09.09.2025 м.Дніпро Справа № 904/5702/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії
головуючого судді: Мороза В.Ф. (доповідач),
суддів: Іванова О.Г., Чередка А.Є.
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" про забезпечення позову
у справі № 904/5702/24
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФГ Дар Всесвятське"
про стягнення заборгованості
В провадженні Центрального апеляційного господарського суду знаходиться справа № 904/5702/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ФГ Дар Всесвятське" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2025.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" надійшла заява про забезпечення позову, згідно якої просить накласти арешт на кошти ТОВ «ФГ ДАР ВСЕСВЯТСЬКЕ», які знаходяться на банківських рахунках, в межах ціни позову.
В обґрунтування поданої заяви заявник зазначає, що предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога Позивача до Відповідача про стягнення заборгованості за договором поставки. Дана вимога стосується стягнення грошових коштів у розмірі 1 785 795,62 грн., тобто є вимогою майнового характеру, яка має чітко визначений розмір (ціну позову). Звернення до суду з позовом Позивача було зумовлене невиконанням Відповідачем Договору поставки № MD_41507567/2024 від 01.03.2024, а саме оплати отриманого у кредит товару. Можливість Відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. Відповідач, у тому числі, має значну заборгованість перед ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК». До клопотання про зменшення нарахованих пені та відсотків від 11.03.2025, відповідачем на підтвердження доводів щодо наявності заборгованості перед ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» приєднано Генеральний кредитний договір № 602/2024/ДнОД-МСБГКД, укладений 13.05.2024 року банком з одної сторони та ТОВ «ФГ ДАР ВСЕСВЯТСЬКЕ», ТОВ «ФГ ДАР АНДРІЇВКА», ТОВ «ФГ ДАР ПОПАСНЕ», ТОВ «НВП ЗЕРНОДАР» з іншої сторони. За положеннями якого встановлено загальний ліміт в розмірі 35 мільйонів гривень. Згідно умов Додаткового договору № 602/2024/ДнОД-МСБ-ГКД-ВКЛ1 до зазначеного Генерального кредитного договору, укладеного 13.05.2024 між банком та ТОВ «ФГ ДАР ВСЕСВЯТСЬКЕ», кредит Відповідачу надається в розмірі 10 мільйонів гривень з 13.05.2024 до 02.04.2027. Також приєднано Додаткові договори № 424/2024/ДнОД-МСБ-ГКЮ-НВКЛ1 від 11.04.2024, згідно умов якого кредит Відповідачу надається в розмірі 5 000 000,00 гривень з 11.04.2024 до 10.04.2025; № 424/2024/ДнОД-МСБ-ГКЮ-НВКЛ5 від 10.05.2024, згідно умов якого кредит Відповідачу надається в розмірі 10 000 000,00 гривень з 10.05.2024 до 09.05.2025. Окрім того згідно листа-вимоги № 13922/18213/2025 ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» ТОВ «ФГ ДАР ВСЕСВЯТСЬКЕ» надані кредитні кошти у розмірі 7 500 000,00 грн строком користування по 29.03.2025 (на 04.06.2025 року заборгованість перед банком становить 7 958 503,43 грн за Генеральним кредитним договором № 638/2023/ДнОД-МСБ-ГКД та за Додатковим договором № 638/2023/ДнОДМСБ-ГКД-ГКД-К1 від 11.08.2023; за Додатковим договором № 638/2023/ ДнОД-МСБ-ГКД-ВКЛ4 від 17.11.2023 надані кредитні кошти у розмірі 1 800 000,00 грн строком користування по 16.11.2026 (на 04.06.2025 заборгованість перед банком становить 2 002 051,85 грн). У листах-вимогах № 13922/18218/2025 та № 13922/18219/2025 банк вказує, що за Генеральним кредитним договором № 602/2024/ДнОД-МСБ-ГКД та додатковими договорами до нього, надані кредитні кошти у розмірі 10 000 000,00 грн строком користування по 02.04.2027 (на 04.06.2025 заборгованість перед банком становить 11 341 883,14 грн). Виконання рішення у справі вимагатиме примусового виконання, у разі задоволення позову, а його виконання в майбутньому безпосередньо залежить від тієї обставини, чи буде наявною у Відповідача необхідна сума грошових коштів чи майна за рахунок якого можна буде виконати це рішення, з огляду на що (через наявну кредитну заборгованість Відповідача перед банком на великі суми та дії відповідача, що вчиняються з метою ухилення від виконання рішень), у Позивача наявні обґрунтовані припущення, що існує імовірність через невжиття заходів забезпечення позову буде ускладнено або неможливо буде виконати рішення суду у цій справі; Відповідачем можуть вживатись активні дії, спрямовані на приховування або відчуження майна, а також дії, спрямовані на уникнення відповідальності або перешкоджання проведенню законного стягнення. При цьому внаслідок арешту такі кошти та майно залишаються у власності Відповідача, проте знерухомлюються з метою недопущення їх виведення з його рахунків (відчуження) й уникнення виконання ним судового рішення у майбутньому. Крім того, захід забезпечення скасовується у випадку ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позову.
Товариством з обмеженою відповідальністю "ФГ Дар Всесвятське" подано заперечення на заяву про забезпечення позову, згідно яких зазначає, що необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з останньою. Предметом спору у цій справі є грошові вимоги позивача до відповідача, що виникли за Договором поставки № MD_41507567/2024 від 01.03.2024. Звертаючись з заявою про забезпечення позову позивач приховав від суду той факт, що грошові вимоги позивача за вказаним договором забезпечені заставою майна за Фінансовою аграрною розпискою, посвідченою 11.06.2024 Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Олійник С.В. за №784, зареєстрованою в Реєстрі аграрних розписок 11.06.2024 за №10318. Відповідно до п.1 ФАР ця Аграрна розписка видається Боржником виключно в забезпечення виконання ним зобов'язань за договором поставки №MD_41507567/2024 від « 01» березня 2024, укладеним між Боржником та Кредитором, як похідне зобов'язання від Договору поставки. Згідно п.6 ФАР в забезпечення зобов'язань за Аграрною розпискою Боржник передає в заставу майбутній врожай ріпаку 2024 року (надалі - Майбутній врожай) з Земельних ділянок. Відповідно до п.9 ФАР у разі недостатності Предмету застави, для повного погашення за рахунок такої сільськогосподарської продукції зобов'язань Боржника, предметом застави за цією Аграрною розпискою стає майбутній врожай будь-якої іншої сільськогосподарської продукції, що вирощується в 2024 році або буде вирощуватися Боржником в наступних роках на вказаних в цій Аграрній розписці земельних ділянках - до повного виконання зобов'язань Боржника за цією Аграрною розпискою. Крім того, видача ФАР та забезпечення заставою врожаю передбачено безпосередньо договором поставки, стягнення боргу за яким є предметом спору у цій справі (п.3.11 Договору). Таким чином, заборгованість відповідача забезпечена рухомим майном відповідача - врожаєм на визначених сторонами земельних ділянках із збереженням права застави повивача до моменту повного розрахунку. Викладене вказує на безпідставність тверджень позивача про неможливість виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог у справі та необмеженість відповідача щодо розпорядження майном, за рахунок якого може бути виконане судове рішення. Посилання позивача на наявність заборгованості перед іншим кредитором не вказує на ухилення відповідача від виконання своїх зобов'язань перед позивачем чи свідоме ухилення відповідача від виконання боргових зобов'язань. Щодо наявності заборгованості перед ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» апелянт зазначає, що зміст інформації викладених у листах банку від 05.06.2025 станом на даний момент не відповідає фактичним правовідносинам станом на поточну дату. Так, відповідач та ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» врегулювали питання сплати боргу та змінили строки оплати, що підтверджується листом банку №132/23543/2025 від 03.07.2025 (додається), за змістом якого сторони погодили зміну строків платежів за погодженим графіком. Крім того, банк гарантував, що не буде ініціювати стягнення заборгованості за кредитними договорами при умові здійснення позичальниками та/ або їх поручителями платежів за погодженим графіком. Відповідачем не вчиняються будь-які дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду позивачем, як то реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, укладення договорів поруки чи застави, тощо, що може призвести до невиконання чи перешкоджання виконання судового рішення. Крім того, у відповідача є підтверджена можливість виконати майнові зобов'язання, щодо яких заявляються вимоги позивача, на доказ чого відповідачем надається остання фінансова звітність, з якої вбачається, що ТОВ "ФГ ДАР ВСЕСВЯТСЬКЕ" має необоротні активи на суму значно більшу ніж розмір зобов'язань. Окрім того відповідачем надано докази відсутності заборгованості за погодженим ПАТ АБ «Укргазбанк» графіком платежів.
Апеляційний господарський суд, дослідивши аргументи, наведені у заяві, та оцінивши долучені до неї докази, вважає, що заяву належить задовольнити з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Частиною 1 статті 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Згідно з ч. 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно ч.ч. 1, 5 ст. 139 ГПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову. До заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Апеляційний суд наголошує, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (Рішення Конституційного Суду України від 31.05.2011 року №4-рп/2011), сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого ст.55 Конституції України (Рішення Конституційного Суду України від 16.06.2011р. №5-рп/2011).
Отже, забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 зазначила, що під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між заявленим заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи не поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу щодо забезпечення позову, який застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві (іншим особам) вчиняти певні дії (висновки про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 916/2786/17).
Заходи щодо забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів щодо забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Саме на необхідності оцінки цих обставин неодноразово акцентував Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постановах від 23.03.2020 у справі №910/7338/19, від 24.06.2020 у справі № 902/1051/19, від 11.08.2020 у справі № 911/3136/19, від 26.08.2020 у справі № 907/73/19, від 19.10.2020 у справі № 915/373/20, від 14.07.2021 у справі № 910/17014/20, від 28.07.2021 у справі № 910/3704/21, від 12.10.2021 у справі №908/1487/21 (908/1624/21), від 19.05.2022 у справі № 913/2239/21.
За таких обставин, обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Така правова позиція, наведена в постановах Верховного Суду від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 15.01.2019 у справі № 915/870/18, від 31.08.2020 у справі № 917/1274/19).
Водночас, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов'язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням, зокрема, того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права цього учасника (відповідача), а відповідно, чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову у випадку, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом (подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 904/5876/19, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).
Слід зауважити, що у даній справі предметом позову згідно поданої позовної заяви є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФГ Дар Всесвятське" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" суми заборгованості по Договору поставки №MD_41507567/2024 від 01.03.2024 у розмірі 1 259 217, 87 грн., 58 347, 40 грн. - пені, 58 378, 83 грн. - 26% річних, 256 843, 57 грн. - штрафу, 119 327, 85 грн. курсової різниці в ціні товару, 33 680, 10 грн. 15% за користування товарним кредитом
Тобто у межах справи № 904/5702/24 господарський суд вирішує майновий спір.
Колегія суддів вважає за необхідне акцентувати увагу на тому, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання, що відповідає правовим висновкам, наведеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).
У постанові від 03.03.2023 у cправі № 905/448/22 Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду наголошено на тому, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 07.04.2023 у справі № 910/8671/22, від 20.04.2023 у справі № 914/3316/22, від 27.04.2023 у справі №916/3686/22, від 09.06.2023 у справі № 37з-23, від 03.08.2023 у справі № 910/1756/23, від 11.12.2023 у справі № 904/1934/23.
Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт рухомого і нерухомого майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
Вказаного висновку дотримується Верховний Суд, зокрема, у постанові від 21.09.2023 у справі № 922/1856/23.
Таким чином, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Враховуючи, що предметом позову є вимога майнового характеру про стягнення 1 785 795,62 грн, виконання в майбутньому судового рішення у справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи буде наявною у відповідача необхідна сума грошових коштів.
В свою чергу, щодо адекватності вжитого заходу забезпечення позову та урахування принципу збалансованості інтересів сторін, колегія суддів акцентує увагу на тому, що в силу положень статті 192 Цивільного кодексу України гроші є платіжним засобом, отже відповідач може в будь-який момент розрахуватись коштами і доведення позивачем доказами такого його права і, відповідно, можливості не вимагається.
Водночас, у випадку арешту коштів на рахунках, гроші залишаються у власності боржника і знерухомлюються з метою недопущення виведення грошових коштів з рахунків боржника й уникнення виконання судового рішення, а у майбутньому такий захід може бути скасований у випадку ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позову.
Таким чином, немає підстав вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження прав ТОВ «ФГ Дар Всесвятське» чи третіх осіб, оскільки грошові кошти залишаються у володінні та користуванні відповідача, а можливість розпоряджатися обмежується на певний час лише щодо частини коштів, якої стосується спір.
Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.12.2020 зі справи № 911/1111/20.
Крім того, колегія суддів враховує, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах заявлених позовних вимог є безпосередньо пов'язаним із предметом спору.
Щодо обраного способу забезпечення позову, слід зауважити, що арешт коштів як такий не означає зміну їх власника, водночас, у випадку стягнення грошових коштів на користь певної особи, такі кошти зараховуються на рахунки особи, на користь якої ухвалене судове рішення, та вибувають із власності боржника.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 30.09.2021 у справі №908/3247/20.
При цьому зі змісту п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу.
В свою чергу, колегія суддів враховує, що Верховний Суд у постанові від 26.07.2022 у справі № 918/812/21 відхилив посилання скаржника на те, що арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору та вказав, що можливість накладення арешту на майно у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог; у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів, боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Адже як свідчить стала практика Верховного Суду при вирішенні подібних процесуальних питань, допускається можливість застосування заходів забезпечення позову шляхом одночасного накладення арешту як на грошові кошти, що належать відповідачу, так і на майно, яке належить останньому, але саме у межах суми, яка була б достатньою для відповідного стягнення, у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів (постанови від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, від 08.07.2024 у справі № 916/143/24).
Піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору (такі правові висновки також викладені у постановах Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 915/870/18, від 05.09.2019 у справі № 911/527/19, від 14.02.2020 у справі №916/2278/19, від 26.11.2020 у справі № 911/949/20, від 24.05.2021 у справі № 910/3158/20, від 09.06.2021 у справі № 914/2438/20).
За таких обставин, арешт грошових коштів та майна у розмірі ціни позову (спірної суми) забезпечить паритетність становища обох сторін та баланс їх інтересів, та не позбавить ТОВ «ФГ Дар Всесвятське» можливості провадити господарську діяльність, а лише обмежить його право на період дії таких заходів вільно користуватися грошовими коштами в межах ціни позову.
В даному випадку судом також приймається до уваги, що вжиття заходу забезпечення позову в цій справі шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ «ФГ Дар Всесвятське» (код ЄДРПОУ 41507567), в межах суми у розмірі 1 785 795,62 грн є обґрунтованим, адекватним позовним вимогам та виправданим заходом, оскільки спрямований забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, але при цьому не призведе до невиправданого обмеження прав відповідача, блокуванню чи створенню перешкод в його діяльності.
Щодо заперечень апелянта проти заяви про забезпечення позову колегія звертає увагу, що в постанові Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 924/233/21, від 24.05.2022 у справі № 906/708/20, від 12.07.2022 у справі № 902/698/21, від 10.08.2023 у справі № 918/246/23, від 21.11.2023 у справі № 922/470/22 було зазначено, що аграрна розписка є специфічним видом правочину, який має спеціальне законодавче врегулювання - Закон України "Про аграрні розписки". Аграрна розписка є окремим правочином, товаророзпорядчим документом, який встановлює безумовне зобов'язання боржника сплатити грошову суму, забезпечене заставою майбутнього врожаю. Аграрна розписка може містити, крім іншого, відповідальність за її невиконання та інші положення, що не суперечать законодавству. Аграрна розписка виконується незалежно від виконання договору поставки (чи іншого), на підставі якого у кредитора виникає зустрічне зобов'язання, вона може бути відступлена іншому кредитору.
З огляду на те, що аграрна розписка є окремим правочином, яка виконується незалежно від виконання договору поставки, та не є предметом розгляду у даній справі, оскільки позивачем заявлені вимоги про стягнення заборгованості саме за договором поставки, колегія відхиляє доводи відповідача, щодо забезпечення вимог ТОВ «Адама України» в межах даної справи.
Як передбачено ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
У відповідності до ст. 129 ГПК України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 129, 136-141, 233-235, 269, 281 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "ФГ Дар Всесвятське" (код ЄДРПОУ 41507567), що містяться банківських рахунках в межах суми у розмірі 1 785 795,62 грн.
Стягувач: Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" (04050, м. Київ, вул. Миколи Пимоненка, буд. 13, оф. №4А/41, ідентифікаційний код 36138418)
Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФГ Дар Всесвятське" (51200, Дніпропетровська обл., м. Новомосковськ, вул. Бєлої 3, буд. 2, ідентифікаційний код 41507567)
Ухвала є виконавчим документом, підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження", та може бути пред'явлена до виконання у строк до 10.09.2028.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття - 09.09.2025, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.Ф. Мороз
Суддя О.Г.Іванов
Суддя А.Є. Чередко