вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"03" вересня 2025 р. Справа№ 925/239/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Сітайло Л.Г.
Алданової С.О.
за участю секретаря судового засідання: Замай А.О.,
за участю представників учасників справи:
від позивача: Бернацька О.В. (в режимі відеоконференції)
від відповідача: Плаха О.В. (в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно»
на рішення Господарського суду Черкаської області від 11.06.2025, повний текст якого складено та підписано 16.06.2025
у справі № 925/239/24 (суддя Васянович А.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»
до Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно»
про стягнення коштів
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг» звернулося до Господарського суду Черкаської області звернулося з позовом до Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» про стягнення боргу у розмірі 333 056 546 грн. 72 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу №7228/ПСО(ТКЕ)-36 від 05 вересня 2022 року в частині оплати за поставлений природний газ.
Матеріально-правовою підставою позову позивач обрав норми статей 11, 15, 16,20, 509,526, 530,629, 655, 692,712 ЦК України.
Короткий зміст доводів та заперечень відповідача
Відповідач з позовом не погодився, посилаючись на те, що позов подано передчасно. Борг виник у зв'язку із не врегулюванням питання компенсації різниці в тарифах. На час розгляду справи заборгованість Держави перед відповідачем з відшкодування різниці в тарифах, яка складає 620 684 451,00 грн, є непогашеною, що в свою чергу спричинило неврегулювання питання погашення заборгованості перед ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг». За наявних обставин, за посиланням відповідача, позовні вимоги можуть бути заявлені до сторони, яка не виконує вимоги ст. 4 Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» та Постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2022 р. №1403 щодо здійснення взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах.
Короткий зміст судового рішення що оскаржується
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг» 333 056 546 грн. 72 коп. основного боргу та 847 840 грн. 00 коп. судового збору.
Рішення мотивовано тим, що наявність неоплаченого відповідачем боргу за поставлений природний газ підтверджена залученими до справи доказами. Сам лише факт участі відповідача у процедурі врегулювання заборгованості без фактичного врегулювання заборгованості (шляхом проведення розрахунків та реструктуризації), тобто без вчинення юридично значимих дій, не може свідчити про відсутність заборгованості (припинення зобов'язання), стягнення якої є предметом позову.
Суд першої інстанції при розгляді справи послався на статті 525, 526, 610, 612 ЦК України а також на положення Закону України “Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» №2479-ІХ, та Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» № 1730.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись цим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, просить його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення прийнято з порушенням вимог матеріального права, а саме положень Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» (далі - Закон № 2479-IX) та статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо мирного володіння майном.
А саме апелянт посилається на те, що він є основним постачальником теплової енергії у місті Черкаси. Тарифи на теплову енергію та послуги з постачання теплової енергії та гарячої води ПРАТ «Черкаське хімволокно» затверджені у розмірі нижчому від економічно обґрунтованих внаслідок дії мораторію. Держава запровадила мораторій на підвищення цін на комунальні послуги з постачання теплової енергії, але з моменту запровадження мораторію й до сьогоднішнього дня так й не здійснила жодної виплати компенсації для сплати коштів за поставлений газ, який використовується для виробництва теплової енергії. Інших джерел для сплати боргу за поставлений газ, ніж фактично отримана компенсація з різниці в тарифах, у відповідача не було. Запровадження мораторію на встановлення економічно обґрунтованих тарифів та одночасна відсутність здійснення компенсацій є порушенням статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Існуючі умови за яких під час дії мораторію ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», будучи державною компанією (alter ego держави) вимагає стягнення усієї суми заборгованості за поставлений газ, є ознакою порушення принципу справедливості, пропорційності, добросовісності та чесності.
Статтею 2 Закону № 2479-IX для суб'єктів господарювання, що здійснюють виробництво та/або транспортування, та/або постачання теплової енергії і надають послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, щодо яких запроваджено мораторій згідно з частиною першою статті 1 цього Закону встановлено гарантію компенсації заборгованості з різниці в тарифах на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, на теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що підлягає врегулюванню на умовах та в порядку, визначених Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» (далі - Закон про врегулювання заборгованості).
Законом про врегулювання заборгованості (в редакції закону № 2479-IX) передбачено такі механізми реалізації зазначених гарантій держави:
- реструктуризація заборгованості, яка утворилася станом на 1 червня 2021 року, за природний газ, спожитий теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями для виробництва теплової та електричної енергії та надання відповідних комунальних послуг (стаття 5);
- визначення в якості джерела для погашення заборгованості теплогенеруючих та теплопостачальних організацій перед товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" за спожитий природний газ з 1 червня 2021 року по останнє число шостого місяця після місяця, в якому припинено або скасовано воєнний стан - заборгованості з різниці в тарифах (стаття 4);
- проведення взаєморозрахунків або перерахування субвенції для погашення заборгованості за рахунок видатків Державного бюджету (статті 1 та 4).
Отже, укладаючи Договір в умовах діючого мораторію, відповідач обґрунтовано розраховував на те, що частина боргу за поставлений газ буде компенсована шляхом проведення взаєморозрахунків або перерахування субвенції для погашення заборгованості за рахунок видатків Державного бюджету.
Скаржник вважає, що до моменту вирішення на державному рівні проблеми розрахунків за поставлений газ, в умовах дії мораторію, доцільно відмовляти у стягненні такої заборгованості з підприємств теплової генерації, що мав і зробити суд першої інстанції.
Правова позиція щодо апеляційної скарги позивача
Позивач проти апеляційної скарги заперечив. У своєму відзиві послався на те, що відсутність коштів на рахунках, або фінансування з державного бюджету не є винятковою обставиною для не виконання договірних зобов'язань. Правові підстави перекладати комерційний ризик відповідача на позивача шляхом звільнення першого від виконання прийнятих зобов'язань за договором щодо оплати вартості спожитого природного газу відсутні.
Оскаржене рішення відповідач вважає прийнятим з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.06.2025 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Корсак В.А., судді, Євсіков О.О., Сітайло Л.Г.
01.07.2025 суддя Євсіков О.О. заявив самовідвід від розгляду справи №925/239/24. Заява судді про самовідвід заявлена з метою недопущення сумнів у його неупередженості, що можуть виникнути у зв'язку з тим, що керівник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" одночасно є керівником його близької особи в іншій юридичній особі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2025 заяву судді Євсікова О.О. про самовідвід від розгляду справи №925/239/24 задоволено. Матеріали справи №925/239/24 передано на повторний автоматизований розподіл відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2025, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Алданова С.О., Сітайло А.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» на рішення Господарського суду Черкаської області від 11.06.2025 у справі № 925/239/24. Витребувано невідкладно матеріали справи №925/239/24 з Господарського суду Черкаської області та надіслати до Північного апеляційного господарського суду. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 03.09.2025. Роз'яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі не пізніше ніж 27.08.2025. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі не пізніше ніж 27.08.2025. Явка не визнавалась обов'язковою.
Явка представників учасників справи
В судовому засіданні 03.09.2025 відповідач підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Позивач в судовому засіданні 03.09.2025 проти вимог апеляційної скарги заперечив та просив відмовити в її задоволенні.
Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції
Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Суд першої інстанції, на підставі сукупності належних та допустимих доказів визнав встановленими такі обставини.
05 вересня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (постачальник) та Приватним акціонерним товариством “Черкаське хімволокно» (споживач) було укладено договір постачання природного газу за №7228/ПСО(ТКЕ)-36.
Відповідно до п. 1.1. вищезазначеного договору постачальник зобов'язався поставити споживачеві, який є виробником теплової енергії у розумінні п.п.1 п. 4 Положення, природний газ, а споживач - оплатити його на умовах цього договору.
Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для власних потреб або в якості сировини і не може бути використаний для перепродажу (п. 1.2. договору).
До договору було укладено додаткові угоди №1 від 31.10.2022, №2 від 30.12.2022, №3 від 31.01.2023, №4 від 16.02.2023, №5 від 24.03.2023, №6 від 10.04.2023, №7 від 17.05.2023, №8 від 22.06.2023, №9 від 20.07.2023, №10 від 31.07.2023, якими узгоджувалися обсяги газу, ціна газу тощо.
Відповідно до п. 3.5 договору, приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі природного газу.
Позивач свої зобов'язання за договором постачання природного газу виконав повністю та поставив відповідачу у вересні 2022 року - серпні 2023 року природний газ на загальну суму 333 056 546 грн. 72 коп., що підтверджується копіями актів приймання - передачі природного газу та не заперечується відповідачем (а.с. 28-38, т.1).
Обставин поставки, прийняття відповідачем поставленого природного газу, а також розмір його загальної вартості не заперечуються сторонами.
Відповідно до п. 5.1. договору споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку:
- 70 відсотків вартості фактично переданого відповідно до акту/актів приймання - передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу;
- остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту/актів приймання-передачі природний газ - до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70 відсотків грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
Однак обов'язку щодо оплати спожитого природного газу відповідач не виконав, у зв'язку з чим позивачем заявлено вимогу про стягнення 333 056 546 грн. 72 коп. боргу.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції
За результатами апеляційного перегляду справи колегія дійшла висновку, що місцевий суд цілком обґрунтовано задовольнив позов та надав належну правову оцінку запереченням відповідача, який повторно виклав ці заперечення у своїй апеляційній скарзі.
Доводи відповідача про «передчасність» стягнення боргу правильно відхилені судом першої інстанції.
Врегулювання заборгованості в рамках Закону №1730 для учасників процедури врегулювання заборгованості, здійснюється шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості, згідно договорів проведення взаєморозрахунків (ст. 4 Закону№1730) та договорів реструктуризації заборгованості (ст. 5 Закону №1730). Договір про організацію взаєморозрахунків визначає як наявність заборгованості, так і її обсяг, що відповідає заборгованості, підтвердженої територіальними комісіями з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах.
Так, частиною 1 статті 4 Закону №1730 визначено, що взаєморозрахунки або перерахування субвенції проводяться щодо врегулювання заборгованості з різниці в тарифах для погашення кредиторської заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед товариством з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» за спожитий природний газ з 1 червня 2021 року по останнє число шостого місяця після місяця, в якому припинено або скасовано воєнний стан (без урахування розміру зобов'язань із сплати неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашеної на початок місяця, в якому укладається договір про організацію взаєморозрахунків.
Статтею 4 цього Закону встановлено, що взаєморозрахунки або перерахування субвенції проводяться у порядку та на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, за рахунок та в межах видатків державного бюджету за цільовим призначенням, джерелом формування яких є надходження, визначені Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік» та на наступні роки на погашення заборгованості з різниці в тарифах.
Підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається суб'єктами господарювання та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості (далі учасники розрахунків) (п. 5 постанови постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2022 року №1403). Примірний договір про організацію взаєморозрахунків наведений у додатку 2.
При розгляді справи в суді першої інстанції відповідач не надав суду договір про організацію взаєморозрахунків згідно зі ст. 4 Закону №1730, або договір про реструктуризацію заборгованості згідно зі ст. 5 цього Закону.
Отже, суд першої інстанції зазначив, що борг за рахунок субвенцій з державного бюджету станом на час вирішення спору не сплачений, а лише підлягає погашенню і врегулюванню за рахунок держави в межах видатків спеціального фонду державного бюджету по Закону №1730 та за окремим договором, а тому спірна заборгованість підлягає стягненню у судовому порядку. Сам лише факт участі відповідача у процедурі врегулювання заборгованості згідно із Законом №1730, без фактичного врегулювання заборгованості (шляхом проведення розрахунків та реструктуризації), тобто без вчинення юридично значимих дій, не може свідчити про відсутність заборгованості (припинення зобов'язання), стягнення якої є предметом позову.
Враховуючи викладені обставини, відсутні підстави вважати порушеним права відповідача на мирне володіння майном, про що йдеться у статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В цьому контексті, щодо посилання відповідача на дотримання у спірних правовідносинах принципу пропорційності втручання у право власності, суд апеляційної інстанції враховує, що природний газ, який реалізує позивач використовується у виробництві як електроенергії так і теплової енергії, отже позивач також є заручником розрахунків своїх контрагентів, в тому числі і відповідача, отже сторони перебувають у рівнозначному становищі. Несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою спеціальних обов'язків. У такому випадку відсутні підстави перекладати комерційний ризик відповідача на позивача шляхом звільнення першого від виконання прийнятих зобов'язань за договором щодо оплати вартості спожитого природного газу.
Згідно із ч. 4 ст. 14 ЦК особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Ця норма надає можливість сторонам договору або законодавцю визначити обставини, за яких особа може бути звільнення від цивільного обов'язку або його виконання. Звільнення від виконання цивільного обов'язку означає повне припинення самого цивільного зобов'язання. Звільнення від виконання обов'язку має місце тоді, коли сам обов'язок зберігається (продовжує існувати), проте його не можна виконати примусово.
У спірних правовідносинах ані договір, ані чинне законодавство не передбачають звільнення теплопостачальних та теплогенеруючих організацій від обов'язку оплатити спожитий ними природний газ лише через наявність заборгованості з відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію. Законодавець передбачив умови та порядок її врегулювання. Таким чином, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів встановила, що оскаржене рішення суду першої інстанції ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства, при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, підстави для його зміни чи скасування в розумінні приписів статті 277 ГПК України відсутні. Натомість викладені в апеляційні скарзі доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції, а тому в її задоволенні слід відмовити.
Судові витрати
Згідно вимог статті 129 ГПК України, у зв'язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати покладаються на апелянта.
Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Черкаської області від 11.06.2025 у справі №925/239/24 залишити без змін.
Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано, - 09.09.2025.
Головуючий суддя В.А. Корсак
Судді Л.Г. Сітайло
С.О. Алданова