вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"01" вересня 2025 р. Справа№ 910/15778/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Руденко М.А.
Барсук М.А.
при секретарі судового засідання Муковоз В.І.,
за участю представників:
від позивача - Гарматін К.В.,
від відповідача - представник не прибув,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ СТОР ГРУП" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2025 у справі №910/15778/24 (суддя Удалова О.Г.) за позовом Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ СТОР ГРУП" про стягнення 938 697,27 грн.
ВСТАНОВИВ наступне.
До Господарського суду міста Києва звернулось Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ СТОР ГРУП" (далі - відповідач) про стягнення 3% річних у сумі 938 697,27 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договорами від 13.09.2023 № 65-150-SD-23-00998 та від 26.12.2023 № 65-150-SD-23-01043 в частині оплати товару у погоджений строк.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.04.2025 у справі №910/15778/24 позов задоволено повністю; вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 938 697,27 грн (дев'ятсот тридцять вісім тисяч шістсот дев'яносто сім грн 27 коп.), 11 264,37 грн (одинадцять тисяч двісті шістдесят чотири грн 37 коп.) судового збору.
При задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем факту порушення відповідачем договірних зобов'язань в частині оплати отриманого товару.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на відсутність у нього основної заборгованості, а також на нетривалість прострочення.
Крім цього, скаржник вказує про наявність підстав для зменшення розміру 3% річних.
В ході здійснення апеляційного провадження від позивача до суду надійшла заява про закриття провадження у справі, у зв'язку з добровільним виконанням відповідачем оскаржуваного наразі рішення суду, до якої додано докази оплати.
Колегією суддів відмовляється у задоволенні вказаного клопотання, з огляду на наступне.
Статтею 231 ГПК України визначено підстави для закриття провадження у справі. Так, відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення по суті спору у зв'язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Від підстав позову слід відрізняти правові підстави позову (правове обґрунтування позову) - правову кваліфікацію обставин, якими позивач обґрунтовує свої позиції (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 95)).
З урахуванням наведеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
Отже, суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору існував на момент виникнення останнього, але припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції судового рішення.
При цьому протилежне, зокрема скасування рішення суду з тих підстав, що сторона спору на стадії апеляційного перегляду рішення вчинила дії, які направлені, по суті, на вирішення питання шляхом фактично позапримусового виконання зобов'язання, хоча і за наслідками встановлення судом першої інстанції обставин та ухвалення рішення про зобов'язання вчинення дій на користь позивача, означало б скасування законного та обґрунтованого рішення, яке ухвалене за результатами встановлення фактичних обставин справи, надання оцінки доказам, правильного застосування норм матеріального і процесуального права.
Статтею 278 ГПК України визначені підстави для скасування судового рішення повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині. Відповідно до наведеної статті судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.
Разом з тим статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, у розумінні статті 278 ГПК України підставою для зміни або скасування рішення суду першої інстанції із закриттям провадження у справі є порушення судом процесуального законодавства, зокрема, й коли суд першої інстанції не врахував обставини того, що предмет спору припинив існувати до ухвалення рішення.
Подібна конструкція, до прикладу, передбачена процесуальним кодексом для подібного випадку, коли після ухвалення оскаржуваних рішень настали інші обставини, які також є підставою для закриття провадження у справі за правилами пункту 6 частини першої статті 231 ГПК України. Так, за частиною третьою статті 278 ГПК України якщо судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи - сторони у спорі чи припинення юридичної особи - сторони у спорі, що не допускає правонаступництва, після ухвалення такого рішення не може бути підставою для застосування вимог частини першої цієї статті.
Водночас, на переконання Суду коли порушення ГПК України судом першої інстанції не допущено та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, встановлення апеляційним судом обставин припинення існування предмету спору, які (обставини) виникли вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, саме по собі не може бути підставою для скасування судового рішення згідно зі статтею 278 ГПК України та закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України.
Слід також зазначити про те, що ГПК України передбачає спеціальні процесуальні механізми та процедуру для випадку припинення існування предмета спору, які виникли після ухвалення рішення судом першої інстанції.
Так, у разі, коли боржник добровільно виконав рішення суду (повністю чи частково), яке підлягає виконанню на підставі виконавчого документа (наказу), то боржник відповідно до частини другої статті 328 ГПК України наділений правом звернутися до суду із відповідною заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково (якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою).
Судове рішення також може бути переглянуто за правилами глави 3 ГПК України за наявності для цього відповідних підстав.
Таким чином, Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 30 серпня 2024 року у справі № 916/3006/23 висновував, що суд закриває провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору існував на момент виникнення останнього, але припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції рішення по суті спору. У випадку виникнення обставин припинення існування предмета спору на стадії апеляційного (касаційного) перегляду справи, відсутні підстави для застосування пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України та скасування судового рішення по суті спору лише з мотивів виникнення зазначених обставин, якщо законність та обґрунтованість судового рішення не спростована за наслідками апеляційного (касаційного) розгляду справи.
Водночас у разі, якщо при апеляційному перегляді рішення суду першої інстанції встановлено наявність підстав, за яких судове рішення підлягає скасуванню, оскільки є незаконним і необґрунтованим, то, у разі встановлення також і обставин припинення існування предмета спору, які (обставини) виникли вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, таке рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України. Подібний підхід застосовний відповідно до частини третьої статті 278 ГПК України, згідно із якою у разі, якщо настала смерть фізичної особи - сторони у спорі чи припинення юридичної особи - сторони у спорі, що не допускає правонаступництво (пункт 6 частини першої статті 231 ГПК України) після ухвалення судового рішення, застосуванню підлягають положення статті 231 ГПК України у разі, якщо судом першої інстанції ухвалено, відповідно, незаконне і необґрунтоване рішення.
Отже, при застосуванні пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України слід враховувати, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми процесуального законодавства можливе у разі, коли:
- предмет спору існував на момент порушення провадження у справі та припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції судового рішення і ці обставини не були взяті до уваги судом першої інстанції при ухваленні судового рішення;
- при апеляційному перегляді судового рішення першої інстанції встановлено, що судове рішення підлягає скасуванню, оскільки є незаконним і необґрунтованим то, у разі встановлення також і обставин припинення існування предмета спору, які (обставини) виникли вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, таке рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України.
У тому разі, коли суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення (що відбулось у даному випадку), то встановлені апеляційним судом обставини припинення існування предмету спору, які (обставини) виникли вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, не можуть бути підставою для скасування судового рішення згідно зі статтею 278 ГПК України та закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України.
Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення по суті апеляційної скарги.
Відповідач (апелянт) правом на участь представника у даному судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином; про що свідчить довідка про доставку електронного документа (ухвали суду про призначення справи до розгляду на 01.09.2025) до його електронного кабінету.
Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутнім у даному судовому засіданні від відповідача до суду не надійшло.
Слід також зазначити, що явка представників сторін не визнавалася обов'язковою, певних пояснень суд не витребував.
Враховуючи належне повідомлення відповідача, а також з урахуванням того, що неявка його представника в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, вона розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.
Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Між Державним підприємством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу “Енергоатом-Трейдинг» державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом», правонаступником якого з 11.01.2024 є Акціонерне товариство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом», що діє в особі філії “Відокремлений підрозділ “Енергоатом-Трейдинг» Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» (далі - АТ “НАЕК “Енергоатом» в особі філії “ВП “Енергоатом-Трейдинг», Позивач, Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРДЖІ СТОР ГРУП» (далі - ТОВ “ЕСГ», Покупець, Відповідач) укладено договір купівлі-продажу електричної енергії від 13.09.2023 № 65-150-SD-23-00998 (далі - Договір № 00998) та договір купівлі-продажу електричної енергії від 26.12.2023 № 65-150-SD-23-01043 (далі - Договір № 01043) (далі разом - Договори), зміст та умови яких є ідентичними.
Предметом Договорів є зобов'язання Продавця продати електричну енергію Покупцю, та зобов'язання Покупця купити (прийняти та оплатити) електричну енергію в обсягах та за ціною, що визначаються за результатами електронного аукціону на підставі відповідного аукціонного свідоцтва, та на умовах, що визначені у цьому Договорі (п. 2.1 Договорів).
Відповідно до пп. 3.1, 3.2, 4.1, 4.2, 4.3 Договорів період постачання, обсяг, ціна електричної енергії визначаються за результатами проведення електронного аукціону на підставі відповідного аукціонного свідоцтва. Вартість електричної енергії, оплата якої здійснюється у формі попередньої оплати у погоджені сторонами строки, зазначаються у Додатковій угоді для Періоду постачання.
Так, за результатами електронних аукціонів на підставі аукціонних свідоцтв, зазначених в пункті 1 Додаткових угод до вказаних Договорів, купівля-продаж електричної енергії здійснювалась наступним чином:
- за Договором № 00998 відповідно до:
Додаткової угоди від 26.10.2023 № 4 для періоду постачання з 01.11.2023 по 30.11.2023, в обсязі 144 000 МВт*год, за ціною за 1 МВт*год 4 632,00 грн (з ПДВ), вартістю 667.008.000,00 грн (з ПДВ);
Додаткової угоди від 07.11.2023 № 5 для періоду постачання з 23.11.2023 по 30.11.2023, в обсязі 1 920 МВт*год, за ціною за 1 МВт*год 4 561,20 грн (з ПДВ), вартістю 8.757.504,00 грн (з ПДВ);
Додаткової угоди від 28.11.2023 № 6 для періоду постачання з 01.12.2023 по 31.12.2023, в обсязі 148 800 МВт*год, за ціною за 1 МВт*год 4 620,00 грн (з ПДВ), вартістю 687.456.000,00 грн (з ПДВ) (далі - Додаткові угоди або ДУ № 4, ДУ № 5, ДУ № 6):
- за Договором № 01043 відповідно до:
Додаткової угоди від 26.12.2023 № 1, для періоду постачання з 01.01.2024 по 31.01.2024, в обсязі 186 000 МВт*год, за середньою ціною за 1 МВт*год 4 496,40 грн (з ПДВ), вартістю 836.330.400,00 грн (з ПДВ);
Додаткової угоди від 30.01.2024 № 3 для періоду постачання з 01.02.2024 по 29.02.2024, в обсязі 181 656 МВт*год, за ціною за 1 МВт*год 3 840,00 грн (з ПДВ), вартістю 697.559.040,00 грн (з ПДВ) (далі - Додаткові угоди або ДУ № 1, ДУ № 3).
Відповідно до умов пункту 6 Додаткових угод для кожної Доби постачання Періоду постачання Покупець здійснює оплату за куплену електричну енергію не пізніше, ніж за три дні до Доби постачання, у розмірі вартості електричної енергії Доби постачання. При цьому оплата за ДУ № 6 до Договору № 00998 для Діб постачання 01.12.2023 02.12.2023, 03.12.2023 здійснюється Покупцем до 30.11.2023 (включно) у розмірі вартості електричної енергії Діб постачання, оплата за ДУ 3 до Договору № 01043 для Діб постачання 01.02.2024, 02.02.2024, 03.02.2024 здійснюється Покупцем до 31.01.2024 (включно) у розмірі вартості електричної енергії Діб постачання.
Якщо граничний строк оплати припадає на святковий, вихідний чи інший неробочий день, то відповідний платіж повинен бути здійснений в останній робочий день, що передує даті такого платежу.
Згідно з пунктом 4.10 Договорів після закінчення Розрахункового місяця у Періоді постачання Сторони підписують Акт купівлі-продажу електричної енергії.
Купівля-продаж у періоді постачання електричної енергії за вищевказаними Додатковими угодами підтверджується підписаними сторонами актами купівлі-продажу електричної енергії: № 1401 від 30.11.2023, № 1402 від 30.11.2023, № 1592 від 31.12.2023 (ДУ № 4, ДУ № 5, ДУ № 6 до Договору № 00998); № 57 від 31.01.2024, № 164 від 29.02.2024 (ДУ № 1, ДУ № 3 до Договору № 01043).
Відповідач розрахувався з позивачем за електричну енергію, проте оплату купленої електричної енергії здійснював з порушенням умов пункту 6 Додаткових угод до Договорів, що підтверджується виписками з банківських рахунків продавця, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення 3% річних в розмірі 938 697,27 грн.
Як вже вказувалося, місцевим господарським судом вказані позовні вимоги задоволено.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до умов пункту 6 Додаткових угод для кожної Доби постачання Періоду постачання Покупець здійснює оплату за куплену електричну енергію не пізніше, ніж за три дні до Доби постачання, у розмірі вартості електричної енергії Доби постачання. При цьому оплата за ДУ № 6 до Договору № 00998 для Діб постачання 01.12.2023 02.12.2023, 03.12.2023 здійснюється Покупцем до 30.11.2023 (включно) у розмірі вартості електричної енергії Діб постачання, оплата за ДУ 3 до Договору № 01043 для Діб постачання 01.02.2024, 02.02.2024, 03.02.2024 здійснюється Покупцем до 31.01.2024 (включно) у розмірі вартості електричної енергії Діб постачання.
Якщо граничний строк оплати припадає на святковий, вихідний чи інший неробочий день, то відповідний платіж повинен бути здійснений в останній робочий день, що передує даті такого платежу.
Як вбачається з банківських виписок, долучених до позовної заяви, відповідач розрахувався до електричну енергію, проте, розрахунки проведено не в строки визначені пунктами 6 додаткових угод.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Отже, з наведених норм права вбачається, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання за договором, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 938 697,27 грн.
Посилання апелянта на відсутність у нього основної заборгованості, а також на нетривалість прострочення жодним чином не спростовують обставини щодо несвоєчасності виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором.
Стосовно доводів скаржника про необхідність зменшення розміру 3% річних, слід зазначити наступне.
У постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Так, у вказаній справі Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Так, відповідне зменшення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та зокрема критеріїв розумності, справедливості та пропорційності.
При цьому, Велика Палата у справі № 902/417/18 виходила з критеріїв розумності, справедливості та пропорційності з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання. Отже, Велика Палата Верховного Суду допустила зменшення розміру відсотків річних з урахуванням конкретних обставин справи, а саме - встановлення процентної ставки річних на рівні 40 % та 96 % і її явної невідповідності принципу справедливості.
Водночас у справі, яка переглядається, відсотки річних було стягнуто у розмірі, передбаченому законом (частиною другою статті 625 ЦК України) - 3 %. Також, суд апеляційної інстанції не встановив відповідних до справи № 902/417/18 обставин очевидної неспівмірності заявленої до стягнення суми процентів річних (40 і 96 % річних).
Колегія суддів вважає помилковим висновок скаржника щодо наявності підстав для зменшення розміру 3 % річних з урахуванням критеріїв розумності, справедливості та пропорційності, оскільки обставини очевидної неспівмірності заявленої до стягнення суми процентів річних відсутні, розмір задоволених відсотків річних відповідає розміру, встановленому законом (3 %), наведені відповідачем доводи не можуть бути підставою для зменшення розміру 3 % річних без встановлення судом виключних (надзвичайних) обставин.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).
Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРДЖІ СТОР ГРУП» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2025 у справі №910/15778/24 - без змін.
2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена: 08.09.2025 року.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді М.А. Руденко
М.А. Барсук