаткових угод з покупцем та змін до договору № 040412-10/06/21-ПК2587 відповідачем - ТОВ «Вест Кард» змінено істотну умову договору, а саме одиницю обліку змінено з товарної на грошову.

При цьому, умовами договору не передбачено можливості для сторін здійснювати перехід, як від грошової одиниці обліку до товарної одиниці обліку, так і в зворотному порядку.

Окрім цього, відповідачем у своїх процесуальних документах не вказано, який саме пункт договору дає право постачальнику змінювати перехід між одиницями обліку товару. Також, у матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження внесення змін до умов договору в частині зміни одиниці обліку товару.

У зв'язку з переведенням 10.03.2022 залишку не заправленого пального (бензин А-95) в особистому кабінеті покупця ТОВ «Афес Ресурс» (після зміни найменування ТОВ «АС Ресурс») та довіреної особи покупця ДУ «ЦОП МВС» за ID рахунку «МВД #164840027» на веб-сайті ТОВ «Вест Кард» з літрів у гривні та подальшої заправки транспортних засобів покупця за цінами на дату відповідної заправки, які перевищують договірну ціну, зазначене спричинило зменшення (фактичну втрату) кількості придбаного та оплаченого позивачем пального, згідно умов п. 4.2 договору від 10.06.2021 № 040412-10/06/21-ПК2587 для ДУ «ЦОП МВС» станом на 01.01.2024 загалом на 35 858,71 л.

Відповідно до висновку судової економічної експертизи № 17/02/1-24 від 01.05.2024 за результатами дослідження документально підтверджено первинними та обліковими документами господарські операції ТОВ «Афес Ресурс» з придбання пального (паливних карток) у ТОВ «Вест Кард» на виконання умов Договору № 040412-10/06/21-ПК2587 від 10.06.2021 за період з 10.06.2021 по 01.12.2023 на загальну суму 7 424 489,14 грн, у тому числі підтверджено оплата ТОВ «Афес Ресурс» на рахунок ТОВ «Вест Кард» грошових коштів у сумі 4 553 720,00 грн за придбання бензину А-95 (паливних карток) у кількості 159 000 л за договором № 040412-10/06/21-ПК2587 від 10.06.2021 для продажу Державній установі «Центру обслуговування підрозділів МВС України» на виконання договору № 240 від 20.07.2021 та договору № 483 від 08.12.2021 (ID рахунок «МВД #164840027»).

Внаслідок зазначеного неналежного виконання умов договору № 040412-10/06/21 ПК2587 від 10.06.2021, що проявилось у безпідставній зміні ТОВ «Вест Кард» системі обліку пального з 10.03.2022 позивачем втрачено майно - пальне бензин А-95 у кількості 35858,71 л, через що виник майновий спір з ДУ «ЦОП МВС» через неналежне виконання умов похідних договорів № 240 від 20.07.2021 та № 483 від 08.12.2021. Відображення у чеках іншої ціни за одиницю товару до березня 2022 року не впливало на наявну товарну систему обліку пального, однак з 10.03.2022 облік у системі пального відбувався з вини відповідача лише за грошовою одиницею.

Враховуючи обставини неналежного виконання постачальником ТОВ «Вест Кард» умов господарського зобов'язання за договором № 040412-10/06/21-ПК2587 від 10.06.2021, яка проявилась в односторонній, безпідставній усупереч умовам договору зміні товарної одиниці обліку пального з 10.03.2022, внаслідок чого оплачений товар - бензин А-95 у кількості 35858,71 л не міг бути використаний у повному обсязі через зміну постачальником одиниці обліку пального на грошову та невідповідність ціни за одиницю товару (з одночасним її збільшенням), що призвело до втрати майна позивача, залишок не заправленого бензину А-95 склав 35 858,71 л, який зобов'язано позивача зарахувати в особистий кабінет на рахунок ДУ «ЦОП МВС» для подальшого заправлення в мережі АЗК «WOG».

Таким чином, внаслідок протиправних дій відповідача, які перебувають у причинно наслідковому зв'язку, позивачу завдано збитків у вигляді витрат, які ТОВ «АС Ресурс» мусить зробити для відновлення свого порушеного права та забезпечення виконання умов договорів від 20.07.2021 № 240 та від 08.12.2021 № 483, укладених з ДУ «ЦОП МВС», тобто проведення додаткових витрат для придбання необхідної кількості пального відповідної марки за поточними цінами на момент подачі позову.

Доводи відповідача щодо використання під час виконання договору №040412-10/06/21-ПК2587 від 10.06.2021 грошової одиниці обліку суд вважає безпідставними та такими, що не ґрунтуються на його умовах, оскільки за грошовою одиницею не проводиться повна передоплата за конкретно визначений товар у відповідному асортименті, кількості та ціні.

Саме ТОВ «Вест Кард» видав рахунки-фактури від 27.07.2021 № 10847, від 30.08.2021 № 11001, від 16.12.2021 № 7184, що передбачають придбання покупцем 159 000 л бензину А-95 на загальну суму 4553720 грн, які були узгоджені та оплачені, а надалі відображені у електронній системі обліку пального за товарною одиницею обліку.

Також доводи відповідача зводяться до способів досудового врегулювання наявних претензій ТОВ «АС Ресурс» за договором та необхідність їх заявлення, зокрема, після отримання товару на АЗС. Проте, таке досудове врегулювання не спростовує наведені вище доводи щодо товарної одиниці обліку пального, а також щодо відсутності проведення сторонами договору будь-яких змін у відповідності до п.п. 13.1, 13.2 договору, які передбачають процедуру ініціювання та внесення змін до нього.

Окрім цього, про наявність протиправної односторонньої зміни постачальником системи обліку пального позивач фактично уже дізнався після ініційованого зі сторони ДУ «ЦОП МВС» майнового спору щодо недостачі пального.

Оцінюючи подані докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача збитків підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована підлягає до задоволення в сумі 2151164,01 грн.

Згідно зі статтею 315 Господарського процесуального кодексу України за наслідками розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції приймає постанову, у якій має бути зазначено, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення та розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Відповідно до частини 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, суд касаційної інстанції, здійснює новий розподіл судових витрат у справі лише у разі прийняття ним постанови про скасування чи зміну остаточного судового рішення суду першої (апеляційної) інстанції, прийнятого по суті заявлених вимог. При цьому, у випадках скасування касаційним судом рішення суду першої інстанції або постанови апеляційної інстанції з переданням справи на новий розгляд, судові витрати у справі, в тому числі й судовий збір, сплачений за подання апеляційної чи касаційної скарги, підлягають розподілу господарським судом, який вирішує спір по суті за результатами нового розгляду справи.

Оскільки при первісному розгляді справи, суд відмовив у стягненні 537791,00 грн штрафу, то в цій частині розмір судового збору покладається на позивача, а саме за розгляд в першій інстанції - 8066,87 грн, за розгляд в апеляційній інстанції - 9680,24 грн, за розгляд в касаційній інстанції - 12907,00 грн.

Таким чином, враховуючи положення ст. 129 ГПК України понесені позивачем суми сплаченого судового збору за подання позову до першої інстанції, апеляційної та касаційної скарг покладаються на відповідача (пропорційно до задоволених вимог) в розмірі 122616,42 грн, в т.ч.: за подання позовної заяви до ГСВО в розмірі 32267,46 грн, апеляційної скарги до ПЗАГС в розмірі 38720,96 грн, грн та касаційної скарги до ВС в розмірі 51628,00 грн.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

За таких обставин, інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору впливу не мають.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 236-242, 256-257 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Вест Кард» (вул.Яремчука Назарія,1, м.Луцьк, Волинська область, 43023, код ЄДРПОУ 43603592) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АС Ресурс» (вул.Амвросія Бучми, 5, м.Київ, 02152, код ЄДРПОУ 41954881) збитки в розмірі 2151164,01 грн (два мільйона сто п'ятдесят одна тисяча сто шістдесят чотири гривні 01 коп.), а також 122616,42 грн (сто двадцять дві тисячі шістсот шістнадцять гривень 42 коп) витрат по сплаті судового збору (в т.ч.: за подання позовної заяви до ГСВО в розмірі 32267,46 грн, апеляційної скарги до ПЗАГС в розмірі 38720,96 грн, грн та касаційної скарги до ВС в розмірі 51628,00 грн).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення підписане 09.09.2025.

Суддя І. О. Гарбар

Попередній документ

130059801

Наступний документ

130059803

Інформація про рішення:

№ рішення:	130059802
№ справи:	910/9566/24
Дата рішення:	02.09.2025
Дата публікації:	10.09.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Волинської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них; поставки товарів, робіт, послуг, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (24.03.2026)
Дата надходження:	13.02.2026
Предмет позову:	про стягнення 2 688 955 грн 01 коп.

Розклад засідань:

Минулі засідання (18)

23.09.2024 11:00	Господарський суд Волинської області
10.10.2024 11:00	Господарський суд Волинської області
21.10.2024 14:00	Господарський суд Волинської області
08.11.2024 11:00	Господарський суд Волинської області
26.11.2024 12:00	Господарський суд Волинської області
21.01.2025 10:45	Північно-західний апеляційний господарський суд
15.04.2025 15:15	Касаційний господарський суд
06.05.2025 16:00	Касаційний господарський суд
17.06.2025 10:45	Господарський суд Волинської області
15.07.2025 12:00	Господарський суд Волинської області
02.09.2025 11:00	Господарський суд Волинської області
16.09.2025 11:15	Господарський суд Волинської області
25.11.2025 10:00	Північно-західний апеляційний господарський суд
25.11.2025 10:45	Північно-західний апеляційний господарський суд
23.12.2025 10:30	Північно-західний апеляційний господарський суд
23.12.2025 11:10	Північно-західний апеляційний господарський суд
30.12.2025 12:00	Північно-західний апеляційний господарський суд
30.12.2025 12:10	Північно-західний апеляційний господарський суд